Рішення

від 13.05.2019 по справі 344/14001/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14001/18

Провадження № 2/344/1615/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс плюс» про стягнення середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати з 01.11.2010 року по 01.09.2018 року в розмірі 974 395,80 грн.; стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв»язку із затримкою термінів виплати заробітної плати за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 у розмірі 394 246,48 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс плюс» про стягнення середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати з 01.11.2010 року по 01.09.2018 року в розмірі 974 395,80 грн.; стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв»язку із затримкою термінів виплати заробітної плати за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 у розмірі 394 246,48 грн., посилаючись на те, заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.03.2017 року з ТОВ «ТрансКомСервіс плюс» на її користь стягнуто заробітну плату в розмірі 185 359,90 грн. На виконання вищевказаного судового рішення, 26.06.2017 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист, який звернуто до виконання, однак, борг по заробітній платі відповідачем так і не погашено. Згідно вимог ст. 177 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно розрахунку позивачки середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.11.2010 року по 01.09.2018 року становить 974 395,80 грн. У зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати, позивачка також має право на отримання компенсації втрати частини доходів, що згідно проведеного розрахунку за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 року становить 394 246,48 грн. На підставі вищенаведеного, просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати з 01.11.2010 року по 01.09.2018 року в розмірі 974 395,80 грн.; компенсацію втрати частини заробітку у зв»язку із затримкою термінів виплати заробітної плати за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 у розмірі 394 246,48 грн.

Позивачка в судове засідання не з»явилася, представник позивачки попередньо подав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без його участі та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи (а.с.56).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 53-55).

З урахуванням думки представника позивачки та положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме копії заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 15.03.2017 року позивачка ОСОБА_1 в період з жовтня 2006 року по жовтень 2010 року працювала у ТзОВ «Транскомсервіс Плюс» бухгалтером. Судом також встановлено, що розмір невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати становить 185 359,90 грн.(а.с.24-29).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначеним заочним рішенням, сягнуто з ТзОВ «Транскомсервіс Плюс» , код 34519263, м.Іваано-Франківськ, вул. Українських Декабристів, 45А, офіс 2 на користь ОСОБА_1 , ФПН 2269121962 заробітну плату в розмірі 185 359,90 грн. (а.с.28).

На виконання вищевказаного судового рішення, 26.06.2017 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист (а.с.30, 31).

Як зазначає позивачка у позовній заяві, рішення суду про стягнення заробітної плати відповідачем не виконано. Жодних доказів, які б свідчили про виконання судового рішення, представником відповідача суду не надано.

Ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Cтаттею 34 Закону України Про оплату праці встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Позивачкою проведено розрахунок компенсації у зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 року, що становить 394 246,48 грн. (а.с.4-22).

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Суд визначає розмір середньомісячної заробітної плати за підставі індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України Форми ОК-5 у розмірі 8 802,50 грн. (4 000,00 грн. за вересень 2010 року + 13 605,00 грн. за жовтень 2010), а середньоденна зарплата становить 409,41 грн. (17 506 грн. : 43 робочі дні), а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (день винесення судового рішення) за період з 01.11.2010 року по 12.05.2019 року у розмірі 873 680 грн. 80 коп., виходячи з наступного розрахунку (409,41 грн. х 2 134 робочі дні).

Тривалість робочого часу визначена Листом Мінпраці від 25.08.2009 року №9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» , а також листами Міністерства соціальної політики України від 25.08.2010 року №9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» , від 23.08.2011 року №8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» , від 21.08.2012 року №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» , від 04.09.2013 року №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» , від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» , від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» , від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» , від 19.10.2017 року №224/0/103-17/214 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік» , від 08.08.2018 року №78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» .

Позивачкою при проведенні розрахунку середного заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.11.2010 року по 01.09.2018 року допущено помилку, оскільки, 409,41 грн.(середньоденна зарплата)*1 965 (кількість робочих днів) = 804 490,65 грн., а не 974 395,80 грн, як зазначає позивачка.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до виснку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 810,00 грн. згідно квитанції №0.0.1127039886.1 від 07.09.2018 року (а.с.1).

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 116, 117, 232 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, керуючись ст.ст. 4,12,13,81,82,141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс плюс» про стягнення середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати з 01.11.2010 року по 01.09.2018 року в розмірі 974 395,80 грн.; стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв»язку із затримкою термінів виплати заробітної плати за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 у розмірі 394 246,48 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс плюс» , 01010, м.Київ, площа Арсенальна, 1Б, Код ЄДРПОУ 34519563, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати за період з 01.11.2006 року по 30.06.2018 року в розмірі 394 246 (триста дев»яносто чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 48 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс плюс» , 01010, м.Київ, площа Арсенальна, 1Б, Код ЄДРПОУ 34519563, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.11.2010 року по 12.05.2019 року в розмірі 873 680 (вісімсот сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 80 коп. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКомСервіс плюс» , 01010, м.Київ, площа Арсенальна, 1Б, Код ЄДРПОУ 34519563, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 22.05.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.