Постанова

від 13.05.2019 по справі 915/1073/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1073/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін вБогатиря К.В. Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. Лук`ященко В.Ю. судове засідання не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019року (суддя суду першої інстанції: Алексєєв А.П.; час і місце оголошення рішення: 12.02.2019 о 14:54, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області, зал судового засідання № 3) у справі за позовом№ 915/1073/18 Товариства з обмеженою відповідальністю Володар Холоду до відповідача про Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект стягнення 182023,77грн., ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Володар Холоду звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом вих. № АБ1048 від 28.09.2018 року до державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект про стягнення грошових коштів у сумі 182023,77 грн., з яких:

- 167787,14 грн. - основний борг за договором поставки № 3386 від 18.05.2018 року,

- 13119,58 грн. - пеня,

- 1117,05 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 року позов задоволено; стягнуто з державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Володар Холоду 167787,14 грн. - основний борг за договором поставки № 3386 від 18.05.2018 року, 13119,58 грн. - пеня, 1117,05 грн. - 3% річних, 2730,36 грн. - судового збору, 3500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за договором поставки № 3386 від 18.05.2018, у визначений договором строк (до 09.07.2018 року включно) відповідач за поставлений товар не розрахувався, залишок заборгованості склав 167787,14 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 7.15 Договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару (у разі умови оплати товару після його поста чання), визначених умовами цього Договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачаль ника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, впродовж якого існувала заборгованість, від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Розрахунок заявленої позивачем суми пені за період з 10.07.2018 року по 28.09.2018 року включно (81 день) у розмірі 13119,58 грн. перевірено судом та визнано обгрунтованим.

Також, суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру пені, однак не знайшов відстав для її зменшення.

В частині стягнення з відповідача 3% річних, суд першої інстанції з посиланням на норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, визнав розрахунок суми трьох відсотків річних, здійснений позивачем, арифметично правильним та задовольнив вимоги в цій частині.

Судовий збір, а також витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також стягнуті з відповідача на користь позивача.

20.03.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 року у справі № 915/1073/18, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 по справі № 915/1073/18; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт вказує, що частково не згоден з ухваленим рішенням, вважає його у частині задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу таким, що прийняте судом з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги, що № 129-\ТІІ Про звернення Верховної Ради Укроаїни до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором Російська Федерація визнана державою-агресором. Внаслідок цього ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект зазнало втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва.

Також апелянт не згоден із витратами на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано до суду належного оформленого доказу щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт (акт наданих послуг, акти виконаних робіт, вартість наданої юридичної послуги (робіт), витрачений час та інше.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019року у справі № 915/1073/18; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.04.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право до 10.04.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 призначено справу № 915/1073/18 до розгляду на 13 травня 2019 року о 12:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду № 240 від 11.05.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/1073/18, у зв`язку з перебуванням судді Бєляновського В.В. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2019 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 року по справі № 915/1073/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В., з призначеним розглядом на 13 травня 2019 о 12:00.

В судове засідання 13.05.2019 представники сторін не з`явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать штамп канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали від 11.04.2019, а також Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект отримало ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 року по справі № 915/1073/18 - 17.04.2019.

Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності , передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою , телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Телефонограмою від 11.05.2019 секретар судового засідання повідомив представника ТОВ Володар Холоду , про те, що розгляд апеляційної скарги ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 року по справі № 915/1073/18 призначено на 13.05.2019 о 12:00. Засідання відбудеться у Приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі № 1, м. Одеса, пр. Шевченка, 29.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 13.05.2019, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із змісту апеляційної скарги Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект вбачається, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019року лише в частині задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Будь-які доводи апелянта щодо незаконності стягнення судом першої інстанції суми основного боргу за договором поставки № 3386 від 18.05.2018 року у розмірі 167787,14 грн., а також 3% річних у розмірі 1117,05 грн. в апеляційній скарзі відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :

18.05.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Володар Холоду , як постачальником та державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект , як покупцем укладено договір поставки № 3386 (далі по тексту - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити Покупцю промислові гази (надалі - Товар), зазначений в специфікації № 1 (Специфі каціях), що є Додатком №1 (Додатками) до цього Договору, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором (а.с. 14-21).

Відповідно до п. 1.2. Договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром визначаються Специфікацією №1 та іншими Специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності та за домовленістю Сторін, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

Згідно п. 3.1. Договору, поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника.

Як передбачено п. 3.2. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Товар на умовах поставки DDP склад Покупця, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS у редакції 2010 року , м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 42а.

Відповідно до п. 3.8. Договору, Товар поставляється в наступні строки: 10 календарних днів з моменту підписання специфікації обома Сторонами.

Згідно п. 3.9. Договору, поставка здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної Сторонами Специфікації (Специфікацій).

Пунктом 3.11. Договору передбачено, що при передачі Товару Покупцю, Постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів:

рахунок-фактуру;

видаткову накладну;

товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації (Специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою Товару.

Відповідно до п. 4.4. Договору, сума договору на момент підписання специфікації № 1 становить 69768,00 грн., в т.ч. ПДВ 11628,00 грн. В подальшому сума договору може бути збільшена шляхом підписання відповідних додаткових специфікацій, але не може перевищувати 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 5.1. Договору, оплата Покупцем Товару здійснюється за відповідним рахунком Постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному Договору здійснюється наступним чином:

- передоплата 30% від суми рахунку згідно відповідної специфікації протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку;

- 70% остаточний розрахунок за фактично поставлену всю партію товару згідно відповідної спе цифікації та рахунку протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. Факт поставки товару підтверджується підписанням зі сторони покупця видаткової накладної.

Пунктом 7.13. Договору визначено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Відповідно до п. 7.14. Договору, сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкоду вання збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов`язань за Договором.

Згідно п. 7.15. Договору, у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Товару (у разі умови оплати товару після його поста чання), визначених умовами цього Договору, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, впродовж якого існувала заборгованість, від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Сплата Покупцем штрафу та/або пені (неустойки) не звільняє останнього від обов`язку погасити свою заборгованість перед Постачальником за поставлений за цим Договором товар та від обов`язку повністю відшкодувати Постачальнику усі збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зо бов`язань. При цьому сплата суму боргу повинна бути з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати. Штраф (пеня, неустойка) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

18.06.2018 року сторонами підписано специфікацію № 2 до Договору (а.с. 22), якою сторони погодили поставку товару Хладон 22 , код УКТ ЗЕД 2903730000, кількістю 1020 кг, за ціною 195,83 грн. за кг, загальною вартістю 239695,92 грн. (1020 х 195,83 + ПДВ20%).

Як встановлено судом першої інстанції, у визначений Договором строк (до 09.07.2018 року включно) відповідач за поставлений товар не розрахувався, залишок заборгованості становить 167787,14 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що сума основного боргу за договором поставки № 3386 від 18.05.2018 у розмірі 167787,14 грн. апелянтом не оскаржується.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.15 Договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару (у разі умови оплати товару після його поста чання), визначених умовами цього Договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачаль ника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, впродовж якого існувала заборгованість, від суми грошової заборгованості за кожен день простро чення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 239695,92 грн., відповідно до видатковою накладної № 316 від 25.06.2018 pоку. Таким чином, відповідно до п. 5.2. Договору, відповідач зобов`язаний був розрахуватися з позивачем у строк до 09.07.2018 року включно.

Позивачем в позовній заяві наведено розрахунок пені, з якого вбачається, що період нарахування пені становить з 10.07.2018 року по 28.09.2018 року включно (81 день), яка нарахована на суму боргу у розмірі 167787,14грн.

Колегією суддів апеляційного господарського суду перевірено розрахунок пені здійснений позивачем, та встановлено що розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем вірно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що задоволення позовних вимог місцевим господарським судом в цій частині є правомірним та обґрунтованим.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги вплив зовнішніх факторів на роботу підприємства, та відповідного погіршення фінансового стану відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, однак Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені.

З даного приводу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Так частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України для цього передбачено два випадки:

- розмір неустойки значно перевищує розмір збитків;

- за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України також передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги :

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 2 ст. 233 ГК України визначає, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В обгрунтування зменшення розміру пені відповідач посилається на зовнішні фактори, які негативно відобразились на об`ємах виробництва.

Підприємницька діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, які б давали підставу для зменшення суми пені. Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності грошових коштів на рахунках підприємства, та відповідно відсутності можливості для погашення даної заборгованості. Розмір нарахованої пені не є надмірно великим у порівнянні із сумою основного боргу за договором. Господарський суд зробив обгрунтований висновок про відсутність достатніх підстав для зменшення суми пені.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, відсутність доказів скрутного фінансового стану відповідача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для зменшення суми пені, а тому рішення в цій частині залишається без змін.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як передбачено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Володар Холоду просило стягнути з відповідача суму у розмірі 182 023,77грн., та сплатило за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 732,49грн.

В підпункті 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи із заявленої суми позивних вимог у розмірі 182 023,77грн. ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви становить - 2 730,36грн. (182 023,77грн.х1,5%).

Як вбачається з рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 по справі № 915/1073/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Володар Холоду у розмірі 182 023,77грн. задоволені судом у повному обсязі, а тому суд правомірно відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягнув з відповідача суму судового збору у розмірі 2 730,36грн.

В частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Володар Холоду звертаючись до господарського суду з позовною заявою просило суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3 500,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018 року між позивачем та Адвокатським Бюро Микола Піка і Партнери (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 означеного договору, адвокат зобов`язався написати позовну заяву до господарського суду Миколаївської області про стягнення з ДП НВКГ Зоря - Машпроект на користь ТОВ Володар Холоду вартості неоплаченого товару за Договором поставки №3386 від 18.05.2018 року та видатковою накладною №316 від 25.06.2018 року, підготувати копії додатків до позовної заяви та надіслати до суду позовну заяву (а.с. 42).

Пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги від 14.09.2018 року ТОВ Володар Холоду та АБ Микола Піка і Партнери встановили погодинну оплату роботи адвоката у розмірі 700,00 гривень за одну годину роботи адвоката.

До матеріалів справи надано Звіт про виконану роботу від 25.09.2018 року (а.с. 37) та акт наданих послуг від 25.09.2018 року (а.с. 38).

Відповідно до Звіту адвокатом розписано погодинно витрачений час на підготовку позовної заяви, який склав 5 год. 00хв., та зазначена сума до сплати - 3 500,00грн. До часу надання правничої допомоги включено час, витрачений на ознайомлення з договором поставки №3386 від 18.05.2018 року, специфікацією №2 від 18.06.2018 року до Договору поставки №3386 від 18.05.2018 року, довіреністю 12ААЕ №909408, видатковою накладною №316 від 25.06.2018 року, випискою з банківського рахунку ТОВ Володар Холоду , ознайомлення та аналіз чинного законодавства України, яке регулює правовідносини, що виникли між ТОВ Володар Холоду та ДП НВКГ Зоря - Машпроект , написання позовної заяви, виготовлення додатків до позовної заяви. Також між сторонами підписано акт наданих послуг від 25.09.2018.

Означені документи в повній мірі спростовують доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі з цього питання.

Гонорар адвоката за договором про надання правничої допомоги від 14.09.2018 року склав 3500,00 гривень, які були оплачені ТОВ Володар Холоду 27.09.2018 року, що підтверджується копією платіжного доручення №387 від 27.09.2018 року (а.с. 39) та копією виписки з рахунку Адвокатського Бюро Микола Піка і Партнери (а.с. 40).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 того ж Кодексу встановлює обов`язок доказування і подання доказів для сторін справи у господарському судочинстві:

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стаття 86 ГПК України встановлює правові норми для господарського суду щодо оцінки доказів:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Миколаївської області 12.02.2019 року у справі № 915/1073/18.

Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, апелянтом не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 року у справі № 915/1073/18 без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019року по справі № 915/1073/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 17.05.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

Л.В. Поліщук