Рішення

від 14.05.2019 по справі 922/1056/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1056/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підпримство "Залізничавтоматика", м. Харків про стягнення 63832,74 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Гордеюк А.В.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнтек", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання грошового зобов`язання: інфляційні суми (сума, на яку збільшився несвоєчасно повернутий основний борг з урахуванням інфляції) у розмірі 44978,35 грн., три проценти річних у розмірі 11495,34 грн., проценти за користування безпідставно отриманими коштами - 7359,05 грн., що загалом становить 63832,74 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2202/17 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" 270000,00 грн. заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014; 14313,70 грн. 3 % річних; 59400,00 грн. індексу інфляції; 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів; 15889,77 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами; 5844,05 грн. судового збору.

Позивач вказує, що у подальшому ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» всіляко ухилялося від оплати боргу та штрафних санкцій. І лише після відкриття виконавчого провадження, арешту грошових коштів на банківських рахунках боржника та примусового списання суми боргу, тільки 06 лютого 2019 року стягувач повністю остаточно отримав грошові кошти згідно рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2017 року. Згідно довідки приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В., виданої по виконавчому провадженню № 57976563 від 14.02.2019 з боржника (відповідача) стягнуто та перераховано стягувачу спочатку 10206,00 грн. - 10.01.2019, і остаточно 385 240,92 грн. - перераховано 06.02.2019. Арешт та первісне часткове списання грошових коштів з банківського рахунку боржника (відповідача) у січні 2019 року в сумі 10206,00 грн. не призвело до погашення саме основного боргу, оскільки відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Тобто списані з банківського рахунку відповідача у січні 10206,00 грн. в першу чергу були спрямовані на погашення витрат, пов`язаних з одержанням виконання, тобто судового збору у розмірі 5844,05 грн., в другу чергу, на погашення процентів у розмірі 14313,70 грн. Таким чином, цієї суми 10206,00 грн. ніяк не вистачило на погашення основної суми боргу (270 000,00 грн.), яка була погашена тільки 06.02.2019. В зв`язку із цим ТОВ "Сигнтек" пред`являє до боржника нову позовну вимогу про сплату процентів та інфляційних сум за новий (останній) період прострочення виконання грошових зобов`язань (до моменту повного розрахунку).

Ухвалою суду від 15.04.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.05.2019 о 10:45.

07.05.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він прости позову заперечує, просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Сигнтек» до ТОВ «НВП Залізничавтоматика» про стягнення прострочення виконання грошового зобов`язання: інфляційні суми (сума на яку збільшився несвоєчасно повернутий основний борг з урахуванням інфляції) в розмірі 44 978,35 грн., три проценти річних згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 11495,34 грн., проценти за користування безпідставно отриманими коштами - 7 359,05 грн.. а всього 63 832,74 грн., а також судових витрат та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Сигнтек» до ТОВ «НВП Залізничавтоматика» у зв`язку із спливом строку позовної давності. В обґрунтування заперечень відповідач, зокрема, вказує на те, що строк позовної давності розпочав свій перебіг з 28.11.2015 (дата початку прострочення зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги). При цьому, рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі № 922/2202/17 за позовом ТОВ «Сигнтек» до ТОВ «НВП Залізничавтоматика» , з відповідача стягнуто 270000,00 грн. заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014, 14313,70 грн. 3% річних, 59889,77 грн. індексу інфляції, 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 15889,77 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами за період часу з 29.11.2015 по 29.06.2017. Одночасно, розрахунок зобов`язань за цим позовом, зроблено позивачем за період із 05.09.2017 по 05.02.2019, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який розпочав свій перебіг з 28.11.2015, а саме з дати, коли позивач дізнався про порушення його прав. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Сигнтек» до ТОВ «НВП Залізничавтоматика» щодо стягнення інфляційні суми (сума на яку збільшився несвоєчасно повернутий основний борг з урахуванням інфляції) в розмірі 44978,35 грн., три проценти річних згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 11495,34 грн., процентів за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 7359,05 грн., не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом строків позовної давності.

13.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому позивач відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 14.05.2019 не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.11.2014 між позикодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" (позивачем) та позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (відповідачем) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу №12/11-14, відповідно до умов п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець надає позичальнику позику, кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов`язався повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до умов пункту 2.1. вищевказаного договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, розмір становить 270000,00 грн. без ПДВ. Згідно з умовами п. 4.1. договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим договором і становить не більше 12 календарних місяців. Строк, визначений у п. 4.1. цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п. 4.2. договору). Умовами пунктів 5.1. та 5.2. договору сторони погодили та встановили порядок повернення поворотної фінансової допомоги. Так, згідно з п. 5.1. договору, після закінчення строку, встановленого у п. 4.1. цього договору, позичальник зобов`язався протягом 10 календарних днів повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу. Поворотна фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок позикодавця, та вважається поверненою позикодавцю позичальником з часу зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця у банківській установі, що його обслуговує.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2202/17 позовні вимоги ТОВ "Сигнтек" до ТОВ "НАП "Залізничавтоматика" були задоволені повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" - 270000,00 грн. заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014; 14313,70 грн. 3 % річних; 59400,00 грн. індексу інфляції; 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів; 15889,77 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами; 5844,05 грн. судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий відповідний наказ.

26.12.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №57976563 щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 21.09.2017 №922/2202/17.

06.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №57976563 у зв`язку з тим, що сума боргу, винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій стягнуті з боржника в повному обсязі.

19.02.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №26/0219, в якій позивач вимагав від відповідача сплати нарахованих процентів річних та інфляційних сум за новий період прострочення виконання зобов`язання.

20.03.2019 відповідач надав відповідь на претензію №78, в якій претензію позивача відхилив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, встановлене рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2017 у справі №922/2202/17, позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 44978,35 грн. за період з вересня 2017 року по січень 2019 року та 3% річних у розмірі 11495,34 грн. за період з 05.09.2017 по 05.02.2019.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 44978,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 11495,34 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд вказує на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У даному випадку мало місце переривання строку позовної давності через пред`явлення ТОВ "Сигнтек" позову до ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" та відкриттям провадження у справі №922/2202/17 по якій згодом було ухвалено судове рішення про задоволення позову.

Тобто, з 04 липня 2017 року, враховуючи приписи ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність була перервана, а перебіг позовної давності почався заново, при цьому час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7359,05 грн., нарахованих за період з 05.09.2017 по 05.02.2019, на підставі ст. ст. 536, 1214, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 зазначеного вище Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

Враховуючи безпідставне набуття відповідачем 30000,00 грн., що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.23017 у справі №922/2202/17, суд вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно з якою у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справі № 14/130 та у постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року у справі № 22/249, від 09.04.2013 року у справі №5011-70/10168-2012.

Суд, перевіривши розрахунок позивача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 05.09.2017 по 05.02.2019 у розмірі 7359,05 грн., вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 44978,35 грн., трьох процентів річних у розмірі 11495,34 грн. та процентів за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 7359,05 грн., є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у застосуванні строку позовної давності.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, пр. Науки, 36, кім. 32, код ЄДРПОУ 30655683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 11, кв. 24, код ЄДРПОУ 36255770) - інфляційні суми (сума, на яку збільшився несвоєчасно повернутий основний борг з урахуванням інфляції) у розмірі 44978,35 грн., три проценти річних у розмірі 11495,34 грн., проценти за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 7359,05 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 11, кв. 24, код ЄДРПОУ 36255770).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, пр. Науки, 36, кім. 32, код ЄДРПОУ 30655683).

Повне рішення складено та підписане 20 травня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова