Рішення

від 08.05.2019 по справі 906/259/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/259/18

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ольшевський І.О., адвокат, ордер серія КВ №202084 від 05.06.18;

від відповідача: Клинчук І.В, адвокат, ордер серія ЖТ №23849 від 22.05.18;

від третьої особи: не прибув

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрод Груп" ( м. Київ)

за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Продукти" (м. Харків)

до Фізичної особи-підприємця Ліванського Руслана Антоновича (смт . Любар)

про стягнення 2218500,87грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 10.04.18 року справу розглянуто за правилами загального позовного провадження .

В межах підготовчого провадження постановлено наступні ухвали суду: від 23.04.18р. про відкладення підготовчого засідання на 22.05.19р., від 22.05.18р. про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.06.18р., від 05.06.18 р. про продовження строку підготовчого провадження до 10.07.2018р.

Відповідно до ухвали суду від 26.06.18р. учасником справи в якості третьої особи на стороні позивача залучено ТОВ "Імпорт Продукт" ( м. Харків).

Відповідно до ухвали суду від 09.07.18р. у справі призначено комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну експертизу документів), проведення якої доручено експертній установі Житомирському відділенню КНДІСЕ.

В подальшому ухвалами суду від 22.08.18р., від 04.09.18 р. та від 13.09.18р. вчинено процесуальні дії щодо розгляду повідомлення Житомирського відділення КНДІСЕ за №1080/18-25/1497-18 від 30.07.2018р про неможливість проведення у справі комплексної судової експертизи у зв`язку з відсутністю фахівця за спеціальністю 2.3 "Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів".

Відповідно до ухвали суду від 01.10.18р. проведення у справі комплексної судової експертизи (почеркознавчої та технічної експертизи документів), призначеної ухвалою суду від 09.07.18, доручено експертній установі - Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС.

В подальшому ухвалами суду від 23.10.18р., від 06.11.18р., 13.12.2018р., від 14.01.19р. та від 31.01.19р вчинено процесуальні дії щодо розгляду клопотання Житомирського НДЕКЦ від 11.10.18р. за №19/106-8726 про продовження терміну проведення судової експертизи, від 09.01.19 р. за 19/106-151 про сплату вартості технічної експертизи, клопотання судового експерта Довжаниці Р.О. від 11.10.18р за №1/3-326 про надання додаткових об`єктів експертного дослідження та уточнення поставлених питань.

Відповідно до ухвали суду від 25.01.19р. провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням Висновку судового експерта від 16.01.19р за №1/3-326 за результатами комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Відповідно до ухвали суду від 19.02.19р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В межах стадії розгляду справи по суду постановлено наступні ухвали суду: від 14.03.19р., від 08.04.19р., від 02.05.19р. та від 08.05.19р. про відкладення розгляду справи/оголошення перерви на 08.04.19р., на 02.05.19р. та на 08.05.19р. відповідно, із застосуванням ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про відмову у клопотанні позивача від 03.04.19р зупинити провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні №12018100020010203, про відмову у клопотанні позивача від 08.05.19р. визнати поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк та поновити пропущений процесуальний строк на подання до суду доказів, про застосування до позивача заходів процесуального примусу шляхом стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 1921 грн. 00 коп. та про долучення поданих позивачем доказів до справи.

В судовому засіданні 08.05.19р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрод Груп" (надалі за текстом - Позивач) просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Ліванського Руслана Антоновича (надалі за текстом - Відповідач) 2 218 500,87грн, з яких: 1 571 352,00грн основний борг, 414 157,96грн пеня, 188 399,91грн інфляційні втрати, 45 591,00грн 3% річних.

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач доводить, що на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт Продукт" (надалі за текстом - Третя особа) договору про відступлення права вимоги № б/н від 19.02.18р. за договором купівлі-продажу від 01.03.17, набув право вимагати від Відповідача повернення грошових коштів на загальну суму 1 571 352,00грн, сплачених Третьою особою на умовах попередньої оплати за товар, який останнім не було поставлено .

В якості правових підстав позову визначено ст.ст. 509, 526, 611, 612, 625 ЦК України та ст.ст.174, 193,216,218, 224, 229 ГК України, та на підставі яких до Відповідача застосовано заходи господарсько-правової відповідальності у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву доводи позову спростовує тим, що виконав умови договору купівлі-продажу від 01.03.17, укладеного з Третьою особою , в частині поставки товару (свинини в напівтушах охолодженої) у період з 28.03.17р. по 19.04.17р. на загальну суму 1 557 763,44 грн та не виконав на суму 13588,56грн. На підтвердження викладеним запереченням проти позову подав документи первинного бухгалтерського обліку та похідного від них податкового обліку. У зв`язку з викладеним, вимоги позову в частині стягнення суми попередньої оплати в заявленому розмірі не визнає у повному обсязі. Вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат , нараховані на суму попередньої оплати вважає необґрунтованими, оскільки останні застосовуються за прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як зобов`язання Відповідача перед Третьою особою не було грошовим.

Позивач у поясненнях до відзиву поставив під сумнів подані Відповідачем документи первинного бухгалтерського обліку, оскільки останні не оформлені (складені) відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з поставки Товару Третій особі. Оформлення документів податкового обліку вищевикладені сумніви не спростовують.

Відповідач на спростування тверджень Позивача про відсутність здійснення господарських операцій з поставки товару Третій особі доводить, що подані до відзиву на позов документи первинного бухгалтерського обліку є належними засобами доказування цьому факту. Окремі недоліки в їх оформлені (складені) за нормами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за умови відображення здійснених господарських операцій у податковому обліку не можуть спростувати факти , що мали місце в дійсності.

Сторони спору визнали за необхідне встановити обставини здійснення господарських операцій з поставки товару Третій особі експертним шляхом. В межах комплексної судової експертизи не проведено почеркознавчу експертизу та проведено технічну експертизу документів.

Позивач додатково у письмових поясненнях доводив , що Відповідач не довів належними та допустимими засобами доказування факт поставки товару Третій особі власним транспортом ( автомобілем Volkswagen Crafter, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 ) та за місцем її знаходження по вул. Чернопільській, буд. 23/17 у м. Києві. Окрім того, наголошував на тому, що допустима вантажопід`ємність автомобіля не дозволяла здійснювати поставку товару в обсязі, що перевищує 2956 кг. Натомість Відповідач доводив, що у період з 07.12.2010р. до 23.06.2017р. мав речові права на автомобіль Volkswagen Crafter, 2007 року випуску, н/з НОМЕР_1 , та що чинним законодавством не заборонено оформляти перевезення товару окремими партіями одним товарно-супровідним документом.

Позивач також доводив, що вирішення цього спору в порядку господарського судочинства є неможливим до прийняття рішення у кримінальному провадженні №12018100020010203, в межах якого, на його думку, будуть встановлені обставини , що матимуть преюдиціальне значення. Відповідач доводив, що господарський спір у справі має бути вирішенню за процесуальними нормами ГПК України про доказування юридичних фактів у господарській діяльності.

У судових дебатах представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача - у позові відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.03.17 року між Відповідачем (Постачальник) та Третьою особою (Покупець) в смт. Любар укладено договір на купівлю-продаж, згідно якого предметом поставки є товар, номенклатура і ціна якого визначається сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору купівлі-продажу).

У розділі 2 договору купівлі-продажу сторони погодили наступні умови поставки товару:

- поставка товару здійснюється на умовах передачі на складі постачальника або за окремими погодженням сторін на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту оплати товару ( п. 2.1.1);

- поставка товару здійснюється відповідно до замовлень покупця, які мають містити асортимент товару, кількість , ціну і надаватися постачальнику у письмовій формі , по факсу, електронною поштою або у інший, прийнятній для сторін спосіб за 3 дні до запланованого дня поставки , а постачальник повинен письмово або усно підтвердити отримане замовлення , а також повідомити про можливість його повного виконання в узгоджений термін по кількості та цінах або запропонувати інший термін виконання замовлення покупця ( п. 2.1.2);

- доставка товару проводиться покупцем ( п. 2.1.2);

- постачальник здійснює передачу товару за даним договором за відповідною адресою, вказаною в даному договорі або специфікації до нього ( п. 2.1.4);

- постачальник надає покупцю всю необхідну товаросупровідну документацію ( п.2.1.6) ;

- покупець здійснює розвантаження продукції власними силами та за власний рахунок у вказаному місці поставки ( п.2.2.1).

У розділі 3 договору купівлі-продажу сторони погодили умови оплати товару :

- покупець, на підставі цього договору та відповідного рахунка-фактури, перераховує на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному договорі, попередню оплату у розмірі 100% (сто відсотків) від загальної вартості товару (п. 3.1.1).

У розділі 4 договору купівлі-продажу сторони погодили умови щодо відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань:

- у випадку їх порушення, вони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством ( п.4.1.1);

- у разі не поставки товару продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми недопоставленого товару, за кожен день прострочення виконання зобов`язань ( п.2.1.1).

У розділі 6 договору купівлі-продажу сторони домовились, що усе, що не передбачено цим договором, регулюється чинним законодавством України ( п.6.1).

У розділі 7 договору купівлі-продажу сторони домовились, що договір діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (а. с. 15-16, т.1).

Договір купівлі -продажу станом на 01.03.17р. від імені постачальника підписав Відповідач та від покупця директор Третьої особи Поліщук С.Ю.

Обставини виконання Відповідачем та Третьою особою зобов`язань за договором купівлі-продажу в частині поставки товару (свинина в напівтушах охолоджена) та оплати товару на загальну суму 1 571 352, 00 грн підтверджують наступні докази:

- за 30.03.17р. : рахунок-фактура №30/1 від 30.03.17р. на товар у кількості 9043 кг та на суму 505 684, 56 грн ( з ПДВ) ; платіжне доручення №95 від 10.04.17р. на суму 505 684, 56 грн ; видаткова накладна №30/1 від 30.03.17р на суму 505 684, 56 грн; декларація виробника від 30.03.17р.; податкова накладна №19 від 30.03.17р. ( а.с. 17, 117-118, т. 1, а. с. 55, 57 т.3);

- за 31.03.17р.: рахунок-фактура №31/1 від 31.03.17р. на товар у кількості 9050 кг та на суму 506 076, 00 грн (з ПДВ); платіжні доручення №87 від 05.04.17р. на суму 400 000, 00 грн та №90 від 05.04.17р. на суму 106 076, 00 грн; видаткова накладна №31/1 від 31.03.17р. на суму 506 076, 00 грн; декларація виробника від 31.03.17р., ТТН №31/1 від 31.03.17р., податкова накладна від 31.03. 17 року №20 (а. с. 18, 96 - 102, т. 1);

- за 19.04.17р. : рахунок-фактура №19/1 від 19.04.17р. на товар в кількості 10007 кг та на суму 559 591, 44 грн (з ПДВ); платіжне доручення №97 від 20.04.17р на суму 559 591, 44 грн; видаткова накладна №19/1 від 19.04.17р. на суму 559 591, 44 грн; декларацією виробника від 19.04.17р.; ТТН №19/1 від 19.04.17р. , податкова накладна №8 від 19.04.17р. (а.с. 19, 105 - 110, т. 1).

Як встановив суд, Третя особа в особі директора Курпіча І.В. надіслала на адресу Відповідача претензію від 11.10.17р. про неналежне виконання ним зобов`язання з поставки товару на загальну суму 1 571 352, 00 грн, про повернення сплачених коштів на суму не поставки, сплату пені в сумі 94 273, 50 грн та 3% річних в сумі 22 625, 64 грн згідно наведеного у претензії розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 1688251,14 грн на поточний рахунок юридичної особи ( а.с. 24-28, т.1).

Претензія від 11.10.17р. залишились без відповіді. Обставини її отримання особисто Відповідачем 24.10.17р. судом не встановлювались ( а.с. 28, т.1).

19.02.18 р. між Третьою особою в особі керівника Станкевича В.Г. та Позивачем в особі керівника Леонтьєва Д.М. укладено договір про відступлення права вимоги , за яким Третя особа відступила , а Позивач прийняв на себе право вимоги, що належить Третій особі за договором купівлі-продажу від 01.03.17р. до Боржника - Відповідача у справі на суму 1 571 352,00 грн (а.с. 29-30).

Відповідно до п.1.3 договору про відступлення права вимоги від 19.02.18р. право вимоги Третьої особи на суму 1 571 352, 00 грн підтверджено платіжними дорученнями № 87 від 05.04.17р. на суму 400 000,00грн, № 90 від 05.04.17р. на суму 106 076,00 грн , № 95 від 10.04.17р. на суму 505684,56 грн та № 97 від 20.04.17р. на суму 559591,44грн ( а.с. 29).

У п.2.1 договору про відступлення права вимоги від 19.02.18р. Третя особа та Позивач засвідчили, що підписанням цього договору сторони підтверджують передачу Третьою особою Позивачу всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за договором купівлі-продажу від 01.03.2017р. ( а.с. 29, т.1).

20.02.18р. Позивач надіслав на адресу Відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги Відповідачу (а. с. 31-33, т.1). Обставини його отримання особисто Відповідачем 27.02.18р. судом не встановлювались ( а.с. 34, т.1).

23.03.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, що виникла на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.17р. на загальну суму 2 218 500, 87 грн ( а.с. 35-42, т.1). Обставини її отримання особисто Відповідачем після 23.03.18р. судом не встановлювались.

02.04.18р. Позивач звернувся до суду з цим позовом до Відповідача.

За результатами проведеної комплексної судової експертизи судом не встановлено факту підписання від імені Третьої особи в особі директора Поліщука С. Ю. договору купівлі-продажу від 01.03.17р., видаткової накладної №19/1 від 19.04.17р., видаткової накладної №28/1 від 28.03.17р., товарно-транспортної накладної №28/1 від 28.03.17р. та товарно-транспортної накладної №31/1 від 31.03.17р.

Відповідно до Висновку судового експерта №1/3-326 від 16.01.2019 року відбитки круглої мастичної печатки синього кольору Третьої особи, які розміщені у договорі купівлі-продажу від 01.03.17р., видатковій накладній №19/1 від 19.04.17р., видатковій накладній №28/1 від 28.03.17р., товарно-транспортній накладній №28/1 від 28.03.17р. та товарно-транспортній накладній №31/1 від 31.03.17р. виконані однією і тією є самою печаткою.

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 від 06.07.2018р., останній підтверджує, що протягом березня-квітня 2017 року здійснював перевезення товару (свинини в напівтушках замороженої) на адресу Третьої особи ( вул. Червонопільська, будинок 23/17, м. Київ) автомобілем з номером НОМЕР_1 та разом з товаром передавав видаткові накладні представнику Третьої особи, ім`я якого не пам`ятає (а.с. 179, т. 1).

Позивач доводив, що поставку товару за договором купівлі-продажу від 01.03.17р. Відповідачем не доведено належними та допустимими засобами доказування, на відміну від факту оплати товару на загальну суму 1 571 352,00 грн. Відповідач визнаючи факт оплати товару на загальну суму 1 571 352,00 грн доводив, що виконав зобов`язання з поставки товару на користь Третьої особи належним чином.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Насамперед суд застосовує ч. 1 ст. 518 ЦК України відповідно до якої боржник ( у цій справі - Відповідач) має право висувати проти вимоги нового кредитора ( у цій справі - Позивач) у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора ( у цій справі - Третя особа) на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч.1 ст. 265 ГК України).

Згідно ч.3 цієї статті сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, оскільки згідно ч. 6 цієї статті реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

У ч. 5 ст. 265 ГК України зазначено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За приписами ч.7 ст. 265 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так , згідно ч.1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом поставки за загальним правилом є визначена родовими ознаками продукція ( ч.1 ст. 266 ГК України).

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом ( ч.2 ст. 266 ГК України).

Ціна у господарському договорі, в тому числі, договорі поставки, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, зокрема , ст.ст. 632 та 691 ( ч. 5 ст. 180 , ч.6 ст. 265 ГК України). За загальним правилом цих правових норм покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Строк дії договору поставки визначається за правилом ч.1 ст. 267 ГК України, згідно якої останній може становити один рік, більше одного року (довгостроковий договір) або інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно частини 4 цієї статті сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки можуть бути передбачені умови про кількість , якість, асортимент товару тощо ( ст. ст. 266-270 ГК України).

З врахуванням викладеного, між Відповідачем та Третьою особою виникли відносини поставки товару на підставі укладеного договору на купівлю-продаж від 01.03.2017р., оскільки досягнуто згоди щодо предмету поставки ( свинина в напівтушах охолоджена), кількості (28100кг), ціни (46,6грн за кг) , строку дії договору ( 31 грудня 2017року).

Як зазначено у ч. 5 ст. 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Відповідач та Третя особа не передбачили у договорі на купівлю-продаж від 01.03.2017р. вид транспорту для доставки товару, однак у п.2.1.2 погодили, що зобов`язання з доставки товару на свою адресу Третя особа мала виконати самостійно.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу ( ч.6 ст. 265 ГК України).

Так, у ч.1ст. 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, серед іншого, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Аналогічне правило містить стаття 197 ГК України.

Окрім того, згідно абз. 3 ч.1 цієї статті товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідач та Третя особа у п. 2.1.1 договору на купівлю-продаж від 01.03.2017р. домовились, що поставку товару Відповідач здійснює на умовах передачі на складі "постачальника" , тобто за місцем знаходження комплексу будівель і споруд №1 в смт Любар або за окремим погодженням сторін. Як встановив суд, доставку товару Третій особі автомобільним транспортом забезпечив Відповідач. За умовою п. 2.2.1 договору на купівлю-продаж від 01.03.2017р. розвантаження продукції власними силами здійснює Третя особа у вказаному місці поставки. За наявними у справі доказами місцем розвантаження товару визначено вул. Червонопільська , 23/17, приміщення 1, м. Київ (юридична адреса Третьої особи). Однак з достовірністю цей юридичний факт не встановлено.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Окрім того, відповідно до ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач та Третя особа у п.2.1.2 договору на купівлю-продаж від 01.03.2017р. домовились, що замовлення на поставку товару надається покупцем у письмовій формі за 3 дні до запланованого дня поставки , а продавець письмово або усно підтверджує отримане замовлення, а також підтверджує можливість його виконання в узгоджений термін по кількості та цінах або пропонує інший термін його виконання , а в пункті 2.1.6 договору, що Відповідач надає Третій особі всю необхідну товаросупровідну документацію.

Погодивши у п.3.1.1 договору на купівлю-продаж від 01.03.2017р. умову про сто відсоткову попередню оплату товару на підставі рахунку -фактури, Відповідач та Третя особа не встановили будь-яких обмежень щодо можливості виконання зобов`язання з поставки товару до його оплати покупцем , що цілком узгоджується зі статтею 538 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 статті 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому , так і кожному доказу (групі однотипних доказів) , мотивує , зокрема, врахування групи доказів.

У ч.1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів).

Аналіз приписів частин 1, 2 статті 3 та частини 1 статті 6 ГК України дозволяє дійти висновку про те, що господарська діяльність як діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, здійснюється, зокрема, у формі підприємництва для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку за принципом вільного руху капіталів, товарів та послуг на території України.

Положеннями частини 1 статті 19 та частин 1, 2 статті 67 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, господарське зобов`язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб`єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об`єктами відповідної господарської операції.

За змістом частин 3, 8 статті 19 ГК України вбачається, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарській операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Вирішуючи питання щодо наявних у справі доказів, господарський суд враховує інститут допустимості засобів доказування ( ст. 77 ГПК України), згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до принципу належності доказів ( ст. 76 ГПК України), господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Мета судового дослідження доказів полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення юридичних фактів , що мали місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд відбирає для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у Постановах від 29.01.2019 у справі №911/916/15, від 29.08.2018 у справі №911/1111/15, від 05.06.2018 у справі №911/915/15 та від 18.04.2018 у справі №911/917/15.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про таке зроблено Верховним Судом у Постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, юридичний факт виконання Відповідачем та Третьою особою зобов`язань за договором купівлі-продажу від 01.03.17р. в частині поставки товару (свинина в напівтушах охолоджена) та оплати товару на загальну суму 1 571 352, 00 грн суд оцінює на підставі групи доказів, і зокрема:

- за 30.03.17р. : рахунок-фактура №30/1 від 30.03.17р. на товар у кількості 9043 кг та на суму 505 684, 56 грн ( з ПДВ) ; платіжне доручення №95 від 10.04.17р. на суму 505 684, 56 грн ; видаткова накладна №30/1 від 30.03.17р на суму 505 684, 56 грн; декларація виробника від 30.03.17р.; податкова накладна №19 від 30.03.17р. ( а.с. 17, 117-118, т. 1, а. с. 55, 57 т.3);

- за 31.03.17р.: рахунок-фактура №31/1 від 31.03.17р. на товар у кількості 9050 кг та на суму 506 076, 00 грн (з ПДВ); платіжні доручення №87 від 05.04.17р. на суму 400 000, 00 грн та №90 від 05.04.17р. на суму 106 076, 00 грн; видаткова накладна №31/1 від 31.03.17р. на суму 506 076, 00 грн; декларація виробника від 31.03.17р., ТТН №31/1 від 31.03.17р., податкова накладна від 31.03. 17 року №20 (а. с. 18, 96 - 102, т. 1);

- за 19.04.17р. : рахунок-фактура №19/1 від 19.04.17р. на товар в кількості 10007 кг та на суму 559 591, 44 грн (з ПДВ); платіжне доручення №97 від 20.04.17р на суму 559 591, 44 грн; видаткова накладна №19/1 від 19.04.17р. на суму 559 591, 44 грн; декларацією виробника від 19.04.17р.; ТТН №19/1 від 19.04.17р. , податкова накладна №8 від 19.04.17р. (а.с. 19, 105 - 110, т. 1).

Окремі дефекти в оформленні первинних документів не можуть свідчити про відсутність юридичних фактів 30.03.17р., 31.03.17р. та 19.04.17р. здійснення господарських операцій між Відповідачем та Третьою особою в межах дії договору купівлі-продажу від 01.03.2017р.

Аналізуючи питання обсягу дослідження інших доводів Позивача, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" та згідно з яким хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Стаття 519 ЦК України встановлює, що первісний кредитор у зобов`язанні ( у цій справі - Третя особа) відповідає перед новим кредитором ( у цій справі - Позивач) за недійсність переданої йому вимоги.

Свідченням викладеному слід вважати факт подання Позивачем до матеріалів справи станом на 08.05.2019року видаткової накладної № 30/1 від 30,03,2017р. та декларації виробника посвідчення про якість на готову м`ясну продукцію від 30.03.2017р., переданих йому 06.05. 19р. Третьою особою, яка підписанням договору про відступлення права вимоги 19.02.2018р. підтвердила передачу всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги до Відповідача за договором купівлі-продажу від 01.03.2017р., вважаючи такими лише платіжні доручення про перерахування на його користь коштів на загальну суму 1 571 3523,00грн.

Натомість в ході судового вирішення спору судом встановлені обставини виконання Відповідачем зобов`язання з поставки Третій особі товару на загальну суму 1 571 3523,00грн. за укладеним договором купівлі-продажу від 01.03.17р.

Безпідставність позову за вимогами про стягнення коштів на загальну суму 1 571 3523,00грн. має наслідком відмову у його задоволенні , а також в частині заявлених позовних вимог про стягнення 414 157,96грн пені, 188 399,91грн інфляційних втрат, 45 591,00грн 3% річних.

У зв`язку з відмовою у позові відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.05.19

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу, 2-3 - позивачу на дві адреси (рек. з повідомл.): 1. 02160, м. Київ, вул.Харківське Шосе, 2; 2. 03028, м. Київ, Стратегічне Шосе, 16, офіс №208 та на 2 елек.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 4-5 відповідачу на 2 адреси (рек. з повід.): 1 - смт. Любар , Житом. обл., вул. Кірова, буд. 11 , 2 - на поштову адресу: 13100 , Житомирська обл., Любарський р-н, смт . Любар, Комплекс будівель і споруд №1 на елек. адр. представника: sk_law@ukr.net , 6 - третій особі ТОВ "Імпорт Продукт" (61058, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вул. Данилевського, буд. 34, код ЄДРПОУ 40317104) (рек. з повід.)