Рішення

від 20.05.2019 по справі 918/249/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/249/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б.Рижого , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

до Рівненської обласної партійної організації Аграрної партії України

про стягнення в сумі 11 482,03 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненської обласної партійної організації Аграрної партії України (відповідач) про стягнення заборгованості за орендну плату в сумі 11 482,03 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу через відділ канцелярії та документального забезпечення суду у 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали надати інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та докази зарахування судового збору в розмірі 1921,00 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 2367 від 12.04.2019 року, до спеціального фонду державного бюджету.

18.04.2019 року позивачем через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано інформацію щодо наявності у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, а також подано докази зарахування судового збору в розмірі 1921, 00 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 2367 від 12.04.2019 року, до спеціального фонду державного бюджету.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.05.2019 року.

Ухвалою суду від 08.05.2019 року оголошено перерву на 20.05.2019 року.

У судове засідання 20.05.2019 року представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, підстав для відкладення розгляду справи, визначених ч. 2 ст. 202 ГПК України, немає, зважаючи, що предметом спору є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання за участю представників сторін для повного та всебічного встановлення обставини справи, відтак суд прийшов до висновку про розгляд справи на наявними в ній матеріалами.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

01.04.2018 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 104, що знаходиться за адресою: вул. С. Бандери, 41, м. Рівне, терміном до 01.05.2020 року, розмір орендної плати на місяць - 8 505,00 грн

01.04.2018 року вказане приміщення передано орендарю за актом прийому - передачі приміщення, а 01.09.2018 року згідно з актом прийому - передачі орендоване приміщення повернуто орендодавцю.

Оскільки фактичне повернення майна позивачу відбулося 01.09.2018 року, відтак до цієї дати відповідач повинен був сплачувати орендну плату, однак вказаного обов`язку не виконав, у зв`язку з чим станом на 11.04.2019 року сума боргу, яка утворилась за серпень 2018 року, становить 8 505,00 грн.

За несвоєчасне внесення орендної плати позивач нарахував 2 081,29 грн пені, 174,04 грн 3% річних та 721,70 грн інфляційних.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 18.04.2019 року, не надав, отже суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.04.2018 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 104, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування нежитлове приміщення: кімнату № 24 на другому поверсі, загальною площею 105, 0 кв м, що знаходиться за адресою: вул. С. Бандери, 41, м. Рівне.

Приміщення, що орендується, надається орендарю для розміщення ділового офісу (п. 2.1. договору).

Пунктами 5.1.-5.3. договору передбачено, що приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 3 - х днів з моменту укладення цього договору. Передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачі таких в оренду. У момент підписання акту приймання орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу орендаря, згідно зі списком працівників, наданого до прохідної і завіреного підписом та печаткою орендаря, має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення, що орендується.

Як убачається з матеріалів справи, 01.04.2018 року приміщення, що є предметом договору оренди, передано орендарю за актом прийому - передачі приміщення.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що термін оренди складає з моменту підписання сторонами цього договору до 01.05.2020 року.

Після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 3-х днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі. У момент підписання акту приймання орендар передає орендодавцю ключі від приміщення, що орендується (п.п. 7.1., 7.2. договору).

За актом прийому-передачі приміщення від 01.09.2018 року орендарем повернуто орендодавцеві приміщення, що було предметом договору оренди.

Згідно з п.п. 4.1.-4.3., 4.6. договору встановлено, що розмір орендної плати на місяць складає: 105,0 м.кв. х 81,00 грн = 8 505,00 грн, у т.ч. ПДВ - 1 417,50 грн. Орендодавець та орендар дійшли згоди про те, що в квітні 2018 року орендарем буде проводитися покращення приміщення відповідно до п. 7.4. договору, де частина затрат на ремонт, понесених орендарем, буде відшкодована орендодавцем у вигляді звільнення від нарахувань орендної плати за квітень. Починаючи з 01.05.2018 року орендна плата буде нараховуватися в повному обсязі. Орендна плата сплачується в готівковому та безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в термін не пізніше 5 числа поточного місяця. Плата за комунальні послуги проводиться орендарем згідно з рахунками та/або актами виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту отримання.

Отже, розмір орендної плати за період з 01.05.2018 року по 01.09.2018 року склав 34 020,00 грн.

Крім того, розмір комунальних платежів за вказаний період склав 902,83 грн, що стверджується рахунками-фактурами № СФ-0000745-25 від 25.04.2018 року на суму 272,40 грн, № СФ-0000907-23 від 23.05.2018 року на суму 180,96 грн, № СФ-0001075-26 від 26.06.2018 року на суму 158,69 грн, № СФ-0001235-25 від 25.07.2018 року на суму 150,98 грн, № СФ-0001399-27 від 27.08.2018 року на суму 139,80 грн.

Загальна сума, що підлягала до сплати, становила 34 922,83 грн.

Відповідно до підп. 6.4.2. п. 6.4. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні платежі.

З матеріалів справи судом установлено, що відповідач у період з 01.05.2018 року по 01.09.2018 року сплатив позивачеві 26 417,83 грн, несплаченою залишається орендна плата за серпень 2018 року в розмірі 8 505,00 грн (34 922,83 грн - 26 417,83 грн).

Доказів оплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач за несвоєчасну сплату орендної плати здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Право на нарахування пені передбачене підп. 8.1.1. п. 8.1. договору, за яким у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли орендні правовідносини, а предметом позовних вимог є стягнення несплаченої орендної плати, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної та у повному розмірі сплати орендної плати. Регулювання вказаних правовідносин здійснюється на підставі ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК України).

Отже, відповідно до приписів ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).

У силу вимог ч. 1 ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, з 01.09.2018 року договір оренди припинився у зв`язку із поверненням відповідачем позивачу орендованого приміщення.

Заразом одним із основних обов`язків орендаря за договором оренди є сплата орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що відповідач свій обов`язок із внесення орендної плати за серпень 2018 року не виконав, відтак з нього підлягає стягненню 8 505,00 грн.

Що стосується нарахування за несвоєчасну сплату орендної плати пені, 3% річних та інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту ст. 653 ЦК України вбачається, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України), установив, що розмір перших становить 174,06 грн (при заявленому - 174,04 грн), а других - 721,70 грн (при заявленому - 721,70 грн) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Перерахувавши розмір пені (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України), суд установив, що її розмір складає 1 544,65 грн (при заявленому - 2 081,29 грн) (розрахунок додається), відтак пеня підлягає задоволенню частково.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало в неотриманні ним обов`язку зі сплати обумовленої договором орендної плати, а отже про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 8 505,00 грн заборгованості з орендної плати, 1 544, 65 грн пені, 721,70 грн інфляційних та 174,04 грн 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 831,29 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41, ідентифікаційний код 01273310) до Рівненської обласної партійної організації Аграрної партії України (33001, м. Рівне, вул. Поповича, 11-А, ідентифікаційний код 35103253) про стягнення в сумі 11 482,03 грн задовольнити частково.

Стягнути з Рівненської обласної партійної організації Аграрної партії України (33001, м. Рівне, вул. Поповича, 11-А, ідентифікаційний код 35103253) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41, ідентифікаційний код 01273310) 8 505,00 грн заборгованості з орендної плати, 1 544,65 грн пені, 721,70 грн інфляційних та 174,04 грн 3% річних.

Стягнути з Рівненської обласної партійної організації Аграрної партії України (33001, м. Рівне, вул. Поповича, 11-А, ідентифікаційний код 35103253) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" (33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41, ідентифікаційний код 01273310) 1 831,29 грн судового збору.

У задоволенні вимоги про стягнення 536,64 грн пені відмовити.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" (33014, м. Рівне, вул. С.Бандери, 41, ідентифікаційний код 01273310).

Відповідач: Рівненська обласна партійна організація Аграрної партії України (33001, м. Рівне, вул. Поповича, 11-А, ідентифікаційний код 35103253).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 21.05.2019 року.

Суддя Андрійчук О.В.