Рішення

від 10.04.2019 по справі 761/26751/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26751/18

Провадження № 2/761/1731/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Жорової Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення, -

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" (далі - відповідач) про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення НОМЕР_3 , загальною площею 11,9 м2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 108129059 від 19.12.2017 року та приміщення НОМЕР_4 , загальною площею 107,9 м2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 108123282 від 19.12.2017 року. Відповідач без будь-якої правової підстави займає та використовує у власних цілях належне позивачу майно, а саме: нежитлове приміщення НОМЕР_3 загальною площею 11,9 м2 та нежитлове приміщення НОМЕР_4 загальною площею 107,9 м2, що розташовані у будинку АДРЕСА_1 . Внаслідок зайняття відповідачем належних позивачу приміщень, останній позбавлений можливості реалізувати своє право власності, а тому вважає свої права порушеними.

Тому позивач просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловими приміщеннями НОМЕР_3 загальною площею 11,9 м2 та НОМЕР_4 загальною площею 107,9 м2,, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення із займаних приміщень.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 року вказані матеріали позовної заяви було передано для розгляду судді Рибаку М.А.

Ухвалою від 17.07.2018 року суддею Рибаком М.А. було відкрито провадження у цивільній справі.

У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи у зв`язку тим, що у судді Рибака М.А. припинено повноваження судді Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення НОМЕР_3 , загальною площею 11,9 м2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 108129059 від 19.12.2017 року та приміщення НОМЕР_4 , загальною площею 107,9 м2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 108123282 від 19.12.2017 року.

Позивач зазначає, що відповідач без правовстановлюючих документів, займає та використовує у власних цілях майно, яке належить позивачу, що позбавляє позивача можливості використовувати приміщення та реалізовувати відносно них свої майнові права.

26.12.2017 року позивач звертався до відповідача із листом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та виселення, в якій просив відповідача звільнити вказані приміщення та усунути перешкоди у користуванні даним нерухомим майном власником.

22.01.2018 року відповідач надав позивачу лист № 2018/01/22, яким відмовив у звільненні приміщень, мотивуючи тим, що спірні приміщення за своїм статусом є допоміжними та належать співвласникам будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, не можуть бути поділені серед співвласників та відчужені на користь інших осіб, загальні збори співвласників ОСББ Велика Житомирська 27" не приймали жодних рішень стосовно відчуження у власність сторонніх осіб допоміжних приміщень, що унеможливлює набуття позивачем у власність цих приміщень.

30.03.2018 року позивачем було повторно направлено лист на адресу відповідача про звільнення приміщень та акцентовано увагу відповідача, що своїми протиправними діями, він завдає позивачу шкоди, крім того, позивач просив правління відповідача надати і для ознайомлення всі рішення Загальних зборів ОСББ "Велика Житомирська 27", баланси та кошториси ОСББ "Велика Житомирська 27" та установчі документи за увесь період діяльності Об`єднання.

На лист від 30.03.2018 року відповідачем листом № 2018/05/07 від 07.05.2018 року була надана відповідь зі змісту якої вбачається, що відповідач використовує спірні приміщення, оскільки вони належать співвласникам даного будинку, також позивачу було відмовлено в отриманні запитуваних документів.

Позивач зазначає, що внаслідок зайняття відповідачем належних позивачу приміщень, останній позбавлений можливості реалізувати своє право власності, а тому вважає свої права порушеними, у зв`язку з цим, у позивача виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю(квартирою) шляхом вселення предметом доказування є наявність права на житло, позивачем це довів надавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Як роз`яснено у п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", застосовуючи положення статті 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме, те, що спірні приміщення належать позивачу, проте відповідачем не було надано жодних правовстановлюючих документів на спірні приміщення, а посилання представника відповідача виключно на положення нормативних актів, суд не бере до уваги, оскільки відповідно норм чинного законодавства, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, відповідно відповідач дійсно перешкоджає позивачу користуватися нежитловими приміщеннями, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки не можуть бути задоволенні у спосіб обраний позивачем.

Так, положеннями ст.ст. 109-117 ЖК України передбачені різні випадки виселення громадян із житлових будинків.

Однак, позивач в позовних вимогах не зазначає кого він просить виселити, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме, те, що спірні приміщення належать позивачу, проте відповідачем не було надано жодних правовстановлюючих документів на спірні приміщення, а посилання представника відповідача виключно на положення нормативних актів, суд не бере до уваги, оскільки відповідно норм чинного законодавства, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, відповідно відповідач дійсно перешкоджає позивачу користуватися нежитловими приміщеннями, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, проте позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню, оскільки позивач в позовних вимогах не зазначає кого він просить виселити, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7004,80 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 329, 321, 383, 391 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" (м. Київ, вул. В.Житомирська, 27, код ЄДРПОУ 34429571) про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення - задовольнити частково.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 нежитловими приміщеннями НОМЕР_3 загальною площею 11,9 кв.м. та №33а загальною площею 107,9 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 704,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 17.04.2019 року.

Суддя