Постанова

від 16.05.2019 по справі 260/1181/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/1518/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Сенк до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Сенк на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року (суддя першої інстанції Рейті С.І., м. Ужгород, повний текст рішення складено 26.12.2018),

В С Т А Н О В И В :

07.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Сенк (далі - ТОВ СП Сенк ) звернулося до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування протоколу № 55 про накладення на ТОВ СП Сенк штрафу згідно ч. 7 ст. 27 Закону України Про рекламу ; визнання незаконним та скасування рішення № 26 Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 09.10.2018 року .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Із таким рішенням суду не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом об`єктивно не досліджено наявні в матеріалах справи докази, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не вмотивовано і не обгрунтовано викладено позицію та висновки, що не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обгрунтування вимог зазначив, що ТОВ СП Сенк не порушено вимог закону та локального акту міської ради, оскільки встановлений щит значно менший за білборди та інші носії реклами в місті, при цьому розташований на території підприємства, а не на відкритій місцевості. Отже, такий не являється зовнішньою рекламою.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, тому задоволенню не підлягає. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача Лесик К.Е. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені. Зауважив, що даний щит не являється зовнішньою рекламою, так як розташований на території підприємства, не на відкритій місцевості, а тому дозволу міської ради на його розташування не потрібно.

Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області Шекета М.М. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та пояснила, що розміщений позивачем щит являється зонішьою рекламою, оскільки розміщений у вільному для огляду місці і містить інформацію про послуги, які надає підприємство.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, 04.04.2018 Департамент міського господарства звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області з поданням № 25.01-12/536 щодо притягнення до відповідальності ТОВ СП Сенк за порушення вимог законодавства про рекламу в частині розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами на рекламній конструкції типу щит по вул. Собранецька, будинок 100 в м. Ужгороді, без наявності дозвільних документів відповідно до ст. 27 Закону України Про рекламу .

При цьому, в поданні зазначено, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 69 від 07.03.2017 рекламну конструкцію типу щит по вул. Собранецькій, 100, м. Ужгород включено до переліку рекламних площин, що підлягають примусовому демонтажу, у зв`язку з їх самовільним розміщенням без належним чином оформленої дозвільної документації.

До матеріалів подання Департаментом міського господарства було долучено також лист № 26.01-12/259 від 19.02.2018 з вимогою до ТОВ СП Сенк про демонтаж вищезазначеної рекламної площини у строк до 28.02.2018.

18.05.2018 посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області було проведено моніторинг наведеного в поданні та встановлено, що по вул. Собранецька, 100 в м. Ужгород на односторонньому рекламному щиті ТОВ СП Сенк розміщена реклама, про що було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 54 від 18.05.2018.

Згідно цього протоколу ТОВ Спільне підприємство Сенк було порушено вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу .

ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області листом № 01-09/1811 від 18.05.2018 зобов`язало ТОВ СП Сенк припинити розповсюдження реклами на рекламній конструкції типу щит (вул. Собранецька, 100 в м. Ужгороді) без передбаченої законодавством дозвільної документації. Однак, позивачем розповсюдження реклами на рекламній конструкції типу щит (вул. Собранецька, 100 в м. Ужгороді) не припинено.

Рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області № 53 від 15.06.2018, на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу № 54 від 18.05.2018, розпочато розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу відносно ТОВ СП Сенк у відповідності до вимог п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004.

22.06.2018 та 17.07.2018 позивачу було надіслано вимоги ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області (за №№ 01-09/2286 та 01-09/2633 відповідно) про надання інформації необхідної для здійснення повноважень визначених законодавством, а саме: надання пояснення щодо розповсюдження реклами, розміщеної на рекламній конструкції типу щит по вул. Собранецька, 100 в м. Ужгороді, із наданням копії дозвільного документу за наявності, а також документального підтвердження вартості розповсюдження реклами (договір про надання послуг з розміщення реклами, акт виконаних робіт, квитанція про сплату за послуги з розміщення реклами).

У відповідь на зазначені вимоги ТОВ СП СЕНК повідомило, що інформація розміщена на рекламному щиті по вул. Собранецька, 100 є вивіскою, не потребує дозволу органів місцевого самоврядування.

Листами ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області № 01-09/2130 від 11.06.2018, № 01-09/2286 від 22.06.2018, № 01-09/2633 від 17.07.2018, № 01-09/3631 від 21.09.2018 ТОВ СП СЕНК було повідомлено про місце та час розгляду справи про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу , що підтверджено повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції. Так, про розгляд справи 9 жовтня 2018 року позивач отримав повідомлення 25 вересня 2018 року. Втім, уповноважена особа ТОВ СП СЕНК на розгляд справи 22.06.2018, 10.07.2018, 02.08.2018 та 09.10.2018 не з`явилась. При цьому обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи від ТОВ СП Сенк не надійшло.

09.10.2018 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, вирішено, у зв`язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням встановленого законодавством порядку розповсюдження реклами на односторонньому рекламному щиті по вул. Собранецька, 100 в м. Ужгороді відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу накласти на ТОВ СП Сенк штраф згідно ч. 7 ст. 27 Закону України Про рекламу .

Рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області № 26 від 09.10.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на підставі ч.ч. 2, 7 ст. 27 Закону України Про рекламу на ТОВ СП Сенк накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про законність цього рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами Закон України Про рекламу № 270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон № 270/96-ВР).

Статтею 1 Закону № 270/96-ВР дано роз`яснення наступним термінам:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

Вимогами ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР передбачено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Частиною 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вимогами п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року (далі - Правила № 2067) передбачено, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Пунктом 24 Правил № 2067 передбачено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу сфері захисту прав споживачів реклами на території Закарпатської області здійснює ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області у відповідності до ст. 26 Закону України Про рекламу та Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, затверджене наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 14.09.2017 року № 852.

Частиною 2 статті 26 Закону № 270/96-ВР передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Згідно вимог ч. 1, пп. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Частинами 7 та 8 статті 27 Закону № 270/96-ВР встановлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР та п. 2 Правила № 2067, вивіска не є зовнішньою рекламою якщо:

- вона містить інформацію про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи;

- вона є розміщена на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на вул. Собранецька, 100 в м. Ужгороді розміщений щит, на якому міститься декілька рекламних логотипів та крупний логотип СЕНК.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрованим найменуванням позивача є: Товариство з обмеженою відповідальністю СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО СЕНК (скорочене найменування: СП СЕНК ).

На цьому щиті зазначено інформацію про послуги, як надає позивач, а саме: охоронні послуги, системи відеонагляду, системи контролю, доступа, пожежна та охоронна сигналізація, продаж, проектування, монтаж, сервіс.

Також вказано назви (рекламні логотипи) фірм - виготовлювачів продукції.

Відтак, оскільки на щиті наявна фактична реклама послуг позивача із зазначенням видів послуг, назв фірм, які виготовили товари, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР та п. 2 Правил № 2067 його не можна вважати вивіскою, а такий є зовнішньою рекламою, що розміщена без належного дозволу.

Що стосується доводів апелянта про те, що даний щит розташований на власній огородженій території, то такі суд відхиляє, адже з матеріалів фотофіксації, що приєднані до протоколу, чітко видно, що щит розташований над огорожею, він є вільним для огляду з вулиці.

Отже, оскільки щит розташований у вільному для огляду місці, що відповідно до визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України Про рекламу , є відкритою місцевістю, а зазначена на ньому інформація призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів реклами про послуги товариства, такий являється зонішньою рекламою, а тому на його встановлення необхідно було отримати дозвіл органу місцевого самоврядування.

Так як такий дозвіл відсутній, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу та підставність притягнення його до відповідальності.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позов задоволенню не підлягає, а відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного, покликання апелянта на не те, що ним не порушено вимог закону та локального акту міської ради, оскільки встановлений щит значно менший за білборди та інші носії реклами в місті, розташований на території підприємства, а не на відкритій місцевості є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта про те, що Департамент міського господарства направляючи на адресу підприємства листи-попередження із зобов`язанням демонтувати щит не вчиняв жодних дій з його демонтажу є також безпідставними, оскільки дії чи бездіяльність зазначеного суб`єкта владних повноважень не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Сенк залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі № 260/1181/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді І. В. Глушко В. Я. Макарик Повний текст постанови складено 21 травня 2019 року.