Ухвала

від 21.05.2019 по справі 640/10070/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/10070/19

н/п 2-з/640/111/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

20.05.2019 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви. Заявник просив суд заборонити ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на набуття права власності та відчуження в позасудовому порядку за договором іпотеки №1188 від 24.09.2018, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності; накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на праві.

Свою заяву заявник обґрунтував тим, що 24.09.2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який був засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевою О.О., за яким ОСОБА_2 передав у його власність 8928 доларів США зі встановленими у договорі строками поверненнями частинами. Також 24.09.2018 року між тими ж сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло за договором позики, було укладено договір іпотеки на квартиру, яка належить заявнику на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначив, що через складний матеріальний стан він був вимушений виїхати на заробітки та домовився із ОСОБА_2 , що поточні платежі за договором позики буде сплачувати його матір за довіреністю, посвідченої у нотаріуса. Вказав, що сплата частини платежів за договором позики була виконана, проте з січня 2019 року ОСОБА_2 почав уникати зустрічей з матір`ю, тим самим порушивши домовленість і навмисно не отримував чергові платежі. В подальшому заявник зазначив, що 18.04.2019 року ним було отримано лист від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевої О.О., в якому було передано заяву (вимогу) від ОСОБА_2 про повернення коштів та сплату штрафних санкцій за невиконання умов договору позики та посилання, що вразі невиконання цих вимог, ОСОБА_2 буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заявник вказав, що на його думку заборгованість за договором позики була створена ОСОБА_2 штучно, оскільки він ніколи не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань. Вважав, що метою ОСОБА_2 не є отримання від нього коштів за вищевказаним договором, а є отримання права власності на належну йому квартиру, яка коштує в декілька разів більше ніж сума грошей, надану у позику. Зазначив, що на теперішній час готує позов про визнання недійним договір позики та іпотеки , оскільки на його думку правочини не відповідають моральним засадам суспільства, цивільного законодавства і є вкрай несправедливими. Але, оскільки він отримав від ОСОБА_2 письмове повідомлення про повернення коштів та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, то вважав, що є всі підстави для забезпечення позову, бо існує вірогідність вживання ОСОБА_2 заходів позасудового задоволення вимог іпотеко держателя, що може призвести до труднощів при виконанні рішення про визнання недійсними договорів позики та іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, заявник вважає, що невжиття таких заходів, очевидно призведе до того, що захист його прав, свобод та інтересів, на захист яких буде подано цивільний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Насамперед, суд звертає увагу, що заявник ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваних договорів і позбавлення його правових наслідків їх недійсності. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся заявник, то суд звертає увагу, що небезпеку порушення своїх прав заявник вбачав у ймовірному позасудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки на належне йому майно, якщо він не виконає вимогу ОСОБА_2 у 30-тиденний строк. Заявник фактично визнав, що не виконає вимогу, а тому побоюється наслідків.

Тому, на його думку, забезпечуючи позов, суд повинен виходити з того, що невиконання вимоги може мати наслідком позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки на належне йому майно, що в свою чергу позбавить заявника права власності. Вважав, що це ускладнить ефективний захист прав в разі задоволення позовних вимог судовим рішенням за результатом розгляду справи по суті.

Такі доводи суд вважає недоречними, оскільки вони виходять за межі предмету судового розгляду у справі. Вони були б доречні у справі за позовом про визнання протиправним дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Натомість предметом майбутнього судового розгляду у справі є правомірність договорів та самої вимоги про повернення коштів, а не законність ймовірних наслідків їх недійсності чи невиконання. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

У заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п.п.1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України.

Щодо очевидності ознак недійсності укладених між сторонами договорів та звернутої на його адресу вимоги про повернення коштів, що на думку заявника порушують його права, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про недійсність оскаржуваних договорів поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак недійсності оскарженого рішень (договорів), на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що вони явно суперечить вимогам закону, порушують права, свободи або інтереси заявника і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Попри те, що заявник у заяві покликався на очевидність ознак недійсності укладених договорів, суд дійшов висновку про відсутність ознак очевидної необхідності забезпечення позову. Суд звертає увагу, що зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову виходячи із самого предмету позову.

Таким чином, обрані заявником види забезпечення позову не містять в собі підстав передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, у зв`язку з чим подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Якуша