Рішення

від 08.05.2019 по справі 927/1106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2019 року м. Чернігів справа № 927/1106/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , за участю секретаря судового засідання Степаненко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема 15600, м. Мена Чернігівської області, вул. Гастелло, 4 До Менської міської ради Менського району Чернігівської області 15600, м. Мена Чернігівської області, вул. Титаренка Сергія, 7 За участю у розгляді справи заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9 про визнання недійсним договору

у присутності представників:

від позивача: Заїка В.М. - директор виконавчий, наказ від 01.06.2018р. № 8-К

від відповідача: Бернадська Т.А. - нач. юр. відділу, дов. від 21.01.2019р. № 153/04-11

В судовому засіданні прийняла участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Сапон О.А. (посв. від 10.05.2017р. № 046896)

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 08.04.2019р. по 25.04.2019р. та з 25.04.2019р. по 08.05.2019р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.05.2019р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

08 грудня 2017 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16.08.2016р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірним договором порушені його права, зокрема право на свободу підприємницької діяльності, передбачене ст. 43 Господарського кодексу України, фундаментальні принципи цивільно - правових відносин, зокрема розумності і добросовісності, норми ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 24, 27, 28, 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також матеріальні інтереси товариства, оскільки обов`язок сплати значних грошових коштів без належних на те нормативно - правових підстав негативно відображається на економічному становищі введеного в експлуатацію в 2007 році виробництва. Крім того, спірний договір не відповідає звичаям ділового обороту та усталеній практиці взаємовідносин замовника будівництва з місцевими радами, оскільки відповідні договори укладаються виключно у випадках, коли об`єкт будівництва знаходиться на території населеного пункту.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.12.2017р. (суддя Бобров Ю.М.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

09 січня 2018 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 05.01.2018р. № 05-3-18 заступника прокурора Чернігівської області про вступ у справу.

В обґрунтування поданої заяви прокурор вказав, що в провадженні Господарського суду Чернігівської області перебували дві справи № 927/387/17 та 927/750/17, порушені за позовними заявами заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Менської міської ради до Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема про стягнення заборгованості по сплаті пайового внеску згідно договору від 16.08.2016р., укладеного між сторонами справи. Підставою для представництва в суді інтересів держави став факт несплати ПрАТ Корпорація Інтерагросистема коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Мена та, відповідно, порушення інтересів у бюджетній сфері.

За результатами розгляду цих справ позовні вимоги прокурора були задоволені в повному обсязі.

Предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору на підставі якого виникла заборгованість присуджена до стягнення попередніми рішеннями суду.

18 січня 2018 року Менською міською радою подано відзив на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що ініціатива на укладення оспорюваного договору належала саме позивачу. Порядок укладення договору та його зміст відповідають вимогам законодавства.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018р. (суддя Бобров Ю.М.) продовжено строк підготовчого провадження до 11.03.2018р.; підготовче засідання призначено на 20.02.2018р.; зобов`язано прокурора надати суду письмові пояснення по справі; запропоновано позивачу до призначеного судового засідання надати суду відповідь на відзив відповідача.

19 лютого 2018 року заступником прокурора Чернігівської області подано відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. На думку прокурора, укладаючи оспорюваний договір позивач повністю розумів як правову природу даного договору, так і права та обов`язки сторін, що випливають з цього договору. При цьому саме позивач був ініціатором укладення даного договору.

Прокурор звертає увагу, що позивач вже неодноразово намагався визнати в судовому порядку недійсним договір від 16.08.2016р., укладений між сторонами, проте рішеннями у справах № 927/387/17 та № 927/750/17 суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Земельна ділянка, на якій позивач здійснював будівництво, знаходиться на території Менської міської ради і згідно з проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) адміністративної межі м. Мена Чернігівської області, планується до включення у межу цього міста.

20 лютого 2018 року позивачем подано відповідь на відзив Менської міської ради, а 06 березня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив заступника прокурора Чернігівської області в яких він наголошує на тому, що оспорюваний договір готувався і укладався сторонами на виконання імперативних приписів ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Однак, оскільки об`єкт забудови знаходиться за межами міста Мена, тому спеціальні норми ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до взаємовідносин сторін застосовані бути не можуть. До таких взаємовідносин застосовуються загальні норми ст. 27, 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , які передбачають попереднє прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про залучення на договірних засадах підприємств до участі в комплексному соціально - економічному розвитку міст. Оскільки дане питання не розглядалося на засіданні виконавчого комітету, договір суперечить ст. 27, 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні і був підписаний з перевищенням повноважень міського голови.

На думку позивача, взаємовідносини сторін повністю підпадають під поняття добровільної пожертви на користь територіальної громади, що вноситься грошовими коштами, з метою розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена. Однак, оскільки в даному випадку, договір пожертви мав бути нотаріально посвідчений, то недотримання цієї вимоги закону робить договір нікчемним правочином.

12 березня 2018 року відповідачем подані заперечення в яких він вказує, що твердження позивача про те, що об`єкт будівництва знаходиться поза межами (за територією) міста Мена є хибним. Порядок укладення оспорюваного договору відповідав законодавству. При цьому, даний договір не є договором пожертви, оскільки має двосторонні обов`язки для сторін. Згідно ст. 717 Цивільного кодексу України, договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Тобто, визначальною ознакою вказаного правочину є відсутність зустрічних зобов`язань майнового чи немайнового характеру обдарованої сторони за договором. В той же час, розмір пожертви не може залежати, як в оспорюваному договорі, від кошторисної вартості будівництва та обов`язку обдаровуваного визначати розмір пожертви згідно порядку чи на підставі певних методик, визначених сторонами при укладенні договору. Договір пожертви не може містити обов`язок дарувальника оплатити пожертву на користь обдарованої сторони.

12 березня 2018 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову згідно якої він, крім підстав зазначених у позовній заяві, також просить суд розглянути питання щодо визнання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16.08.2016р. нікчемним на підставі ч. 1 ст. 220, ч. 5 ст. 719 та ч. 3 ст. 729 Цивільного кодексу України, у зв`язку з порушенням обов`язкової умови щодо нотаріального посвідчення договору.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2018р. (суддя Бобров Ю.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018р., призначено по справі земельно - технічну судову експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018р. (суддя Бобров Ю.М.) провадження у справі було поновлено для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Іншою ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018р. (суддя Бобров Ю.М.) у Державного підприємства Чернігівський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою витребувано докази; провадження у справі зупинено.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2018р. № 02-01/52/18 був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/1106/17, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2019р. справа № 927/1106/17 прийнята до розгляду судом у складі судді А.С.Сидоренка; поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

05 лютого 2019 року позивачем подано клопотання про тлумачення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16.08.2016р. на підставі ст. 213, 637 Цивільного кодексу України.

Також, 05 лютого 2019 року позивачем подано заяву (клопотання) про уточнення позовних вимог в якій він в доповнення до раніше заявлених підстав позову просить визнати недійсним договір, оскільки він був укладений внаслідок помилки Менської міської ради щодо природи правочину. Дане твердження позивача ґрунтується на тому, що такий правочин випливає з імперативних приписів ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і така помилка є істотною, а також, що договір не було підписано, якби наявність цієї помилки стала відомою сторонам на момент його укладання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08 квітня 2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін і прокурора, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Корпорація Інтерагросистема зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 28.01.1998р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 050 120 0000 000157.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017р. по справі № 927/387/17, яке набрало законної сили, повністю задоволено первісний позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Менської міської ради до ПрАТ Корпорація Інтерагросистема про стягнення 50595,35 грн. та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПрАТ Корпорація Інтерагросистема до Менської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена від 16.08.2016р., укладеного між Менською міською радою та ПрАТ Корпорація Інтерагросистема , та стягнення з Менської міської ради 60 000,00 грн.

Даним судовим рішенням встановлені наступні обставини:

21 червня 2007 року між Менською райдержадміністрацією, як Орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством Корпорація Інтерагросистема (яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство Корпорація Інтерагросистема ), як Орендарем, було укладено договір оренди землі за умовами якого Товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,3200 га, яка знаходиться на території Менської міської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років. Договір зареєстрований у Менському районному відділі ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2007р. за № 040784400283.

За актом передачі землі у оренду від 21.06.2007р. Товариство прийняло в оренду терміном з 21.06.2007р. до 21.06.2056р. земельну ділянку загальною площею 2,32 га, в тому числі під забудовою 0,4297 га, під дворами 1,8903 га, кадастровий номер земельної ділянки 7423010100:03:000:0504.

05 липня 2007 року сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 21.06.2007р. якою внесено зміни до договору щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати, розміру пені у разі несплати у встановлені строки орендної плати.

Рішенням 39 сесії 6 скликання Менської міської ради від 18.09.2014р. затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена (далі - Положення) згідно з п. 1.3 якого дія цього Положення поширюється на всіх замовників, які здійснюють будівництво на території м. Мена, за винятком тих, що перелічені у п. 1.6 цього Положення.

08 червня 2016 року ПрАТ Корпорація Інтерагросистема за вих. № 42 направило Менській міській раді лист з клопотанням про:

1) по-можливості знизити відсоток пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, який обраховується від загальної кошторисної вартості об`єкту, що підлягає введенню;

2) провести розстрочення оплати пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, на термін три роки, з оплатою внесків частинами. При цьому передбачити, що перший внесок (за 2016 рік) може бути внесено грошовими коштами у розмірі 60 тис. грн. вже ближчим часом, а наступні внески вноситимуться не пізніше грудня 2017 та грудня 2018 років рівними частинами.

20 липня 2016 року відбулось засідання постійної комісії з питань соціально - економічного розвитку, бюджету, соціального захисту та підприємництва (протокол № 15) на якому присутні члени комісії слухали звернення заступника генерального директора з юридичних питань Товариства Заїки В.М. про зниження по можливості відсотка пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена та розстрочення суми платежу пайової участі і вирішили: застосувати коефіцієнт - 0,8; більшістю голосів вирішили виключити із розрахунку інженерні споруди, включаючи резервуар на суму - 1 980,593 тис. грн. Таким чином, алгоритм розрахунку плати пайової участі складає: 11417303,00х0,8х8%-0=730707 грн. Розстрочення платежу провести наступним чином: перший платіж - 60,0 тис. грн. в 10 денний термін після підписання договору.

16 серпня 2016 року між Менською міською радою, як Стороною 1, та ПрАТ Корпорація Інтерагросистема , як Стороною 2, було укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена (далі - Договір) предметом якого є пайова участь Товариства у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, яка полягає у відрахуванні замовником визначеної цим договором суми коштів (пайового внеску) до цільового фонду розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, у зв`язку з здійсненням ним будівництва: добудова навісу - складу (незавершене будівництво завода глубокой переработки картофеля производительностью 2000 кг/час выполненного по проекту института Черниговагропроект заказ 21-179 от 1998 г. під встановлення технологічної лінії виробництва картоплі ФРІ по вул. Індустріальна, № 17 в м. Мена Чернігівської області.

Відповідно до п. 1.2, 2.2, 3.5 Договору, ПрАТ Корпорація Інтерагросистема зобов`язалося здійснити пайову участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена та переказати на рахунок цільового фонду Менської міської ради грошові кошти на пайову участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена у розмірі, встановленому в розділі 2 даного Договору.

Розмір пайового внеску Замовника становить 8 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на підставі експертної оцінки проведеної у відповідності до діючого законодавства) помноженої на коефіцієнт 0,8 та складає 730707 грн.

Товариство зобов`язалося сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена частками, з урахуванням індексу інфляції, відповідно до графіка, що додається до договору і є його невід`ємною частиною (додаток 2), а саме:

- на протязі 10 календарних днів з дня підписання цього договору - 60000 грн.;

- до 01 листопада 2016 р. - 40000 грн.;

- до 20 липня 2017 р. - 315 353 грн.;

- до 20 липня 2018 р. - 315 354 грн.

Як встановлено у п. 5.1, 5.2 Договору він набирає чинності після підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

У Додатку № 1 до Договору сторонами визначено розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена - 730707 грн.

У Додатку № 2 до Договору сторонами встановлено графік сплати частинами пайового внеску Товариства у створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена:

- на протязі 10 календарних днів з дня підписання Договору - 60000 грн.;

- до 01 листопада 2016 р. - 40000 грн.;

- до 20 липня 2017 р. - 315353 грн.;

- до 20 липня 2018 р. - 315354 грн.

На виконання умов договору Товариство, платіжним дорученням № 169 від 19.08.2016р., сплатило Менській міській раді 60 000,00 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена згідно договору від 16.08.2016р. .\

22 грудня 2016 року Товариство звернулось до виконавчого комітету Менської міської ради з листом вих. № 151, у якому просило присвоїти поштові адреси міста Мена Чернігівської області, вул. Індустріальна, наступним земельним ділянкам: площею 2,2080 га, кадастровий номер 7423010100:03:000:0503 та площею 2,32 га, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504.

