Ухвала

від 20.05.2019 по справі 1340/5549/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

20 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3601/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Іщук Л. П. суддів -Обрізка І. М. Онишкевича Т. В.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 1340/5549/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран-Буд" до Державна фіскальна служба України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900726674120 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 15 квітня 2019 року.

24 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги.

У вказаному клопотанні скаржник просив продовжити строк для усунення недоліку апеляційної скарги у зв`язку з тим, що кошти на сплату судового збору надходять на його рахунок частинами.

Однак наведені скаржником у клопотанні обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В той же час, доводи скаржника про необхідність продовження процесуального строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки належних доказів наявності обставин, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону ним не надано.

Також скаржником не надано доказів того, що ним, після залишення апеляційної скарги без руху вчинялися відповідні дії з метою усунення недоліку апеляційної скарги визначеного в ухвалі судді-доповідача, та які б свідчили, що скаржник виконає в подальшому вимоги такої ухвали.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для продовження строку усунення недоліку апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 121, 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 1340/5549/18 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич