Постанова

від 16.05.2019 по справі 627/1303/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 627/1303/17

Провадження № 22-ц/818/1580/19

16 травня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Сватенко Н.В.,

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі - Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області,

інші учасники справи:

треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, державний реєстратор Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєва Зінаїда Олексіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Краснокутського районного суду Харківської області, ухвалене 27 грудня 2018 року у складі судді Каліберда В.А., -

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом, після уточнення якого у лютому 2018 року (а.с. 25) просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (надалі Краснокутська РДА) від 13 червня 2017 року № 250 Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області та № 71 від 15.02.2017 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою , скасувати рішення державного реєстратора Коломацької районної державної адміністрації Харківської області Мєдвєдєвої Зінаїди Олексіївни (надалі державний реєстратор Мєдвєдєва З.О.) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 (надалі Земельна ділянка в„– НОМЕР_1 ) , площею 4,4291 га (рілля), що знаходиться за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року по справі №627/783/17 ОСОБА_5 набула право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,4291 гектарів, що розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Земельна ділянка мала кадастровий номер НОМЕР_3 .

27.11.2017 ОСОБА_5 звернулася із заявою до державного кадастрового реєстратора Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно належної їй земельної ділянки, однак отримала відмову у зв`язку з тим, що успадкована нею земельна ділянка має накладення на Земельну ділянку НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2

Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 15.02.2017 № 71 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою останньому наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею орієнтовно 4,4291 га (рілля) для подальшого надання у власність земельної ділянки НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Межі земельної ділянки встановлені згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого Мурафського КСП для ведення товарного сільськогосподарського товариства.

Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 13 червня 2017 року № 250 Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області ОСОБА_2 . надано у власність Земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Вказані розпорядження Краснокутської РДА підлягають скасуванню, оскільки орган державної виконавчої влади не мав підстав, передбачених законом, для прийняття рішення про надання у власність гр. ОСОБА_2 Земельної ділянки № НОМЕР_1 . Згідно із пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Пунктом 10 статті 28-1 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними. Відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 не позбавляє позивача права власності на вказану ділянку.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Краснокутської РДА від 13 червня 2017 року №250 Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області та від 15.02.2017 року № 71 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою . Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності за гр. ОСОБА_2 на Земельну ділянку НОМЕР_1 .

Рішення мотивовано тим, що кадастровий номер земельній ділянці, успадкованій ОСОБА_5 , було присвоєно ще у 2003 році згідно державного акту на право власності на землю. З цього часу земельна ділянка вважається такою, що зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Реєстрація належної ОСОБА_2 Земельної ділянки в„– НОМЕР_1 відбулась лише 25 липня 2017 року. При винесенні оскаржених розпоряджень Краснокутської РДА орган державної влади виходив з того, що земля ОСОБА_2 виділяється із земель державної власності. Тоді як згідно із поданими заявами останнього він просив виділити йому земельну ділянку відповідно до успадкованої частини земельної частки (паю). При виготовленні технічної документації та її затвердженні ОСОБА_2 було фактично передано у власність земельну ділянку, що належала на той час ОСОБА_6 Оскільки рішення та розпорядження Краснокутської РДА, якими ОСОБА_2 було надано у власність Земельну ділянку № НОМЕР_1, винесені з порушенням закону і підлягають скасуванню, підлягає скасуванню й рішення державного реєстратора Мєдвєдєвої З.О. про державну реєстрацію права приватної власності, прийняте на підставі скасованих актів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача. Посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду, його винесення з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного, повного і об`єктивного розгляду судом всіх обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вирішивши питання про права та свободи ОСОБА_2 , суд першої інстанції не залучив його до участі у справі у якості співвідповідача. У своєму рішенні суд не вказав заперечення ОСОБА_2 проти позову та мотиви їх неврахування. Судом також було враховано докази, подані позивачем з порушенням встановлених законодавством строків. Розпорядження Краснокутської РДА, оскаржені ОСОБА_5 , застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Тому оскарженню та скасуванню вони не підлягають. Суд помилково вважав, що ОСОБА_5 набула права власності на земельну ділянку на підставі державного акту про право власності від 2003 року, оскільки таке право виникло у неї на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року. Вказаним рішенням не встановлено, що ОСОБА_5 успадкувала саме земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 . На час проведення державним реєстратором реєстрації права власності ОСОБА_2 на Земельну ділянку № НОМЕР_1 у нього були відсутні підстави для відмови у проведенні такої реєстрації. Судом також не враховано відсутність вини ОСОБА_2 в порушенні прав позивача.

ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , у відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що ОСОБА_2 не може бути відповідачем у дійсній справі, оскільки безпосередньо його діями права позивача не порушені. Оскарження рішення органу місцевого самоврядування є належним способом захисту права власності позивача на землю. Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року встановлено набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, що належала ОСОБА_6 із зазначенням кадастрового номеру ділянки. Скасування рішення державного реєстратора необхідне для ефективного захисту порушеного права позивача.

Інших відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2017 року за ОСОБА_5 було визнано право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,4291 гектарів, що розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 6-7).

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5 і мала кадастровий номер НОМЕР_3 (т.1 а.с. 5).

27.11.2017 ОСОБА_5 звернулася до державного кадастрового реєстратора Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно належної їй земельної ділянки.

Рішенням № РВ-6301374812017 від 05 грудня 2017 року позивачу було відмовлено у державній реєстрації (змін до них) у зв`язку з тим, що успадкована нею земельна ділянка має накладення на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 на 99,9981% (т.1 а.с. 8).

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської РДА про визнання права на земельну частку (пай) та житловий будинок в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), розташованої на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, що належало ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_6 , яке фактично успадкував його батько ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 75-76).

10 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Краснокутської РДА з заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 4,4291 га ріллі НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області згідно сертифікату на земельну частку (пай) НОМЕР_6 на підставі рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року по справі №627/530/16-ц (т.1 а.с. 62).

15 лютого 2017 року Краснокутською РДА видано розпорядження №71 Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою та надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею орієнтовно 4,4291 га (рілля) для подальшого надання у власність земельної ділянки НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, межі якого встановлені згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого Мурафського КСП, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 60).

Розпорядженням голови Краснокутської РДА від 13 червня 2017 року № 250 Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області ОСОБА_2 . надано у власність Земельну ділянку НОМЕР_1 (т.1 а.с. 13).

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 78 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Порядок заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача визначений ст. 51 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; відшкодування заподіяння збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Відповідно до глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановлених законом порядку.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Суд першої інстанції, визнаючи незаконними, скасовуючи розпорядження Краснокутської РДА, рішення державного реєстратора Мєдвєдєвої З.О. про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на Земельну ділянку НОМЕР_1 фактично вирішив питання про право власності ОСОБА_2 , який до участі у справі у якості відповідача залучений не був.

Тому доводи ОСОБА_2 про порушення судом норм процесуального права обґрунтовані. Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі належних відповідачів, тому у задоволенні позову ОСОБА_5 належить відмовити.

При цьому позовна вимога про скасування рішення державного Мєдвєдєвої З.О. про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1 є похідною від вимог про скасування розпоряджень Краснокутської РДА, тому у її задоволенні також належить відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , колегією суддів не розглядались.

Вказане не позбавляє ОСОБА_5 права повторно звернутися до із аналогічними позовними вимогами, вірно визначивши суб`єктний склад та вказавши всіх відповідачів.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи обґрунтованість апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , з ОСОБА_5 на його користь належить стягнути 1057 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1057 (одну тисячу п`ятдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 травня 2019 року.

Головуючий - О.Ю. Тичкова

Судді: А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний