Рішення

від 16.05.2019 по справі 922/999/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/999/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Поліпак ЛТД", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Агропартнер", м. Харків про стягнення 133452,03 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Поліпак ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Агропартнер", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 133452,03 грн., з яких: 111816,00 грн. сума основного боргу, 16101,51 грн. пеня, 4192,52 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 1342,00 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки №12/07, що був укладений між сторонами 12.07.2018. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610 -612, 624, 625, 639, 655 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.04.2019 о 10:45.

Ухвалою суду від 25.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено до 16.05.2019 о 09:15.

07.05.2019 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію видаткової накладної №РН-0001150 від 31.10.2018, копію товарно-транспортної накладної №17Н-001150 від 31.10.2018, копію видаткової накладної №РН-0001180 від 06.11.2018, копію товарно-транспортної накладної №17Н-001180 від 06.11.2018.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

За змістом п. п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки сторони своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

12 липня 2018 року між ТОВ «ТК АГРОПАРТНЕР» (надалі покупець, відповідач) та ТОВ ВК «ПОЛІПАК ЛТД» (надалі постачальник, позивач), був укладений договір поставки № 12/07, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити для покупця продукцію, надалі іменовану «товар» : вироби поліпропіленові плетені згідно ТУ У 17.4-30990262-002:2011 та/або ТУ У 17.4-30990262-003:2011 та іншу супутню продукцію (нитка, шпагат, полімерні друковані форми і т.д.), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар, асортимент, кількість, ціна якого вказуються в додатках (рахунках-фактурах) постачальника, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, за взаємною домовленістю сторін, в процесі виконання цього договору, можуть бути змінені конкретні дані (кількість, асортимент, ціна, строки поставки, умови поставки), внесені у положення цього договору та додатки (рахунки-фактури) або (специфікації) до нього. Будь-які зміни до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод до нього, які підписуються повноважними представниками сторін та будуть невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до розділу 2 договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в рахунках-фактурах постачальника. Вартість тари, упакування та маркування товару внесене в його ціну. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару, поставленого покупцю за цим договором, що підтверджується товаротранспортними документами підписаними сторонами.

Як вказує позивач у позовній заяві, у період з 12 липня 2018 року по 02 січня 2019 року покупцю, було поставлено товару на загальну суму - 3 938 612,58 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору, датою оплати товару, вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно п. 5.3 договору, покупець здійснює розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на наступних умовах: 100% вартості кожної партії товару, перераховується покупцем в якості передоплати.

02.01.2019 між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору поставки №12/07 від 12.07.2019, відповідно до умов якої, сторони вирішили припинити дію договору поставки № 12/07 від 12 липня 2018 року, за взаємною згодою з 02.01.2019. Сторони вирішили, провести звірку взаєморозрахунків через підписання акту звірки на дату розірвання договору. Покупець гарантує провести оплату за поставлений товар, згідно видатковій накладній № 0001150 від 31.10.2018 відповідно до вище наведеного договору у сумі 111816,00 грн. до 01 березня 2019 року. Сторони вирішили, що покупець здійснить повернення товару, поставленого згідно видаткової накладної №0001293 від 29.11.2018 та №0001317 від 06.12.2018, відповідно до вище наведеного договору на загальну суму 404 544,00 грн. до 04.01.2019 року. Сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання.

Проте, відповідач борг у розмірі 111816,00 грн. не сплатив.

06.03.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена досудова вимога, в якій позивач вимагав у відповідача сплати існуючої заборгованості на протязі семи днів з моменту отримання вимоги.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 111816,00 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 16101,51 грн. пені за порушення строків оплати товару на підставі п.8.2 договору.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

Відповідно до п. 8.2 договору, за прострочення проведення платежів у термін, передбачений даним договором, постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Згідно п. п. 8.3 та 8.4 договору, термін позовної давності додаткової вимоги закінчується разом із закінченням строку позовної давності по основній вимозі. Нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання припиняється в момент закінчення строку позовної давності щодо цього зобов`язання, але не пізніше виконання основного зобов`язання.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 16101,51 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1342,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4192,52 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 4192,52 грн. та 3% річних у розмірі 1342,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Агропартнер" (61003, м. Харків, вул. Короленка, 23, код ЄДРПОУ 42163604, р/р НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Поліпак ЛТД" (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; поштова адреса: 61085, м. Харків, а/с 8720; код ЄДРПОУ 30990262, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райфайзен Банк Аваль" м. Харків, МФО 350589) - 111816,00 грн. основного боргу, 16101,51 грн. пені, 4192,52 грн. інфляційних, 1342,00 грн. 3% річних та 2001,78 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Поліпак ЛТД" (юридична адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; поштова адреса: 61085, м. Харків, а/с 8720; код ЄДРПОУ 30990262, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райфайзен Банк Аваль" м. Харків, МФО 350589).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Агропартнер" (61003, м. Харків, вул. Короленка, 23, код ЄДРПОУ 42163604, р/р НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528).

Повне рішення складено та підписано 21 травня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова