Ухвала

від 20.05.2019 по справі 911/1222/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"20" травня 2019 р. Справа № 911/1222/19

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп» (36008, Полтавська область, м. Полтава, вул. Автобазівська, б. 3-Б; код ЄДРПОУ 41531935) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, буд. 2; код ЄДРПОУ 13740218) заборгованості за договором поставки товару від 07.11.2018 р. № 215 у розмірі 16022,19 грн.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп» звернулось до господарського суду Київської області із заявою (вх. № 1274/19 від 14.05.2019 р.) про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» заборгованості за договором поставки товару від 07.11.2018 р. № 215 у розмірі 16022,19 грн., з яких: 12102,36 грн. основного боргу, 1168,18 грн. пені, 97,79 грн. 3% річних, 274,30 грн. інфляційних втрат, 2379,56 грн. штрафу та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» договору поставки товару від 07.11.2018 р. № 215, в частині здійснення розрахунків за поставлений товар в повному обсязі.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп» заяви про видачу судового наказу, останнім, окрім суми грошової заборгованості за договором, було також заявлено вимоги про стягнення 1168,18 грн. пені, 97,79 грн. 3% річних, 274,30 грн. інфляційних втрат та 2379,56 грн. штрафу.

Відповідно до п. 3 частини першої ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відтак, пеня, 3% річних, інфляційні втрати та штраф не є заборгованістю за договором, а являються штрафними санкцями, вимоги про сплату яких у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп» про стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:

Як вбачається з приписів ст. ст. 147 і 148 ГПК України та ст. ст. 509, 524 , 533-535 , 625, 626 ЦК України наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» витрат на правову допомогу за укладеним між Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп» та адвокатом Гирею Анною Володимирівною договором про надання правової допомоги від 07.05.2019 року суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.

Частиною першою ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів частини другої ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У свою чергу, відповідно до приписів ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ Господарського процесуального кодексу України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів означених норм, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частині першій ст. 13 ГПК України .

Також, частина четверта ст. 129 ГПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно до частиною третьою статті 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп про видачу судового наказу в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначена правова позиція цілком підтримується судовою практикою, зокрема аналогічні висновки викладені у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 р. по справі № 916/55/18, яка згідно п. 1 до ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не віднесена до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, а отже є остаточною.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 147-153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветгруп» про видачу судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Княжичі» пені у сумі 1168,18 грн., 3% річних в сумі 97,79 грн., інфляційних втрат в сумі 274,30 грн., штрафу в сумі 2379,56 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 20.05.2019 р.

Суддя А.В. Лопатін