Рішення

від 15.05.2019 по справі 910/3067/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2019Справа № 910/3067/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" (01021, м.Київ, Печерський узвіз 13,оф.23, код ЄДРПОУ 31547032)

до Публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" (03115, м.Київ, просп. Перемоги, 121 В, код ЄДРПОУ 00957376)

про стягнення 87 353,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" 70 106,53 грн. інфляційних втрат та 17 246,67 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов`язання по договору № 1373 від 29.12.2012, факт чого встановлений рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі № 908/3460/15.

Ухвалою суду від 15.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/3067/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 15.03.2019 отримана - 22.03.2019, а відповідач 22.03.2019 .

28.03.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечує, зазначає, що на суму пені, яку стягнуто рішенням суду у справі №908/3460/15, не повинні нараховуватись 3% річних та інфляційних втрат. Також, відповідач вважає, що позивачем неправильно застосований строк позовної давності, за доводами відповідача 3% річних та інфляційних втрат мають розраховуватись за період з 07.03.2016 по 06.03.2019.

04.04.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. Позивач стверджує, що переривання строку позовної давності частковими оплатами.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Зернотранс (експедитор) та Публічним акціонерним товариством Волноваський комбінат хлібопродуктів (замовник) був укладений договір №1373 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - договір).

За умовами п.1.1 договору, експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу по території України від вантажовідправника до вантажоодержувача. Замовник в процесі конкретного перевезення може виступати або як вантажовідправник або як вантажоодержувач.

Згідно п.2.1 договору, найменування, вартість, кількість, повні відомості про характер і вид вантажу, його вагу, об`єм, пакування, пункт зважування, місце призначення, вантажоодержувач, строки доставки, інші необхідні відомості погоджуються сторонами через своїх уповноважених представників для кожного перевезення у зручний для них спосіб.

Відповідно до п.3.1.5 договору, після виконання перевезення, протягом 5 днів експедитор повинен повернути замовнику належним чином оформлену ТНТ, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, довіреність на приймання вантажу за формою № М-2, видану вантажоодержувачем на відповідальну для прийняття вантажу особу, що підтверджує факт виконання перевезення, податкову накладну, видаткову накладну, а також оригінал письмового повідомлення про підтвердження погодження експедитора, передбаченого п.2.6. цього договору.

Розрахунки за надання послуг між експедитором і замовником проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора на підставі розрахункової вартості перевезення (Х), визначеної п. 2.3. договору. Підставою для здійснення розрахунків є повністю оформлена і підписана усіма учасниками перевезення ТТН та підписаний сторонами акт виконання робіт. (п.5.1 договору).

У п.5.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата за надані послуги проводиться замовником протягом 20 банківських днів, після отримання ним пакету документів, зазначених в п.3.1.5. договору, які підтверджують факт належної доставки вантажу.

Ціною договору визначається сума розрахованої вартості усіх перевезень, здійснених згідно цього договору.

Сторонами 31.12.2013 укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було надано послуги з транспортно-експедирування, проте відповідач зобов`язань з оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, в зв`язку з чим, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі № 908/3460/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс м. Волноваха до Публічного акціонерного товариства Волноваський комбінат хлібопродуктів задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Волноваський комбінат хлібопродуктів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс суму основного боргу у розмірі 110791,05грн., пеню у розмірі 11106,11 грн., інфляційні нарахування у розмірі 57342грн. 92коп., 3% річних у розмірі 3034грн.50коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3645грн.49коп.

На виконання вищевказаного рішення суду від 18.08.2015 Господарським судом Донецької області видано наказ на суму 185 920,07 грн.

На підставі вказаного наказу приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем 08.11.2018 було відкрито виконавче провадження за №57638439, раніше наказ про примусове виконання рішення у справі №908/3460/15 перебував на виконанні у Святошинському РВДВС м. Києва.

За результатами примусового виконання вказаного вище рішення останнє виконано в повному обсязі.

Станом на 14.02.2019 заборгованість повністю погашена, наступними платежами в рамках виконавчого провадження №57638439:

09.12.2016 - 18 210,89 грн.

28.02.2017 - 1,11 грн.

10.12.2018 - 90 846,36 грн.

28.12.2018 - 76 861,71 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що оскільки рішення Господарського суду Донецької області № 908/3460/15 від 18.08.2015 було фактично виконано лише 28.12.2018, за прострочення виконання зобов`язання є підстави для нарахування та покладення на відповідача інфляційних витрат у розмірі 70 103,53 грн. за період з 01.09.2015 по 28.12.2018 та 3% річних у розмірі 17 246,67 грн. за період з 01.09.2015 по 28.12.2018.

Відповідач позов не визнає, заявляє про невірне нарахування та застосування строку позовної давності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі № 908/3460/15 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Волноваський комбінат хлібопродуктів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зернотранс суму основного боргу у розмірі 110 791,05грн., пеню у розмірі 11 106,11 грн., інфляційні нарахування у розмірі 57 342 грн. 92коп., 3% річних у розмірі 3 034 грн. 50 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 645грн. 49коп.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача, яке виникло за Договором №1373 про надання транспортно-експедиторських послуг від 29.12.2012, по сплаті позивачу вартості наданих послуг з транспортного-експедирування підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2015 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Як слідує з наявних в матеріалах справи документів, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем 08.11.2018 було відкрито виконавче провадження за №57638439, раніше наказ про примусове виконання рішення у справі №908/3460/15 перебував на виконанні у Святошинському РВДВС м. Києва, за результатами примусового виконання вказаного вище рішення останнє виконано в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що грошові кошти в розмірі 185 920,07 грн. на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі № 908/3460/15 отримані позивачем в примусовому порядку лише 28.12.2018, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 70 103,53 грн. за період з 01.09.2015 по 28.12.2018 та 3% річних у розмірі 17 246,67 грн. за період з 01.09.2015 по 28.12.2018.

Перевіривши наданий розрахунок, враховуючи доводи відповідача, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на всю суму, що була присуджена до стягнення за рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №908/3460/15, включаючи 3% річних, пеню, інфляційні втрати та судовий збір.

Суд зазначає, що таке нарахування є не припустимим відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки 3% річних, пеня, та судовий збір не є основним боргом відповідача, на який відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, вірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості у розмірі 110 791,05грн. та 57 342, 92 грн. інфляційних втрат, що є знеціненням грошових коштів, всього 168 133,97 грн., та зі зменшенням суми боргу, включаючи часткові оплати за періоди прострочення грошових зобов`язань, заявлені позивачем: з 01.09.2015 по 08.12.2016, з 10.12.2016 по 27.02.2017, з 01.03.2017 по 09.12.2018, з 11.12.2018 по 28.12.2018 (згідно розрахунку позивача).

При цьому, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності та вказує, що відповідне нарахування може бути здійснено лише за 3 роки, що передують зверненню із позовом до суду.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат мало здійснюватись за останні три роки, які передували зверненню позивача з позовом у справі (07.03.2019 згідно штемпеля поштового відділення на конверті, в якому надійшов позов до суду), тобто з 07.03.2016 по 07.03.2019.

З урахування вищевказаних приписів, та часткових оплат, у межах розрахунку позивача, судом здійснено перерахунок заявлених вимог за вказані періоди а саме:

на суму 168 133,97 грн. за період з 07.03.2016 по 08.12.2016 у сумі 18173,87 грн. інфляційних втрат, 3827,93 грн. 3% річних,

на суму 149 923,08 грн. за період з 10.12.2016 по 27.02.2017 у сумі 4542,67 грн. інфляційних втрат, 985,80 грн. 3% річних,

на суму 149921,97 грн. за період з 01.03.2017 по 09.12.2018 у сумі 19472,74 грн. інфляційних втрат, 4263,53 грн. інфляційних втрат,

на суму 59 075,61 грн. за період з 11.12.2018 по 28.12.2018 у сумі 472,60 грн. інфляційних втрат, 87,40 грн. 3% річних.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 42 661,88 грн. інфляційних втрат та 9164,66 грн. 3% річних. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" (03115, м.Київ, просп. Перемоги, 121 В, код ЄДРПОУ 00957376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" (01021, м.Київ, Печерський узвіз 13,оф.23, код ЄДРПОУ 31547032) 42 661 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 9164 (дев`ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 66 коп. три відсотки річних та 1139 (одна тисяча тридцять дев`ять) грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак