Рішення

від 20.05.2019 по справі 923/190/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року Справа № 923/190/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс СХГ", м. Херсон

про стягнення 185482,22 грн.

Без виклику представників сторін.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс СХГ" заборгованості у розмірі 185482,22 грн., з якої: 122236,80 грн. - сума основного боргу, 21856,67 грн. - сума пені, 8556,58 грн. - сума штрафу, 21403,03 грн. - сума 24% річних та 11429,14 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Повні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на умови укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 144 від 13.03.2018, положення ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 193 222, 231 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019р. визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Згідно частини 1 статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється у порядку наказного та позовного провадження, яке (тобто позовне) може бути загальним або спрощеним. У свою чергу, згідно з частиною 1 статті 247 того ж Кодексу, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, визначення яким надане в частині 5 статті 12 Кодексу. Так, за цією статтею, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час 192100,00 грн).

З огляду на ціну позову, яка є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, у відповідності до частини 1 статті 247 та частини 7 статті 250 ГПК України, суд визначив, що дана справа підлягає розгляду виключно у порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, що слідує з частини 5 статті 252 ГПК України.

Ухвалою від 20 березня 2019 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу, відповідно до ст. ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду, але не пізніше 18.04.2019р.:

- відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, а заперечення ( в разі надходження відповіді на відзив). Докази надіслання позивачу копії відзиву, заперечень та доданих до них документів надати суду;

- клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України.

- копії статутних та реєстраційних документів.

Станом на день розгляду справи по суті зазначених документів відповідачем не надано.

Позивачу запропоновано відповідно до ст. ст.251, 252 ГПК України, протягом п`яти днів з дня отримання відзиву (якщо такий буде поданий), надати суду але не пізніше 18.04.2019р.:

- відповідь на відзив та докази надіслання відповідачу відповіді на відзив та доданих до них документів.

- клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Станом на день розгляду справи по суті зазначених документів позивачем не надано.

За приписами частини 3 статі 252 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, буд.11.

Зазначена ухвала отримано уповноваженим представником відповідача, що підтверджується повернутим на адресу суду поштовим повідомленням, з відміткою пошти про вручення ухвали суду від 20 березня 2019 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі п.3. ч.6 ст. 242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про порушення справи.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 13 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (надалі - постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс СХГ" (надалі - покупець або відповідач) був укладений у кладений договір № 44 поставки нафтопродуктів (надалі - договір), за умова якого постачальник зобов`язується передати нафтопродукти (надалі - товар) у власність покупця, а останній в свою чергу зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором.

Сторони визначили порядок поставки товару, умови приймання, ціну договору, порядок розрахунків, відповідальність сторін та інші умови договору, оскільки сторонами договору досягнуто згоди з усіх істотних умов, віє є укладеним та чинний. Зазначений договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, у випадку якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявила про бажання розірвати договір, він вважається автоматично продовженим.

За умовами вказаного договору асортимент, кількість, вартість, умови поставки та порядок оплати товару можуть визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.1.3. оплата покупцем здійснюється за фактично поставлений товар у відповідності до накладних на поставку на умовах визначених договором.

Згідно даного договору право власності на товар переходить покупцю з моменту передачі постачальником товару вантажоперевізнику або вантажовідправнику покупця чи покупцю та підтверджується відповідною відміткою у товарно-транспортній накладній (п. 2.7. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що загальна ціна даного договору визначається кількістю отриманого покупцем товару та протязі строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Сторони погодили, що покупець зобов`язується здійснити оплату за поставлений товар не пізніше наступного дня після дати його поставки, якщо інший термін сплати не погоджений у додаткових угодах.(п.4.2. договору).

У відповідності до умов договору підставою для розрахунку є накладена на поставку товару, розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Позивачем з метою виконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 44 від 13.03.2018 здійснено поставку відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 122236,80 грн., на підтвердження зазначеного ним надано видаткову накладну № 904 від 01.06.2018 на суму 10432,80 грн., товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т000594 від 01.06.2018, видаткову накладну № 1023 від 22.06.2018 на суму 111804,00 грн., товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т000666 від 22.06.2018., зазначені документи підписані представниками сторін та скріплені печаткам.

