Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/7044/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/7044/16

адміністративне провадження №К/9901/27127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у складі суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С., Федорчука А.Б.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.

у справі № 826/7044/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клемпостав-Україна

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

5 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Клемпостав-Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною відмову щодо включення суми податку, сплаченого Товариством при ввезені товарів на митну територію України, до системи електронного адміністрування податку на додану вартість та зобов`язати податковий орган включити таку суму податку в рядок 4 даних системи електронного адміністрування податку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову податкового органу по забезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 444238 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін, зобов`язано податковий орган збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 444238 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

У жовтні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство повторює доводи, викладені у позові та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі контракту № 001/15 від 1 червня 2015 року між Товариством та фірмою KLEMPOSTAV HORSOVSKYN s.r.o. 1 липня 2015 року на митну територію України ввезено товар загальною вартістю 144299,44 доларів США, що підтверджується митною декларацією.

При ввезенні зазначеного товару, відповідно до приписів статті 291 Митного кодексу України, за рахунок коштів сплаченого авансу 30 червня 2015 року здійснено перерахування податку на додану вартість у розмірі 637598,46 грн.

Перерахування коштів до Державного бюджету України підтверджується листом Київської міської митниці ДФС України від 24 березня 2016 року № 6.

17 серпня 2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року № 9173040012, в якому задекларовано збільшення рядка 12.1.1 на суму 637598 грн та збільшення рядка 24 (Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду) на суму 444238 грн.

Зазначена сума податкового кредиту в Систему електронного адміністрування податку на додану вартість не включена, що зумовило звернення Товариства до податкового органу з відповідним листом від 24 березня 2016 року № 5.

За результатами розгляду звернення позивача, 26 квітня 2016 року податковий орган листом № 9410/6/99-99-12-03-01-15 повідомив Товариство, що показники формули (S Накл) обнулено 3 серпня 2015 року, в тому числі і суму 637598,46 грн, яка сплачена при ввезенні товарів на митну територію України (SМитн) до 1 липня 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Протягом серпня 2015 року Державна фіскальна служба України у зв`язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим зобов`язана була автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

В зв`язку з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платникам податків було "обнулено" значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних можуть використовуватись документи, перелік яких є чітко визначеним (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Тобто, відповідно до приписів підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що Державна фіскальна служба України, не забезпечивши автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за червень 2015 року у розмірі 444238 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, допустила протиправну бездіяльність, чим порушила вимоги чинного податкового законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №826/7044/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер