Постанова

від 15.05.2019 по справі 540/1433/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 540/1433/16-ц Номер провадження 22-ц/814/590/19Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

З участю секретаря судового засідання: Дикань Д.І.

Позивача: Єремян Г.В., представника відповідача: Якименка О.В .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Приват - Агро - Альянс про визнання права власності на сільськогосподарської продукції та повернення безпідставно набутого майна

за апеляційною скаргою ТОВ Приват - Агро Альянс на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2018 року, ухвалене у період часу з 17:26:21 год. 26 грудня 2018 року до 08:15:24 год. 27 грудня 2018 року під головуванням судді Косик С.М. , -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на 17 тон 509 кг та 20 тон 86 кг сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного ним в 2016 р. на належній йому земельній ділянці площею 4,96 га, та на належній ОСОБА_3 земельній ділянці площею 5,69 га, які знаходяться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та повернути безпідставно набуте відповідачем майно в розмірі 38369 тон сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння.

Вмотивовуючи підстави позову, 28 вересня 2016 року відповідачем без будь-якої правової підстави було зібрано і вивезено вироблену ним сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшникове насіння в кількості 58 тонн 455 кг, зі земельних ділянок, розташованих на території Павлівської сільської ради, що належить позивачу, площею 4,96 га та ОСОБА_3 площею 5,69 га, на суму 548434,79 грн.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію та повернення безпідставно набутого майна - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 17508,80 кг соняшникового насіння, вирощеного у 2016 році на належній йому на праві власності земельній ділянці площею 4,96 га, яка знаходиться на території Павлівскої сільської ради Машівського району Полтавської області.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс повернути ОСОБА_2 17508,80 кг соняшникового насіння.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1567,62 грн.

Дана справа вже була предметом розгляду в судах всіх інстанцій.

Так, рішенням ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року рішення Машівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився відповідач ТОВ Приват-Агро-Альянс та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що позивач не надав належних доказів у підтвердження того, що він посіяв та виростив на власній земельній ділянці врожай соняшнику. Обробіток землі здійснювався ним без належних документів, а єдиними доказами є покази свідків. Відсутність доказів того, що позивач є самозайнятою особою.

Звертає увагу на те, що оскільки позивач є засновником ФГ Аракс права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Внаслідок цього, права, за захистом якого звернувся до суду ОСОБА_2 як фізична особа, належить суб`єкту господарювання ФГ Аракс , а у позивача до припинення діяльності фермерського господарства чи до виходу з числа його учасників відсутнє право володіння і користування цією земельною ділянкою, як і право власності а будь-які посіви та продукцію, вирощену на ній.

Вказує на те, що відповідачем при збиранні урожаю сільськогосподарських культур були здійснені всі необхідні дії для недопущення порушень меж власного землекористування, а саме: проведено виміру земельних ділянок, на поворотних точках розміщено довгі дерев`яні коли з мішковиною на вершині. Вважає даний факт недоведеним позивачем.

Заперечує проти застосування середньої урожайності соняшника у 2016 році по району для розрахунку кількості урожаю та його вартості, оскільки така інформація відображає лише теоретичні показники урожайності по території, а не реальні показники урожайності на конкретно визначеній земельній ділянці.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України та Земельного Кодексу.

Відповідно до ст. 90. Земельного Кодексу України власники земельних ділянок мають право: б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Ст. 12- 16 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частинами першими статей 1212 , 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

У даній справі достовірно встановлено відсутність будь-яких договірних правовідносин між сторонами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 4,96 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області (а.с. 15 т.1).

В 2016 році на своїй земельній ділянці ОСОБА_2 здійснив посів насіння соняшнику.

Відповідач має в своєму законному користуванні землі сільськогосподарського призначення, які межують із земельною ділянкою позивача.

28 вересня 2016 року без наявності правових підстав, відповідач, належним чином не встановивши межі користування власних земельних ділянок, зібрав вирощений позивачем урожай соняшника на належній останньому земельній ділянці.

Місцевим судом також встановлено, що середній урожай насіння соняшнику в 2016 році по Машівському районі становив 35,3 центнерів з гектара, а з 4,96 га становить 17 тон 509 кг.

Встановивши вказаний факт, місцевий суд задовольнив позовні вимоги позивача.

Апеляційний суд вважає висновки місцевого суду вірними, такими що відповідають вимогам матеріального та процесуального права, висновкам колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 06 грудня 2017 року ( в цій справі) та іншій судовій практиці.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Апелянт заперечує щодо підвідомчості справи судам загальної юрисдикції посилаючись на вимоги ст.12 Закону України Про фермерське господарство вказуючи, що позивач у справі є засновником фермерського господарства, та з цього часу до фермерського господарства перейшло право володіння та використання цієї земельної ділянки.

Дійсно, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 704/29/17-ц, від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У відповідності до вимог ст. 12 закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Зі змісту вказаної норми права та інших норм закону України Про фермерське господарство слідує, що право володіння та користування земельними ділянками фермерським господарством, які перебувають у власності засновника чи членів Фермерського господарства можуть використовуватися фермерським господарством лише у випадку передачі власниками цих земельних ділянок у користування фермерському господарству.

З матеріалі справи вбачається, що позивач у справі є засновником фермерського господарства Аракс , яке створено 04 травня 2006 року , що підтверджується копією статуту господарства та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Право власності на спірну земельну ділянку виникло у ОСОБА_2 після створення та реєстрації фермерського господарства. Зокрема із державного акту про право власності на земельну ділянку вбачається, що 08 вересня 2006 року позивач отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, а державний акт на земельну ділянку був виданий 16 жовтня 2007 року.

Позивач у справі заперечує факт використання спірної земельної ділянки в господарській діяльності фермерського господарства Аракс . Не використання цієї земельної ділянки в господарській діяльності підтвердило і ФГ Аракс в поданій до апеляційного суду письмовій довідці.

В ході судового розгляду справи жодних доказів на підтвердження факту , що спірною земельною ділянкою користувалося фермерське господарство Аракс до суду подано не було.

Таким чином, доводи апелянта щодо підвідомчості справи господарському суду свого підтвердження не знайшли. Справа підвідомча судам загальної юрисдикції.

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам , суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач та дав оцінку запереченням відповідача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіряючи доводи сторін щодо доведеності факту збору урожаю насіння соняшника з земельної ділянки позивача відповідачем, суд апеляційної інстанції проаналізував докази надані сторонами та дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки які перебувають у власності ( чи користуванні сторін у справі є суміжними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Павлівка Машівського району на місці знаходження цих земельних ділянок працівниками відповідача проводився збір урожаю, працювало три комбайни, які скошували соняшник та вивозили його автомобілем Камаз з причепом.

Вказане було підтверджено показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що були допитані в ході судового провадження.

Факт збору урожаю працівниками ТОВ Приват-Агро-Альянс зафіксований і протоколом огляду місця події від 28 вересня 2016 року, складеним в кримінальному провадженні.( т.1.а.с.248). (відомості з ЄРДР №12016170250000293 з правовою кваліфікацією ст. 185 ч. 2 КК України).

Покази, надані позивачем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_8 у підтвердження позовних вимог, цілком узгоджується з показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та матеріалами справи та засвідчують факт збору урожаю соняшника на земельній ділянці, що належить позивачу працівниками ТОВ Приват-Агро-Альянс .

Звідси вбачається, що відповідач ТОВ Приват Агро-Альянс 28 вересня 2016 року без будь якої правової підстави зібрав урожай, вирощений на земельній ділянці, що належить позивачу ОСОБА_2 ..

Доводи апелянта в тій частині, що факт зібрання урожаю ТОВ Приват-Агро-Альянс підтверджується лише показами позивача, його сина та представника, не спростовують висновків суду, оскільки узгоджуються з іншими, наявними у матеріалах справи та здобутими в ході судового провадження доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ..

Достовірність цих доказів не викликає сумнівів. Вони є належними та допустимими щодо предмета спору.

При дослідженні доказів суд першої інстанції дотримав принцип рівності сторін. Підстав для переоцінки доказів апеляційний судом не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про встановлення факту збору урожаю насіння сояшнику з земельної ділянки позивача працівниками відповідача у справі є належним чином доведеним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 порушував перед судом питання про визнання за ним права власності на кількісну величину соняшникового насіння та повернення йому саме цієї кількості зібраного відповідачем урожаю.

Питання про відшкодування йому вартості цього урожаю, позивачем не порушувалося.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно інформації, що міститься у довідці Машівської РДА №01-24/1280 від 18 жовтня 2016 року встановлено, що середня урожайність соняшника у 2016 році по Машівському району становила 35,3 ц/га.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та зобов`язання ТОВ Приват-Агро-Альянс повернути позивачу неправомірно, без будь-якої на те підстави, набуте насіння соняшника в кількості 17508,80 кг, та вважає такі висновки законними і обґрунтованими.

Оскільки внаслідок безпідставного збору урожаю ТОВ Приват-Агро-Альянс з земельної ділянки позивача точні дані щодо його кількості не можливо встановити, суд обґрунтовано виходив з середнього показника урожайності даної культури у Машівському районі.

Жодних доказів про іншу кількість врожаю насіння сояшнику матеріали справи не містять.

Позивач, як власник земельної ділянки, наділений правом вибору способу захисту порушеного права, яке реалізовує на свій розсуд, у тому числі і шляхом звернення з цим позовом.

Враховуючи, що позивач як власник земельної ділянки має право на вирощену на ній продукцію, в тому числі і насіння сояшнику , визнання за позивачем права власності на врожай соняшника та зобов`язання відповідача його повернути не суперечить вимогам матеріального та процесуального права, відповідає обраному способу цивільно - правового захисту особи.

Заперечення апелянта в цій частині є безпідставними та надуманими.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Позивач довів належними та допустимими доказами заявлені ним позовні вимоги щодо безпідставного заволодіння відповідачем належним йому майном (урожаєм насіння соняшника) та порушення його майнових прав внаслідок цього.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Машівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2018 року.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції скарги компенсації не підлягають.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ Приват - Агро Альянс - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2018 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 травня 2019 року.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов