Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/14965/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/14965/15

адміністративне провадження №К/9901/26795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року у складі судді Шулежко В.П.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у складі суддів Літвіної Н.М., Коротких А.Ю, Хрімлі О.Г.,

у справі №826/14965/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінросторг

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

27 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 13 липня 2015 року №26026552210, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 1308756 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 327189 грн, та № 26126552210, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 2469788 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 618467 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

17 вересня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, повністю задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 13 липня 2015 року №26026552210 та №26126552210.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

18 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

30 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 19 жовтня 2017 року та витребувана справа №826/14965/15 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

03 липня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

09 березня 2017 року справа №826/14965/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа №826/14965/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/26795/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38239516, перебуває на податковому обліку з 12 червня 2012 року, є платником податку на додану вартість з 01 серпня 2012 року.

Податковим органом у травні - червні 2015 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 12 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 24 червня 2015 року №137/26-55-22-10/38239516 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 13 липня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням № 26026552210 позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 1308756 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 327189 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням № 26126552210 позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 2469788 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 618467 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як покупцем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Віадукт , як постачальником укладено та виконано договір поставки № 14/01-14 від 14 січня 2014 року, предметом якого є поставка будівельних матеріалів, виконання якого підтверджується заявками на постачання товару від 14 січня 2014 року на загальну суму 4 445 436, 49 грн та на загальну суму 4 279 602, 64 грн, копіями видаткових накладних, податковими накладними, виписками банку, додатковою угодою до договору від 23 січня 2014 року, якою сторони, у зв`язку з наявністю заборгованості у Покупця, погодили оплату за поставлені товари шляхом застосування простих векселів, актами прийому-передачі векселів від 24 січня 2014 року, від 26 січня 2014 року, якими розрахунки здійснені шляхом передачі простих векселів № 0806665 та № 0806664.

Аналізуючи умови договору від 14 січня 2014 року судами попередніх інстанцій встановлена поставка товару на умовах EXW, що підтверджується подорожніми листами №1-6 від 20 січня 2014 року.

Також, судами встановлено використання позивачем придбаного товару у виготовленні металоконструкцій та у будівництві паркінгу для ПАТ Південьзахідшляхбуд , місце будівництва: м. Бориспіль, ДП МА Бориспіль на підставі договору № 187 від 22 листопада 2013 року.

Також, між позивачем (Покупець) та TOB К.А.М. Союз Лідер (Постачальник) укладено та виконано договір купівлі-продажу товарів № 01/08-14 від 01 серпня 2014 року, виконання умов цього договору підтверджується специфікаціями до договору, податковими накладними, виписками з банку про оплату вказаного товару, поставка товару здійснена на умовах EXW, за якими відвантаження (приймання-передачі) товару відбувається на складі продавця за відповідними товаросупровідними документами, перехід права власності на Товар, що поставляється, відбувається після передачі його Покупцеві.

Аналізуючи виконання договору від 01 серпня 2014 року судами попередніх інстанцій встановлено, що постачання товару підтверджується видатковими накладними, специфікаціями, транспортування здійснювалось на умовах EXW на складі Постачальника: Київська область , Іванківський район, с. Термахівка, вул. Колгоспна, буд. 20, про що зазначено у подорожніх листах та інших первинних документах.

Також встановлена подальша реалізація придбаного товару Товариством ряду контрагентів, із встановленням та зазначенням цих суб`єктів господарювання, підстав реалізації (договорів) та первинних документів за якими переданий товар.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201 10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який зумовив висновок про те, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

За висновком судів попередніх інстанцій, зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Висновуючись на буквальному аналізі положень статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та аналізі матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагента були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Застосовуючи положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що договори, які укладені між позивачем та його контрагентом не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов`язків сторін за таким договором.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що виконання договорів позивача із його контрагентами підтверджується вищезазначеними матеріалами справи, надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Товариства.

Прийнятним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 від 16 липня 1999 року та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції надана оцінка та не прийняті доводи відповідача основні на посиланні на акт № 275/26-58-22-02-18-38968356 від 29 січня 2015 року ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві Про результати позапланової виїзної перевірки TOB Адамант-10 (код ЄДРПОУ 38968356) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з продавцями та покупцями за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року, оскільки в ньому не досліджувалось питання поставки товару та правильність формування показників податкової звітності які є предметом дослідження цієї справи.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та визнає, висновуючись на положеннях конституційного принципу персональної відповідальності платника податку, що право на податковий кредит та витрати платника податку не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та використання його у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції).

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки товару (продукції) позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, оприбуткування та подальшого використання, внутрішнє переміщення матеріалів, оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі №826/14965/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер