Рішення

від 14.05.2019 по справі 913/49/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

14 травня 2019 року Справа № 913/49/19

м. Харків Провадження № 3/913/49/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Сокрути Н.М. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс", м. Щастя Новоайдарського району Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" , м. Привілля, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 347 991 грн. 97 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача - Приходько Є.В. - адвокат, ордер від 02.01.2019 серії ДП № 731/043;

від відповідача - Бондарєва В.В. - адвокат, ордер від 01.02.2019 серії ЛГ № 004729.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" про стягнення з Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" основного боргу за договором поставки від 14.07.2017 № 13/07-17 в сумі 195 500 грн. 24 коп., пені в сумі 113 941 грн. 84 коп., 3% річних в сумі 8 240 грн. 29 коп., інфляційних втрат в сумі 30 309 грн. 60 коп., всього 347 991 грн. 97 коп. Також позивач просить стягнути судовий збір в сумі 5 219 грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 14.07.2017 № 13/07-17 стосовно своєчасної оплати одержаного товару.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи від 22.01.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.01.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

Вказана ухвала одержана позивачем 29.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.02.2019 на адресу Господарського суду Луганської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс" надійшла заява від 29.01.2019 № б/н про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено, що у позивача наявні докази, копії яких надано суду в якості додатків до заяви, та надано докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 913/49/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.02.2019.

Позивач відповідь на відзив не надав, у судове засідання 26.02.2019 не прибув. Ухвала про відкриття провадження у справі від 07.02.2019 надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на юридичну адресу: Луганська область, Новоайдарський район, м. Щастя, вул. Гагаріна, 1 Р/1, проте на час судового розгляду справи інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали відсутня. Проте, як вбачається з інформації, яка розміщена на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", ухвала суду від 07.02.2019 одержана позивачем 25.02.2019.

Відповідач відзив не надав, у судове засідання 26.02.2019 не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 12.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 26.02.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 19.03.2019.

18.03.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Бондарєвої В.В. надійшли документи, які не засвідчені електронним цифровим підписом, про що було складено акт від 18.03.2019 та відправнику надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документи у встановленому порядку або надати оригінали документів в паперовій формі.

Цього ж дня від адвоката Бондарєвої В.В. на електронну адресу суду надішли документи, які засвідчені електронним цифровим підписом, зокрема, відзив на позов, клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідач відзивом від 18.03.2019 № б/н проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не подано до суду належним чином засвідчених письмових доказів, якими він обґрунтовує свій позов. Надані позивачем документи не є допустимими доказами у справі. На відбитку печатки позивача, якими засвідчені копії, надані до суду, вказано м. Луганськ, хоча згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є м. Щастя. Додана до позовної заява копія довіреності від 14.08.2017 № 135 підписана не директором ВП "Шахта Привільнянська" ОСОБА_1 .І ОСОБА_2 , а іншою особою. Тобто, директор не засвідчив підпис особи, що одержала довіреність. Також у довіреності не зазначено ні номеру, ні дати документа, за яким довіреній особі належить отримати товарно-транспортні цінності. Отже, накладна від 14.08.2017 № 91 підписана начальником відділу МЗ МТП Савченко Т.І. без достатніх повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також, до позовної заяви не додано товарно-транспортну накладну на підтвердження фактів перевезення, здачі та прийняття відповідальною особою ВП "Шахта Привільнянська" товарно-матеріальних цінностей - "роликоопора РЛ 100 верхняя" у кількості 107 штук.

Що стосується розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач зазначає, що розмір витрат є неспіврозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. На думку відповідача співрозмірним розміром адвокатських витрат є 3 000 грн. 00 коп., тому з посиланням на ч. 5 ст. 126 ГПК України відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 3 000 грн. 00 коп. Також, відповідач звернув увагу на те, що доданими до позову копіями документів не підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом Приходько Є.В. правової допомоги саме за даною справою. Копія договору про надання послуг адвоката від 02.01.2019 № 0201/19 і копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.01.2019 № ОУ-000010 не містять посилань про надання правової допомоги саме у справі № 913/49/19. Відсутні докази здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги у зазначеному розмірі безпосередньо адвокату. Отже, зазначені витрати не є витратами на послуги адвоката та, відповідно, не є судовими витратами у розумінні ст. 123 ГПК України.

Клопотанням від 25.02.2019 № б/н відповідач просив постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву підписано адвокатом Приходько Є.В., права якого передбачені в договорі про надання послуг адвоката від 02.01.2019 № 0201/19, серед яких відсутнє право адвоката Приходько Є.В. на підписання позовної заяви, а право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви. Крім того, в копії ордера, яка додана до позовної заяви, не зазначено назву конкретного органу, в якому адвокатом надається правова допомога.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, у зв`язку з необґрунтованістю.

У судове засідання 19.03.2019 прибув представник позивача.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні 19.03.2019 не скористався.

У судовому засіданні оглянуто оригінали документів, які додані до позовної заяви в копіях.

Ухвалою суду від 19.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 08.05.2019, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 09.04.2019.

19.03.2019 на адресу суду від відповідача засобами поштового зв`язку найшов відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду аналогічні за змістом відзиву та клопотанню, які було надіслано представником відповідача - адвокатом Бондарєвою В.В. на електронну адресу суду 18.03.2019 та які були розглянуті судом.

08.04.2019 на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Бондарєвої В.В. надійшли докази надіслання позивачу відзиву.

У судове засідання 09.04.2019 прибули представники сторін.

Представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповіді на відзив.

Ухвалою від 09.04.2019 повідомлено учасників справи про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 17.04.2019.

У судове засідання 17.04.2019 прибули представники сторін.

Представником позивача відповідь на відзив не надано. У судовому засіданні представником позивача надані належним чином засвідчені копії документів, які були додані до позовної заяви, а також належним чином засвідчені копії Товарно-транспортної накладної від 14.08.2017 № 140817, податкових накладних від 14.08.2017 № 4, від 01.09.2017 № 1, звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 22.03.2018 № 17, фіскального чеку від 22.03.2018, додаткової угоди від 11.01.2019 до договору про надання послуг адвоката від 02.01.2019 № 0201/19 та оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.01.2019 № 7. Надані представником позивача документи оглянуті у судовому засіданні та долучені судом до матеріалів справи. Оригінали відповідних документів оглянуті у судовому засіданні.

Ухвалою від 17.04.2019 закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2019 о 12 год. 10 хв.

Представники сторін правом на участь у судовому засіданні 23.04.2019 не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалою від 23.04.2019 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 14.05.2019.

23.04.2019 о 14 год. 18 хв., тобто після судового засідання, на офіційну електронну адресу від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи, призначеного на 23.04.2019, без участі представника позивача та безпосередньо без участі позивача. Дане клопотання не засвідчене електронним цифровим підписом, про що було складено акт від 23.04.2019 та відправнику надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або надати оригінал документа в паперовій формі.

Позивач у встановленому порядку документи не надіслав, оригінал документу в паперовій формі до суду не надійшов.

Поданий позивачем в електронній формі документ не скріплений електронним цифровим підписом уповноваженої особи, тому не може вважатись оригіналом електронного документа, а також враховуючи, що клопотання надійшло після судового засідання, за результатами якого відкладено розгляду справи по суті, у зв`язку з чим клопотання представника позивача не приймається судом до розгляду, проте долучається до матеріалів справи.

У судове засідання 14.05.2019 прибули представники сторін.

Оцінивши надані докази і доводи представників сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс" та Публічним акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" укладено договір № 13/07-17 (аркуші справи 9-10).

Відповідно до п. 2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс" - позивач у справі, постачальник за договором, зобов`язався поставити Публічному акціонерному товариству "Лисичанськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" - відповідачу у справі, покупцеві за договором, продукцію, а покупець зобов`язався прийняти та здійснити оплату за товар.

Номенклатура, ціна, кількість, загальна вартість товару викладені у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 договору (аркуш справи 11)).

Специфікацією № 1, яка є додатком № 1 до договору, передбачено, що поставці підлягають - ролікоопора РЛ 100 верхня у кількості 107 штук, ролікоопора РЛ 100 нижня (127*1150), загальна вартість поставки 195 500 грн. 24 коп.

Постачання товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до правил (п. 4.1 договору). Вид транспорту: автомобільний (п. 4.2 договору). Строк постачання - протягом 7 робочих днів з моменту отримання заявки покупця. Товар постачається у кількості згідно до потреб покупця та вказується у заявках (п. 4.3 договору). Датою поставки товару вважається дата приймання покупцем, яка вказана в накладних (п. 4.6 договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 1 календарного дня з моменту отримання товару (п. 6.1 договору).