Розглянувши вказане звернення Товариства про присвоєння поштових адрес земельним ділянкам, виконавчий комітет Менської міської ради рішенням від 26.01.2017р. № 5 вирішив присвоїти земельній ділянці, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504, за зверненням ПрАТ Корпорація Інтерагросистема , наступну поштову адресу - Чернігівська область, місто Мена, вулиця Індустріальна, № 17, та земельній ділянці, кадастровий номер 7423010100:03:000:0503, за зверненням ПрАТ Корпорація Інтерагросистема , поштову адресу - Чернігівська область, місто Мена, вулиця Індустріальна, № 17а.

Однак, наступний платіж в розмірі 40 000,00 грн. Товариство у встановлений договором строк не сплатило, у зв`язку із чим Менською міською радою направлялись на адресу Товариства претензії від 29.11.2016р. та від 17.03.2017р. про сплату боргу, штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат на які відповіді не було надано .

За правилами ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 8 Господарського кодексу України визначено порядок участі держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності згідно положень якої держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

У відповідності з ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України визначено, що майново - господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції на момент укладення оспорюваного правочину), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Статтями 213, 637 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Зважаючи на вказані вище обставини, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017р. по справі № 927/387/17, враховуючи подані сторонами та прокурором докази, суд дійшов висновку, що договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16.08.2016р., був укладений сторонами на виконання імперативних приписів ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Незважаючи на відсутність в оспорюваному правочині посилання на дану правову норму, його зміст свідчить, що підставою для укладення договору являється здійснення позивачем будівництва: добудови навісу - складу (незавершене будівництво завода глубокой переработки картофеля производительностью 2000 кг/час выполненного по проекту института Черниговагропроект заказ 21-179 от 1998 г. під встановлення технологічної лінії виробництва картоплі ФРІ по вул. Індустріальна, № 17 в м. Мена Чернігівської області.

У повній відповідності до положень ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , умови договору встановлюють для замовника обов`язок щодо перерахування ним до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір містить всі істотні умови, визнані такими за законом.

Також, про те, що сторонами був укладений договір на виконання вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , свідчить і зміст їх попередніх переговорів, зафіксований у зверненні позивача від 08.06.2016р. № 42 на адресу Менської міської ради, у протоколі № 15 від 20.07.2016р. засідання постійної комісії з питань соціально - економічного розвитку, бюджету, соціального захисту та підприємництва Менської міської ради, у дослідженому судом відеозаписі засідання цієї комісії (диск DVD-R, том 1, а.с. 191).

У відповідності з ст. 717, 720, 729, 730 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.

Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.

Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

На відміну від договору пожертви, при укладенні якого розмір пожертви визначається пожертвувачем вільно, на власний розсуд, при укладенні договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, розмір такої участі визначається відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому законом встановлений граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Також, після укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, орган місцевого самоврядування використовує отримані від замовника кошти виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту в порядку визначеному бюджетним законодавством, однак він не зобов`язаний слідувати вказівкам замовника.

За таких обставин, укладений між сторонами договір від 16.08.2016р. не є договором пожертви.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, в цивільно - правових відносинах діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність примусу з боку органу місцевого самоврядування на позивача щодо пайової участі останнього у створені та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена. Оскаржуваний договір від імені Менської міської ради укладений міським головою ОСОБА_1 , який виходячи з приписів Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а саме ст. 12, підпунктів 14, 16 ч. 4 ст. 42, очолює виконавчий комітет Менської міської ради, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства. З огляду на зазначене, укладаючи оспорюваний правочин міський голова міста Мена діяв в межах своїх повноважень.

Посилання позивача, як на підставу для визнання недійсним договору, на те, що оскільки об`єкт забудови знаходиться за межами міста Мена, тому спеціальні норми ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до взаємовідносин сторін застосовані бути не можуть, а підлягають застосовуванню загальні норми ст. 27, 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , які передбачають попереднє прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про залучення на договірних засадах підприємств до участі в комплексному соціально - економічному розвитку міст, не можуть бути взяті судом до уваги, виходячи з наступного:

Дійсно, висновком експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи від 20.12.2018р. № 4277/18-24, призначеної в межах даної справи, підтверджується, що земельна ділянка площею 2,32 га кадастровий номер 7423010100:03:000:0504, поштова адреса: 15600, Чернігівська область, місто Мена, вулиця Індустріальна, № 17, на якій розміщений належний ПрАТ Корпорація Інтерагросистема об`єкт будівництва, на момент укладання між сторонами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена станом на 16.08.2016р. розташована за межами міста Мена. Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 03:000:0504 з об`єктом будівництва, знаходиться за межами міста Мена.

Втім, як було вказано вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017р. по справі № 927/387/17, яке набрало законної сили, повністю відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПрАТ Корпорація Інтерагросистема до Менської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена від 16.08.2016р., укладеного між Менською міською радою та ПрАТ Корпорація Інтерагросистема , та стягнення з Менської міської ради 60 000,00 грн.

Зустрічний позов був обґрунтований тим, що договір між сторонами укладено внаслідок помилки, яка має істотне значення, а саме: земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт будівництва, знаходиться поза межами міста Мена, а тому на будівництво цього об`єкту не розповсюджується дія Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена та ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Сторони договору (як мінімум одна із сторін - забудовник), базуючись на розміщеному на офіційному сайті міської ради генеральному плані міста, добросовісно вважали, що об`єкт забудови знаходиться в межах м. Мена.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ПрАТ Корпорація Інтерагросистема суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. Помилка є підставою для визнання недійсними правочинів як фізичних, так і юридичних осіб.

Однак не будь-яка помилка може братися судом до уваги. Так, для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Правочин, укладений внаслідок помилки, належить до оспорюваних правочинів.

Так, відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними також роз`яснено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Верховний Суд України в постанові від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14 зробив висновок, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з мотивів, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Проте, у договорі оренди землі від 21.06.2007 зазначено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,3200 га, знаходиться на території Менської міської ради за межами населеного пункту.

Отже, вказаним договором оренди землі підтверджується, що ще з дати його укладення, тобто з 21.06.2007р., Товариство знало про те, що отримана ним у оренду земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. І якщо укладаючи Договір з Міською радою Товариство, внаслідок власного недбальства, не перевірило місцезнаходження земельної ділянки на якій здійснювало будівництво, то це не є підставою для визнання цього Договору недійсним.

При цьому, спірний договір укладено з ініціативи Товариства, яке листом від 08.06.2016 р. № 42 просило Міську раду знизити відсоток пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, і вказане звернення було розглянуто та задоволено Міською радою.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують, що при укладенні Договору сторони не помилялись щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін. Товариство бажало прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена. Отже, волевиявлення сторін Договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а сам Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені .

Отже слід зробити висновок, що ПрАТ Корпорація Інтерагросистема вже скористалося своїм правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору з тих підстав, що земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт будівництва, знаходиться поза межами міста Мена, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується дія ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , однак суд відмовив у задоволенні такого позову.

Підтвердження факту знаходження земельної ділянки з об`єктом будівництва за межами міста Мена висновком судової експертизи, призначеної по даній справі, не може ставити під сумнів раніше прийняте судове рішення, яке набрало законної сили.

Не може бути підставою для задоволення позову доводи позивача про те, що оспорюваний правочин був укладений внаслідок помилки Менської міської ради щодо природи правочину. Дане твердження позивача ґрунтується на тому, що такий правочин випливає з імперативних приписів ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і така помилка є істотною, а також, що договір не було б підписано, якби наявність цієї помилки стала відомою сторонам на момент його укладання.

Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, правочин може бути визнаний недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України за позовом особи, яка його вчинила і вважає, що помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки ця особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з цих мотивів, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Оскільки Менська міська рада не підтримує доводів позивача про те, що вона діяла внаслідок помилки, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПрАТ Корпорація Інтерагросистема являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат:

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов`язані із проведення експертизи.

За подання до господарського суду позовної заяви позивачем було сплачено до Державного бюджету України платіжним дорученням від 06.12.2017р. № 77 1 600,00 грн. судового збору.

Також, на підставі рахунку від 09.10.2018р. № 16734 позивачем було сплачено платіжним дорученням від 16.10.2018р. № 246 Київському НДІСЕ 6 864,00 грн. за проведення судової експертизи.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього в повному обсязі.

Керуючись ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202 - 205, 215 Цивільного кодексу України, ст. 75, 123, 127, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема до Менської міської ради Менського району Чернігівської області про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16.08.2016р. залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 20.05.2019р.

Суддя А.С.Сидоренко