Рішення

від 17.05.2019 по справі 924/304/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2019 р. Справа № 924/304/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., секретаря судового засідання Комарніцької Н.П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", с. Андрушки Попільнянського району Житомирської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Імпорт", м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 560700,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №1209 від 12.09.2016 року та процентів за користування грошовими коштами в сумі 396975,60 грн.,

за участю представників сторін:

позивача: Бабічук Д.Д. - довіреність № б/н від 12.03.19, згідно адвокатського посвідчення №000188 від 27.09.2017р.;

відповідача: Нараєвський О.Ю. - керівник;

Рішення ухвалюється 17.05.2019 року після оголошеної 02.05.2019 року перерви

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 560700,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №1209 від 12.09.2016 року та процентів за користування грошовими коштами в сумі 396975,60 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем всупереч умовам договору поставки (з подальшими змінами) не було поставлено замовлену позивачем техніку до погодженого сторонами строку - 16.11.2016 року, а також, в подальшому, не повернуто сплачено за нього попередню оплату.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача під час судових розглядів спору та у наданому суду відзиві на позов від 23.04.2019 року просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідачем підписано наданий позивачем договір №1209 від 12.09.2016 року, який є договором приєднання, та за умовами якого ТОВ Вест Імпорт взяло на себе зобов`язання з поставки позивачу двох автомобілів двохдверного типу Mitsubishi L200 по ціні 400500,00 грн. за штуку. За вказані автомобілі позивачем перераховано 560700,00 грн. попередньої оплати. Проте, після вчинення відповідачем дій по пошуку замовлених позивачем транспортних засобів, останній повідомив про те, що підприємство мало на меті придбати чотирьохдверні автомобілі, тому між сторонами 27.10.2016 року підписано додаткову угоду до договору поставки №1209, якою змінено ціну договору з 801000,00 грн. на 961200,00 грн. та строк поставки до 16.11.2016 року. Проте, всупереч домовленості сторін, 11.11.2016 року від позивача надійшла вимога про повернення грошових коштів в розмірі 560700,00 грн., які були сплачені як попередня оплата.

З викладеного, відповідач робить висновок, що позивач, надіславши вимогу про повернення першого платежу за товар в розмірі 560700,00 грн. в односторонньому порядку відмовився від зобов`язання щодо поставки продавцем товару та остаточного розрахунку за поставлений товар, натомість, договір поставки №1209 від 12.09.2016 року не є розірваним чи припиненим.

Звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17, у якій зазначено про те, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, тому, оскільки відповідач від свого зобов`язання з поставки не відмовлявся, а ТОВ Сігнет-Центр в односторонньому порядку відмовилося від взятого на себе зобов`язання прийняти поставлений в строк до 16.11.20167 року товар та здійснити остаточний розрахунок, сума попередньої оплати не підлягає поверненню. Аналогічно, на думку відповідача, відсутні підстави і для нарахування процентів за користування чужими коштами по причині того, що продавець не порушував умови договору.

Окрім того, відповідач також вважає безпідставними посилання позивача і на постанови ВГС України від 11.03.2011 року у справі №2-22/1351-2009; від 12.06.2012 року у справі №55/385 та від 23.07.2014 року у справі №910/24568/13, оскільки такі постанови прийняті не у подібних правовідносинах. Також вказує на те, що позивач чинить перешкоджання господарській діяльності відповідача, тому що за його заявою 15.05.2017 року Старокостянтинівським ВП ГУНП в Хмельницькій області внесено відомості до ЄРДР за №42017111200000252 за фактом вчинення службовими особами ТОВ Вест Імпорт кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 190 КК України, та в ході здійснення якого, під тиском правоохоронних органів, з метою розблокування діяльності підприємства ТОВ Вест Імпорт на рахунок ТОВ Сігнет-Центр були направлені кошти на загальну суму 43000,00 грн., які, з-поміж іншого, не враховані позивачем при здійсненні ним розрахунку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12.09.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Вест Імпорт (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Сігнет-Центр (покупець) укладено договір поставки №1209 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити на умовах цього договору транспортні засоби: два автомобілі Mitsubishi L200 по ціні 400500,00 грн. (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору постачальник засвідчує, що техніка, вказана у п. 1.1. цього договору належить йому на праві власності, нікому не продана, не подарована, під арештом і в податковій поруці не знаходиться, не є предметом будь-якої суперечки; правами третіх осіб (включаючи право оренди, найму, позики) не обтяжені; не внесені в статутний капітал господарських товариств (п. 1.2. договору).

Поставка (передача у власність) техніки відповідно до цього договору здійснюється на таких умовах: прийом-передача сторонами здійснюється за адресою розташування постачальника, вул. Грушевського, 2/2, м. Старокостянтинів, Хмельницька область (п. 1.3. договору).

Перехід права власності на техніку від постачальника до покупця настає з моменту передачі їх представнику покупця по акту прийому-передачі та іншими документами, необхідними для подальшої реєстрації техніки в органах ДАІ. Передача техніки оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами в день прийому-передачі техніки (п.п. 1.4., 1.5. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість техніки (дві одиниці автомобілів Mitsubishi L200) на день укладання договору становить 801000,00 грн., в тому числі ПДВ 133500,00 грн.

У п.2.2. договору визначено, що оплата за техніку відбувається поетапно: перший платіж у розмірі 560700,00 грн. перераховується на розрахунковий рахунок постачальника у строк - на наступний день підписання договору; другий платіж у розмірі 240300,00 грн. перераховується на розрахунковий рахунок постачальника в день підписання акту прийому-передачі техніки. Вартість техніки та розмір відповідних платежів визначена із розрахункового комерційного курсу долара США 26,70 грн. станом на 12.09.2016 року та можуть бути змінені у разі зміни комерційного курсу долара США на день перерахування коштів та підписання акту приймання-передачі техніки.

Постачальник поставляє покупцю техніку у відповідності до цього договору в строк до 20 календарних днів з дати підписання договору та оплати першого платежу, вказаного у п. 2.2. цього договору (п. 2.3. договору).

У п. 4.1. договору сторонами погоджено, що у випадку порушення постачальником строків поставки техніки, передбачених цим договором, постачальник сплачує покупцю проценти за користування грошовими коштами покупця (згідно з ч. 3 ст. 694 та ч. 2 ст. 536 ЦК України) в розмірі 30% річних на суму попередньої оплати, від дня, коли техніка мала бути передана, до дня її фактичного передання покупцю.

Договір поставки №1209 від 12.09.2016 року підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №5 від 12.09.2016 року на суму 560700,00 грн., а позивач, в свою чергу, перерахував ТОВ Вест Імпорт 560700,00 грн. за автомобілі відповідно до платіжного доручення №16851 від 15.09.2016 року.

ТОВ Вест Імпорт звернулося з листом до ТОВ Сігнет-Центр , у якому просить останнього підписати додаткову угоду до договору поставки №1209 від 12.09.2016 року для можливості закупівлі та поставки техніки стандарту Євро 5 у зв`язку з забороною ввозу на територію України автомобілів стандарту Євро 4.

27.10.2016 року між ТОВ Вест Імпорт та ТОВ Сігнет-Центр укладено додаткову угоду до договору поставки №1209, за умовами якої внесено зміни в п. 2.1., п. 2.2. та п. 2.3. договору, які викладені в наступній редакції: вартість техніки (2 одиниці автомобілів Mitsubishi L200) на день укладання цього договору становить 961200,00 грн., в тому числі ПДВ 160200,00 грн.; оплата за техніку відбувається поетапно: перший платіж у розмірі 560700,00 грн. перераховується на розрахунковий рахунок постачальника у строк - на наступний день підписання договору; другий платіж у розмірі 400500,00 грн. перераховується на розрахунковий рахунок постачальника в день підписання акту прийому-передачі техніки. Вартість техніки та розмір відповідних платежів визначена із розрахункового комерційного курсу долара США 26,70 грн. станом на 12.09.2016 року та можуть бути змінені у разі зміни комерційного курсу долара США на день перерахування коштів та підписання акту приймання-передачі техніки; постачальник поставляє покупцю техніку у відповідності до цього договору в строк до 20 календарних днів з дати підписання додаткової угоди до цього договору.

Позивач звернувся до відповідача з листом №3358 від 08.11.2016 року, у якому просить підтвердити дату поставки автомобілів Mitsubishi L200 у строк до 16.11.2016 року.

В подальшому, ТОВ Сігнет Центр надіслало відповідачу листи №3420 від 11.11.2016 року, №3935 від 19.12.2016 року та претензію №3684 від 29.11.2016 року з проханням повернути перераховану попередню оплату в розмірі 560700,00 грн. у зв`язку з простроченням зобов`язання з поставки автомобілів.

Як вбачається із квитанцій №26728711 від 09.10.2017 року, №28110504 від 01.12.2017 року, №29766245 від 09.02.2018 року, відповідачем повернуто позивачу 40000,00 грн., 2000,00 грн. та 1000,00 грн. згідно договору поставки №1209 від 12.09.2016 року.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи стверджується, що 12.09.2016 року між сторонами у справі укладено договір поставки №1209 (з подальшими змінами), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки позивачу двох автомобілів Mitsubishi L200, а позивач - з оплати такого товару.

В силу приписів ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та не заперечується учасниками судового розгляду, що позивачем на виконання умову договору (за подальшими змінами) проведено 15.09.2016 року попередню оплату товару відповідачу на суму 560700, 00 грн.

В силу положень п. 2.3. договору ( в редакції додаткової угоди до договору поставки №1209 від 27.10.2016 року), у відповідача виник обов`язок з поставки товару протягом 20 календарних днів з дати укладення додаткової угоди, до 16.11.2016 року включно. Доказів існування жодних інших домовленостей щодо поставки товару сторонами не надано та судом не встановлено.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (частина перша статті 675 ЦК України).

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, набуває право вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити його оплату.

Проте, не зважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки зі сплати попередньої оплати, відповідач замовленого товару до строку, визначеного договором, не поставив.

Заперечення відповідача в частині того, що позивач в односторонньому порядку відмовився від поставки шляхом надіслання вимоги від 11.11.2016 року не можуть свідчити про належне виконання постачальником своїх обов`язків з поставки, проте, відмову від прийняття товару. Зокрема, термін поставки на час надіслання такого листа не сплив, що не позбавляло можливості відповідача поставити належний товар, окрім того, процедура приймання-передання техніки унормована договором, з положень якого вбачаться, що покупець зобов`язаний прийняти техніку за відсутності претензій щодо комплектності та технічного стану техніки.

Натомість, відповідач, взявши на себе договірні зобов`язання по поставці автомобілів, не здійснив ні поставки техніки, ні повернення отриманої попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, зокрема, шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо.

Скориставшись таким правом, позивач звернувся до відповідача із претензією від 29.11.2016 року та, в подальшому, з листами, у яких просить повернути суму попередньої оплати в розмірі 560700,00 грн. Відповідач виконав вимогу позивача лише частково, повернувши 43000,00 грн. попередньої оплати (квитанції від 09.10.2017 року, від 01.12.2017 року та 09.02.2018 року).

Доказів повернення 517700,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №1209 від 12.09.2016 року матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, з чого суд приходить до висновку про підставність вимоги про стягнення з відповідача 517700,00 грн. попередньої оплати. В стягненні 43000,00 грн. попередньої оплати слід відмовити.

Твердження відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17 щодо відсутності необхідності з повернення авансу, оскільки таке повернення може мати місце лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, не спростовує позовних вимог по причині встановлення неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором поставки №1209 від 12.09.2016 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 396975,60 грн. процентів за користування чужими коштами, які нараховані на суму 560700,00 грн. за період з 16.11.2016 року по 25.03.2019 року.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 ст. 536 ЦК України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення процентів в порядку ст. 536 ЦК України, слід дослідити, чи передбачено умовами договору розмір відсотків за користування грошовими коштами і тільки після цього, за наявності відповідних обставин, застосовувати положення ст. 536 ЦК України.

У п. 4.1. договору поставки №1209 від 12.09.2016 року сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки техніки, передбачених цим договором, постачальник сплачує покупцю проценти за користування чужими коштами покупця (згідно з ч. 3 ст. 693 та ч. 2 ст. 536 ЦК України) в розмірі 30% річних на суму попередньої оплати, від дня, коли техніка мала бути передана, до дня її фактичного передання покупцю.

Суд, здійснивши перерахунок сум процентів, дійшов висновку, що позивачем не враховано часткове повернення відповідачем суд попередньої оплати. Тому вірним буде наступний розрахунок: з 17.11.2016 року по 08.10.2017 року на суму 560700,00 грн. = 150180,21 грн.; з 09.10.2017 року по 30.11.2017 року на суму 520700,00 грн. = 22682,55 грн.; з 01.12.2017 року по 08.02.2018 року на суму 518700,00 грн. = 29843,01 грн.; з 09.02.2018 року по 25.03.2019 року на суму 517700,00 грн. = 174457,81 грн. На загальну суму 377163, 58 грн. В стягненні 19812,02 грн. процентів за користування чужими коштами слід відмовити.

З огляду на викладене та встановлені факти, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 517700,00 грн. попередньої оплати та 377163,58 грн. процентів за користування чужими коштами. В стягненні 43000,00 грн. попередньої оплати та 19812,02 грн. процентів суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", с. Андрушки Попільнянського району Житомирської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Імпорт", м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 560700,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №1209 від 12.09.2016 року та процентів за користування грошовими коштами в сумі 396975,60 грн., задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вест Імпорт (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Федорова, 1/1, код 39552144) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сігнет-Центр (13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5, код 38180739) 517700,00 грн. (п`ятсот сімнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.) попередньої оплати, 377163,58 грн. (триста сімдесят сім тисяч сто шістдесят три грн. 58 коп.) процентів за користування чужими коштами, 13422,95 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять дві грн. 95 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 43000,00 грн. попередньої оплати та 19812,02 грн. процентів за користування чужими коштами відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.05.2019 року.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (13543, Житомирська область, АДРЕСА_1 район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Федорова, 1/1) - рек. з пов. про вручення