Постанова

від 20.05.2019 по справі 909/1085/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа №909/1085/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Галушко Н.А.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Інстал» б/н від 01.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/914/19 від 11.03.2019)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 (суддя С. Кобецька, повний текст складено 12.02.2019)

у справі № 909/1085/18

за позовом : комунального підприємства «Коломиятеплосервіс» (надалі КП «Коломиятеплосервіс» ), м. Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Інстал» (надалі ТзОВ «Омега-Інстал» ), м. Івано-Франківськ

про стягнення 139 859,87 грн

за участю учасників справи:

від позивача: Зінько Ю.Р. - директор (витяг з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ №21805780 від 24.03.2016; посвідчення №072/19 дійсне до 30.11.2020)

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

КП "Коломиятеплосервіс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Омега-Інстал" про стягнення 139 859,87 грн, з яких: 94 400,00 грн - основний борг, 33 518,47 грн - пеня, 8 923,19 грн - інфляційні втрати, 3 018,21 грн - 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки №077-17 від 23.10.2017.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 у справі № 909/1085/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Омега-Інстал" на користь КП "Коломиятеплосервіс" 94 400,00 грн заборгованості, 1 762,00 грн судового збору. В частині стягнення 33 518,47 грн - пені, 8 923,19 грн - інфляційних втрат, 3 018,21 грн - 3% річних - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що факт здійснення позивачем 100% передоплати за поставку товару на суму 94 400,00 грн підтверджується матеріалами справи. В свою чергу відповідачем належних та допустимих доказів поставки товару у строки та у відповідності до умов договору поставки суду не надано. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 94 400,00 грн. В частині позову про стягнення з відповідача 33 518,47 грн - пені, 8 923,19 грн - інфляційних втрат, 3 018,21 грн - 3% річних судом відмовлено з огляду на те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ «Омега-Інстал» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник заперечує факт не поставки товару по спірному договору, як на доказ посилається на платіжне доручення № 16 від 23.10.2017, в призначені платежу якого зазначена накладна №ВН-00000055 від 23.10.2017. При цьому стверджує, що зазначена накладна наявна у позивача, та подавалася останнім до органів казначейської служби, оскільки без такої накладної, казначейство не проводить платежі. В зв`язку з чим вважає, що дані обставини свідчать про повне виконання відповідачем своїх зобов`язань, відтак позов є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у доповненнях до відзиву (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/2053/19 від 29.03.2019, № 01-04/3164/19 від 20.05.2019), вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.10.2017 між ТзОВ "Омега-Інстал" (постачальник) та КП "Коломиятеплосервіс" (замовник) укладено договір поставки №077-17, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику запасні частини і комплектуючі, а саме димососи та циклони, а замовник прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість та ціну товару визначена у специфікації №1, що є невід`ємною частиною договору (а.с. 12-13).

У відповідності до специфікації №1 найменування товару - димосос Д167-37 №5 4 кВт 1500 об/хв, кількість 2шт., ціна за шт. 21 583,34 грн без ПДВ; циклон МЦ-800 кількість 2шт., ціна за шт. 17 750,00 грн без ПДВ (а.с. 13).

Сума цього договору становить 94 400,00 грн з ПДВ. Оплата - 100% попередня оплата. Вид розрахунків безготівковий (п. 2.1, 2.5 договору).

Пунктами 4.1- 4.3 договору сторони обумовили термін поставки - протягом 15 робочих днів. Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником замовнику товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною. Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Цей договір вступив в силу з дня його підписання та діяв до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Як стверджує позивач, ним на виконання п.2.1 договору було здійснено 100% передоплату в розмірі 94 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16 від 23.10.2017 з призначенням платежу оплата за димососи та циклони згідно договору № 077-17 від 23.10.2017 (а.с.14).

Пунктом 6.3.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Проте, відповідач, свої зобов`язання щодо поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати в розмірі 94 400,00 грн, не здійснив.

25.10.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №87 про повернення коштів в сумі 94 400,00грн у зв`язку з не поставкою товару (а.с.15-16).

Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача із даним позовом до суду.

Предметом позовної вимоги є стягнення з відповідача в судовому порядку попередньої оплати в сумі 94 400,00 грн, 33 518,47 грн - пені нарахованої на підставі п. 7.2. договору, 8 923,19 грн - інфляційних втрат, 3 018,21 грн - 3% річних нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки № 077-17 від 23.10.2017.

Приписами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання п.2.1 договору було здійснено 100% передоплату в розмірі 94 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №16 від 23.10.2017 (а.с.14).

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 525, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару у строки та у відповідності до п.4.1, п.4.2, п.6.3.1 договору № 077-17 від 23.10.2017.

Разом з тим, скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що факт поставки товару підтверджується платіжним дорученням № 16 від 23.10.2017, в призначені платежу якого зазначена накладна №ВН-00000055 від 23.10.2017. При цьому стверджує, що зазначена накладна наявна у позивача, та подавалася останнім до органів казначейської служби, оскільки без такої накладної, казначейство не проводить платежі.

В свою чергу позивач заперечив проти таких доводів скаржника. При цьому послався на те, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області здійснювався фінансовий аудит на КП Коломиятеплосервіс за період з 01.01.2016 по 30.09.2018. В ході проведення зустрічної звірки з ТзОВ Омега-Інстал директор товариства товарно-транспортну накладну та видаткову накладну не надав і в бухгалтерському обліку дебіторську та/або кредиторську заборгованість по розрахунках з КП Коломиятеплосервіс не облікував (долучено до матеріалів апеляційного провадження).

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону).

Проаналізувавши матеріали справи та враховуючи наведені норми Закону, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення ТзОВ Омега-Інстал господарської операції з поставки спірного товару по договору № 077-17 від 23.10.2017, зокрема таких як товарно-транспортна накладна, видаткова накладна чи податкова накладна.

В зв`язку з чим, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту поставки товару позивачу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 25.10.2018 звертався до відповідача з вимогою №87 про повернення коштів в сумі 94 400,00 грн у зв`язку з не поставкою товару (а.с.15-16).

Згідно з приписами ч.3, ч.4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачами зобов`язань з передачі товару на спірну суму попередньої оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення спірної суми передоплати.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару визначених в п.4.1 діючого договору, постачальник виплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу .

В даному випадку колегія суддів звертає увагу на те, що прострочення платежу не відбулося, оскільки як встановлено вище, 100 % попередня оплата в розмірі 94 400,00 грн відбулася в день підписання спірного договору, тобто вчасно (а.с. 12-14).

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, позивачем на підставі п.7.2 договору нарахована пеня в розмірі 33 518,47 грн, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані 8 923,19 грн інфляційних втрат та 3 018,21 грн 3% річних за період з 13.11.2017-07.12.2018 (а.с.11).

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема приписами статей 549, 611, 625 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Пеня за порушення грошового зобов`язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтями 1, 3 цього закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже вище вказані правові норми передбачають можливість стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних виключно за прострочення виконання саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, позаяк відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Cуду від 26.10.2018 у справі №910/1775/18, від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 33 518,47 грн - пені, 8 923,19 грн - інфляційних втрат, 3 018,21 грн - 3% річних.

Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неправомірна відмова судом у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, чим позбавив ТзОВ Омега-Інстал змоги надати суду та обґрунтувати свої заперечення, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Омега-Інстал 07.02.2019 подало до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи б/н від 16.01.2019 (а.с. 40). В даному клопотанні відповідач стверджував, що на його адресу не було надіслано позовна заява, відтак, просив суд надати можливість представнику ознайомитися з матеріалами справи, а також відкласти розгляд справи.

Місцевий господарський суд, з`ясувавши всі обставини на яких ґрунтується клопотання відповідача б/н від 16.02.2019 (вх№2227/19 від 07.02.2019), дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять фіскальний чек та опис вкладення до рекомендованого листа з відтиском календарного штемпеля ВПЗ-Коломия-3 ПАТ "Укрпошта" 10.12.2018, з якого вбачається направлення позивачем на адресу відповідача ТзОВ "Омега-Інстал", вул. Зелена,6, м. Івано-Франківськ, 76018 копії позовної заяви з додатками. Вказана адреса є тотожною юридичній адресі відповідача, зазначеній позивачем у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.03.2017, на 07.02.2019, а відтак твердження відповідача про не направлення позивачем позовної заяви не відповідають дійсності (а.с. 37-39, 42-45).

Крім того, суд зазначив, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2018 з відомостями про дату час та місце розгляду справи у відповідності до ч. 4 ст. 120 ГПК України вручена відповідачу завчасно - 21.12.2018 (а.с.28) і відповідно ТзОВ "Омега-Інстал" за переконанням суду мав достатньо часу (з 21.12.2018 до 07.02.2019) для того, щоб скористатись своїми правами наданими йому приписами статей 42, 165 ГПК України та належним чином підготуватись до участі в судовому розгляді справи.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до законодавства належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість вирішити спір у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та, сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Перевіривши доводи скаржника щодо позбавлення права відповідача подати свої заперечення, колегія суддів зазначає, що такі є безпідставними, оскільки як зазначалося вище, судом першої інстанції було вчасно повідомлено ТзОВ Омега-Інстал про дату, час і місце розгляду справи. Відтак, на переконання апеляційної інстанції, відповідач мав достатньо часу та можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати свої заперечення на позовну заяву та забезпечити явку уповноваженого представника в судові засідання. Однак, таким правом ТзОВ Омега-Інстал не скористалося.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належним чином підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 у справі № 909/1085/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Н.А. Галушко

Б.Д. Плотніцький