Рішення

від 20.05.2019 по справі 911/568/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/568/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт лайтінг сістемс", 21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Максима Шимка, будинок 50

до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест", 08205, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г

про стягнення 14104,08 грн. за договором поставки №РВ027398 від 25.09.2014

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт лайтінг сістемс" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" про стягнення 10 997,71грн основного боргу, 1866,90грн пені, 330,84грн 3% річних та 908,63грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №РВ027398 від 25.09.2014 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

До позовної заяви додано клопотання про витребування від Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" належним чином засвідченої копії договору поставки №РВ027398 від 25.09.2014 та додаткової угоди від 30.12.2017 до вказаного договору.

Згідно з приписами статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

До клопотання додано копію листа №05/10/3 від 05.10.2018 в якому позивач просить відповідача надати належним чином завірену копію договору поставки №РВ027398 від 25.09.2014, проте в матеріалах справи відсутні докази направлення цього листа на адресу відповідача.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів звернення позивача до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" за отриманням договору поставки №РВ027398 від 25.09.2014 та додаткової угоди від 30.12.2017 до вказаного договору та доказів відмови у наданні позивачу даного документу суд залишив клопотання про витребування доказів без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Позивач зазначає, що 25.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Лайтінг Сістемс та Дочірнім Підприємством Рітейл Вест було укладено Договір поставки №РВ027398 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ Смарт Лайтінг Сістемс є постачальником та зобов`язується в порядку та на умовах, визначеним цим договором, та у відповідності з замовленням Замовника (ДП Рітейл Вест ), поставити товар, а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару позивачем здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації відповідачем через мережу магазинів Фуршет .

Згідно умов Договору, він набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2017 року.

30.12.2017 року між Сторонами була укладена додаткова угода про пролонгацію даного Договору до 28.02.2018 року.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він здійснив на користь відповідача поставку товару на загальну суму 14 160,24грн згідно підписаних та скріплений печатками сторін видаткових накладних №108 від 06.04.2016 на суму 1735,42грн,№98 від 06.04.2016 на суму 1706,11грн, №119 від 13.04.2016 на суму 1893,24 грн, №246 від 23.09.2016 на суму 2105,86 грн, №253 від 30.09.2016 на суму 1893,31 грн, № 97 від 26.05.2017 суму 2741,76 грн та №210 від 20.12.2017 на суму 2084,54 грн.

В подальшому відповідач здійснив повернення залишку непроданого товару, що підтверджується довіреностями, накладними на повернення, замовленнями на повернення, а також товарно-транспортними накладними ТОВ «ТК «САТ» , копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином свого обов`язку з оплати отриманого товару, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 10 997,71 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом перевірки розрахунків за період з 01.06.2018 по 30.06.2018 та наявними в матеріалах справи реєстрами платіжних документів за період з 01.01.2018 по 23.10.2018.

Як стверджує позивач, ним неодноразово направлялись листи на адресу відповідача з вимогою про сплату заборгованості, однак жодної відповіді відповідачем не надано.

З метою досудового врегулювання спору 27.09.18 позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію №27/09 від 27.09.2018 про оплату заборгованості в розмірі 10 997,71 грн в п`ятиденний строк з дня отримання претензії.

Зазначена претензія отримана відповідачем 11.10.2018 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2100300162721, однак відповіді на претензію відповідачем не надано, заборгованість не сплачена.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки в матеріалах справи відсутні договорів поставки №РВ027398 від 25.09.2014 та додаткова угода від 30.12.2017 до вказаного договору, видаткові накладні згідно який здійснювалась поставка товару та акти звірки розрахунків не містять посилання на вказаний правочин, а в реєстрах платіжних документів наданих позивачем вказано інший договір (№РВ027389 від 25.09.2014) суд виходить з того, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що заборгованість за отриманий відповідачем товар на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні та доводи позивача наведені у позовній заяві не спростовані, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 10 997,71 грн боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 1866,90 грн пені.

Згідно частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, як боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при чому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведеного випливає, що обов`язковою умовою виникнення права на нарахування пені є погодження сторонами та викладення в письмовому договорі умови про забезпечення виконання зобов`язання неустойкою у вигляді пені, підстав для її застосування, розміру та умов її сплати.

Така позиція суду ґрунтується, в тому числі, і на положеннях абзаців третього та четвертого пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , згідно яких, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні договір поставки №РВ027398 від 25.09.2014 та додаткова угода від 30.12.2017 до вказаного договору, у вчиненому сторонами правочині у спрощений спосіб не встановлено права позивача на нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а щодо правовідносин поставки відсутній спеціальний законодавчий акт, який встановлює відповідальність у зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1866,90 грн пені.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 330,84 грн 3% річних та 908,63 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши викладений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд прийшов до висновку, що позивачем невірно встановлені початкові періоди нарахування вказаних сум.

Враховуючи, що відповідач 11.10.2018 отримав претензію №27/09 від 27.09.2018 про оплату в п`ятиденний строк заборгованості в розмірі 10 997,71 грн, останнім днем в який він мав виконати обов`язок оплати вказаної заборгованості є 16.10.2018, а прострочення виконання такого обов`язку настало з 17.10.2018.

У зв`язку викладеним судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга Закон було здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.10.2018 (прострочення обов`язку оплати заборгованості) по 01.03.2019 (день подання позовної заяви), відповідно до яких розмір 3% річних становить 122,93 грн, а розмір інфляційних втрат становить 412,36 грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 10997.71 17.10.2018 - 01.03.2019 136 3 % 122.93

Розрахунок інфляційних втрат

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 17.10.2018 - 01.03.2019 10997.71 1.037 412.36

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 997,71 грн основного боргу, 412,36 грн. інфляційних втрат та 122,93 грн 3% річних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, ідентифікаційний код 38733983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт лайтінг сістемс" (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Максима Шимка, будинок 50, ідентифікаційний код 38189789) 10 997 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 71 коп основного боргу, 412 (чотириста дванадцять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 122 (сто двадцять дві) грн 93 коп. 3% річних та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 20.05.2019.