Рішення

від 13.05.2019 по справі 913/112/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

13 травня 2019 року Справа № 913/112/19

Провадження №1/913/112/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ГРУП ЛТД» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 381818 грн. 77 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Бикова К.А.

Без виклику представників

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 16.04.2019 оголошувалась перерва до 13.05.2019, 10-00.

Суть спору: про стягнення 215607 грн. 88 коп . боргу, 6361 грн. 91 коп. 3% річних, 21080 грн. 21 коп. інфляційних нарахувань, 74086 грн. 41 коп . пені та 64682 грн. 36 коп. штрафу за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.10.2017 № GC-007848.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитором) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСОІЛ» (замовником) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № GC-007848 від 03.10.2017.

Після укладення договору відповідачем було змінено юридичну адресу та повне найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ГРУП ЛТД» , про що свідчать Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005151058 та № 1005151141, зроблені судом станом 03.10.2017 та 21.03.2019.

За умовами укладеного договору № GC-007848 від 03.10.2017 позивач (експедитор) зобов`язався за плату і за рахунок відповідача (замовника) надати останньому комплекс послуг по організації та забезпеченню перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20, 40 і понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, у тому числі збірних вантажів від місця, вказаного замовником, до місця призначення різними видами транспорту по обумовленому маршруту, включаючи організацію і забезпечення, в залежності від маршруту (п. 1.1 договору).

Щодо строку дії договору, то за умовами п. 8.1 його визначено сторонами з 03.10.2017 до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку між сторонами за надані послуги. У випадку якщо жодна сторона за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично подовжується на кожен наступний календарний рік.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2017 відповідач підписав заявку № 1 на організацію перевезення та експедування вантажів (26700 пляшок олії соняшникової рафінованої дезодорованої) на суму 7409 USD з ПДВ з маршрутом перевезення: Lodz, Poland - Chengdu, China.

Позивач зазначає, що він надав відповідачу послуги з організації міжнародного залізничного перевезення вантажу, пакування та транспортно-експедиційні послуги всього загальною вартістю 215607 грн. 88 коп. Перевезення вантажу супроводжувалось складеними залізничиними накладними СМГС № 04596-3 та № 04634-2.

Відповідно до п. 4.4 договору фактом підтвердження виконання послуг, їх кількості та вартості, є складений експедитором акт прийому-передачі наданих послуг, а згідно умов п. 4.5 - замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг, останній зобов`язаний надати експедитору обгрунтовані заперечення в такий самий строк. У випадку непідписання або неповернення акта і відсутності обгрунтованих заперечень в зазначений в цьому пункті договору строк, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Як письмові докази виконання послуг експедиції позивач долучив до справи дублікати залізничних накладних (для відправника) № 04596-3 та № 04634-2 з датою укладання договорів перевезення 09.11.2017, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5564 від 01.05.2018 на суму 104975 грн. 33 коп. та № 5563 від 01.05.2018 на суму 110632 грн. 55 коп., рахунки на оплату № 1002 від 09.02.2018 на суму 104975 грн. 33 коп. та № 1009 від 09.02.2018 на суму 110632 грн. 55 коп., а також податкові накладні № 1294 від 01.05.2018 та № 1298 від 01.05.2018, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата послуг здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором (в тому числі, за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому цим договором) на поточний рахунок останнього.

Оскільки відповідач не здійснив оплату вартості послуг з організації міжнародного залізничного перевезення вантажу, пакування та транспортно-експедиційні послуги за актами здачі-приймання № 5563 від 01.05.2018 на суму 110632 грн. 55 коп. та № 5564 від 01.05.2018 на суму 104975 грн. 33 коп., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 215607 грн. 88 коп.

Також позивач заявив до стягнення додаткові вимоги у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних в сумі 6361 грн. 91 коп., інфляційних нарахувань у сумі 21080 грн. 21 коп., пені - 74086 грн. 41 коп. та штрафу - 64682 грн. 36 коп.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. 28.03.2019, 03.05.2019 та 15.05.2019 поштою повернуті конверти з ухвалами суду про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання та закриття підготовчого провадження відповідно з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи судом за позовом до нього.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, правове регулювання договірних зобов`язань щодо транспортного експедирування здійснюється главою 65 ЦК України. Зокрема, ст. 929 цього Кодексу передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 ЦК України).

Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.10.2017 № GC-007848 був укладений сторонами належним чином та позивач виконав прийняті зобов`язання за цим договором, що підтверджено матеріалами справи.

Так, суд наступним чином оцінив надані позивачем письмові докази у справі:

- перевезення вантажу супроводжувалось оформленими залізничними накладними СМГС № 04596-3 та № 04634-2 (арк. справи № 37-38), які містять відомості про вантаж, його кількість, маршрут перевезення, які відповідають замовленню відповідача № 1 від 03.10.2017, а саме найменування товару - олія соняшникова; вага - 20000 кг (накладна залізничного перевезення 04596-3) та 20300 кг (накладна залізничного перевезення 04634-2); пункт відвантаження - Lodz, Poland; пункт вивантаження - Chengdu, China;

- щодо підтвердження відповідності найменування послуг за актами здачі-приймання робіт № 5564, 5563 від 01.05.2018 (TBJU7238505, TBJU 7333930) вказаним залізничним накладним, то судом з`ясовано, що в актах здачі-приймання робіт чітко зазначається, що ці акти складені на підставі укладеного між сторонами договору № GC-007848 від 03.10.2017, який передбачає надання цих послуг. Також у кожному із актів є вказівка на номер контейнера, в якому здійснювалось перевезення вантажу, і який співпадає із номером контейнера у відповідній накладній залізничного перевезення. Зокрема, акт здачі-приймання робіт № 5564 від 01.05.2018 та накладна залізничного перевезення 04634-2 стосуються контейнера TBJU 7333930, а акт здачі-приймання робіт № 5563 від 01.05.2018 та накладна залізничного перевезення 04596-3 стосуються контейнера TBJU7238505;

- рахунки № 1002 та № 1009 ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» виписані 09.02.2018, а акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 5563, 5564 складені 01.05.2018, податкові накладні №№ 1294, 1298 - також 01.05.2018, тобто за строками біля півроку після надання послуг.

Так, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХIV передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

З урахуванням вказаних обставин спору суд поставив перед позивачем питання щодо складання первинних документів у підтвердження господарських операцій по наданню послуг залізничного міжнародного перевезення згідно дублікатів накладних (для відправника) № 04596-3 та № 04634-2 з датою укладання договорів перевезення 09.11.2017 через півроку від їх здійснення.

У відповідних письмових поясненнях від 02.04.2019 позивач зазначив, що відповідно до п. 3.14. договору на транспортно-експедиторське обслуговування № ОС-007848 від 03.10.2017 року експедитор складає акт за фактом виконаних основних/додаткових послуг, підтверджує об`єм виконаних послуг і надає замовнику на підпис. Згідно з п. 4.4. договору після закінчення відвантаження партії вантажу і належного оформлення документів здачі-приймання, перевізних документів і актів про виконання додаткових послуг, експедитором складається акт здачі-приймання наданих послуг, який є підтвердженням виконання послуг, їх кількості та вартості.

Як наголошує позивач, жоден із умов договору не встановлює строків, тому у експедитора немає обов`язку виставити відповідні рахунки та/або акти здачі-приймання робіт в якийсь чітко встановлений термін. Для обрахунку всіх затрат та кількості наданих послуг, в тому числі додаткових, необхідний час, а також враховуючи можливість виникнення якихось додаткових витрат, у ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» склалася практика складати акти здачі-приймання робіт вже після того, коли надання послуг по конкретному договору остаточно закінчилося. За результатами надання послуг ТОВ «ОІЛ ГРУП ЛТД» за договором та заявкою на організацію перевезення та експедирування вантажів № 1 від 03.10.2017 після виставлення відповідних актів здачі-приймання робіт № 5563 та № 5564 від 01.05.2018, 01.05.2018 ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» було складено та 31.05.2018 зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 9106628705 та № 9106596407 відповідно, і при цьому ніяких порушень з боку органів Державної фіскальної служби виявлено не було.

З урахуванням цих обставин суд дійшов висновку, що недоліки у строках складання первинних документів за правилами бухгалтерського обліку, не є такими, що дають підстави для невизнання господарських операцій за рахунками № 1002 та № 1009 від 09.02.2018 та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 5563, 5564 від 01.05.2018.

Щодо проведення розрахунків, виходячи із ціни 7409 доларів США з ПДВ, вказаної у заявці від 03.10.2017 року та оплати в гривні за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, яка фактично перевищує узгоджену, позивач пояснив, що вартість послуг, що надавалися ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» , як експедитором, ТОВ «ОІЛ ГРУП ЛТД» , як замовнику, врегульовано договором та заявкою до цього договору від 03.10.2017 року. Заявкою встановлювалась вартість відповідно до п. 4.1. договору, у сумі 7409 доларів США з ПДВ. Однак, зважаючи на те, що в процесі надання послуг відповідно до вказаної заявки виникла необхідність додатково здійснити пакування, тобто надати послугу, що не включається у суму, встановлену заявкою, загальну вартість наданих послуг було збільшено. Факт необхідності додатково здійснити пакування підтверджується доданою до даних письмових пояснень копією Протоколу відмінностей у доставці товару від 25.10.2017, в якому фіксується пошкодження частини вантажу. Пункт 2.11. Договору передбачає, що обов`язок забезпечити належну тару, упаковку покладається на замовника, і до обов`язку експедитора не входить, однак відповідно до п. 3.12. цього договору може здійснюватися експедитором в якості додаткових послуг, які надаються за окрему плату та за домовленістю сторін. Згідно з п. 4.6. договору замовник оплачує рахунки експедитора за додаткові послуги, що були надані експедитором по заявкам замовника, по фактичним витратам та або по діючим тарифам, та/або калькуляції експедитора, якщо інше не було погоджено сторонами попередньо в письмовій формі до початку відправки відвантаження вантажу/контейнерів з вантажем замовника. Таким чином, зважаючи на те, що в ході надання послуг, передбачених заявкою, виникла необхідність здійснити також додаткову послугу - «пакування» , що відображено у відповідних рахунках та актах здачі-приймання робіт, ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» виставило рахунок з урахуваннях додаткових послуг, що і призвело до збільшення загальної вартості наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 5563, 5564 від 01.05.2018, відповідні рахунки надсилались відповідачу як засобами електронного зв`язку на його електронну адресу так і поштою, в тому числі на нову юридичну адресу товариства (арк. справи № 40-42).

Виходячи з умов п. 4.4 договору ці акти вважаються підписаними відповідачем, а послуги по ним належним чином надані позивачем в повному обсязі.

Також на підтвердження здійснення операцій з постачання відповідачу послуг, позивачем були складені податкові накладні № 1294 від 01.05.2018 та № 1298 від 01.05.2018 (арк. справи № 30-35), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі. Жодних повідомлень щодо відхилення зазначених податкових накладних від відповідача не надходило.

Згідно умов п. 4.3 укладеного договору оплата послуг має проводитись замовником на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач у встановлений умовами договору строк борг не сплатив, позов не оспорив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджений факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті послуг на загальну суму 215607 грн. 88 коп ., які стягуються на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Як зазначено у п. 3.2 пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку позивача вбачається, що період прострочення починається з 15.02.2018, тобто індекс інфляції за цей місяць застосовувався необґрунтовано.

Судом зроблено наступний розрахунок інфляційних нарахувань за спірний період, а саме: 104975,33 х 108,26% (з березня 2018 року по січень 2019 року) = 113646,29 грн. - 104975,33 = 8670,96 грн.;

- 110632,55 х 108,26% (з березня 2018 року по січень 2019 року) = 119770,79 грн. - 110632,55 = 9138,24 грн.

Усього до стягнення підлягає 17809 грн. 20 коп . інфляційних нарахувань.

Щодо розрахунку 3% річних на суму 6361 грн. 91 коп ., то він є вірним та ці вимоги задовольняються.

Згідно з п. 5.22 договору за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

За належним розрахунком позивача пеня складає 74086 грн. 41 коп., штраф - 64682 грн. 36 коп.

За таких обставин позов задовольняється частково на суми 215607 грн. 88 коп. боргу, 6361 грн. 91 коп. 3% річних, 17809 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 74086 грн. 41 коп. пені та 64682 грн. 36 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 5678 грн. 21 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

Згідно ст. 124 ГПК України позивачем у позовній заяві зроблено розрахунок суми витрат на правову допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), який складає - 42109 грн. 64 коп.

На підтвердження цих витрат заявником надано копії: договору про надання юридичних послуг від 12.11.2018 № DSV/12/11/18, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3780/10 на ім`я ОСОБА_1 , довіреності від 05.03.2019 на представництво інтересів позивача вказаним адвокатом, звіт Адвокатського об`єднання «Арбітрейд» від 18.03.2019 на суму 15000 грн. 00 коп., виписку банку про одержання від позивача 6009 грн. 64 коп. гонорару.

Зазначені вище докази були подані в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, з дотриманням необхідних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України врегульовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі частково задоволення покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат вартість професійної правничої допомоги складає 42109 грн. 64 коп. (арк. справи 68-69).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З переліку послуг, зазначених у попередньому розрахунку, суд виключив: 13500 грн. 00 коп. за участь адвоката у подальших судових засіданнях, оскільки представник не викликався, 3750 грн. 00 коп. за участь адвоката у підготовчому засіданні, яке тривало не 3 години, а 30 хвилин згідно протоколу судового засідання у цій справі за 19.03.2019, 600 грн. 00 коп. вартості проїзду у подальші судові засідання, в які також представник не викликався.

Таким чином, обґрунтованими судом визнаються витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24259 грн. 64 коп. (зустріч, консультації - 900 грн. 00 коп., аналіз документів - 4500 грн. 00 коп., аналіз законодавства тощо - 5250 грн. 00 коп., узгодження правової позиції з клієнтом - 750 грн. 00 коп., підготовка процесуальних документів - 3600 грн. 00 коп., участь адвоката у підготовчому засіданні - 750 грн. 00 коп., підготовка в подальшому процесуальних документів - 7500 грн. 00 коп., компенсація вартості проїзду - 1009 грн. 64 коп.), які частково сплачені позивачем у сумі 6009 грн. 64 коп. та в решті підлягають до сплати згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам ці витрати складають 24051 грн. 80 коп. Решта витрат покладається на позивача.

Повний текст рішення судом складався у відповідності до ч. 6 ст. 233 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ГРУП ЛТД» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Федоренка, буд. 10, офіс 325, ідент. код 40037874 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» , м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7, літера Д, ідент. код 38857571 - 215607 грн. 88 коп. боргу, 6361 грн. 91 коп. 3% річних, 17809 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 74086 грн. 41 коп. пені, 64682 грн. 36 коп. штрафу, 5678 грн. 21 коп. судового збору, 24051 грн. 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти інфляційних нарахувань відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 21.05.2019.

Суддя Н.М.Зюбанова