Ухвала

від 13.05.2019 по справі 917/575/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.05.2019 Справа № 917/575/19

суддя господарського суду Полтавської області Сірош Д.М., розглянувши заяву Кременчуцької міської ради Полтавської області про забезпечення позову у справі за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо"

про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1044592,86 грн.

Також, позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Марія Арт-Студіо" (код ЄДРПОУ 42093841) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (в т.ч. продажу, обміну, відступлення прав) об`єкту нерухомого майна - торгового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136418853104, номер запису про право власності 26890741), що знаходиться за адресою: проспект Лесі Українки (50-річчя Жовтня), 96 до моменту набрання чинності судовим рішенням у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне рішення XIII сесії VII скликання Кременчуцької міської ради від 30.08.2016, яким попередньому землекористувачеві ТОВ «Нова Холдинг» надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 51519 кв. м (кадастровий номер 5310436100:04:002:0307) для експлуатації та обслуговування торгового комплексу по проспекту Лесі Українки, 96 в м. Кременчуці, встановивши плату за землю в розмірі 5% від грошової оцінки землі щорічно, відтак і до відповідача перейшло право користування на відповідних умовах.

Згідно з пунктом 9.2.2 Рішення, зобов`язано попереднього землекористувача відшкодувати збитки (упущену вигоду) за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Проте зобов`язання не було виконано та навпаки було відчужено право власності на нерухоме майно на користь ТОВ "Марія Арт-Студіо".

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно новим власником об`єкту нерухомості стало ТОВ «Марія АРТ-Студіо» (42093841).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.miniust.gov.ua/ua/freesearch засновником, кінцевим бенефіціаром та директором ТОВ «Марія АРТ-Студіо» є Борисова ОСОБА_1 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.miniust.gov.ua/ua/freesearch співзасновником кінцевим бенефіціаром та директором ТОВ «Нова Холдинг» є Борисов ОСОБА_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2 .

Як вказує позивач, директори, засновники та кінцеві бенефіціари двох підприємств є особи, пов`язані родинними відносинами, про що свідчить співпадіння прізвищ та адрес місця реєстрації ОСОБА_3 (власника ТОВ «Нова Холдинг» ) та ОСОБА_4 (власниця ТОВ «Марія АРТ- Студіо» ).

Як вважає позивач, враховуючи той факт, що ТОВ «Марія АРТ-Студіо» не має у власності інших об`єктів нерухомого майна та за умови реалізації торгового комплексу, виконання рішення суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Марія АРТ- Студіо» (код ЄДРПОУ 42093841) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300) безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 51519 кв.м, (кадастровий номер 5310436100:04:002:0307) в сумі 1044592,86 грн буде неможливим.

Згідно з статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз`яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач не надав до заяви про забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Посилання позивача в заяві на можливість вчинення відповідачем дій щодо відчуження нерухомого майна не є доказом вчинення відповідачем вищезазначених дій чи загрозою вчинення таких дій.

Таким чином, позивач не надав суду доказів в підтвердження того, що не вжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, тобто, не довів, що існує така загроза.

До того ж, обраний позивачем захід забезпечення позову (заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта нерухомого майна) не має зв`язку між заявленою позивачем вимогою (про стягнення грошових коштів) та виходить за межі предмету позову. Тобто, у разі задоволення позову суд ухвалить рішення про стягнення грошових коштів, і лише у разі їх відсутності у боржника, стягувачу надається право звернутися до суду із заявою про зміну способу виконання рішення в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України (звернення стягнення на майно). Тому, забороняти товариству вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта нерухомого майна - торгового комплексу, яке не є предметом спору, у даному випадку суд вважає неправомірним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною, не підтвердженою належними та допустимими доказами, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Ухвала підписана 13.05.2019 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Згідно з статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Д.М. Сірош