В свою чергу відповідачем не виконано зобов`язання за договором щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс СХГ" був укладений договір поставки нафтопродуктів № 44 від 13 березня 2018 року, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, позивачем на підтвердження факту здійснення поставки товару за договором надано видаткову накладну № 904 від 01.06.2018 на суму 10432,80 грн., товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т000594 від 01.06.2018, видаткову накладну № 1023 від 22.06.2018 на суму 111804,00 грн., товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т000666 від 22.06.2018. ( а.с. 14-17).

За умовами договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар не пізніше наступного дня після дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Отже, з урахуванням приписів п.4.2. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар не пізніше наступної дати після дати поставки, згідно доказів, що містяться в матеріалах справи, товар був поставлений по першій накладній 02 червня 2018 року, по другій 23 червня 2018 року, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 122236,80 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 122236,80 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 21856,67 грн., то за умовами п.5.2. договору, при порушені строків здійснення розрахунків за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки, за кожен день прострочки платежу від суми заборгованості за весь період прострочки до фактичного внесення (зарахування) сплати.

У відповідності до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем окремо по кожній поставці було здійснено нарахування штрафних санкцій.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені, вона склала 21856,67 грн. (а.с. 26-27).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у тому, що позивачем нарахована пеня за період, який перевищує шість місяців, тобто на один день більше.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені, за період (з 03.06.2018р. по 02.12.2018р., за видатковою накладною № 904 від 01.06.20018р. на суму 10432,80 грн.) та за період (з 24.06.2018р. по 23.12.2018р., за видатковою накладною № 1023 від 22.06.20018р. на суму 111804,00 грн.) з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, тобто за 6 місяців, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. Розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 10432,80 03.06.2018 - 12.07.2018 40 17.0000 % 0.093 %* 388.73 10432,80 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 560.23 10432,80 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 504.20 10432,80 26.10.2018 - 02.12.2018 38 18.0000 % 0.099 %* 391.02

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 111804 24.06.2018 - 12.07.2018 19 17.0000 % 0.093 %* 1978.78 111804 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 6003.72 111804 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 5403.35 111804 26.10.2018 - 13.12.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 5403.35 111804 14.12.2018 - 23.12.2018 10 18.0000 % 0.099 %* 1102.72

Отже, за здійсненим розрахунком суду, сума пені становить 21736,10 грн.

Доказів сплати пені у розмірі 21736,10 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню - у розмірі 21736,10 грн. В іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8556,58 грн. штрафу у розмірі 7% від загальної суми заборгованості, 21403,03 грн. - 24 % річних від простроченої суми боргу та 11429,14 грн. - інфляційних збитків від простроченої суми боргу.

Судом встановлено, що згідно умов договору п.5.2. у разі прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів відповідач зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, у відповідності до ст. 625 ЦК України 24 % річних від простроченої суми боргу та також оплатити борг з урахуванням індексу інфляції.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості та 24 % річних від простроченої суми боргу, розрахунки позивача в даній частині є вірними, зазначені суми обґрунтовані та доведені позивачем.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу та 24% річних підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявленої позивачем суми до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 11429,14 грн., то суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов`язання.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, вони склали 11429.14 грн. (а.с. 27).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у тому, що позивачем не вірно визначений середній індекс інфляції за вказані періоди.

Судом за період (з 03.06.2018р. по 28.02.2019р., за видатковою накладною № 904 від 01.06.20018р. на суму 10432,80 грн.) та за період (з 01.07.2018р. по 28.02.2019р., за видатковою накладною № 1023 від 22.06.20018р. на суму 111804,00 грн.) здійснено перевірку нарахування позивачем сум індексу інфляції за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"). Розрахунок має наступний вигляд:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 03.06.2018 - 28.02.2019 10432.80 1.068 705.81 11138.61

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.07.2018 - 28.02.2019 111804 1.068 7563.93 119367.93

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 8269,74 грн.

Доказів сплати інфляційних втрат у розмірі 8269,74 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню - у розмірі 8269,74 грн. В іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статі 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянс СХГ" (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 11, код ЄДРПОУ 34075000) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (50103, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, вул. Соборності, буд. 70, код ЄДРПОУ 30001532) суму основного боргу у розмірі 122236,80 грн., суму пені у розмірі 21736,10 грн., суму штрафу у розмірі 8556,58 грн., суму 24% річних у розмірі 21403,03 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 8269,74 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2733,03 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко