Рішення

від 20.05.2019 по справі 910/2801/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/2801/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль Ок

про стягнення 499.628,36 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

05.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс до Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль Ок про стягнення 499.628,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1-14/05/2018 від 14.05.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 565.795,93 грн, що підтверджується видатковою накладною № 615 від 10.07.2018. Умовами підписаної сторонами специфікації до договору № 1-14/05/2018 від 14.05.2018 встановлений термін сплати відповідачем коштів до 15.08.2018. Відповідачем перераховано позивачу 190.795,93 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач звернуся до суду з вимогою стягнути з відповідача 499.628,36 грн, з яких: 375.000,00 грн основного боргу, 75.506,26 грн пені, 42.833,00 грн інфляційних втрат та 6.289,10 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2801/19 від 11.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

22.03.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

22.03.2019 позивачем також подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно до якого позивач просить обов`язок забезпечення проведення відеоконференції покласти на Господарський суд Дніпропетровської області.

22.03.2019 позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат, в якій наведено розрахунок суми судових витрат, що складаються з 7.494,44 грн судового збору та 18.500,00 грн правничої допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/2801/19; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049652961 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м . Київ , пров. Бехтерівський, 10 , кв . 7, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.03.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 01.04.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 06.04.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049652961, а отже мав подати відзив на позовну заяву 22.04.2019.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 01.04.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

02.05.2019 від позивача до суду надійшла заява про залучення доказів.

02.05.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 428.174,06 грн, з яких: 300.000,00 грн основного боргу, 67.631,26 грн пені, 54.983,00 грн інфляційних втрат, 5.559,80 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фортекс (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Профіль Ок (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1-14/05/2018 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє протягом року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, якщо такі будуть мати місце після вказаної дати.

Відповідно до п. 1.2 договору характеристики товару, строк поставки, кількість (маса, вага), остаточна ціна товару та інші умови поставки і оплати товару, якщо вони не передбачені цим договором або відмінні від його умов, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору постачальник зобов`язаний передати покупцеві товар протягом 20 робочих днів, наступних за днем зарахування на поточний рахунок постачальника коштів від покупця, сплачених відповідно до рахунку-фактури за товар, якщо інший строк поставки не обумовлений сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару остаточно узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору покупець здійснює попередню оплату товару на підставі рахунку-фактури постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% від вартості товару протягом 2 робочих днів з дня отримання рахунку-фактури.

09.07.2018 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 581 на суму 565.795,93 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони можуть узгодити інший порядок та строки оплати товару у специфікаціях на кожну окрему партію товару. Порядок та строки оплати товару узгоджені сторонами у специфікаціях мають перевагу над порядком та строками оплати, наведеними у договору, та підлягають обов`язковому виконанню покупцем.

Відповідно до умов специфікації до договору від 09.07.2018, встановлений термін сплати за рахунком до 15.08.2018.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 565.795,93 грн, що підтверджується видатковою накладною № 615 від 10.07.2018.

Відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, а лише частково сплатив за поставлений товар, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: 09.07.2018 на суму 9.000,00 грн, 06.08.2018 на суму 100.000,00 грн, 17.09.2018 на суму 30.795,93 грн, 19.09.2018 на суму 26.000,00 грн, 24.09.2018 на суму 20.000,00 грн, 10.10.2018 на суму 5.000,00 грн, 01.11.2018 на суму 25.000,00 грн, 02.11.2018 на суму 50.000,00 грн, загалом на суму 265.795,93 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 300.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 300.000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 66.799,35 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 66.799,35 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушення норм чинного законодавства України зокрема невірно визначено період прострчення.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 54.983,00 грн інфляційних втрат та 5.559,80 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 5.589,56 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 5.559,80 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.559,80 грн - 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 26.302,56 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 26.302,56 грн інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 18.500,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

25.02.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 20 (далі - договір № 20), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу із захисту його інтересів зі стягнення заборгованості з ТОВ Профіль Ок в Господарському суді міста Києва.

Пунктом 3 договору № 20 визначено, що вартість гонорару за договором становить 1.600,00 грн за одну годину, але не більше 18.500,00 грн, які сплачуються в день підписання договору.

Позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 18.150,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 21 від 25.02.2019.

Пунктом п. 5 договору № 20 після виконання своїх зобов`язань за договором адвокат направляє клієнту акт виконаних робіт. Якщо клієнт протягом 5-ти календарних днів з дня передачі акта виконаних робіт на розгляд не повернув адвокату підписаний акт або обґрунтовану відмову, або зауваження до роботи, то роботи за договором вважаються прийнятими без зауважень.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 25.04.2019 за договором надані наступні послуги:

- здійснено консультування щодо порушених прав клієнта - 1 година;

- проаналізовано документи і підготовлено правову позицію захисту - 2 години;

- підготовлено позовну заяву до суду - 8 годин;

- підготовлено процесуальні документи - 1 година.

В акті зазначено, що адвокатом були виконані вище зазначені роботи та витрачено 12 годин роботи виходячи із умов договору: 1.600,00 грн х 12 год. = 19.200,00 грн.

Підтвердженням того, що Гусакова Оксана Борисівна є адвокат свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3585 від 25.01.2018.

З огляду на те, що спір не є складним та на думку суду час витрачений адвокатом на виконання зазначених в акті від 25.04.2019 послуг є завищеним, суд приходить до висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката є неспівмірними.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також не співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 9.000,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль Ок (04053, м. Київ, пров. Бахтерівський, 10, кв. 7, код ЄДРПОУ 39631901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 13-Б, код ЄДРПОУ 32860112) 300.000 (триста тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 66.799 (шістдесят шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 35 коп. пені, 26.302 (двадцять шість тисяч триста дві) грн 56 коп. інфляційних втрат, 5.559 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 80 коп. - 3% річних, 5.979 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору, 9.000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова