Ухвала

від 20.05.2019 по справі 753/9801/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9801/19

провадження № 2-з/753/34/19

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

"20" травня 2019 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЖЕНЕВА О.Є. Новикова про забезпечення позову шляхом накладення арешту,

В С Т А Н О В И В :

15.05.2019 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЖЕНЕВА О.Є. Новикова про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

20.05.2019 вказана заява передана до провадження судді Комаревцевої Л.В.

Заявник просить в якості забезпечення позову накласти арешт на все рухоме майно ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), в тому числі на частку в статутному капіталі товариств, що належить на праві власності ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); 61% (шістдесят один відсоток) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕНА-МЕДІА ЕКСПЕРТ" (Код ЄДРПОУ 36352394); 94 % (дев`яносто чотири відсотки) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКС20" (Код ЄДРПОУ 34839999); 45 % (сорок п`ять відсотків) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕКС АДВЕРТАЙЗИНГ" (Код ЄДРПОУ 38050786); грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що будуть виявлені під час виконання заходів забезпечення позову. На все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 21.03.1996 р., Ідентифікаційний номер 1828414894, в тому числі на: Садовий будинок за адресою АДРЕСА_3 та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ); житловий будинок, за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) та земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_6 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ); земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер 1066669332231), земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 сільська АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 740455732231); земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_6 , що знаходиться за за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_7 ); земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_6 , що знаходиться за за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_7 ); ј квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначаючи склад осіб представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЖЕНЕВА вказує юридичну особу, інтереси якої він представляє - позивачем, ОСОБА_1 відповідачем, ТОВ Західбудінвест Компані Консалтинг - третьою особою.

Обставини накладення арешту на рухоме та нерухоме майно обгрунтовані наступним. 03.04.2007 між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Інкрістар було укладено кредитний договір № 010/14/043, відповідно до якого позивальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 7000000.00 доларів США, строком до 31.03.2014. В той же день, за заявкою ТОВ Інкрістар позичальнику надані кошти. В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника, укладено договір іпотеки № 010/14/03/043/1 від 03.04.2007 з додатковими угодами між АТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ ЗахідбудінвестКомпані Консалтинг , відповідно до якого передано в іпотеку нежитлову будівлю літ. Г за адресою: АДРЕСА_6 . 29.09.2008 ТОВ Інкрістар та ТОВ ЗахідбудінвестКомпані Консалтинг , за згодою АТ Райффайзен Банк Аваль , уклали договір про переведення боргу. 19.11.2018 відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме ТОВ Фінансова компанія ЖЕНЕВА набула у власність всі належні АТ Райффайзен Банк Аваль права вимоги за кредитним договором № 010/14/043 від 03.04.2007 та всі належні АТ Райффайзен Банк Аваль права вимоги за договором іпотеки № 010/14/03/043/1 від 03.04.2007

В тому числі, до заяви про забезпечення позову заявником додано копії рішень Господарського суду м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ТОВ ЗахідбудінвестКомпані Консалтинг в рахунок погашення боргу, засновником якого є ОСОБА_1 , відповідач.

Оскільки, на думку заявника, ОСОБА_1 , як засновник ТОВ Західбудінвест Компані Консалтинг не вживав заходів щодо виконання рішень господарський судів, заявник посилаючись на обставини викладені в заяві вказує що ним буде пред`явлено позов до ОСОБА_1 про притягнення до субсидіарної відповідальності в порядку ст. 619 ЦК України та стягнення частково в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 010/14/043 від 03.04.2007. Заходи забезпечення позову слугуватимуть виконанню рішення.

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При вирішенні заяви про забезпечення продажу, судом оцінено обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Накладення арешту на частку у статутному капіталі товариств, що належить на праві власності ОСОБА_1 , враховуючи склад осіб, визначених заявником, приведуть до порушення прав третіх осіб, засновників (співвласників товариства), які не зазначені заявником в поданій заяві, що приведе до порушення збалансованості інтересів сторін.

В частині вимог заяви про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_1 , суд вважає що дані вимоги є невизначеними та не містять конкретних даних щодо належності майна боржнику та його персоніфікації.

Що стосується арешту на нерухоме майно, слід вказати наступне. Позивачем не наведено ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не додано доказів, які б підтвердили те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім цього, позивач наперед не визначився з предметом ймовірної позовної заяви та складом осіб, які братимуть участь у справі, що на даному етапі не викликає безумовної необхідності у забезпеченні позову у спосіб зазначений позивачем.

Судом враховано наявність судових рішень про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, які виконуються в примусовому порядку, де боржниками виступають юридичні особи, засновником яких є ОСОБА_1 Вимоги про накладення арешту витікають з підстав невиконання рішень господарських судів на стадії виконавчого провадження.

Вивчивши матеріали позовної заяви, врахувавши зміст вимог, суд вважає, що з наданих суду документів відсутні підстави вважати, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Крім того дані засоби забезпечення позову, безумовно порушують збалансованість інтересів сторін, такі засоби забезпечення позову наведені у заяві є за своєю суттю вирішенням справи на стадії відкриття провадження по суті, та є неспівмірними у співвідношенні позовних вимог, які заявлені представником позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

Беручи до уваги наведене, заявлені вимоги позивача щодо забезпечення позову, є такими що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 153,258 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЖЕНЕВА О.Є. Новикова про забезпечення позову шляхом накладення арешту - відмовити. Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Комаревцева Л.В.