ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
УХВАЛА
17 травня 2019 року м. Херсон Справа № 923/241/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" 75334, Україна, вул. Зелена, 53а, с. Зелене, Новотроїцький район, Херсонська область, ідентифікаційний код 32647260
до Відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 73036, Україна, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Новотроїцька районна державна адміністрація, смт. Новотроїцьке Херсонської області вул. Леніна, 73
про визнання недійсним наказу № 4666-СГ від 27.12.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2008 площею 61,4 га
за участю представників:
від позивача - Бутенко М.В., адвокат, довіреність від 10.04.2019
від відповідача - Щербина О.В., дов. від 02.01.2019 № 32-21-0.62-4/62-19
від третьої особи - не прибули
та слухач - Літновська І.П.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
встановив:
Позивач - ТОВ "Дружба" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та просить суд прийняти рішення, яким:
- Визнати недійсними чотири накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області "Про припинення договору оренди землі" - № 4666-СГ від 27.12.2018 р., № 4664-СГ від 27.12.2018 р., № 4668-СГ від 27.12.2018 р., № 4670-СГ від 27.12.2018 р.
- Визнати укладеними чотири додаткових угоди до договорів оренди земель сільськогосподарського призначення від 21 липня 2008 року.
Ухвалою від 29.03.2019 роз`єднано позовні вимоги, у зв`язку з чим вимоги про визнання недійсним наказу № 4666-СГ від 27.12.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2008 площею 61,4 га, розглядаються в межах справи №923/241/19.
12.04.2019 позивач надав докази надсилання третій особі копії позовної заяви з додатками.
Відповідач 16.04.2019 подав до суду, разом з доказами надсилання, відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, 17.04.2019 відповідач подав, разом з доказами надсилання, клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області "Про припинення договору оренди землі", посилаючись на те, що ці вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою від 17.04.2019 розгляд справи відкладено. Копію ухвали надіслано всім учасникам справи.
Позивач подав 11.05.2019 (разом з доказами вручення відповідачу) заперечення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області недійсним.
Крім того, позивач 11.05.2019 подав до суду (разом з доказами вручення відповідачу) відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог, а відзив на позов вважає необґрунтованим.
Третя особа в засідання не прибула і витребуваних судом пояснень не надала, незважаючи на те, що була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом розглянуто по суті клопотання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 15.04.2019р. № 221 (надійшло до суду 17.04.2019р. - а.с.93) про закриття провадження у справі в частині визнання наказу Головного управління від 27.12.2018р. № 4666-СГ недійсним.
27.12.2018р. відповідачем Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області видано наказ від 27.12.2018 № 4666-СГ "Про припинення договору оренди землі" (а.с.49), відповідно до якого припинено договір оренди землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 61,4000 га (кадастровий номер 6524481800:06:024:0001), із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" та Новотроїцькою районною державною адміністрацією, зареєстрований у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.12.2008р. за № 4АА002343-040872700199, розташованої на території Зеленівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, у зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Позивачем ТОВ "Дружба" заявлену першу позовну вимогу, якою він просить суд прийняти рішення, яким визнати недійсними чотири накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області "Про припинення договору оренди землі" - № 4666-СГ від 27.12.2018 р., № 4664-СГ від 27.12.2018 р., № 4668-СГ від 27.12.2018 р., № 4670-СГ від 27.12.2018 р.
Відповідач вважає, що за цією вимогою провадження має бути закрито, оскільки вирішення зазначеної вимоги не віднесено до компетенції господарських судів. Таке твердження відповідач мотивує наступним.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України визначено право юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванні прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 3 цієї статті визначено. що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу визначено справи, які віднесені до юрисдикції таких судів. Зокрема, пунктом 10 частини 1 передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не с підприємцем.
Згідно з пунктом 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмого цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, Головним управлінням приймаються рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності як суб`єктом владних повноважень, який реалізує повноваження Держгеокадастру на території Херсонської області. У зв`язку з цим спір, що виник, не належить до підсудності господарських судів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішенні адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, відповідно до п.6. ч.І. ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалась з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень місцевих рад, органів Держгеокадастру й обласних державних адміністрацій щодо прав на землю, сформувавши при цьому певну практику.
Так, з аналізу позицій Великої Палати Верховного Суду у спорах, що виникають із земельних правовідносин, слідує, що у разі якщо між суб`єктом владних повноважень та особою, що вже набула прав на землю і виникли взаємні майнові права та обов`язки - то правовідносини є цивільними (господарськими), а не адміністративними, адже відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією юридичними особами прав на земельні ділянки ґрунтуються на засадах рівності сторін і якщо рішення суб`єкта владних повноважень реалізовано (договір оренди сторонами укладено), то такі спори є приватноправовими і підлягають розгляду в загальних чи господарських судах.
На думку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.05. 2018 р. у справі № 147/286/17, провадження № 11-418апп18), сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічну позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 р. (справа № 583/2715/16-ц, провадження № 14-174цс18), у якій, зокрема, зазначено, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Так, Позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відповідача про визнання недійсним наказу Відповідача від 27.12.2018 р. № 4666-СГ та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 21.07.2008 р. № 4АА002343-040872700199 за умов, коли орендні відносини із Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виникли і уже тривають, а оскаржуване рішення Відповідача (наказ від 27.12.2018 р. № 4666-СГ) порушує майнове право Позивача на реалізацію цих відносин на засадах рівності сторін.
Окрім суб`єктного складу та характеру правовідносин, для вирішення питання юрисдикції велике значення має правовий статус управлінського рішення суб`єкта владних повноважень - нормативний він, чи ненормативний.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.06.2018 р. (справа № 750/3322/17, провадження № 14-11цс 18), зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Земельний кодекс України (далі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно зч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За положеннями ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі ст. ст. 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю.
Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Статтею 80 ЗК України передбачено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
З аналізу наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав (як у випадку видання Відповідачем наказу від 27.12.2018 р. № 4670-СГ) та обов`язків юридичних осіб приватного права.
Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання цього рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, беручи до уваги наведене вище, спір стосовно визнання недійсним наказу головного управління Держгеокадастру у Херсонській області приватноправовим і таким, що має вирішуватися виключно в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 20, 42, 46, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у повному обсязі у клопотанні про закриття провадження у справі № 923/241/19 в частині визнання наказу Головного управління від 27.12.2018 р. № 4666-СГ недійсним.
Для надання можливості подати до суду заперечення відповідача та пояснень третьої особи, розгляд справи підлягає відкладенню.
Керуючись ст.ст. 120, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Розгляд справи відкласти на 29 травня 2019 року о 12:30 за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 211
2. Встановити учасникам провадження строк до дня засідання для надіслання (надання) до суду заперечень відповідача та пояснень третьої особи (разом з доказами направлення іншим учасникам справи) відповідно до вимог ст.ст. 165 - 168 ГПК України.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набрала законної сили 17.05.2019 та не підлягає оскарженню.
Суддя Т.Г. Пінтеліна
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2019 |
Оприлюднено | 22.05.2019 |
Номер документу | 81846945 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні