Рішення

від 20.05.2019 по справі 910/3346/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/3346/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард 18

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім та Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк

про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 16 577,72 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард 18 про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 16 577,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок технічного збою, за платіжним дорученням ТОВ Гранд Ексім двічі здійснено переказ коштів в сумі 14 353 грн. на рахунок ТОВ Авангард 18 , відкритий в ПАТ КБ Приватбанк .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім та Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

05.04.2019 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання часу для мирного врегулювання спору.

05.04.2019 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 клопотання Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про витребування доказів задоволено, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім виписку по поточному рахунку ТОВ Гранд Ексім № НОМЕР_1 , відкритому в АТ Райффайзен банк аваль за 25 вересня 2018 року, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім строк до 19.04.2019 для надання витребуваних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року при виконання Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - позивач) платіжного доручення клієнта банку - Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Ексім (далі - третя особа 1) № 418 від 25.09.2018 на безготівковий переказ коштів в сумі 14 353 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард 18 (далі - відповідач) № НОМЕР_3 відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк (далі - третя особа 2) з призначенням платежу Зворотня фінансова допомога згідно Договору № 01-08/18-1 від 01.08.2018 без ПДВ в програмному забезпечені банка відбувся технічний збій, внаслідок чого, за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи 1 банк помилково двічі здійснив переказ коштів в сумі 14 353 грн. на рахунок відповідача, перший раз - за рахунок коштів третьої особи 1, другий раз - за рахунок власних коштів банку з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку.

При цьому, другий платіж, який відправлено з кореспондентського рахунку банку за рахунок коштів банку, був повністю ідентичний за своїми реквізитами платіжному дорученню № 418 від 25.09.2018.

Позивач зазначає, що договірні відносини чи будь-які зобов`язання між АТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Авангард 18 відсутні, в зв`язку з чим, помилково перерахована з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 сума коштів в розмірі 14 353 грн. на рахунок ТОВ Авангард 18 зарахована без достатніх на те правових підстав.

27.09.2018 позивач надіслав до обслуговуючого банку відповідача - третьої особи 2 повідомлення № 243 від 27.09.2018 про помилковий переказ коштів з проханням повернути зазначену суму протягом трьох днів від дати одержання повідомлення.

Також, банком направлено відповідачу засобами поштового зв`язку Вимогу про повернення помилково зарахованих коштів № 170-1/1235 від 29.11.2018 разом з повідомленням № 170-1/1235/1 від 29.11.2018 про помилковий переказ , у якому банк просив протягом трьох днів від дати одержання повідомлення повернути помилково отримані кошти в сумі 14353 грн.

Однак, відповідач відповіді на вимогу банку не надав, помилково отримані кошти банку не повернув.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно з Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 35 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначає, що неналежний отримувач зобов`язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

У разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Постановою Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті N 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Пунктом 2.35 Інструкції унормовано, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов`язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 20 до цієї Інструкції (п. 2.36 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25 вересня 2018 року третьою особою 1 ініційовано переказ коштів у розмірі 14 353 грн. згідно платіжного доручення № 418 від 25.09.2018, при виконанні якого, в програмному забезпечені позивача відбувся технічний збій, внаслідок чого, за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи 1 банк помилково двічі здійснив переказ коштів в сумі 14 353 грн. на рахунок відповідача, перший раз - за рахунок коштів третьої особи 1, другий раз - за рахунок власних коштів банку з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку.

27.09.2018 позивач надіслав до обслуговуючого банку відповідача - третьої особи 2 повідомлення № 243 від 27.09.2018 про помилковий переказ коштів з проханням повернути зазначену суму протягом трьох днів від дати одержання повідомлення.

Також, банком направлено відповідачу засобами поштового зв`язку Вимогу про повернення помилково зарахованих коштів № 170-1/1235 від 29.11.2018 разом з повідомленням № 170-1/1235/1 від 29.11.2018 про помилковий переказ , у якому банк просив протягом трьох днів від дати одержання повідомлення повернути помилково отримані кошти в сумі 14 353 грн.

Однак, відповідач кошти у розмірі 14 353 грн. позивачу не повернув.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки, матеріали справи не містять, а сторонами та третіми особами не наведено наявності правових підстав для отримання відповідачем коштів у розмірі 14 353 грн. у подвійному розмірі, за рахунок коштів саме позивача, суд приходить до висновку, що підстава для володіння відповідачем грошовими коштами позивача в розмірі 14 353 грн. відсутня, а відтак означені кошти відповідач зобов`язаний повернути позивачу.

Також, позивачем заявлено до стягнення 2 224,72 грн. пені.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні у разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені перевищує 10% від суми переказу, а відтак, стягненню підлягає пеня в розмірі 1 435,30 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард 18 (03179, м. Київ, вулиця Бударіна, будинок 9, офіс 43; ідентифікаційний код: 41150196) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909) помилково перераховані кошти в розмірі 14 353 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 435 (одна тисяча чотириста тридцять п`ять) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 20.05.2019

Суддя О.А. Грєхова