Рішення

від 20.05.2019 по справі 924/286/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа № 924/286/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., секретаря судового засідання Комарніцької Н.П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Ресурс 1", м. Київ

до колективного підприємства "Хмельницький КБМ", м. Хмельницький

про стягнення 272 553,90 грн. заборгованості за договором поставки №АВТ03-01/0953 від 05.01.2017 року,

за участю представників сторін:

позивача: Остапов С.П. - в.о. директора;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 272 553,90 грн. заборгованості за договором поставки №АВТ03-01/0953 від 05.01.2017 року. Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ Цем-Ресурс 1 поставило на підставі заявок КП Хмельницький КБМ цемент насипний, проте, останнім не проведено розрахунок за поставлений товар належним чином, чим створено заборгованість на суму 242727,37 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.04.2019 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Ресурс 1", м. Київ до колективного підприємства "Хмельницький КБМ", м. Хмельницький про стягнення 272 553,90 грн. заборгованості за договором поставки №АВТ03-01/0953 від 05.01.2017 року; призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не направив свого повноважного представника на судові засідання, відзиву на позов не подав; належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується судовою повісткою від 02.04.2019 року.

КП "Хмельницький КБМ" надіслав на адресу суду 20.05.2019 року клопотання №89 від 20.05.2019 року з проханням відкласти засідання суду на іншу дату у зв`язку з задіяністю адвоката відповідача в апеляційному суді іншої області.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Тобто, положеннями вказаної статі передбачено можливість відкладення розгляду справи у випадку неможливості явки у судове засідання за наявності обґрунтованих причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

З вищевикладеного, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника або здійснити представництво КП "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" в порядку самопредставництва. Окрім того, відповідачем не надано жодного доказу неможливості явки адвоката в дане судове засідання.

Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано як неможливості здійснення представництва за допомогою адвоката (з огляду на непідтвердження доказами викладених у клопотанні обставин), так і наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють здійснення ним самопредставництва, а також з метою дотримання процесуальних строків, суд приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання КП "Хмельницький КБМ" про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення відповідача про наявність судового спору, надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

05.01.2017 року між колективним підприємством Хмельницький комбінат будівельних матеріалів (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Цем-Ресурс 1 (постачальник) укладено договір поставки №АВТ 03-01/0953 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у межах договірної ціни, в порядку та на умовах, визначених цим договором поставки, поставити та передати у власність покупцю цемент, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставки, прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1. договору).

У п. 1.2. договору передбачено, що найменування товару, його характеристики, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю, загальна вартість товару за договором поставки, а також умови поставки товару, зазначеного в п. 1.1. договору поставки, встановлюються за згодою сторін і вказуються у відповідних узгоджених та підписаних сторонами специфікаціях (додатках до договору поставки), які є невід`ємною частиною цього договору поставки.

Відповідно до розділу 2 договору постачальник зобов`язаний поставити товар на умовах даного договору поставки, а покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі прийняти та оплатити товар.

Загальний об`єм товару за договором поставки визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 3.1. договору).

Ціна на товар, що поставляється, зазначається у специфікаціях (додатках до договору поставки), які є невід`ємною частиною цього договору поставки (п. 5.1. договору). Загальна вартість товару визначається на підставі належних чином складених та підписаних видаткових накладних (п. 5.3. договору).

Всі платежі по цьому договору поставки здійснюються покупцем у готівковій та/або безготівковій формі розрахунку на умовах 100% передоплати або на умовах відстрочення платежу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього договору поставки, або шляхом внесення готівковий коштів в касу підприємства, якщо інше не визначено додатковою домовленістю сторін (або будь-яким іншим способом, не забороненим чинним законодавством України, в т.ч. і шляхом зарахування однорідних грошових вимог). Умови оплати за цим договором погоджуються та вказуються сторонами у відповідному додатку (специфікації) до договору. Розрахунки по даному договору поставки проводяться в національній валюті України - гривнях (п. 6.1. договору).

Загальна сума цього договору поставки дорівнює сумарній вартості товару, отриманого покупцем, згідно видаткових накладних (п. 6.2. договору).

Датою оплати за цим договору поставки вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в реквізитах цього договору поставки, або дата внесення готівкових коштів в касу підприємства, що підтверджується відповідним документом про надходження грошових коштів (п. 6.3. договору).

У п. 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем строків оплати, визначеного в договорі поставки, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних від вартості неоплаченого товару.

Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору поставки. У випадку відсутності повідомлення будь-якої із сторін про намір розірвати договір за один місяць до закінчення строку дії даного договору поставки, він вважається продовженим строком на 1 календарний рік щоразу автоматично, але не більше, ніж на три роки підряд (п. 11.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

В подальшому, за підтвердженням позивача, сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2. у іншій редакції, передбачивши, що у разі порушення покупцем строків оплати, визначеного в договорі поставки, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день такого прострочення.

05.04.2018 року між покупцем то постачальником укладено додаток до договору поставки №АВТ 03-01/0953 від 05.01.2017 року - специфікацію №FCA 8, у якій сторони погодили, що на виконання умов договору поставки постачальник передає, а покупець приймає: портланд цемент виробництва підприємства CRH - ПАТ "Подільський цемент", м. Кам`янець-Подільський, за ціною 2180, 00 грн. за тонну. Оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 10 календарних днів з дати поставки товару. Загальна поточна сума заборгованості за договором поставки не може перевищувати 300000,00 грн. (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору постачальником передано, а покупцем прийнято на підставі видаткової накладної №4934 від 17.12.2018 року товар на суму 57118,74 грн.; видаткової накладної №4892 від 11.12.2018 року товар на суму 52714,62 грн.; видаткової накладної №4841 від 05.12.2018 року товар на суму 51869,76 грн.; видаткової накладної №4823 від 03.12.2018 року товар на суму 60309,48 грн.; видаткової накладної №4822 від 27.11.2018 року товар на суму 59051,16 грн. На загальну суму 281054, 76 грн.

Проте, відповідач зобов`язання з оплати товару виконав лише частково на суму 38327, 39 грн., що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи стверджується, що 05.01.2017 року між сторонами у справі укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов`язався у межах договірної ціни, в порядку та на умовах, визначених цим договором поставки, поставити та передати у власність покупцю цемент, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставки, прийняти та оплатити такий товар.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Кодексу).

Частинами першої та другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, підписання особою покупцем накладної, яка фіксує здійснення господарської операції, є підставою для набуття продавцем права вимагати оплати товару

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято відповідно до видаткових накладних №4934 від 17.12.2018 року, №4892 від 11.12.2018 року, №4841 від 05.12.2018 року та №4823 від 03.12.2018 року товар на загальну суму 281054, 76 грн.

Проте, доказів оплати поставленого товару у встановлені строки матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, з чого суд приходить до висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем по договору поставки №АВТ 03-01/0953 від 05.01.2017 року в розмірі 242727,37 грн.

Таким чином, вимога про стягнення 242727,37 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29826,53 грн. 0,3%, подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних від вартості неоплаченого товару.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Сторони у п. 8.2. договору погодили ( в редакції пункту, викладеного рукописним текстом), що у разі порушення покупцем строків оплати, визначеного у договорі поставки, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення товару.

З викладеного суд вважає безпідставним нарахування неустойки в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення, тому в стягненні 728,16 грн. 0,3 % слід відмовити, оскільки нарахування таких штрафних санкцій не передбачено ні умовами договору, ні положеннями чинного законодавства.

Одночасно, навіть у випадку чинності п. 8.2. договору в редакції, викладеній в тексті договору, нарахування неустойки в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення також є безпідставним в наступного.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України, ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Заборона застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне урегулювання у договорі. При цьому слід враховувати презумпцію правомірності правочину, визначену ст. 204 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Проте, як зазначено вище, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тому неустойка в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення є не штрафом, а пенею, стягнення якої вже передбачено у тому ж пункті договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, у п. 8.2. договору в редакції, вміщеній в тексті договору, сторонами двічі передбачено стягнення пені, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Суд здійснив перерахунок пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в системі Законодавство та встановив, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення при нарахуванні пені за період з 28.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 57118,74 грн., тому пеня за вказаний період становитиме 4957,59 грн.

Відтак, 22987,56 грн. пені підлягають стягненню з відповідача, в стягненні 225,35 грн. пені слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено наступне: за період з 10.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 20723,77 грн. = 180,55 грн.; за період з 14.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 60309,48 грн. = 505,61 грн.; за період з 18.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 51860,76 грн. = 417,73 грн. ( за вказаний період позивач просить стягнути 221,65 грн. 3% річних); за період з 24.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 52714,62 грн. = 398,61 грн.; за період з 28.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 57118,74 грн. = 413,13 грн. На загальну суму 1719,55 грн. ( з врахуванням того, що суд позбавлений можливості вийти за межі вимог, заявлених позивачем, тому за період з 18.12.2018 року по 25.03.2019 року на суму 51860,76 грн. підлягає до стягнення 221,65 грн. 3% річних). В стягненні 4228,08 грн. 3% річних суд відмовляє.

З вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 242727,37 грн. боргу, 22987,56 грн. пені та 1719,55 грн. 3% річних. В стягненні 5181,49 грн. 0,3%, пені та 3% річних 3% річних слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Ресурс 1", м. Київ до колективного підприємства "Хмельницький КБМ", м. Хмельницький про стягнення 272 553,90 грн. заборгованості за договором поставки №АВТ03-01/0953 від 05.01.2017 року, задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства Хмельницький КБМ (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 16, код 03576806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Цем-Ресурс 1 (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 2Б, код 38941851) 242727,37 грн. (двісті сорок дві тисячі сімсот двадцять сім грн. 37 коп.) боргу, 22987,56 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім грн. 56 коп.) пені та 1719,55 грн. (одна тисяча сімсот дев`ятнадцять грн. 55 коп.) 3% річних, 4011, 52 грн. (чотири тисячі одинадцять грн. 52 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 5181,49 грн. 0,3%, пені та 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.05.2019 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 2Б) - рек. з пов.; 3 -відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16) - рек. з пов. про вручення