Постанова

від 21.05.2019 по справі 126/193/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/193/19

Провадження № 22-ц/801/1093/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 рокуСправа № 126/193/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою,

за апеляційною скаргою керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області, постановлену у цій справі 10 квітня 2019 року у м. Бершаді суддею цього суду Губком В. І.,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року керівник Бершадської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області з заявою про визнання спадщини відумерлою, мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 , яка проживала по АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бершадь, на праві приватній власності належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,8345 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована на території Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Відповідно до інформації відділу у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15 січня 2019 року вказана земельна ділянка на інших осіб не переоформлялась, ОСОБА_1 до дня смерті та на день смерті на території Осіївської сільської ради не була прописана та не проживала, заповіту не складала.

З моменту встановлення підстав для визнання спадщини відумерлою, а саме, зі спливом шестимісячного строку прийняття спадщини спадкоємцями, Осіївська сільська рада не вжила заходів щодо визнання у судовому порядку спадщини після смерті ОСОБА_1 відумерлою та подальшого оформлення прав на земельну ділянку, тому територіальна громада позбавлена прав на цю земельну ділянку та відповідного можливого доходу від її використання.

Пославшись на викладене та на положення ст. 23 Закону України Про прокуратуру , керівник Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області, просив суд визнати спадщину померлої ОСОБА_1 у вигляді земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,8345 га відумерлою та передати її територіальній громаді села Осіївка Бершадського району Вінницької області.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року цивільну справу за заявою керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Не погодившись із цією ухвалою, заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Залишаючи цивільну справу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у наданому суду обґрунтуванні заявлених вимог не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Частиною 5 статті 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року за№1697-VII.

У частині 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

За таких обставин, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там.

З матеріалів справи видно, що відповідно до листа від 11 червня 2018 року № 88-3234 вих - 18 у зв`язку з тим, що на території Осіївської сільської ради наявні земельні ділянки, власники яких померли, проте спадкоємцями не оформлені, Бершадська місцева прокуратура Вінницької області звернулася до голови Осіївської сільської ради з запитом про надання інформації чи проживала на її території, зокрема, ОСОБА_1 , чи наявна інформації щодо можливих спадкоємців після її смерті, чи вживались заходи сільською радою щодо визнання спадщини відумерлою та чи не заперечуватиме сільська рада проти вжиття заходів представницького характеру прокуратурою в разі встановлення для цього підстав (а. с. 4).

Згідно з відповіддю виконавчого комітету Осіївської сільської ради Вінницької області № 96 від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 до дня і на день смерті на території Осіївської сільської ради не була прописана та не проживала, в сільській раді складання (посвідчення) заповіту не робила (а. с. 7).

З актового запису про смерть № 162 від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років у м. Бершадь (а. с. 9).

15 січня 2019 року відділ у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомив Бершадську місцеву прокуратуру про те, що ОСОБА_1 09 червня 2008 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 . За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1 ) не переоформлялась на інших осіб (а. с. 10).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 09 червня 2008 року ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2007 року № 406 є власником земельної ділянки площею 2,8345 га, розташованої на території Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області (а. с. 12).

На виконання ст. 23 Закону України Про прокуратуру Бершадською місцевою прокуратурою повідомлено Осіївську сільську раду Бершадського району Вінницької області листом від 24 січня 2019 року за № 76-431вих19 про намір звернутись з заявою в інтересах сільської ради про визнання спадщини відумерлою (а. с. 15).

Зі змісту позовної заяви та заяви на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху вбачається, що керівником Бершадської місцевої прокуратури дотримано встановлений законом порядок звернення з позовом, зокрема, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради про визнання спадщини відумерлою стало невиконання належним чином органом місцевого самоврядування повноважень щодо захисту інтересів держави, які полягають у своєчасному вжитті заходів цивільно-правового характеру щодо повернення у власність територіальної громади села земельної ділянки сільськогосподарського призначення шляхом визнання спадщини відумерлою, в результаті чого територіальна громада позбавлена права на таку земельну ділянку та відповідного можливого доходу від її використання.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що нездійснення Осіївською сільською радою Бершадського району Вінницької області дій для визнання спадщини відумерлою завдає шкоди інтересам держави, яка полягає у ненадходженні до відповідних місцевих бюджетів коштів за право користування земельною ділянкою.

На підставі викладених вище норм права та встановлених у справі обставин, з урахуванням предмету заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що заявником надано докази порушення інтересів держави та невжиття уповноваженим державним органом, покладених на нього функцій щодо визнання спадщини відумерлою, тому керівником Бершадської місцевої прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Судом першої інстанції неправильно застосовані положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 175 ЦПК України, внаслідок чого постановлено помилкову ухвалу, яка відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду для продовження розгляду.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що ні ст. 257 ЦПК України, яка регулює питання залишення позову без розгляду, ні Главами 2 та 9 Розділу ІV ЦПК України, які регулюють загальні положення окремого провадження та розгляду суддею справ про визначення спадщини відумерлою, не передбачено вчинення такої процесуальної дії як залишення цивільної справи без розгляду, яку здійснив суд першої інстанції, натомість ними передбачено залишення позову та заяви без розгляду.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Осіївської сільської ради Бершадського району Вінницької області задовольнити, ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року скасувати, вказану цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Текст постанови виготовлено 21 травня 2019 року.