Постанова

від 20.05.2019 по справі 225/2768/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 225/2768/18 Номер провадження 22-ц/804/1082/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Соломахи Л.І.

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

за участю:

секретаря судового засідання Розпутько Я.О.

представника позивача - адвоката Сухої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 225/2768/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2019 року у складі судді Нємиш Н.В., -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2018 року Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (далі АТ "РОДОВІД БАНК") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що між Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК", найменування якого з 17 червня 2009 року відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Публічне акціонерне товариство " РОДОВІД БАНК ", та ОСОБА_1 04 червня 2008 року укладено кредитний договір № Д002/АК-182.08.2, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 40 000 доларів США строком по 04 червня 2015 року включно. Процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 7,7 процентів річних.

04 червня 2008 року між Банком та Позичальником укладено договір застави транспортного засобу № Д002/АК-182/1.08.2, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 , як заставодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед позивачем АТ "РОДОВІД БАНК", як заставодержателем за кредитним договором, передав у заставу рухоме майно належне йому на праві власності, а саме: автомобіль марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, колір чорний, шасі НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку, а позичальник свої зобов`язання щодо погашення кредиту не виконав, станом на 25 травня 2018 року заборгованість за кредитним договором складає:

10 503,31 доларів США - заборгованість за кредитом та процентами;

79 520,81 гривень, з яких: 1) 27 673,91 гривень - заборгованість за платою за обслуговування кредиту (за весь період);

2) 51 846,90 гривень - загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості (за останній рік), трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості та інфляційних втрат від суми простроченої плати за обслуговування кредиту (за весь період), яка складається з: трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам (за весь період) у сумі 32 268,16 гривень та трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період) у розмірі 2 961,54 гривень; інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період) у сумі 16 617,21 гривень

просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 зазначену заборгованість на його користь (а.с. 3 - 8).

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2019 року позовні вимоги АТ "РОДОВІД БАНК" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" заборгованість за кредитним договором № Д002/АК-182.08.2 від 04 червня 2008 року станом на 25 травня 2018 року: заборгованість за кредитом та процентами за весь період у розмірі 10 503,31 доларів США; заборгованість за платою за обслуговування кредиту за весь період у розмірі 27 673,91 гривні, витрати на сплату судового збору у розмірі 4 528,34 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач зобов`язання за кредитним договором виконує неналежним чином. Згідно пункту 3.2 кредитного договору від 04.06.2008 року строк повернення кредиту в повному обсязі сплинув 04 червня 2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом 04 червня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за весь період в розмірі 10 503,31 доларів США та суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту за весь період в розмірі 27 673,91 грн. Позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, щодо вимог про стягнення пені в розмірі 51 846,90 грн., в тому числі трьох процентів річних та інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості, які позивач не відокремлює один від одного (а.с. 143 - 152).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку, застосувавши строк позовної давності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов невірного висновку, що визначені в договорі періодичні строки платежів у погашення кредиторської заборгованості не є окремими грошовими зобов`язаннями перед банком, а є складовою єдиного грошового зобов`язання з повернення суми отриманого кредиту та сплати процентів, строк виконання якого є єдиним і визначений датою 04 червня 2015 року, а тому з цієї дати обчислюється строк позовної давності.

Суд не врахував, що сторони встановили у договорі як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (п. 7.6 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 04 червня 2015 року (п. 3.2 кредитного договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів. Так, згідно п. 3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати кредит рівними частинами у сумі 477,00 доларів США щомісячно в строк (термін) до 10 числа включно кожного календарного місяця, починаючи з місяця наступного за звітним, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.3 кредитного договору.

Тобто, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до вимог статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами (щомісячними платежами до 10 числа кожного місяця), щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, та за їх невиконання встановлена самостійна відповідальність (сплата пені), а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17, та постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, вважає, що висновок суду про початок перебігу позовної давності з 04 червня 2015 року (визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору ) та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (а.с. 155 - 157).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ "РОДОВІД БАНК" просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Вважає, що виходячи зі змісту норм цивільного законодавства, а також умов та строків щодо виконання зобов`язання, встановлених кредитним договором, загальний строк позовної давності для звернення Банку з позовними вимогами по кредитному договору повинен обчислюватися з кінцевої дати дії договору, зазначеної в пунктах 1.1, 3.2 кредитного договору (а.с. 203 - 209).

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрованим місцем проживання якого є місто Донецьк, тобто район проведення антитерористичної операції, у судові засідання апеляційного суду 08 травня 2019 року та 20 травня 2019 року не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань був повідомлений відповідно до частини 1 ст. 1 1 Закону України від 12.08.2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України 04 квітня 2019 року (а.с. 201) та 08 травня 2019 року (а.с. 241). З опублікуванням таких оголошень відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача АТ "РОДОВІД БАНК" - адвокат Сухая М.В., яка діє на підставі довіреності № 98 від 22.03.2019 року (а.с. 229) та брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через Києво-Святошинський районний суд Київської області, у судових засіданнях апеляційного суду 08 травня 2019 року та 20 травня 2019 року проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 20 травня 2019 року представником позивача АТ "РОДОВІД БАНК" - адвокатом Сухою М.В. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що 26 квітня 2019 року проведено аукціон і спірний кредит продано, договір відступлення права вимоги має бути укладений в строк до 25 травня 2019 року, що буде підставою для залучення у справу правонаступника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу (Наслідки неявки в судове засідання учасників справи).

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Представник позивача АТ "РОДОВІД БАНК" будь-яких доказів щодо відступлення Банком права вимоги за спірним кредитним договором апеляційному суду не надала. Згідно її пояснень, договір про відступлення права вимоги в установленому законом порядку станом на 20 травня 2019 року ще не укладений і Банк відомостей про особу нового кредитора не має.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовив, оскільки перешкоди для вирішення справи у судовому засіданні 20 травня 2019 року відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтею 1054 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 червня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № Д002/АК-182.08.2, згідно умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 40 000 доларів США терміном по 04 червня 2015 року включно (п. 1.1). Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору для обліку виданих кредитів Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 9 - 11).

Згідно виписки з особового рахунку НОМЕР_3 , відкритого на ім`я відповідача ОСОБА_1 , відповідачу 04 червня 2008 року на позичковий рахунок № НОМЕР_3 відповідно до пунктів 1.1, 1.3 кредитного договору перераховано 40 000 доларів США (а.с. 47). Відповідач отримання кредиту не заперечує.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахунку заборгованості, який позивачем доданий до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 25 травня 2018 року за кредитом та процентами складає 10 503,31 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 9 455,45 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 047,86 доларів США. Проценти за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування, а саме, по 04 червня 2015 року. Заборгованість за платою за обслуговування кредиту складає 27 673,91 гривні (а.с. 15 - 16).

Наявність заборгованості станом на 25 травня 2018 року за кредитним договором за кредитом та процентами за користування кредитом у розмірі 10 503,31 доларів США та за платою за обслуговування кредиту у розмірі 27 673,91 гривні відповідач в апеляційній скарзі не оспорює.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки строк виконання зобов`язання в повному обсязі за кредитним договором сплинув 04 червня 2015 року, а відповідач станом на 25 травня 2018 року має прострочену заборгованість як за кредитом, так і за процентами, а також за платою за обслуговування кредиту, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання за кредитним договором позичальником належним чином не виконані.

Перевіряючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого він просив суд першої інстанції (а.с. 80), апеляційний суд виходить з наступного:

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентами та за платою за обслуговування кредиту) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язується повернути одержані кредити згідно з умовами цього Договору не пізніше 04 червня 2015 року.

Згідно пункту 3.1 кредитного договору Позичальник зобов`язується починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 477,00 доларів США на рахунок, вказаний у п. 1.3 кредитного договору (№ 2203300000212.840.08182), шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 04 червня 2015 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Датою сплати заборгованості за процентами є зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього Договору (№2208800000212.840.08182).

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитами нараховуються Банком щомісяця, в останній робочий день місяця, та в день повного погашення кредитів Позичальником за цим Договором, але не пізніше терміну, вказаного у пункті 1.1 цього Договору (04 червня 2015 року).

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строк, встановлений у пункті 1.1 цього Договору, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у пункті 1.1 цього Договору, а в подальшому проценти за користування кредитом не нараховуються (пункт 4.4).

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору щомісячна плата за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів встановлена у розмірі 0,25% від суми виданого кредиту.

Плата за проведення розрахунків вноситься на рахунок № НОМЕР_4 (пункт 1.6.1).

Отже, кредитним договором встановлено окремі зобов`язання відповідача, які деталізують його обов`язок повернути борг частинами, а саме, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, погашати заборгованість за кредитом у сумі 477,00 доларів США та сплачувати проценти за користування кредитами у розмірі 7,7 процентів річних на фактичну суму заборгованості за кредитами, а також щомісяця вносити плату за проведення розрахунків (обслуговування кредиту).

Пунктом 3.9 кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів - сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі 1,6 процентів від суми простроченого платежу.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що за умовами кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів мають здійснюватися Позичальником щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця, є обгрунтованими.

Виписками з особових рахунків НОМЕР_3 та НОМЕР_5 , відкритих на ім`я відповідача ОСОБА_1 , підтверджується, що останній раз відповідач погашав кредит 07 лютого 2014 року. Протягом всього строку кредитування, починаючи з 2008 року, у разі невнесення відповідачем чергового платежу на погашення кредиту у розмірі 477,00 доларів США заборгованість за кредитом переносилася на рахунок простроченої заборгованості за кредитом (№ 22038000101540.840.02 USD) (а.с. 30 - 34, а.с. 47).

Виписками з особових рахунків НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , відкритих на ім`я відповідача ОСОБА_1 , підтверджується, що останній раз відповідач сплачував проценти (прострочені) також 07 лютого 2014 року. Протягом всього строку кредитування, починаючи з 2008 року, у разі несплати відповідачем нарахованих процентів за відповідний місяць вони переносилися на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами за кредитом (№ 22086002154752.840.02 USD) (а.с. 34 - 42, а.с. 47 - 48).

Випискою з особових рахунків НОМЕР_4 та НОМЕР_4 , відкритих на ім`я відповідача ОСОБА_1 , підтверджується, що останній раз плату за проведення розрахунків відповідач вносив 07 лютого 2014 року. Протягом всього строку кредитування, починаючи з 2008 року, у разі невнесення відповідачем плати за проведення розрахунків за відповідний місяць вона переносилася на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами за кредитом (№ 3579600000212.980.08182) (а.с. 19 - 25, а.с. 49 - 50).

Випискою з особового рахунку НОМЕР_8 , який відкритий на ім`я відповідача ОСОБА_1 , підтверджується, що за несвоєчасне погашення кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування кредиту відповідачу Банком періодично, протягом всього строку кредитування, починаючи з 2008 року, нараховувалася пеня (а.с. 25 - 29).

Оскільки спірний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, про що обгрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, вносити плату за обслуговування кредиту щомісяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції неправильно визначився з початком перебігу строку позовної давності та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом, за процентами та за платою за обслуговування кредиту за весь період кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом згідно поштового штемпеля на конверті 04 червня 2018 року (а.с. 1 - 55)

Згідно виписки з особового рахунку НОМЕР_3 USD позивач 05 червня 2015 року переніс на рахунок простроченої заборгованості за кредитом 409,00 доларів США, які він мав сплатити у строк по 04 червня 2015 року; перед цим позивач 13 травня 2015 року переніс на рахунок простроченої заборгованості за кредитом 477,00 доларів США, які він мав сплатити у строк до 10 травня 2015 року (а.с. 30 -34).

Згідно виписки з особового рахунку в„– 2208800000212.840.08182 USD позивач 29 травня 2015 року нарахував відповідачу проценти за період з 01 по 31 травня 2015 року в сумі 61,84 доларів США, 03 червня 2015 року нарахував проценти за період з 01 по 03 червня 2015 року у сумі 5,98 доларів США та 04 червня 2015 року нарахував проценти за 04 червня 2015 року у сумі 1,99 доларів США, які мали бути сплачені відповідачем у строк по 04 червня 2015 року. У зв`язку із несплатою процентів за період з 01 травня 2015 року по 04 червня 2015 року вони у загальній сумі 69,81 долар США 05 червня 2015 року Банком були перенесені на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами за кредитом; перед цим позивач 13 травня 2015 року переніс на рахунок простроченої заборгованості проценти нараховані за період з 01 по 30 квітня 2015 року у сумі 59,84 грн., які мали бути сплачені відповідачем в строк до 10 травня 2015 року (а.с. 34 - 39).

Згідно виписки з особового рахунку № 3578500000212.980.08182 позивач нарахував 29 травня 2015 року відповідачу плату за обслуговування кредиту за травень 2015 року у розмірі 2 104,82 грн., 04 червня 2015 року нарахував плату за червень 2015 року у розмірі 2 100,60 грн., яку у загальному розмірі 4 205,42 грн. 05 червня 2015 року переніс на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами за кредитом; перед цим позивач 30 квітня 2015 року нарахував відповідачу плату за обслуговування кредиту за квітень 2015 року у розмірі 2 104,68 грн., яку 13 травня 2015 року переніс на рахунок простроченої заборгованості (а.с. 19 - 22).

Отже, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого він просив суд першої інстанції, є частково обґрунтованими.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 04 червня 2018 року, що умовами кредитного договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та плати за обслуговування кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, апеляційний суд вважає, що є підстави для застосування за заявою відповідача позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентами, за платою за обслуговування кредиту, які нараховані відповідачу за період до 30 квітня 2015 року та мали бути ним сплачені у строк до 10 травня 2015 року, але сплачені не були та 13 травня 2015 року, а також раніше були перенесені на рахунок простроченої заборгованості. На час звернення позивача до суду 04 червня 2018 року трирічний строк позовної давності щодо цих позовних вимог сплинув.

Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача в межах трирічного строку позовної давності підлягає стягненню: 1) прострочена заборгованість за кредитом, яка віднесена на рахунок простроченої заборгованості 05 червня 2015 року у розмірі 409,00 доларів США; 2) прострочені проценти, які нараховані за період з 01 по 31 травня 2015 року та з 01 по 04 червня 2015 року у загальній сумі 69,81 доларів США, які 05 червня 2015 року перенесені на рахунок простроченої заборгованості; 3) прострочена заборгованість за платою за проведення розрахунків за травень та червень 2015 року, яка віднесена на рахунок простроченої заборгованості 05 червня 2015 року у розмірі 4 205,42 гривні.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, щодо початку перебігу позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентами та платою за проведення розрахунків, є обгрунтованими.Висновки суду першої інтонації щодо розміру заборгованості за кредитом, процентами та платою за проведення розрахунків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Банку,не відповідають обставинам справи.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3), неправильне застосування норм матеріального права (п. 4) є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № Д002/АК-182.08.2 від 04 червня 2008 року, а саме, заборгованості за кредитом та процентами за весь період у розмірі 10 503,31 доларів США, заборгованості за платою за обслуговування кредиту за весь період у розмірі 27 673,91 гривні, підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором: за тілом кредиту - у розмірі 409,00 доларів США, за процентами - у розмірі 69,81 доларів США, за платою за обслуговування кредиту у розмірі 4 205,42 грн.

Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 51 846,90 гривень, що є загальною сумою пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості (за останній рік), трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості та інфляційних втрат від суми простроченої плати за обслуговування кредиту (за весь період), позивачем в цій частині воно не оскаржувалося. Представник позивача Суха М.В. у судовому засіданні апеляційного суду зазначила, що Банк в цій частині погодився з рішенням суду.

В апеляційній скарзі відповідача будь-які доводи щодо цієї частини судового рішення відсутні, тобто ним в цій частині рішення суду фактично не оскаржується.

Враховуючи зазначене, підстави для зміни або скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційним судом не встановлені.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 5 306,04 грн. (а.с. 1), виходячи з ціни позову 353 736,15 грн. (еквівалент заборгованості для сплати судового збору позивачем визначено виходячи з офіційного курсу НБУ за 100 доларів США - 2610,7517 грн.).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача і відповідно про часткове задоволення позовних вимог, а саме, у розмірі 16 705,96 грн. (еквівалент заборгованості для сплати судового збору, визначено виходячи з офіційного курсу НБУ за 100 доларів США - 2 610,7517 грн., який був застосований позивачем при зверненні до суду з позовом), витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, складають 602,62 грн.

З апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 6 794,03 грн. (а.с. 158, а.с. 169, а.с. 182, а.с. 186), виходячи з оспорюваної суми 301 956,72 грн. (еквівалент для сплати судового збору, визначено виходячи з офіційного курсу НБУ за 100 доларів США - 2 611,394 грн.).

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог відповідача - у сумі 6 418,07 грн. (з оспорюваної суми 301 956,72 грн. сплачено судовий збір у розмірі 6 794,03 грн., задоволено апеляційні вимоги відповідача на суму 285 247,68 грн. (301 956,72 - 16 709,04, де 16 709,04 грн. - еквівалент для сплати судового збору, виходячи з офіційного курсу НБУ за 100 доларів США - 2 611,394 грн.).

Відповідно до частини 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що витрати по сплаті судового збору у розмірі 602,62 грн. у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції підлягають компенсації позивачу відповідачем, а судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 418,07 грн. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягають компенсації відповідачу позивачем, з позивача на користь відповідача слід стягнути різницю, яка складає 5 815,46 грн. (6 418,07 - 602,62).

Відомостей про інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції, сторони не надали.

Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" за кредитним договором № Д002/АК-182.08.2 від 04 червня 2008 року заборгованості за кредитом та процентами за весь період у розмірі 10 503,31 доларів США, заборгованості за платою за обслуговування кредиту за весь період у розмірі 27 673,91 гривні, витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 528,34 гривні змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (код ЄДРПОУ 14349442, юридична адреса: 04136, місто Київ, вулиця Північно - Сірецька, будинок 1-3) заборгованість за кредитним договором № Д002/АК-182.08.2 від 04 червня 2008 року: заборгованість за тілом кредиту - у розмірі 409 (чотириста дев`ять) доларів 00 центів США, заборгованість за процентами - у розмірі 69 (шістдесят дев`ять) доларів 81 цент США, заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 4 205 ( чотири тисячі двісті п`ять) гривень 42 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (код ЄДРПОУ 14349442, юридична адреса: 04136, місто Київ, вулиця Північно - Сірецька, будинок 1-3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) різницю у витратах по сплаті судового збору у розмірі 5 815 (п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 46 коп.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований

Повне судове рішення складено 21 травня 2019 року.

Головуючий суддя Л.І. Соломаха