Рішення

від 16.05.2019 по справі 826/10467/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2019 року № 826/10467/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03680, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - Відповідач 1), в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 06 квітня 2018 р. № 637807/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13 жовтня 2017 р. № 17; від 06 квітня 2018 р. № 637808/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19 жовтня 2017 р. № 20; від 06 квітня 2018 р. № 637809/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23 жовтня 2017 р. № 27; визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України: від 11 травня 2018 р. № 4408/39149621/2; від 08 травня 2018 р. № 4118/39149621/2; від 11 травня 2018 р. № 4398/39149621/2; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю 1С-БУД : податкову накладну від 13 жовтня 2017 р. № 17; податкову накладну від 19 жовтня 2017 р. № 20; податкову накладну від 23 жовтня 2017 р. № 27, датою їх отримання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Представником Державної фіскальної служби України 21.08.2018 року подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 р. залучено Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - Відповідач 2) до участі у справі у якості співвідповідача.

В обґрунтування позовної заяви Позивач зазначає, що Відповідачем 1 порушено норми п.п.201.16.1 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України - у квитанціях не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригуванню.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Відповідачем 2 не надано суду відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем складено ряд податкових накладних: №17 від 13.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243849735; №20 від 19.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243849943; №27 від 23.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243850457.

Згідно отриманих Позивачем Квитанцій від 17.11.2017 р. реєстрацію документів зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 р. Запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивачем надіслано на адресу Контролюючого органу витребувані документи, що підтверджується Повідомленнями щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрація якої/го зупинено.

Комісією ДФС України прийнято рішення: від 06.04.2018р. №637807/39149621 про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 13.10.2017 р.; від 06.04.2018р. №637808/39149621 про відмову у реєстрації податкової накладної №20 від 19.10.2017 р.; від 06.04.2018р. №637809/39149621 про відмову у реєстрації податкової накладної №27 від 23.10.2017 р., відмовлено у реєстрації ПН у зв`язку з ненаданням первинних документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись з Рішеннями комісії Позивачем направлено скарги до ДФС України, за результатом розгляду скарг ДФС України прийнято рішення: від 11.05.2018 р. №4408/39149621/2, від 08.05.2018 р. №4118/39149621/2, від 11.05.2018 р. №4398/39149621/2, яким скаргу платника залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації ПН/РК в СРПН - без змін.

Позивач вважає, що спірні рішення прийнято Відповідачами з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, одним з видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальність ІС-БУД є будівництво житлових і нежитлових будівель, зокрема, виконання робіт з благоустрою.

Між Товариством з обмеженою відповідальність МОНОЛІТ БУДСЕРВІС (Генпідрядник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальність ІС-БУД (Підрядник), з іншої сторони, 18.07.2017 р. укладено Договір підряду №18/07-ПР/17-У (надалі - Договір №18/07-ПР/17-У).

У відповідності до п. 1.1 Договору №18/07-ПР/17-У, Генпідрядник доручає та оплачує, а Підрядник зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, устаткування тощо) та будівельної машинної техніки, у відповідності до даного Договору, проектної документації та законодавства виконати комплекс підрядних робіт улаштування благоустрою території при будівництві житлового комплексу із вбудовано-прибудованими нежитловими торгово-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Урицького, (вул. Митрополита Липківського), 16-А у м. Києві (2 черга, буд. № 4), в обсягах та за цінами, та у строки, що визначені у Додатках до даного Договору.

Умовами договору передбачено авансування витрат Підрядника на закупівлю Ресурсів (сировина, обладнання, будівельні та паливно-мастильні матеріали, енергія всіх видів, конструкції, комплектуючі, системи, вироби, транспортні засоби, будівельні машин, механізми), що є необхідними для виконання робіт (пп. 4.7.1 п. 4.7 Договору №18/07-ПР/17-У).

На виконання вимог пп. 4.7.1 п. 4.7 Договору №18/07-ПР/17-У ТОВ МОНОЛІТ БУДСЕРВІС перераховано кошти на користь Позивача: 12 жовтня 2017 р. на загальну суму 300000,00 грн; 13 жовтня 2017 р. на загальну суму 300000,00 грн; 18 жовтня 2017 р. на загальну суму 300000,00 грн, що підтверджується копіями банківської виписки, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні від 11.10.2017 р. №2571, від 11.10.2017 р. №11656, від 13.10.2017 р. №2572, від 17.10.2017 p. №РН-0008376, від 17.10.2017 р. №2647, від 17.10.2017 р. №2926, від 18.10.2017 p. №РН-0007026, від 25.10.2017 р. №2812, від 26.10.2017 р. №2830, від 27.10.2017 р. №2841, від 27.10.2017 p. №РН-0007054, від 30.10.2017 р. №2848, від 23.11.2017 р. №13645, від 21.12.2017 p. № РН-0007199, від 31.10.2017 р. № 2851, від 28.12.2017 р. №3880; Товарно-транспортні накладні: від 13.10.2017 р. №ЛГ 060589, від 14.10.2017 р. №ЛГ 060549, від 18.10.2017 р. №106157, від 18.10.2017 р. №106032, від 18.10.2017 р. №105960, від 19.10.2017 р. №106645; Накладні: від 18.10.2017 р. №5/33829, від 19.10.2017 р. №5/33831; Акти надання послуг: від 30.11.2017 р. №300, від 31.10.2017 р. № 283; Акти виконання робіт (надання послуг) від 31.10.2017 р. № 647, від 22.12.2017 р. № 828; Інвентаризаційний опис необоротних активів на 20.10.2017 p., які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Позивачем за правилом першої події, було складено податкові накладні: №17 від 13.10.2017 р. на загальну суму 300000,00 грн; №20 від 19.10.2017 р. на загальну суму 300000,00 грн; №27 від 23.10.2017 р. на загальну суму 300000,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції з 01.01.2017 р.).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.16 ст. 216 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п. 7 цього ж Порядку у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (п. 10 Порядку).

Згідно з пп. 1.6 п. 1 листа ДФС України від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Відповідно до п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

За змістом п. 15 зазначеного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Позивачем надавалися Відповідачу 2 первинна документація, яка підтверджувала взаємовідносини з контрагентом на підставі, яких виписано податкові накладні: №17 від 13.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243849735; №20 від 19.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243849943; №27 від 23.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243850457.

Щодо аналізу господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, то в даній справі Суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між Позивачем та його контрагентом, а також на те, що такі документи були надані Відповідачу 1, останній не мав правових підстав для відмови Позивачу у реєстрації податкових накладних: №17 від 13.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243849735; №20 від 19.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243849943; №27 від 23.10.2017 р. та направлено 17.11.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за реєстраційним номером документу 9243850457.

Окрім того, Суд звертає увагу на приписи пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, відповідно до яких, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до абз. 13 п. 201.10 ст. 201 ПК України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 №1486/12/13-13 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації: від 06 квітня 2018 року №637807/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13 жовтня 2017 року №17; від 06 квітня 2018 року №637808/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19 жовтня 2017 року №20; від 06 квітня 2018 року №637809/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23 жовтня 2017 року №27 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В частині позовних вимог щодо зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД" податкові накладні: від 13 жовтня 2017 року №17, від 19 жовтня 2017 року №20, від 23 жовтня 2017 року №27 датою їх отримання, Суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до правил частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана Судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, Суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД" податкові накладні: від 13 жовтня 2017 року №17, від 19 жовтня 2017 року №20, від 23 жовтня 2017 року №27 датою їх отримання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37; код ЄДРПОУ 39149621) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації: від 06 квітня 2018 року №637807/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13 жовтня 2017 року №17; від 06 квітня 2018 року №637808/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19 жовтня 2017 року №20; від 06 квітня 2018 року №637809/39149621 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23 жовтня 2017 року №27.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України: від 11 травня 2018 року №4408/39149621/2, від 08 травня 2018 року №4118/39149621/2; від 11 травня 2018 року №4398/39149621/2.

4. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД": податкову накладну від 13 жовтня 2017 року №17, податкову накладну від 19 жовтня 2017 року №20, податкову накладну від 23 жовтня 2017 року №27 датою їх отримання.

5. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС-БУД" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37; код ЄДРПОУ 39149621) судові витрати в сумі 12334,00 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя А.Б. Федорчук