Договір діє до 31.12.2017, а відносно гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 12.1 договору). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (п. 12.2 договору).

На виконання зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 195 500 грн. 24 коп., у тому числі:

- за видатковою накладною від 14.08.2017 № 91 на суму 128 400 грн. 00 коп. (аркуш справи 12);

- за видатковою накладною від 01.09.2017 № 94 на суму 67 100 грн. 24 коп. (аркуш справи 13).

Товар отримано представником відповідача ОСОБА_3 Т ОСОБА_2 І. на підставі довіреностей від 14.08.2017 № 135, від 29.08.2017 № 143 (аркуші справи 15-16).

Факт поставки також підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.08.2017 № 140817 та від 01.09.2017 № 010917 (аркуші справи 17, 129).

Крім того, разом з видатковими накладними позивачем видавались податкові накладні:

- від 14.08.2017 № 4 на суму 128 400 грн. 00 коп. (у тому числі: ПДВ - 21 400 грн. 00 коп. (аркуш справи 124));

- від 01.09.2017 № 1 на суму 67 100 грн. 24 коп. (у тому числі: ПДВ - 11 183 грн. 37 коп. (аркуш справи 123)).

Відповідач за одержаний товар у встановлений договором строк не розрахувався.

На адресу відповідача надсилались претензії від 20.03.2018 № 1 та від 10.12.2018 № 2 (аркуші справи 21, 23). Відповідач у відповіді від 06.04.2018 № 01/12-536 на претензію № 1 визнав суму боргу, але у зв`язку з відсутністю фінансової можливості відповідач не може здійснити погашення заборгованості.

Позивачем на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України нараховано пеню в сумі 100 256 грн. 82 коп. та штраф у розмірі 7% в сумі 13 685 грн. 02 коп., всього 113 941 грн. 84 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 8 240 грн. 29 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 309 грн. 60 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 14.07.2017 № 13/07-17, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару, проте, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день розгляду справи не погашена і становить 195 500 грн. 24 коп.

Доводи відповідача про отримання товару особою без достатніх повноважень є необґрунтованими, оскільки факт одержання товару відповідачем не спростовано. Більш того, при поставці товару від відповідача будь-яких претензій щодо якості товару не було. Крім того, одержання відповідачем товару за договором від 14.07.2017 № 13/07-17 визнано у відповіді на претензію від 06.04.2018 № 01/12-536.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 195 500 грн. 24 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України нарахував пеню та штраф, які задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 22.05.2018 у справі № 926/2733/16.

Разом з тим, укладеним між сторонами договором не передбачена відповідальність відповідача за порушення умов договору щодо оплати поставленого товару, а з умов договору вбачається лише відповідальність позивача за порушення своїх договірних зобов`язань.

Штрафні санкції, передбачені абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при нарахуванні штрафних санкцій застосовано саме абзац 3 ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 100 256 грн. 82 коп. та штрафу в сумі 13 685 грн. 02 коп., всього 113 941 грн. 84 коп. є безпідставними i задоволенню не підлягають, оскільки у справі має місце порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 8 240 грн. 29 коп. та інфляційні втрати в сумі 30 309 грн. 60 коп.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем, та встановлено, що розрахунок 3% річних на суму поставленого товару за видатковою накладною від 14.08.2018 № 91 є арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів, тому підлягає задоволенню в заявленій сумі 5 477 грн. 23 коп. за період з 16.08.2017 по 16.01.2019.

Розрахунок 3% річних на суму поставленого товару за видатковою накладною від 01.09.2017 № 94 за період з 03.09.2017 по 16.01.2019 в сумі 2 763 грн. 06 коп. зроблений не вірно. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий дань, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Товар отримано 01.09.2017 (п`ятниця). За умовами п. 6.1 договору оплата здійснюється протягом 1 календарного дня з моменту отримання товару. Оскільки 02.09.2017 є вихідним днем, тому кінцевим строком для оплати є 04.09.2017, а відповідно строк для нарахування 3% річних починається з 05.09.2017, тому вимога про стягнення 3% річних за видатковою накладною від 01.09.2017 № 94 підлягає задоволенню в сумі 2 752 грн. 03 коп. за період з 05.09.2017 по 16.01.2019.

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню складає 8 229 грн. 26 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 11 грн. 03 коп. слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційний втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю за видатковою накладною від 01.09.2017 № 94 було застосовано поточний індекс інфляції, тобто за вересень, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище.

Перерахувавши заявлені до стягнення інфляційні витрати, суд зазначає, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 28 743 грн. 16 коп. У задоволенні решти цих вимог в сумі 1 566 грн. 44 коп. слід відмовити.

Всього підлягає стягненню 232 472 грн. 66 коп., у тому числі: борг - 195 500 грн. 24 коп., 3% річних - 8 229 грн. 26 коп., інфляційні втрати - 28 743 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3 487 грн. 26 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

Згідно ст. 124 ГПК України позивачем у позовній заяві зроблено розрахунок суми витрат на правову допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), який складає - 20 000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копії: договору про надання послуг адвоката від 02.01.2019 № 0201/19, додаткової угоди від 11.01.2019, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3094 на ім`я ОСОБА_4 , акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000010 на суму 20 000 грн. 00 коп. та оригінал квитанції до прибуткового касового ордера від 16.01.2019 № 7 на суму 20 000 грн. 00 коп.

Зазначені вище докази були подані в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, з дотриманням необхідних вимог.

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України врегульовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі частково задоволення покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 грн. 00 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 13 360 грн. 81 коп. Решта витрат покладається на позивача.

Відповідачем відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 3 000 грн. 00 коп. У клопотанні відповідач зазначає, що розмір витрат, визначений позивачем на правову допомогу, є необґрунтованим, час витрачений на правовий аналіз документів, надання послуг усного консультування, підготовку позовної заяви та формування документів для подання позовної заяви є завищеним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження надання адвокатських послуг позивачем до матеріалів справи долучено договорів про надання послуг адвоката від 02.01.2019 № 0201/19, укладений між позивачем (замовник) та адвокатом Приходько Є.В. (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язується представляти інтереси замовника у справі про стягнення боргу за неоплачений товар шляхом письмового та усного консультування, складання необхідних документів - листів, запитів, позовних заяв та інше, представництва інтересів замовника в державних (в тому числі правоохоронних) органах, установах, судах.

До матеріалів справи додане свідоцтво від 10.06.2016 серії ДП № 3094 про право на заняття адвокатською діяльністю Приходько Є.А.

На підтвердження оплати послуг адвоката в розмірі 20 000 грн. 00 коп. позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.01.2019 № 7 на суму 20 000 грн. 00 коп.

Також надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу. Зокрема, зміст витраченого часу складається з:

- правового аналізу документів - 12 годин (500 грн. 00 коп. за 1 годину) - 6 000 грн. 00 коп.;

- надання послуг усного консультування - 6 годин (500 грн. 00 коп. за 1 годину) - 3 000 грн. 00 коп.;

- складання позовної заяви - 12 годин (500 грн. 00 коп. за 1 годину) - 6 000 грн. 00 коп.;

- формування документів для подання позовної заяви - 10 годин (500 грн. 00 коп. за 1 годину) - 5 000 грн. 00 коп., всього 20 000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, не на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що справа не є складною, правовий аналіз документів не потребував значних затрат часу з огляду на невеликий обсяг документів, складання позовної заяви не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи (позовна заява складена на 5 сторінках, з яких: 2 сторінки це вступна, описова та мотивувальна частини суті спору, 3 сторінки це розрахунки додаткових нарахувань, витрат на професійну правничу допомогу та резолютивна частина позовної заяви).

Врахувавши, що розмір заявлених адвокатських витрат не відповідає вказаним критеріям розумності, співрозмірності, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу із задоволеної судом суми 13 360 грн. 81 коп. до 10 000 грн. 00 коп.

Водночас суд зазначає, що звернення до суду з цим позовом стало наслідком дій відповідача щодо несвоєчасної оплати поставленого позивачем за спірним договором товару, а відтак, саме він має компенсувати позивачу відповідні витрати.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська" про стягнення 347 991 грн. 97 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, ідентифікаційний код 32359108 в особі Відокремленого підрозділу "Шахта Привільнянська", Луганська область, м. Привілля, ідентифікаційний код 26349191 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-Строй-Сервіс", Луганська область, Новоайдарський район, м. Щастя, вул. Гагаріна, 1 Р/1, ідентифікаційний код 36128848 борг в сумі 195 500 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 8 229 грн. 26 коп., інфляційні втрати в сумі 28 743 грн. 16 коп., судовий збір в сумі 3 487 грн. 09 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повний текст рішення складено і підписано - 20.05.2019 .

Суддя А.В. Секірський