Рішення

від 22.04.2019 по справі 911/2479/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2479/18

Розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс

ОСОБА_3

ОСОБА_4

про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, рішення загальних зборів учасників товариства та статуту

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 . (витяг №1004786764 від 08.11.2018 року); ОСОБА_2 (договір № 14 від 02.11.2018 року);

від відповідача1: не з`явився;

від відповідача2: ОСОБА_29 (ордер КС № 406511 від 14.01.2019 року);

від відповідача3: не з`явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, рішення загальних зборів учасників товариства та статуту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2479/18, справу № 911/2479/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2018 року.

21.12.2018 року відповідачем1 подано відзив на позов, яким останній позовні вимоги підтримує, та просить задовольнити позов.

Представником позивача 21.12.18 подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Відповідачі, в судове засідання 21.12.2018 року не з`явилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2018 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2018 року підготовче засідання у справі № 911/2479/18 відкладалось до 14.01.2018 року.

14.01.2018 року від представника відповідача2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав викладених у поданому клопотанні.

Відповідачі 2, 3 в судове засідання 14.01.2018 року не з`явилися, відповідач 3 про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2019 року підготовче засідання у справі № 911/2479/18 відкладалось до 06.02.2019 року.

29.01.2019 року від представника відповідача 2 надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечує, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

05.02.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.02.2018 року позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання з підстав викладених у клопотанні.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 06.02.2019 року не з`явився, уточнень позовних вимог не надавав.

Відповідачі, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 06.02.2019 року не з`явились, відповідачі 2, 3 про причини неможливості прибуття до суду не повідомили, відповідач 3 відзиву на позов не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2019 року відкладено розгляд по суті справи № 911/2479/18 на 20.03.2019 року.

В судовому засіданні 20.03.2019 року від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 20.03.2019 року про відвід судді Карпечкіна Т.П. від розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2019 року було зупинено провадження у справі № 911/2479/18 до вирішення питання про відвід судді Карпечкіна Т.П. від розгляду даної справи, заяву позивача - ОСОБА_1 б/н від 20.03.2019 року про відвід судді Карпечкіна Т.П. від розгляду справи № 911/2479/18 передано на автоматизований розподіл.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2019 року (суддя Шевчук Н.Г) заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Карпечкіна Т.П. від розгляду справи № 911/2479/18 залишено без задоволення.

Враховуючи вирішення питання про відвід, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 911/2479/18 відпали, у зв`язку з чим, провадження у вказаній справі було поновлено та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2019 року.

В судовому засіданні 17.04.2019 року оголошувалась перерва до 22.04.2019 року.

В судовому засіданні 22.04.2019 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача2 проти позову заперечував. Відповідачі 1, 3 в судове засідання не з`явились.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 22.04.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами пояснення та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що він є засновником та чинним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс , яке засноване у 2003 році.

На момент створення Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс розмір статутного капіталу товариства було визначено в сумі 1 800 000 грн., застовниками були: Пожарський Олксандр Юхимович, який володів 80 % статутного капіталу, та ОСОБА_1 , який володів 20 % статутного капіталу товариства.

Позивач зазначає, що у 2007 році рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс було передбачено збільшення розміру статутного капіталу товариства до 4 300 000 грн., а склад учасників змінився: ОСОБА_6 . - 52 % статутного капіталу, ОСОБА_7 - 28 %, ОСОБА_1 - 20 %.

У 2011 року склад Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс змінився, учасниками стали: ОСОБА_9 Т.О. - 60 % статутного капіталу, ОСОБА_1 - 40 %.

Станом на 05.11.2015 року учасниками ТОВ УВКФ Промагросервіс були ОСОБА_4 , яка володіла 60% статутного капіталу, та ОСОБА_1 , який володів 40 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс .

При цьому, позивач - учасник товариства ОСОБА_1 , стверджує, що станом на 05.11.2015 року він вніс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс свою частку в повному обсязі в сумі 1 720 000 грн.

В той же час, за твердженням позивача, інший учасник - ОСОБА_19 . та попередні учасники ТОВ УВКФ Промагросервіс , від яких до ОСОБА_4 перейшла частка у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс , в порушення ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 52 Закону України Про господарські товариства не внесли у повному обсязі свої частки в статутному капіталі товариства, а саме: розмір не внесеного капіталу складає 653 087,22 грн. (Пожарським О.Ю. внесено 1 936 894,54 грн., ОСОБА_1. - 1710018,24 грн).

В підтвердження викладених обставин позивач посилається на довідку ТОВ УВКФ Промагросервіс від 05.11.2018 року та фінансові звіти ТОВ УВКФ Промагросервіс за 3 та 4 квартали 2015 року.

05.11.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс , відповідно до якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 за 100 грн. свою частку у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс , яка за Договором складає 2 580 000 грн.

У цей же день, 05.11.2015 року, відбулося засідання загальних зборів учасників товариства у складі ОСОБА_19 та ОСОБА_15 , на яких, за твердженням позивача, усупереч вимогам закону прийнято рішення, оформлене протоколом № 38, про перерозподіл часток у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс . Зокрема, за наслідками перерозподілу частка ОСОБА_1 склала 40 % вартістю 1 720 000 грн., частка ОСОБА_3 склала 60% вартістю 2 580 000 грн. У протоколі засідання загальних зборів йдеться посилання на укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс .

Також, у зв`язку з вищенаведеними змінами у складі учасників товариства було затверджено нову редакцію Статуту товариства (в якому відображено новий склад учасників товариства) та проведено його державну реєстрацію.

Позивач в позові зазначає, що Договір від 05.11.2015 року купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 52 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент укладення 05.11.2015 року спірного Договору) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Частиною 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент укладення 05.11.2015 року спірного Договору) передбачено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. Аналогічне положення міститься у п. 2.10 статуту ТОВ УВКФ Промагросервіс .

У зв`язку з чим, позивач в позові зазначає, що оскільки ОСОБА_4 не в повному обсязі сплачено свою частку як учасника ТОВ УВКФ Промагросервіс , а саме: розмір не внесеного капіталу складає 653 087,22 грн., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Договір від 05.11.2015 року купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс в повному обсязі (тобто 60 % від розміру статутного капіталу) укладено з порушенням ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства , п. 2.10 статуту ТОВ УВКФ Промагросервіс (у відповідних редакціях).

Позивач стверджує, що укладаючи спірний Договір від 05.11.2015 та ухвалюючи рішення загальних зборів у цей же день, його сторони, користуючись наявністю 60% голосів у одного учасника та порушуючи інтереси ТОВ УВКФ Промагросервіс й іншого учасника товариства - ОСОБА_1 щодо формування в повному обсязі статутного капіталу товариства (без чого неможливо відчужувати частку учасника в статутному капіталі товариства), порушили також ч. 2 ст. 144 Цивільного кодексу України, за якою не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У зв`язку з викладеним позивач в позові просить визнати недійсним Договір від 05.11.2015 року купівлі-продажу частки як такий, що суперечить ч. 2 ст. 144, ч. 3 ст. 147, ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства (в редакціях, які діяли на момент укладення Договору).

Також позивач зазначає, що згідно з чинною у спірний період ст. 52 Закону України Про господарські товариства визначено, що учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства. Однак, ОСОБА_4 . свідоцтво не видавалося у зв`язку з несплатою нею своєї частки у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс .

Позивач стверджує, що відповідне свідоцтво є належним доказом повної сплати учасником товариства своєї частки у статутному капіталі, у зв`язку з чим ОСОБА_17 А . через його ненадання могла і повинна була дізнатися про те, що ОСОБА_4 не має права відчужувати в повному обсязі свою частку у ТОВ УВКФ Промагросервіс .

Також, позивач стверджує, що рішення загальних зборів учасників ТОВ УВКФ Промагросервіс , оформлене протоколом № 38, також не відповідає вимогам ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства (у редакції, чинній у відповідний проміжок часу), а тому в позові просить визнати наведене рішення загальних зборів недійсним.

Як наслідок, позивач в позові заявляє похідні вимоги про визнання недійсним Статуту ТОВ УВКФ Промагросервіс в новій редакції від 05.11.2015 року, затвердженій спірним рішенням загальних зборів учасників ТОВ УВКФ Промагросервіс , оформленим протоколом № 38, та просить скасувати державну реєстрацію статуту в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проведену 11.11.2015 року державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області за номером запису 13541050009003904.

Оскільки, зміни до Статуту товариства були внесені на підставі Договору купівлі-продажу від 05.11.2015 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ УВКФ Промагросервіс від 05.11.2015 року, оформленого протоколом № 38, які укладені (прийняті) з порушенням закону, а нова редакція Статуту ТОВ УВКФ Промагросервіс від 05.11.2015 року є похідною від указаних договору та рішення, позивач зазначає, що такий Статут також підлягає визнанню недійсним.

Також, позивач зазначає, що невнесення ОСОБА_4 в повному обсязі належної частки у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс та відчуження своєї частки іншій особі не лише порушувало ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 52 Закону України Про господарські товариства , а й погіршувало фінансово-економічний стан ТОВ УВКФ Промагросервіс , що негативно впливало на ефективність та прибутковість діяльності товариства та, як наслідок, порушувало права іншого учасника товариства - ОСОБА_1 - на отримання дивідендів від повноцінної (із залученням належних коштів, у т.ч. які складають статутний капітал) діяльності товариства.

Також, згідно з умовами Статуту ТОВ УВКФ Промагросервіс 2011 року рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників. З питань визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, визначення форм контрою за діяльністю виконавчого органу, створення на визначення повноважень контрольних органів, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, вирішення питання про виключення учасника з товариства, прийняття рішення про припинення діяльності товариства, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Згідно з п. 10.8 Статуту товариства загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 % голосів.

Таким чином, позивач - ОСОБА_1 стверджує, що маючи 40 % голосів при голосуванні на загальних зборах учасників ТОВ УВКФ Промагросервіс , він фактично був позбавлений можливості впливу на прийняття рішень загальними зборами. Фактично становище ОСОБА_15 було залежним від дій та рішень іншого учасника. Тому, на думку позивача, єдиним дієвим засобом захисту його корпоративних прав та інтересів інтересів є звернення до суду.

З огляду на викладене позивач в позові просить:

- визнати недійсним Договір від 05.11.2015 року купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс , укладений між ОСОБА_19 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, оформлене протоколом № 38;

- визнати недійсним Статут ТОВ УВКФ Промагросервіс в новій редакції від 05.11.2018 року, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс , оформленим протоколом № 38, державну реєстрацію якого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців було проведено 11.11.2015 року державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Бориспільське міськрайонне управління юстиції Київської області за номером запису 13541050009003904.

Представник відповідача1 в ході розгляду спору позов визнав, представник відповідача3 в судові засідання не з`являвся, заперечень проти позову не подав.

Представник відповідача2 подав відзив на позов (судом було визнано поважними причини несвоєчасного подання відзиву), в якому позовні вимоги заперечував, зазначаючи, що викладені в позові обставини не відображають фактичних обставин справи, є не доведеними і не обґрунтовують заявлених в позові вимог.

Також, представник відповідача2 наголошував, що спірне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, оформлене протоколом № 38, приймалось за участю та одностайним погодженням учасників ОСОБА_19 та ОСОБА_1

Відповідач2 заперечує твердження позивача про невнесення ОСОБА_4 частки вартістю 653 087,22 грн. та зазначає, що невнесення частини вартості частки не може бути підставою для недійсності Договору в повному обсязі. Також, відповідач2 в обґрунтування заперечень проти позову зазначив про відсутність факту порушення прав позивача, оскільки він не є стороною спірного Договору.

Позивач у відповіді на відзив надав пояснення в обґрунтування порушення його прав та стверджував про відсутність повноважень у представника відповідача2, оскільки за наявною в нього інформацією ОСОБА_3 тривалий час перебуває за межами України і не могла видати представнику довіреність особисто.

У зв`язку з чим, позивачем заявлялось клопотання про витребування відомостей щодо перетину кордону ОСОБА_3 для встановлення достовірності видачі довіреності представнику.

Відповідне клопотання було відхилено судом, оскільки представництво корпоративних прав можливе через представника, повноваження якого підлягають дослідженню по суті відповідного питання в окремому спорі. Оскільки у справі повноваження представника не є предметом розгляду і позивачем не доведено належними та допустими доказами відсутність повноважень, дослідження по суті відповідного питання виходить за межі судового розгляду у справі.

В ході розгляду спору представником відповідача2 надано належним чином засвідчені копії протоколів загальних зборів № 35 від 19.11.2007 року та № 37 від 16.03.2011 року.

Представником позивача також на вимогу суду надані засвідчені копії протоколів № 35 від 19.11.2007 року (та Статуту в аредакції 20.11.2007 року), № 37 від 16.03.2011 року, заяви ОСОБА_4 та документи в обґрунтування розміру внесеної позивачем частки.

Дослідивши надані сторонами (в тому числі на вимогу суду) докази та пояснення, судом встановлено, що ТОВ УВКФ Промагросервіс засноване у 2003 році зі статутним капіталом в сумі 1 800 000 грн. Засновниками товариства були ОСОБА_6 з часткою 80 % статутного капіталу та ОСОБА_1 часткою 20% статутного капіталу.

Як вбачається зі змісту рішення №35 від 19.11.2007 року, було засвічено, що станом на відповідну дату статутний капітал товариства складав 1 800 000 грн. Засновниками товариства були ОСОБА_30 з часткою 1440000 грн. (у відповідному протоколі загальних зборів засвідчено факт внесення частки в сумі 1 440 000 грн.), що складало 80 % статутного капіталу, та ОСОБА_1 з часткою 360 000 грн. (у відповідному протоколі загальних зборів засвідчено факт внесення частки в сумі 360 000 грн.), що складало 20% статутного капіталу.

На відповідному засіданні загальних зборів 19.11.2007 року вирішувалось питання про вхід до складу учасників товариства Гільдіна Михайла Леонідовича, внесення додаткових внесків та збільшення статутного капіталу, перерозподіл часток та внесення змін до статуту про склад учасників.

За наслідками проведення наведених загальних зборів було прийнято рішення, оформлене протоколом № 35 від 19.11.2007 року, яким прийнято до складу учасників товариства Гільдіна Михайла Леонідовича, надано погодження на додаткове внесення ОСОБА_3 796 000 грн., додаткове внесення ОСОБА_1 . 500 000 грн. та внесення ОСОБА_23 частки в сумі 1 204 000 грн.

У зв`язку з чим, погоджено збільшення статутного капіталу до 4 300 000 грн. За наслідками змін у складі учасників та збільшення статутного капіталу, було перерозподілено частки учасників:

Пожарський Олександр Юхимович з часткою 2236000 грн., що становить 52% статутного капіталу

Бова Aнатолій Васильвич з часткою 860000 грн., що складало 20% статутного капіталу.

ОСОБА_23 з часткою 1 204 000 грн., що складало 28% статутного капіталу.

Як вбачається зі змісту рішення загальних зборів №37 від 16.03.2011 року, на відповідних загальних зборах були присутні ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , які в сукупності володіли 72% статутного капіталу, прийняли рішення про виключення зі складу учасників ОСОБА_24 у зв`язку з систематичним невиконанням обов`язків учасника товариства та порушенням умов Статуту; про включення до складу учасників ОСОБА_4 ; про вихід зі складу учасників ОСОБА_6 та про перерозподіл часток у зв`язку зі змінами у складі учасників.

За анаслідками проведення наведених загальних зборів було виключено ОСОБА_23 з виплатою йому частки, включено до складу учасників ОСОБА_4 та затверджено її вклад у розмірі 344 000 грн., виключено ОСОБА_6. зі складу учасників товариства на підставі поданої ним заяви про вихід. При цьому, ОСОБА_6 свою частку залишив на розсуд загальних зборів.

На відповідних загальних зборах статутний капітал не зменшувався у зв`язку з виключенням двох учасників, було залишено в існуючому розмірі 4 300 000 грн. та погоджено довнесення ОСОБА_1. додатково 860 000 грн.

Відповідно, за наслідками прийняття рішення загальних зборів, що оформлене протоколом № 35 від 19.11.2007 року статутний капітал товариства було залишено в існуючому розмірі 4 300 000 грн. та погоджено на суму частки виключеного ОСОБА_23 , яка складала 1 204 000 грн. довнесення ОСОБА_1 . 860 000 грн. та ОСОБА_4 . 344 000 грн., що в сумі складає 1 204 000 грн.

У зв`язку з чим, частки учасників було перерозподілено за взаємним погодженням та затверджено розмір частки ОСОБА_1 в сумі всього1720 000 грн., що складає 40% статутного капіталу, та розмір частки ОСОБА_4 в сумі всього 2580 000 грн., що складає 60% статутного каптілу.

Таким чином, частка, яку була зобов`язана внести ОСОБА_4 складає 344 000 грн. Решта розміру набутого статутного капіталу перейшла до неї внаслідок взаємного погодження перерозподілу часток без застереження про необхідність додаткового внесення частки за ОСОБА_6 .

Співставивши обставини перерозподілу часток в 2011 році, враховуючи незмінність розміру статутного капіталу та прийняте загальними зборами рішення про необхідність довнесення часток ОСОБА_1 . в сумі 860 000 грн. та ОСОБА_4 в сумі 344 000 грн., що складає 1 204 000 грн. розмір частки виключеного ОСОБА_23 , решта статутного капіталу вважалась сформованою.

Про необхідність довнесення часток для забезпечення формування існуючого розміру статутного капіталу в сумі 4 300 000 грн., на відповідних загальних зборах в 2011 році не зазначалось, частки були перерозподілені за взаємним погодженням.

При цьому, оскільки розміри часток, які підлягали довнесенню, не були пропорційними, довнесення ОСОБА_1. 860 000 грн. призвело до збільшення його відсоткової частки до 40%, довнесення ОСОБА_4 недостаючих 344 000 грн. було необхідним для формування статутного капіталу в сумі 4 300 000 грн. і з врахуванням залишеної ОСОБА_3 . частки в товаристві, передбачало виникнення в неї права на 60 % статутного капіталу.

Таким чином, на момент набуття чатки у статутному капіталі ОСОБА_4 була зобов`язана внести 344 000 грн.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2013 від 05.02.2013 року у справі N 1-3/2013: Законодавець імперативно врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками Товариства - до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства (абзац перший частини третьої статті 144 ЦК України, частина перша статті 52 Закону). Цей строк надається для поступового виконання кожним учасником свого корпоративного обов`язку перед Товариством щодо формування статутного капіталу (вносити свої вклади у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами) (пункти 1, 2 частини першої статті 117 ЦК України, абзац третій частини третьої статті 88 ГК України, пункт "б" статті 11 Закону). Формування учасниками статутного капіталу є їх юридичним обов`язком перед Товариством. Закон імперативно врегулював питання щодо дій Товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Згідно з частиною третьою статті 144 ЦК України, частиною другою статті 52 Закону загальні збори учасників Товариства приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію Товариства.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Позивачем у позовній заяві не конкретизовано хто саме з учасників товариства, в який момент та в якому обсязі вносив свої частки в статутний капітал товариства, що є важливим для правильного вирішення спору з огляду на те, що учасники товариства з моменту його заснування змінювались, їх частки в статутному капіталі перерозподілялись, змінювався розмір статутного капіталу товариства так само, як і змінювались відповідні положення законодавства, які регламентували порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Як на момент настання зазначеного позивачем граничного строку сплати внеску до статутного капіталу товариства, так і дотепер, наслідком невнесення учасником частки мало бути оголошення товариством про зменшення свого статутного капіталу, реєстрація відповідних змін або прийняти рішення про ліквідацію товариства, чого зроблено не було.

Натомість, як свідчать фактичні обставини справи, обидва учасники (позивач і відповідач2) протягом тривалого часу узгоджено керувати товариством і потреби у вирішенні питання приведення статутного капіталу товариства у відповідність до фактичного обсягу внесків, не виникало.

Щодо Довідки-розрахунку від 05.11.2018 року, наданої позивачем в підтвердження невнесення учасниками товариства своїх вкладів в статутний капітал товариства в повному обсязі, судом встановлено, що відповідна Довідка не відображає фактичних обставин, оскільки в Довідці відсутні відомості щодо внесків ОСОБА_4 , натомість відображено відсутність внесків ОСОБА_6 за перод з 16.03.2011 року по 31.10.2015 року, в той час, як ОСОБА_6 вийшов зі складу учасників за рішення загальних зборів №37 від 16.03.2011 року і з відповідної дати не мав підстав для внесків в статутний капітал.

Крім того, спростування наведених в Довідці відомостей щодо розміру фактично внесених коштів ОСОБА_6 , можливе лише під час вирішення спору за участю останнього. Ні в ОСОБА_19., ні в ОСОБА_3 не передбачається наявності документів, необхідних для спростування наведених позивачем відомостей щодо ОСОБА_6 .

В той же час, в ході розгляду спору відповідачем 3 - ОСОБА_4 не спростовано викладені в позові обставини щодо нездійснення нею внесків до статутного капіталу.

Питання про розмір зробленого позивачем статутного внеску не підлягає дослідженню в матеріалах даної справи.

Внесення позивачем частки, більшої ніж затверджено загальними зборами не передбачає збільшення його частки до моменту відповідного погодження загальних зборів, недовнесення учасником частки передбачає зменшення відповідної частки з одночасним зменшенням статутного капіталу та наступним перерозподілом часток.

Прийняття ОСОБА_3 до складу учасників товариства відбулось 05.11.2015 року на засіданні загальних зборів учасників товариства на яких були присутні обидва учасники: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і за взаємним погодженням та достатньою обізнаністю прийняли рішення, оформлене протоколом № 38, про зміну складу учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі ТОВ УВКФ Промагросервіс . Зокрема, за наслідками перерозподілу погоджено, що частка ОСОБА_1 склала 40 % вартістю 1 720 000 грн., частка ОСОБА_3 склала 60% вартістю 2 580 000 грн.

Наведені обставини спростовують твердження позивача про позбавлення його можливості впливу на прийняття рішень загальними зборами та залежність його становища від дій та рішень іншого учасника.

На всіх загальних зборах ОСОБА_1 був присутнім і жодного разу не піднімав питання невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до статутного капіталу.

Частинами 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент укладення 05.11.2015 року спірного Договору) передбачено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Таким чином, враховуючи, що зі встановлених в ході розгляду спору обставин можливо стверджували лише про факт невиконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань щодо внесення частки до статутного капіталу в сумі 344 000 грн., в той час, як факт сплати попереднім учасником частки в розмірі 1936894 грн. визнається самим позивачем, щодо частки в сумі 299106 грн., відповідні обставини можуть бути достовірно встановлені лише в межах позову до ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірним відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 лише частки, яка відповідає 344 000 грн., що складає 8% статутного капіталу.

Як передбачено ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Крім того, норми ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на момент укладення 05.11.2015 року спірного Договору), на які посилається позивач, передбачають можливість відчуження оплаченої частини частки учасника.

