Рішення

від 23.04.2019 по справі 910/2352/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019Справа № 910/2352/19 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 31, квартира 189)

до Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАНАЛЬНА, будинок 2)

про зобов`язання повернути обладнання

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ (надалі також - Відповідач ) про зобов`язання повернути обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором №221201 від 22.12.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 року відкрито провадження у справі № 910/2352/19, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.02.2019 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 28.02.2019 року уповноваженій особі підприємства Позивача та поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ є 02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАНАЛЬНА, будинок 2.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/2352/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ (Орендар) укладений Договір №221201, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар приймає у тимчасове оплатне (орендне) користування без передачі права власності 1 комплект будівельного обладнання згідно з Додатком №2. (а.с.10-11)

Строк оренди 30 календарних днів. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору орендоване обладнання передається Орендодавцем Орендарю, за умови зарахування належних до сплати сум за договором на розрахунковий рахунок Орендодавця, після чого підписується акт приймання - передачі (Додаток №3) та обладнання переходить до Орендаря.

Відповідно до п. 3.6 Договору підтвердженням факту повернення орендованого майна Орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Орендаря та не повернуто Орендодавцю.

У пункті 4.4 Договору передбачено, що строк оренди обладнання може бути продовжений за взаємною згодою сторін, про що сторонами підписується додаткова угода до цього договору.

Додатком №2 до Договору №221201 від 22.12.2017 року Сторони передбачили найменування, кількість, ціну обладнання, загальною вартістю 97500 грн. 00 коп. (а.с.13)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №221201 від 22.12.2017 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв в тимчасове оплатне (орендне) користування 1 комплект будівельного обладнання, що підтверджується Актом №1 від 22.12.2017 року. (а.с.14)

Додатковими угодами до Договору №221201 від 22.12.2017 року Сторони продовжували термін оренди обладнання та визначали розмір орендної плати. Так, додатковою угодою №14 від 11.06.2018 року до Договору №221201 від 22.12.2017 року частково було повернуто майно з оренди, продовжено строк оренди до 01.08.2018 року, обладнання надане в оренду: стійка під опалубку 3,0 м у кількості 71 шт. на суму 31950 грн. 00 коп., корона опалубки у кількості 20 штук на суму 3000 грн., тринога опалубки у кількості 119 штук на суму 35700 грн., загальною вартістю 70 650 грн. 00 коп. Додатковою угодою №15 від 01.08.2018 року до Договору №221201 від 22.12.2017 року продовжено строк оренди до 31.08.2018 року. (а.с.15-28)

Крім того, на виконання умов Договору №221201 від 22.12.2017 року Позивач надав послуги з оренди обладнання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами надання послуг за період з 22.12.2017 року по 01.08.2018 року (а.с.29-43) та здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. (а.с.44-59)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо повернення обладнання після закінчення терміну дії договору. Таким чином, просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС обладнання на суму 70 650 грн. 00 коп., а саме: стійку під опалубку 3,0 м у кількості 71 шт. на суму 31950 грн. 00 коп., корону опалубки у кількості 20 штук на суму 3000 грн., триногу опалубки у кількості 119 штук на суму 35700 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №221201 від 22.12.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №221201 від 22.12.2017 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв в тимчасове оплатне (орендне) користування 1 комплект будівельного обладнання, що підтверджується Актом №1 від 22.12.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.14)

Крім того, на виконання умов Договору №221201 від 22.12.2017 року Позивач надав послуги з оренди обладнання, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами надання послуг за період з 22.12.2017 року по 01.08.2018 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.29-43) та здійснив оплату за надані послуги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. (а.с.44-59)

Строк оренди 30 календарних днів. (п.1.2 Договору)

У пункті 4.4 Договору передбачено, що строк оренди обладнання може бути продовжений за взаємною згодою сторін, про що сторонами підписується додаткова угода до цього договору.

Додатковими угодами до Договору №221201 від 22.12.2017 року Сторони продовжували термін оренди обладнання та визначали розмір орендної плати. Так, додатковою угодою №14 від 11.06.2018 року до Договору №221201 від 22.12.2017 року частково було повернуто майно з оренди, продовжено строк оренди до 01.08.2018 року, обладнання надане в оренду: стійка під опалубку 3,0 м у кількості 71 шт. на суму 31950 грн. 00 коп., корона опалубки у кількості 20 штук на суму 3000 грн., тринога опалубки у кількості 119 штук на суму 35700 грн., загальною вартістю 70 650 грн. 00 коп. Додатковою угодою №15 від 01.08.2018 року до Договору №221201 від 22.12.2017 року продовжено строк оренди до 31.08.2018 року . (а.с.15-28)

Таким чином, Суд зазначає, що Сторонами у додатковій угоді №15 від 01.08.2018 року до Договору №221201 від 22.12.2017 року погоджено, що строк оренди до 31.08.2018 року, будь - яких інших додаткових угод про продовження строку дії оренди на новий строк матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється .

Відповідно до п. 3.6 Договору підтвердженням факту повернення орендованого майна Орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Орендаря та не повернуто Орендодавцю.

Таким чином, у разі закінчення строку дії цього Договору, у Відповідача виникає обов`язок повернути Орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем обладнання за актом, переданого на підставі Договору №221201 від 22.12.2017 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення об`єкту оренди, переданого на підставі Договору №221201 від 22.12.2017 року, після закінчення строку оренди, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС обладнання на суму 70 650 грн. 00 коп., а саме: стійку під опалубку 3,0 м у кількості 71 шт. на суму 31950 грн. 00 коп., корону опалубки у кількості 20 штук на суму 3000 грн., триногу опалубки у кількості 119 штук на суму 35700 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2019 року між адвокатським бюро Малеванчук та партнери (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги №04/02, за змістом якого Клієнт доручає Адвокатському бюро надавати йому правову (правничу) допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правової (правничої) допомоги та дій, що мають юридичне значення, згігщо законодавства про види адвокатської діяльності, а Адвокатське бюро зобов`язується виконувати отримані від Клієнта доручення від імені та за рахунок Клієнта в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 04.02.2109 року до Договору про надання правничої допомоги №04/02 від 04.02.2019 року вартість (винагорода/гонорар) правничої допомоги, яка полягає в підготовці позовної заяви про примусове виконання обов`язку в натурі по Договору №221201 від 22.12.2017 року, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю Фасадбудсервіс (Орендодавець) та товариством з обмеженою вщповщальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ" (Орендар), Сторонами визначена в таких розмірах: підготовка позовної заяви про примусове виконання обов`язку в натурі 3 000, 00 грн., участь в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 2 000, 00 грн. (одне судове засідання незалежно від того чи відбулося засідання з причин, які не залежать від АБ МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано рахунок - фактуру №04/03 від 04.03.2019 р. на суму 3000 грн. 00 коп., Акт прийому - передачі наданих послуг №04/03/19 від 04.03.2019 р., виписку по рахунку за 04.03.2019 р.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.

Суд зазначає, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС підписана адвокатом Малеванчуком Ігорем Володимировичем.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак обґрунтованими вимоги про стягнення 3000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАНАЛЬНА, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 35121246) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 31, квартира 189, Ідентифікаційний код юридичної особи 35030793) обладнання на суму 70 650 (сімдесят тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп., а саме: стійку під опалубку 3,0 м у кількості 71 шт. на суму 31950 грн. 00 коп., корону опалубки у кількості 20 штук на суму 3000 грн., триногу опалубки у кількості 119 штук на суму 35700 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРПОРАЦІЯ ТМ (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАНАЛЬНА, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 35121246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСАДБУДСЕРВІС (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 31, квартира 189, Ідентифікаційний код юридичної особи 35030793) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин