Рішення

від 21.05.2019 по справі 200/14864/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 р. Справа№200/14864/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування рішення від 17 липня 2018 року №Р-3119/0-1676/0/37-18, від 16.10.2018 року №Р-4765/0-2377/0/37-18, якими позивачу безпідставно відмовлено в затвердженні "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області; зобов`язання відповідача затвердити позивачу "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасування рішення від 17 липня 2018 року №Р-3119/0-1676/0/37-18, від 16.10.2018 року №Р-4765/0-2377/0/37-18, якими позивачу безпідставно відмовлено в затвердженні "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області;

- зобов`язати відповідача затвердити позивачу "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що є учасником бойових дій. 20.11.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В клопотанні заявлений розмір земельної ділянки 2,0000га відповідає нормам, подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку. До клопотання додані графічні матеріали, в яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Станом на 20.02.2018 року після тривалого очікування, оскільки позивачем так і не було отримано відповіді на зазначене клопотання відповідачем не було надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, мотивованої відмови у його наданні, було укладено договір на розробку проекту землеустрою із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що є виконавцем робіт із землеустрою згідно з законом. Головним управлінням надано рішення про відмову в затвердженні проекту у виді листа. Після отримання листа із зауваженнями зазначений проект вдруге подано на затвердження з письмовими поясненнями. Відповідачем вдруге надано рішення про відмову в затвердженні проекту з тих самих підстав. Зазначив, що нормативно-правовим актом, який може бути оскаржений в тому числі в судовому порядку, є лише наказ, який відповідач в порушення вимог чинного законодавства з незрозумілих причин виданий не був, що свідчить про некомпетентність та протиправну діяльність спеціалістів Головного управління.

Позивач вважає протиправним прийняті рішення від 17 липня 2018 року №Р-3119/0-1676/0/37-18, від 16.10.2018 року №Р-4765/0-2377/0/37-18, якими позивачу безпідставно відмовлено в затвердженні "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач не погодився із адміністративним позовом та надав відзив в якому зазначив, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га безоплатно у власність із земель господарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Іллічівської сільської ради Мангушського району Донецької області від 20.11.2017 без номеру, яке надійшло та зареєстровано 28.11.2017. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянуло клопотання та надало вмотивовану відмову викладену у листі, в якій зазначено, що витребувану земельну ділянку позивачем вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі. Проігнорувавши листи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області позивачем були виготовлені проекти землеустрою.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання на 21 березня 2019 року о 12:00год.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року продовжено підготовче засідання на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 17 квітня 2019 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року відкладено підготовче засідання до 22 квітня 2019 року о 14:00 год., витребувано необхідні докази.

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року закрито підготовче засідання по справі; призначено судовий розгляд на 16 травня 2019 року о 14:00 год., витребувано необхідні докази.

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року відкладено розгляд справи на 21 травня 2019 року о 14:30 год., витребувано необхідні докази.

Витребувані докази щодо відведення спірної земельної ділянки іншій особі відповідачем не надано до суду.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 03 липня 1997 року. Відповідно до ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) є суб`єктом владних повноважень, згідно ст.ст. 46, 47 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га сіножатей із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Іллічівської сільської ради Першотравневого району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

20 лютого 2018 року між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №14-03/02 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

20.02.2018 року позивачем повідомлено відповідача про те, що, в зв`язку з ненаданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, він має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області .

Відповідачем повторно розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача та листами від 17.07.2018 року за № Р-3119/01676/0/37-18 та від 16.10.2018 року за №Р-4765/0-2377/0/37-18 повідомлено, що зауваження, вказані в листі Головного управління від 15.06.2018 року №К-2480/0-1437/0/37-18 усунені позивачем не в повному обсязі, а саме:

- проект землеустрою не відповідає статті 50 Закону України Про землеустрій , а саме, відсутнє рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- в акті прийомки-передачі межових знаків (стор.41) відсутній підпис суміжного землекористувача (ст.96 Земельного Кодексу України, додаток 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376).

Зазначено, що підготувати відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу витребуваної земельної ділянки безоплатно у власність не представляється можливим.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Положеннями п. 1 ст. 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд наголошує, що в оскаржуваній відповіді відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із невідповідністю земельної ділянки, на яку претендує позивач, вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Тобто, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваної відмови доказами, які не були покладені в основу прийняття такого рішення, та посилається на правові норми, які не були ним застосовані при прийнятті такого рішення.

Крім того, зі змісту оскаржуваної відповіді слідує, що відповідач фактично ухилився від розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 2 КАС України принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) відповідач створив перешкоди позивачу на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, право позивача порушено і підлягає захисту.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Так, у ст. 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус відповідача визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

Нормами п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, а відтак такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Тобто, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність і листи відповідача у відповідь на чисельні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства за змістом та формою не можуть вважатися "відмовою" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 806/2208/17.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, суд зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. А відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Як наслідок, позивач набув право замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу, що ним і було зроблено.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 цього Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 8 ст. 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм вбачається, що відмова у затвердженні проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1України, норми ст. 118 ЗК України не містять.

Як було встановлено судом, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повернуло проект землеустрою на доопрацювання у зв`язку із тим, що:

- проект землеустрою не відповідає статті 50 Закону України Про землеустрій , а саме, відсутнє рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- в акті прийомки-передачі межових знаків (стор.41) відсутній підпис суміжного землекористувача (ст.96 Земельного Кодексу України, додаток 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376).

Стосовно погодження меж земельної ділянки із суміжним користувачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Ст. 55 ч. 10 Закону України "Про землеустрій" встановлює, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 2.8 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за № 391/17686, Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);

копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);

матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

При цьому, відповідно до акту прийму передачі межових знаків на зберігання Покровської сільської ради відсутній підпис суміжного землекористувача.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на відсутність погодження меж земельної ділянки суміжним землекористувачем, як на підставу для повернення проекту землеустрою на доопрацювання, є обґрунтованим та правомірним.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що хоча у ст. 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо, проте зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Нормами п. 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у затвердженні щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, а відтак такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області про затвердження проекту землеустрою або про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, не приймаючи наказу про затвердження чи відмову в затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаних дій протиправними.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд виходив з такого.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 року у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 року № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016 року, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 року № К/800/32134/15).

В той же час, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 року у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В контексті розгляду даної справи, повноваження щодо повторного розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, належать Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Посилання відповідача про відведення земельної ділянки іншій особі суд не бере до уваги, оскільки витребувані неодноразово ухвалами суду такі докази відповідачем до суду не надані.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

З приводу вирішення питання про сплату судового збору, суд зазначає, що позивач є учасником бойових дій згідно посвідчення серія НОМЕР_4 .

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: 85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, 13, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування рішення від 17 липня 2018 року №Р-3119/0-1676/0/37-18, від 16.10.2018 року №Р-4765/0-2377/0/37-18, якими позивачу безпідставно відмовлено в затвердженні "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області; зобов`язання відповідача затвердити позивачу "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо неприйняття наказу за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про погодження проекту землеустрою на передачу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 20 листопада 2017 року та вирішити питання про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Аканов О.О.