Таким чином, обґрунтованою і правомірною є вимога щодо визнання недійсним Договору в частині частки вартістю 344 000 грн., внесення яких учасником товариства - продавцем за Договором не доведено.

В решті вартості відчуженої частки відсутні підстави стверджувати про її неоплату, що виключає наявність підстав для недійсності Договору купівлі-продажу в частині оплаченої частки.

Щодо факту порушення корпоративних прав позивача, останній є зацікавленою особою, оскільки від недійсності відповідної частини правочину залежить обсяг повноважень іншого учасника, фактичний розмір статутного капіталу, що впливає на розмір частки позивача.

Відповідно до правової позиції, висловленої Пленумом Верховного Суду України в п.п. 8, 14 Постанови Про практику розгляду судами корпоративних спорів № 13 від 24.10.2008 року, у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб`єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам. Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Вищенаведена правова позиція кореспондується і з п. 1.9. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин від 28.12.2007 року № 04-5/14, якими передбачено, що у тих випадках, коли позивач пред`являє до суб`єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді. Такими, зокрема, є вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про внесення змін до установчих документів, вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та інші.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, в частині другого питання порядку денного щодо відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частки в розмірі 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу та щодо затвердження частки ОСОБА_3 в частині 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу.

Решта обставин, яким позивач обґрунтовує порушення під час прийняття спірного рішення загальних зборів, не підтвердились в ході розгляду спору, тому відсутні підстави для визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, в повному обсязі. Зокрема, кворум було дотримано, ОСОБА_1 був присутнім на зборах, приймав участь в голосуванні і підтримав без зауважень прийняті рішення.

Щодо тверджень позивача про неможливість вплинути на рішення загальних зборів в тому числі в частині формування статутного капіталу, його зменшення чи прийняття інших рішень, які вимогаються законодавством і стосуються прав позивача, відповідні питання в разі неможливості їх врегулювання через недотримання іншим учасником своїх корпоративних обов`язків, можуть (і могли бути) вирішені в судовому порядку.

Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 Про практику розгляду корпоративних спорів суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 Про практику розгляду корпоративних спорів при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства. Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства). У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Відповідно, чатковому задоволенню підлягає вимога, яка стосується дійсності спірної редакції Статуту. У зв`язку зі встановленням судом неправомірності набуття ОСОБА_3 частки в розмірі 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу, відповідні відомості мають бути виключені зі Статуту. Таким чином, визнанню недійсним підлягає Статут Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс в новій редакції від 05.11.2015 року, затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, державну реєстрацію якого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.11.2015 року було проведено державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за номером 13541050009003904, в частині належної ОСОБА_3 частки вартістю 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним Договору від 05.11.2015 року, оскільки позов вважається поданим до суду згідно штампу на коверті 05.11.2015 року, тобто в останній день строку.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, рішення загальних зборів учасників товариства та статуту задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, в частині відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частки в розмірі 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу.

3. В задоволенні решти вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відмовити.

4. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, в частині другого питання порядку денного щодо передачі ОСОБА_4 частки в розмірі 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу та щодо затвердження частки ОСОБА_3 в частині 344 000,00 грн., що складає 8% статутного капіталу.

5. В задоволенні решти вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, відмовити.

6. Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс в новій редакції від 05.11.2015 року, затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, державну реєстрацію якого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.11.2015 року було проведено державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за номером 13541050009003904, в частині належної ОСОБА_3 частки в розмірі 344 000,00 грн., що складає 8 % статутного капіталу.

7. В задоволенні решти вимоги про визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс в новій редакції від 05.11.2015 року, затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс від 05.11.2015 року, яке оформлене протоколом № 38, державну реєстрацію якого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.11.2015 року було проведено державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за номером 13541050009003904, відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробничо-комерційна фірма Промагросервіс (08341, Київська обл., Бориспільський район, с. Вишеньки, комплекс Роща, код 19417702) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 234 (двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. судового збору.

9. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 234 (двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. судового збору.

10. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 234 (двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. судового збору.

11. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.05.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін