Рішення

від 20.05.2019 по справі 320/592/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Київ справа № 320/592/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії;

- зобов`язати відповідача виплатити пенсію позивачу з моменту порушення права на соціальний захист за вересень 2018 р. та жовтень 2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Із вересня 2018 р. по жовтень 2018 р. йому припинено виплату пенсії з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що припиненням виплати пенсії порушено право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17 квітня 2019 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління соціального захисту населення Броварської міської ради (далі - третя особа).

27 березня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, з 1 лютого 2015 р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію згідно з вимогами чинного законодавства України. Стверджує, що виплату пенсії позивачу призупинено з 1 вересня 2018 р. на підставі рекомендацій Міністерства фінансів України одержаних відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання пенсії, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 136.

Зазначає, що позивача включено до списку на отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування № 195 від 19 вересня 2018 р., який був переданий до управління соціального захисту населення Броварської міської ради. Стверджує, що на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб № 01-12/7654 від 28 вересня 2018 р. виплату пенсії позивачу поновлено. Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2018 р. № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 суми доплат за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

9 квітня 2019 р. до суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву. Як убачається з цих пояснень, 4 вересня 2018 р. від відповідача надійшов список стосовно отримання інформації для проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, в якому зазначено, що за даними системи Аркан позивач 5 червня 2018 р. виїхав з підконтрольної території України та повернення його не зафіксовано. Третьою особою 24 вересня 2018 р. підтверджено факт проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, 28 вересня 2018 р. до відповідача надіслано лист за № 01-12/7654, в якому зазначено про відсутність підстав для скасування дії довідки ВПО позивачу, оскільки підтверджено факт проживання його за вказаною адресою.

5 квітня 2019 р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

17 квітня 2019 р. у судове засідання учасники справи не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач є пенсіонером за віком та ветераном праці, інвалідом першої групи, має свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_2 .

Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу згідно з довідкою від 7 квітня 2015 р. № 3250002768 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . Позивач перебував на обліку в Броварському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду Київської області, що підтверджується копією пенсійної справи.

4 вересня 2018 р. до відповідача надійшов список № 191 стосовно отримання інформації для проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, в якому зазначено, що за даними системи Аркан позивач 5 червня 2018 р. виїхав з підконтрольної території України та повернення його не зафіксовано.

24 вересня 2018 р. третьою особою підтверджено факт проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , ця інформація відображена в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 24 вересня 2018 р. за особистим підписом позивача.

25 вересня 2018 р. позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просить вжити заходів для недопущення порушення його конституційного права на соціальний захист.

28 вересня 2019 р. до відповідача надіслано лист за № 01-12/7654, в якому повідомлено про відсутність підстав для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , оскільки третьою особою підтверджено факт проживання його за адресою, яка зазначена в довідці.

Листом відповідача від 16 жовтня 2018 р. № 772/М-01 позивача повідомлено, що він перебуває на обліку в управлінні з 1 лютого 2015 р., є внутрішньо переміщеною особою. Виплату пенсії було призупинено з 1 вересня 2018 р. на підставі рекомендацій Міністерства фінансів України, одержаних відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання, зокрема, пенсій, що здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 136.

Одночасно, відповідач повідомив позивача, що він був включений до списку на отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування № 195 від 19 вересня 2018 р., який був переданий до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради. Відновлення виплати пенсій внутрішньо переміщеної особи здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Крім того, повідомив, що згідно з листом Управління соціального захисту населення Броварської міської ради № 01-12/7654 від 28 вересня 2018 р. виплату пенсії поновлено.

26 жовтня 2018 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити чи було йому поновлено виплату пенсії та коли.

12 листопада листом відповідача № 858/М-01 позивача повідомлено, що виплата пенсії позивачу поновлена в листопаді поточного року. Зазначено, що згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 365 від 8 червня 2016 р. (зі змінами) суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає дії відповідача щодо не виплати пенсії за період з вересня 2018 р. по жовтень 2018 р. протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) закріплено гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як убачається із ст.7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (п.1).

Відповідно до вимог ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх … у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право детально регламентовано у Законах України №1788-XII від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та №1058-IV від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України та відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV набув право на отримання пенсії за віком, яка була йому призначена пенсійним фондом, зазначений факт не є спірним у цій справі.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачено частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено на підставі документів пенсійної справи, що позивачу припинено виплату пенсії з вересня 2018 р. по жовтень 2018 р.

Надаючи правову оцінку факту припиненню виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги таке.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У матеріалах пенсійної справи позивача та у матеріалах цієї адміністративної справи відсутні будь-які докази щодо підстав, з яких органом ПФУ припинено виплату пенсії позивачу за період вересень 2018 р. - жовтень 2018 р. Відсутні, зокрема, документальні підтвердження й про те, що ці виплати припинилися або у зв`язку з переїздом позивача на тимчасово окуповану територію або через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Отже, припинення виплати пенсії позивачу за вказаний період не ґрунтувалося на рішенні органа ПФУ, прийнятого відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі - Закону № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до вимог статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У листі від 12 листопада 2018 р. № 858/М-01 відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 365 та вказує, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (невиплачена пенсія за період вересень 2018 р. - жовтень 2018 р.) обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати , та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що зазначений відповідачем Порядок на цей час не прийнято.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Суд наголошує, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що припинення виплат пенсії у зв`язку з відсутністю окремого Порядку не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може обмежувати встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера, на відміну від інших громадян України, здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу у вересні - жовтні 2018 р. було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період вересня 2018 р. - жовтня 2018 р. та зобов`язання Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період вересня 2018 р. - жовтня 2018 р., підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було не виплачено пенсію позивачу за період вересень 2018 р. - жовтень 2018 р., отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 29 січня 2019 р. № 1 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37892505) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) пенсії за період з вересня 2018 р. по жовтень 2018 р.

Зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37892505) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) заборгованість з пенсії за період з вересня 2018 р. по жовтень 2018 р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37892505) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач - Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: бул. Незалежності, 11, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ - 37892505.

Третя особа - Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, адреса: вул. Гагаріна, буд. 18, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ - 03195333 .

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 20 травня 2019 року.