Постанова

від 16.05.2019 по справі 918/890/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/890/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (головуючий суддя: Олексюк Г.Є., судді: Грязнов В.В., Гудак А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області Мішура В.В.,

про визнання відсутнім права на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право власності,

За участю представників:

позивача - Клим Л.В. - адвокат

відповідача - Цой Д.С., Тетеря С.І - адвокати

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Приватне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Лювада" відмовити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 у даній справі залишити без змін.

2. Заява обґрунтована тим, що касаційним господарським судом скасована постанова Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/1377/16, преюдиційні обставини у якій стали підставою для прийняття постанови судом апеляційної інстанції, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами.

При цьому, заявник посилається на обставини, встановлені судовими рішеннями Верховного Суду у справах №918/1377/16 та №918/890/14, які, на думку заявника, не підлягають доказуванню при розгляді даної заяви та повинні бути враховані апеляційним судом.

Заявник звертає увагу суду, що відчуження нерухомого майна - під`їзних залізничних колій довжиною 2,1 км, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м.Здолбунів, вул. Шевченка, 1, від ТОВ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" до ТОВ "Лювада" шляхом внеску до статутного капіталу є незаконним, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових трав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент вчинення правочину) укладення правочинів можливе лише щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано.

Окрім того, заявник вважає, що видача свідоцтва на право власності ТОВ "Лювада" від 17.08.2013 на залізничні під`їзні колії, порушує вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому воно має бути визнаним недійсним.

3. Відповідач у відзиві на заяву зазначає, що дана заява позивача є безпідставною, оскільки скасована касаційним судом постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16 не була єдиною і самостійною підставою для прийняття постанови, що переглядається, а скасована постанова не стала підставою для прийняття апеляційним судом даної постанови. Відповідач вказує, що обґрунтування заяви зводиться до переоцінки доказів, які вже оцінювалися апеляційним судом у процесі розгляду цієї справи, і судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови у справі № 918/890/14 враховувалися правові висновки, наведені у скасованій постанові у справі № 918/1377/16, а також самостійно встановлювалися фактичні обставини, що ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах. Заява не містить жодних обґрунтованих доводів щодо можливості перегляду постанови в порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України; Рівненський апеляційний господарський суд абсолютно правильно надав оцінку обставинам справи, що ґрунтуються на відповідних доказах, та вірно застосував норми матеріального права.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 заяву Приватного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14 - задоволено, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14 - скасовано, рішення Господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 у справі № 918/890/14 - залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" - без задоволення.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. Протоколом передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 11.03.2019 року у справі № 918/890/14 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

6. 19.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лювада" подало заяву про відвід суддів Касаційного господарського суду Кушніра І.В. - головуючий, Краснова Є.В., Мачульського Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 визнано доводи, викладені в заяві про відвід колегії суддів: Кушніра І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульського Г.М., Краснова Є.В., необґрунтованими, передано матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 918/890/14 на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів: Кушніра І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульського Г.М., Краснова Є.В.

22.03.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Кушніра І.В. - головуючий, Краснова Є.В., Мачульського Г.М. від розгляду справи № 918/890/14 передано на розгляд Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Кушніра І.В. - головуючий, Краснова Є.В., Мачульського Г.М. від розгляду справи № 918/890/14 відмовлено.

7. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 918/890/14 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 16.05.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 17.04.2019.

8. 17.04.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним акціонерним товариством "Дікергофф Цемент Україна" направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 18.04.2019.

9. У судове засідання 16.05.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представники відповідача підтримали касаційну скаргу. Представник позивача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

10. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лювада" (скаржник, відповідач) просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 918/890/14, відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14 залишити в силі.

11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідач зазначає, що скасована касаційним судом постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16 не була виключною та самостійною підставою для прийняття постанови, що переглядається, а скасована постанова не стала підставою для прийняття апеляційним судом даної постанови.

На думку скаржника, апеляційним судом фактично повторно переглянуто справу в апеляційному порядку, що призвело до здійснення переоцінки доказів, які вже оцінювалися апеляційним судом у процесі розгляду цієї справи та викладені в постанові від 13.06.2018. При цьому, суд апеляційної інстанції при прийнятті вказаної постанови у справі №918/890/14 виходив з самостійно встановлених фактичних обставин, що ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, а також додатково послався на постанову апеляційного суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16.

Відповідач вказує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним судом фактично переглянуто постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14, виходячи з тих підстав, що на думку колегії суддів, в основу переглянутої постанови покладені висновки суду, а не обставини, що мають преюдиційне значення.

З урахуванням зазначеного ТОВ "Лювада" вважає, що скасування постанови апеляційного суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16 не є нововиявленою обставиною для справи №918/890/14, і підстави для перегляду постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14 в порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України відсутні.

Також, на думку скаржника, заявлені позивачем способи захисту прав не відповідають жодному з критеріїв, визначених у ч.2 ст. 5 ГПК України.

Відповідач вважає, що факт відсутності у ТОВ "Лювада" права власності на залізничні колії міг би бути встановлений в межах спору про право власності на залізничні колії шляхом витребування частини залізничних колій із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) чи визнання права власності на неї (ст. 392 ЦК України), а заявлена позивачем вимога про визнання відсутнім у відповідача права власності на залізничні колії, яка спрямована на встановлення юридичного факту, виходить за межі повноважень господарських судів, що є підставою для закриття провадження у справі в порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

12. Одночасно у касаційній скарзі заявлено клопотання про передачу справи №918/890/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що захист стверджуваного позивачем права власності можливий лише шляхом витребування частини залізничних колій із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) чи визнання права власності на неї (ст. 392 ЦК України), а не шляхом визнання відсутнім у відповідача права власності на них. При цьому відповідач посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 (№3-65гс12), від 04.12.2012 (№3-55гс12), від 25.06.2014 (№6-67цс14), від 19.11.2014 (№6-170цс14), та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов протилежного висновку про належність обраного позивачем способу захисту.

13. У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 918/890/14 - без змін.

Позивач вважає, що підставою для перегляду постанови суду апеляційної інстанції від 13.06.2018. у справі №918/890/14, на думку заявника, є скасування касаційним господарським судом постанови Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/1377/16, преюдиційні обставини у якій були підставою для прийняття постанови судом апеляційної інстанції від 13.06.2018.

Також позивач вказує, що доводи відповідача про те, що підставою для перегляду постанови від 13.06.2018 слугувала переоцінка доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи №918/890/14, не відповідає дійсності, тому що такі докази не були оцінені у даній справі, а мали преюдиційний характер у відповідності до ст. 75 ГПК України.

На думку ПАТ "Дікергофф Цемент Україна", відчуження нерухомого майна - під`їзних залізничних колій довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, від ТОВ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" до ТОВ "Лювада" шляхом внеску до статутного капіталу є незаконним, оскільки відповідно до ч.6 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" укладення правочинів можливе лише щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано. Крім того, видача свідоцтва від 17.08.2013 на право власності ТОВ "Лювада" на залізничні під`їзні колії порушує вимоги 18 вказаного Закону, тому таке свідоцтво має бути визнано недійсним.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Публічне акціонерне товариство "Волинь-Цемент" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом (враховуючи заяву про зміну предмета позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" про:

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" права власності на нерухоме майно - залізничні під`їзні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013р. на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, яке видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада";

- усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна за його цільовим призначенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належної правової підстави набув право власності на під`їзні залізничні колії довжиною 2,1 км, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, власником яких є позивач.

15. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.01.2018р. (головуючий суддя Марач В.В., суддя Войтюк В.Р., суддя Політика Н.А.) позов задоволено частково; визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" права власності на нерухоме майно - залізничні під`їзні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, позначених на плані меж земельної ділянки; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013р. на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м.Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада"; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правочин щодо передачі під`їзних залізничних колій ТОВ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" до статутного капіталу ТОВ "Лювада" є таким, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, враховуючи відсутність державної реєстрації права власності у ТОВ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" на під`їзні залізничні колії довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка,1, суд дійшов висновку, що останнє не набуло право власності на вказане майно, а тому не мало права розпоряджатися ним та відчужувати шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ "Лювада". Оскільки спірний акт прийому-передачі не порушує прав позивача в частині передачі іншого зазначеного в даному акті майна, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно - залізничні під`їзні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м.Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

Враховуючи відсутність у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно - під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, суд першої інстанції вважав видачу свідоцтва про право власності на зазначене майно таким, що носить похідний характер та має наслідком порушення права позивача, а відтак підлягає визнанню недійсним.

В свою чергу, вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна - залізничні під`їзні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 за його цільовим призначенням, суд вважав заявленими передчасно, так як до постановлення рішення у даній справі та у справі №918/1377/16 кожна сторона вважала себе законним власником зазначеного майна і мала на нього відповідні документи, і ні судом, ні іншими компетентними державними органами вказані документи не визнавалися недійсними та не скасовувалися, а отже жодна із сторін не мала права стверджувати, що інша сторона чинить перешкоди у користуванні зазначеним майном. Відтак у задоволенні вимог ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна суд першої інстанції відмовив.

16. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. у даній справі було скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 16.01.2018р. в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" про визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно: залізничні під`їзні колії за адресою: Рівненська обл. Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, позначених на плані меж земельної ділянки, та про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 8116108 від 17.08.2013р. про право власності на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 , видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада" та в частині стягнення судового збору в розмірі 2436 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи дану постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога позивача про визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на під`їзні залізничні колії спрямована на встановлення юридичного факту, відповідач не набув право власності на під`їзні залізничні колії за актом приймання-передачі, що було заявлене для державної реєстрації відповідачем, а не на поновлення порушених прав позивача. На думку суду апеляційної інстанції, факт відсутності у відповідача права власності на під`їзні залізничні колії міг би бути встановлений у межах спору про право власності на колії, а заявлена позивачем вимога про визнання відсутнім у відповідача права власності виходить за межі повноважень господарських судів.

Крім того, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги обставини встановлені у постанові Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 918/1377/16 та оцінюючи її за правилами ст. 75 ГПК України, вказав, що висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог (щодо визнання відсутнім у ТзОВ "Лювада" права власності на під`їзні залізничні колії) є помилковими і такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а відповідно не підлягають до задоволення.

Також з огляду на встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 918/1377/16 обставини та враховуючи той факт, що питання про державну реєстрацію права власності на дату ухвалення оскаржуваного рішення було чинним та не було скасовано у встановленому Законом порядку, а відомості з Державного реєстру прав про право власності ТОВ "Лювада" на під`їзні залізничні колії були належним доказом набуття відповідачем права власності у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва №8116108 від 17.08.2013р. про право власності на нерухоме майно на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада".

17. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018р. у справі №918/890/14 касаційну скаргу ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14 залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

18. Приватне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна" звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Задовольняючи заяву суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи постанову, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, судом було враховано на підставі ст. 75 ГПК України преюдиційні висновки, викладені в чинній на момент її прийняття постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16, та прийнято відповідне судове рішення.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16 було скасовано.

Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.09.2018р. у справі №918/890/14 зазначив про те, що відповідач прямо і послідовно заперечує відсутність у нього права власності на спірні під`їзні колії, вважаючи саме себе їх власником, тому колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про обґрунтованість доводів суду першої інстанції, що обрані позивачем способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на спірне нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно являються найбільш ефективними і такими, що не суперечать чинному законодавству, та необґрунтованість доводів апеляційного суду в цій частині, а доводи апеляційного суду не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Верховний Суд вказав про обґрунтованість врахування судом апеляційної інстанції на підставі ст.75 ГПК України преюдиційних висновків, викладених в чинній на момент її прийняття постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018р. у справі №918/1377/16, оскільки в обох справах беруть участь одні і ті ж сторони і стосуються вони одного і того ж об`єкта (під`їзних залізничних колій), з приводу яких виник спір у даній справі, що переглядається, з наступних підстав. При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначила, що необґрунтованість доводів апеляційного суду в частині невірності обраних позивачем способів захисту цивільних прав та інтересів не спростовує правильності врахування на підставі ст. 75 ГПК України преюдиційних висновків, викладених в чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018р. у справі №918/1377/16.

Разом з тим, як вказано касаційним судом, постановою Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16 скасовано, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2017 залишено в силі.

Проте, ст. ст. 308-313 ГПК України не передбачено такої підстави для скасування судового рішення, що переглядається в касаційному порядку, як скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Поряд з цим, п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України передбачено таку підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, тому з урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність залишити постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018р. у даній справі - без змін.

Здійснивши правовий аналіз вищевказаних норм права, дослідивши доводи заявника в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, проаналізувавши постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №918/890/14, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що скасування касаційним господарським судом постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16, преюдиційні висновки, викладені в якій, були покладені в основу постанови, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, є підставою для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами згідно п. 3 ч. 2 ст.320 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що правочин щодо передачі під`їзних залізничних колій товариством з обмеженою відповідальністю "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" є таким, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Враховуючи приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 1, 4, 5), Цивільного кодексу України (статті 181, 182, 316, 317, 334), враховуючи відсутність державної реєстрації права власності у ТОВ "Здолбунівський ЗБК" на спірні під`їзні залізничні колії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останнє не набуло право власності на вказане майно, а тому не мало право розпоряджатися ним та відчужувати його шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ "Лювада".

Таким чином, відчуження нерухомого майна - під`їзних залізничних колій довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, - від ТОВ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій до ТОВ "Лювада" шляхом внеску до статутного капіталу, є незаконним, оскільки укладення такого правочину можливе лише щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано.

Відтак, беручи до уваги те, що спірний акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства не порушує прав позивача в частині передачі іншого зазначеного в даному акті майна, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову в частині визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно: залізничні під`їзні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1. довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013р. на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада", суд апеляційної інстанції зазначив, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідає положенням статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи встановлені обставини щодо відсутності у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно: під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Здолбунів, вул. 3Шевченка, 1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013р. носить похідний характер та має наслідком порушення права позивача, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи обставини щодо невідповідності заявлених прав вимогам законодавства та невідповідності поданих документів вимогам законодавства, вірно вказав, що державний реєстратор Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції повинен був керуватись ч. 2 ст. 24 та п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV та прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права власності ТОВ "Лювада" на під`їзні залізничні колії. Також, видача свідоцтва на право власності ТОВ "Лювада" на залізничні під`їзні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, порушує вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна - залізничні під`їзні колії, за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 за його цільовим призначенням, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Позивач в заяві про зміну предмета позову просить суд усунути перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна - залізничні під`їзні колії, за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 за його цільовим призначенням.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач ні в заяві про зміну предмету позову, ні в позовній заяві в новій редакції ніяким чином не обґрунтовує, яким чином відповідач перешкоджає в користуванні та розпоряджанні майном та яким саме способом потрібно усунути дані порушення.

Таким чином, беручи до уваги те, що позивачем не доведено суду, що відповідач наразі перешкоджає в користуванні та розпоряджанні майном - залізничними під`їзними коліями, за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, а також не зазначено те, яким саме способом потрібно усунути дані порушення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи те, що відповідач у даній справі прямо і послідовно заперечує відсутність у нього права власності на спірні під`їзні колії, вважаючи саме себе їх власником, тому обрані позивачем способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на спірне нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно являються найбільш ефективними та такими, що не суперечать чинному законодавству.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

22. Відповідно до п.3 ч.1 ст.282 ГПК України:

"Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

3) мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції ;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу ;

г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції."

23. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, починаються в постанові апеляційного суду від 13.06.2018, яка переглядалася, з 9 аркушу постанови з оцінки обраної позивачем форми захисту у вигляді позовної вимоги про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" права власності на нерухоме майно: залізничні під`їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

Так, на думку суду апеляційної інстанції, обраний позивачем та застосований судом першої інстанції спосіб захисту його прав не відповідає наведеним критеріям, визначеним ст.5 ГПК України .

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що вимога позивача про визнання відсутнім у ТзОВ "Лювада" права власності на під`їзні залізничні колії спрямована на встановлення юридичного факту, що відповідач (Апелянт) не набув право власності на під`їзні залізничні колії за Актом приймання-передачі, що було заявлене для державної реєстрації відповідачем, а не на поновлення порушених прав позивача.

24. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі №918/890/14 касаційну скаргу ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №918/890/14 залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

При цьому, суд касаційної інстанції, з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 по справі №6-18цс11 та в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 по справі №910/11352/17 прямо вказав, що:

"Враховуючи, що як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, що переглядається в даному випадку, та позиція відповідача стосовно касаційної скарги позивача, відповідач прямо і послідовно заперечує відсутність у нього права власності на спірні під`їзні колії, вважаючи саме себе їх власником, а тому колегія суддів касаційного суду доходить висновку про обґрунтованість доводів суду першої інстанції, що обрані позивачем способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме визнання відсутнім у ТОВ "Лювада" права власності на спірне нерухоме майно та визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно являються найбільш ефективними і не суперечать чинному законодавству, та необґрунтованість доводів апеляційного суду в цій частині , а тому дані доводи апеляційного суду не можуть бути покладені в основу судового рішення ."

В подальшому в зазначеній постанові суд касаційної інстанції вказав, що:

"На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що необґрунтованість доводів апеляційного суду в частині невірності обраних позивачем способів захисту цивільних прав та інтересів не спростовує правильності врахування на підставі ст.75 ГПК України преюдиційних висновків, викладених в чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17 травня 2018 року у справі №918/1377/16."

25. Таким чином, даним доводам апеляційного суду ще під час розгляду справи по суті вже була дана оцінка касаційним судом і дані доводи були фактично виключені з вищевказаної постанови апеляційного суду, а отже і не підлягали врахуванню та з`ясуванню під час перегляду цієї постанови саме за нововиявленими обставинами, в зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині, як і його клопотання про направлення даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з зазначених підстав.

26. В подальшому на 10 аркуші постанови, що переглядається, апеляційний суд вказав, що саме представником апелянта (яким в даному випадку є скаржник ТОВ "Лювада") до Рівненського апеляційного господарського суду подана постанова у справі № 918/1377/16 від 17 травня 2018 року, якою рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2017 у справі № 918/1377/16 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада", Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Дана постанова долучається до матеріалів справи і оцінюється за правилами ст. 75 ГПК України, оскільки в обох справах беруть участь одні і таж сторони і стосуються вони одного і того ж об`єкта ( під`їзних залізничних колій), з приводу яких виник спір у даній справі.

27. На 11 аркуші постанови апеляційний суд зазначив, що встановлено в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року у справі №918/1377/16, після цитування якої вказав, що "з огляду на зазначене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині позовних вимог (щодо визнання відсутнім у ТзОВ "Лювада" права власності на під`їзні залізничні колії ) є помилковими і такими, що суперечать дійсним обставинам справи, а відповідно не підлягають до задоволення."

Ніяких власних мотивів та доводів щодо цієї позовної вимоги апеляційним судом зазначено не було.

28. З 11 аркушу постанови починається мотивація щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада", яка по суті вже є похідною від попередньої позовної вимоги.

29. На 12 аркуші постанови, процитувавши окремі статті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", апеляційний суд вказав, що згідно з частиною першою статті 37 вказаного закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. При цьому ,чинним законодавством України не передбачено повноваження суду визнавати відсутнім право власності на нерухоме майно , державну реєстрацію якого проведено у встановленому законом порядку. На дату ухвалення оскаржуваного судового акту рішення про державну реєстрацію було чинним та не скасованим .

Після цього, апеляційний суд вказав, що вимоги про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції від 17.08.2013 року про реєстрацію права власності за ТОВ "Лювада" на залізничні під`їзні колії довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, були предметом розгляду у все тій же справі № 918/1377/16 , і вказавши, що переглядаючи дану справу в апеляційному порядку та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, знов почав цитувати, що встановив Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 918/1377/16.

30. В подальшому на 13 та 14 аркушах постанови в черговий раз прямо пославшись на дану постанову у справі № 918/1377/16, а саме "В цій же постанові суд апеляційної інстанції встановив, що…" та "Крім того, апеляційний господарський суд у постанові № 918/1377/16 вказав, що…" продовжив її виклад, після чого на тому ж 14 аркуші постанови вказав, що:

"З огляду на вищезазначене, а також враховуючи той факт, що питання про державну реєстрацію права власності на дату ухвалення оскаржуваного рішення було чинним та не було скасовано у встановленому Законом № 1952-IV порядку, а відомості з Державного реєстру прав про право власності ТОВ "Лювада" на Під`їзні залізничні колії були належним доказом набуття Відповідачем права власності у встановленому законом порядку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під`їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка , 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада".

Зазначене свідчить, що ніяких власних мотивів та доводів і щодо цієї другої позовної вимоги апеляційним судом зазначено не було.

Сама по собі вказівка в постанові, що переглядалася, що Аналогічні матеріали на приватизацію ОП "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" містяться у справі № 918/890/14 (т.1,а.с. 153-158). не є самостійною мотивацією апеляційного суду.

31. Все вищевказане повністю спростовує доводи скаржника, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №918/1377/16 не була єдиною і самостійною підставою для прийняття постанови, що переглядається, а скасована постанова не стала підставою для прийняття апеляційним судом даної постанови.

32. Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне відмітити наступне.

Як зазначено вище, на 10 аркуші постанови, що переглядається, апеляційний суд прямо вказав, що саме представником апелянта (яким в даному випадку є скаржник - ТОВ Лювада ), до Рівненського апеляційного господарського суду подана вказана постанова від 17 травня 2018 року у справі № 918/1377/16 (яка по суті була прийнята на його користь), що підтверджується відповідним супровідним листом відповідача (том ІХ, а.с.47).

Відповідач не оскаржував в касаційному порядку висновки суду, викладені на 10 аркуші постанови, що дана постанова у справі № 918/1377/16 від 17 травня 2018 року, долучається до матеріалів справи і оцінюється за правилами ст. 75 ГПК України, оскільки в обох справах беруть участь одні і таж сторони і стосуються вони одного і того ж об`єкта ( під`їзних залізничних колій), з приводу яких виник спір у даній справі, і лише після її скасування та прийняття судового рішення у вказаній справі не на користь відповідача, почав висловлювати вищенаведені доводи.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

33. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

34. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

35. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" без задоволення, а постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 918/890/14 - без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 918/890/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 918/890/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський