Рішення

від 16.08.2006 по справі 20-5/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" серпня 2006 р. справа № 20-5/136

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мета-Полис ЛТД” (99011 м. Севастополь, вул. Мічурина, 1/4)

До: Приватного сільськогосподарського підприємства “Вікторія-1” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 19, кв. 4; м. Севастополь, вул. Одеська, 30)

Про стягнення  заборгованості в сумі 3756,11 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: Заєць С.А., довіреність б/н від 07.06.2006;

Відповідач: не з'явився.

Суть спору:

Позивач, ТОВ “Мета-Полис ЛТД”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного сільськогосподарського підприємства “Вікторія-1”, про стягнення заборгованості  за договором безпроцентної позики № 52/04 від 14.01.2004 в розмірі 3756,11 грн., з яких: 2500,00 грн. –основний борг, 469,37 грн. –штрафні санкції , 625,00 грн. –збитки від інфляції, 161,74 грн. –3% річних.  

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо повернення суми позики.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином  у встановленому порядку.

Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Строк вирішення спору продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України відповідно до ухвали заступника голови суду.

Заслухавши представника  позивача, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2004 між ТОВ “Мета-Полис ЛТД” (Позикодавець) та ПСП“Вікторія-1” (Позичальник) укладений договір безпроцентної позики № 52/04.

Відповідно до п. 1.1 Договору Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти в розмірі встановленому пунктом 2.1 Договору, а саме –2500,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк повернення позики складає два місяця з моменту надання суми позики.

Сума позики була перерахована позивачем відповідачеві платіжним дорученням від № 3279 від 15.01.2004 (а.с. 9).

Відповідно до п. 5.1 Договору Позичальник зобов'язаний повернути суму позики протягом 3-х банківських днів.

Проте, до наступного моменту сума позики позивачу не повернута.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач просить стягнути суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що умовами договору стягнення штрафних санкцій за неповернення у зазначений строк не передбачені.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Право вимоги стягнення суми пені та штрафу виникло у позивача 17.03.2004, а позов пред'явлено лише 24.05.2006.

Таким чином, позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача штрафу в розмірі 469,37 грн.,  задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 3% річних складає  161,74 грн., сума збитків від  інфляції –625,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3286,74 грн., з яких: 2500,00 грн. –основний борг,  625,00 грн. –збитки від інфляції, 161,74 грн. –3% річних.  

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,78 грн.  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,25 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  69, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Вікторія-1” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 19, кв. 4; м. Севастополь, вул. Одеська, 30, код  ЄДРПОУ 30535272, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мета-Полис ЛТД” (99011 м. Севастополь, вул. Мічурина, 1/4, код  ЄДРПОУ 22237814, п/р 26002254409001 в СФ КБ “Приватбанк””, МФО 324935) 3286,74 грн., з яких: 2500,00 грн. –основний борг,  625,00 грн. –збитки від інфляції, 161,74 грн. –3% річних.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 85,78 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,25  грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  ТОВ  “Мета-Полис ЛТД” відмовити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

19.08.2006

Розсилка:

1.          ТОВ “Мета-Полис ЛТД” (99011 м. Севастополь, вул. Мічурина, 1/4)

2.          Приватне сільськогосподарське підприємство “Вікторія-1” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 19, кв. 4)

3.          Приватне сільськогосподарське підприємство “Вікторія-1” (м. Севастополь, вул. Одеська, 30)

4.          Справа

5.          наряд