Постанова

від 18.04.2019 по справі 925/652/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/652/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 (повний текст підписано 06.02.2019)

у справі №925/652/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади

до Фізичної особи - підприємця Власова Юрія Михайловича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про внесення змін до договору

В судовому засіданні 18.04.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Власова Юрія Михайловича про внесення змін до договору оренди земель водного фонду від 06.10.2005, а саме:

- до пункту 1 договору оренди землі водного фонду від 05.10.2005, укладеного між Куцівською сільською радою та приватним підприємцем Власовим Ю.М ., зареєстрованому в Смілянському районному відділі ЧРФДП "Центр ЗК" від 17.02.2006 №040679200001, замінивши речення: Грошова оцінка земельної ділянки згідно з висновком Смілянського районного відділу земельних ресурсів від 16.04.2002 №5 складає 6609,60 грн. реченням наступного змісту: "Нормативно- грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 48 га складає 20303986,18 грн. Розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється з проведенням її щорічної індексації та внесення змін на підставі вимог діючого законодавства".

- до підпункту 2.3. пункту 2 договору оренди землі водного фонду від 05.10.2005, укладеного між Куцівською сільською радою та приватним підприємцем Власовим Ю.М ., зареєстрованому в Смілянському районному відділі ЧРФДП "Центр ЗК" від 17.02.2006 №040679200001, замінивши речення: "Орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді грошової орендної плати в розмірі 100,00 грн. за 1 га, згідно рішення сесії Куцівської сільської ради" реченням наступного змісту: "Орендна плата вноситься орендарем за земельну ділянку у грошовій формі в розмірі земельного податку".

Позов вмотивовано тим, що під час дії укладеного відповідачем та Куцівською сільською радою договору оренди земельної ділянки змінилась нормативно - грошова оцінка цієї ділянки, що в свою чергу впливає на розмір орендної плати. Добровільно внести зміни в договір відповідач відмовляється.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що прокурор не довів факту збільшення розміру нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки, оскільки витяг з технічної документації, на який він посилається, не є належним доказом. Крім того, відповідач вважає, що прокурор не довів факту збільшення розміру земельного податку щодо орендованої ним земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 у справі №925/652/18 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Прокурор зазначає, що висновок суду про відсутність встановлених законом підстав для внесення змін до договору суперечить ст.ст. 632, 659, 762 ЦК України, ст.ст. 15, 21, 30 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 288, 289 ПК України, ст.ст. 18, 23 Закону України Про оцінку земель , п. 2 договору, не ґрунтується на обставинах справи.

Прокурор не погоджується з висновком суду про невідповідність вимогам чинного законодавства та неможливість застосування Витягу з технічної документації про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки від 06.04.2018 №514/0/24-18, виданого міськрайонним управлінням у Смілянському районі та у м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Прокурор вказує на невідповідність обставинам справи висновків суду, що відповідно до Витягу нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки розрахована згідно з Порядком нормативної грошової оцінки населених пунктів, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 25.11.2016, одночасно не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для внесення змін до договору в частині розміру орендної плати за землю.

Заперечуючи проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про їх необґрунтованість, просить їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №925/652/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.04.2019.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідач та його представники в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2019 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 18.04.2019 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та третьої особи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.10.2005 між Куцівською сільською радою (далі - Орендодавець) та Приватним підприємцем Власовим Юрієм Михайловичем (далі - Орендар) укладено договір оренди землі водного фонду, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу 05.10.2005, № реєстрації - 9000, зареєстрованому в Смілянському районному відділі ЧРФДІЇ "Центр ДЗК" від 17.02.2006 №040679200001 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 даного договору Орендодавець надає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Куцівської сільської ради, в межах населеного пункту, згідно з рішенням сесії сільської ради №16-12/ІУ від 29.09.2005. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 48 га, у тому числі під водою - 48 га. На цій земельній ділянці знаходиться ставок. Грошова оцінка земельної ділянки згідно з висновком Смілянського районного відділу земельних ресурсів від 16.04.2002 №5 складає 6609,60 грн.

Земельна ділянка передається в оренду з метою вирощування товарної риби (п.п. 2.1 п. 2 договору).

Підпунктом 2.2. п. 2 договору визначено, що його укладено на 49 років.

04.11.2005 між вказаними вище сторонами укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди земель водного фонду в частині початку дії договору, а саме з 02.01.2006, яка нотаріально посвідчена та зареєстрована у Смілянському районному відділу ЧРФДП "Центр ДЗК" від 17.02.2006.

Підпунктом 2.3 п. 2 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді грошової орендної плати в розмірі 100 грн. за 1 га, згідно рішення сесії Куцівської сільської ради. В разі невиконання умов договору сторони домовились щорічно переглядати розмір орендної плати. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі: р/р: 33217815500357 в УДК в Черкаській області, МФО 354018, код 26358271, код платежу 130505.00. За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, визначених законодавчими актами України.

У позовній заяві зазначено, що підставою для внесення змін до договору є збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та підвищення у зв`язку з цим розміру земельного податку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень договору оренди землі у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати, у зв`язку з чим і виник даний спір.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевим господарським судом зазначено, що прокурором не доведено факту збільшення розміру земельного податку та наявності інших, передбачених п. 2.3. Договору від 05.10.2005, підстав для перегляду встановленого Договором розміру орендної плати за землю, у зв`язку з чим запропонована прокурором редакція п. 2.3 Договору в частині встановлення орендної плати у розмірі земельного податку не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору, згідно з якими розмір річної орендної плати, яку відповідач має сплачувати за орендовану ним землю, становить 100,00 грн. за 1 га.

Суд дійшов висновку, що жодна з підстав для перегляду орендної плати не настала. Аналогічна позиції висловлена в постанові ВГСУ від 19.10.2017 у справі №925/1492/16. В даному випадку закон не передбачає обов`язковості зміни встановленого Договором від 05.10.2005 розміру орендної плати за землю після укладення цього договору, оскільки відносини, які виникли між сторонами є цивільними відносинами, які відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу Україні засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

На думку прокурора, інтереси держави порушуються у зв`язку з тим, що надходження значно заниженого розміру орендної плати від користування земельною ділянкою, який не відповідає вимогам діючого законодавства, призводить до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів, що є передумовою неможливості фінансування запланованих органам місцевого самоврядування заходів, направлених на забезпечення виконання функцій по державному управлінню та соціальному захисту громадян.

При поданні позову в інтересах держави в особі Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади прокурор зазначає, що сільська рада об`єднаної територіальної громади, до складу якої увійшло с.Куцівка, проявляючи бездіяльність у вказаній сфері жодного разу належним чином так і не ініціювала питання перегляду розміру орендної плати перед орендарем та встановлення її розміру, відповідно до вимог чинного законодавства, тим самим, не здійснюючи захист інтересів держави у сфері земельних відносин та наповнення місцевого бюджету.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" ненадходженням до місцевого бюджету значних коштів, що є передумовою неможливості фінансування запланованих органам місцевого самоврядування заходів, направлених на забезпечення виконання функцій по державному управлінню та соціальному захисту громадян.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ротмістрівська сільська рада об`єднаної територіальної громади відповідно до положень чинного законодавства наділена правом і має можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду).

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади прокурор зазначає, що на момент звернення до суду встановлено, що ПП Власов Ю.М . сплачує річну орендну плату за використання земельної ділянки площею 48 га згідно умов спірного договору в розмірі 23320,00 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь - якої перевірки стану додержання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками на території Смілянського району Черкаської області.

Крім того, документи, які були додані прокурором до позову, засвідчені Сільським головою Ховайбою В.І., в той час як матеріали справи не містять жодного запиту чи звернення прокурора до Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади з проханням надати необхідні документи.

В матеріалах справи наявна копія листа №02-38/423 від 21.05.2018, адресована Смілянській місцевій прокуратурі (а.с. 30), на усний запит прокуратури про сплату ПП Власовим Ю.М. орендної плати за земельні ділянки площею 48,00 га (ставок) та 0,513 га в сумі 23320,00 грн.

При подачі позову прокурором не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор продовжив збирати докази у справі, надіславши запити начальнику Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Голові Смілянської районної ради про надання витягу з технічної документації щодо спірного об`єкту та рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на який посилається прокурор в обґрунтування позову, сформований ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 06.04.2018 (а.с. 26), прокурором позовну заяву датовано 15.06.2018 (а.с. 4), подано до суду 18.06.2018 (а.с. 50), через 2 місяці від дати витягу з технічної документації, у зв`язку з чим прокурором не доведено бездіяльність Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади щодо неподання позову про перегляд орендної плати протягом тривалого часу.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Ротмістрівська сільська рада об`єднаної територіальної громади не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурором зазначено про повідомлення Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади про звернення до суду з даним позовом відповідним листом.

На підтвердження вказаного прокурором подано лист №148-3329вих 18 від 18.06.2018 (а.с. 37), в якому зазначено, що прокурором підготовлена позовна заява в інтересах Ротмістрівської сільської ради об`єднаної територіальної громади до ПП Власова Юрія Михайловича про внесення змін до договору оренди землі, яка буде скерована для розгляду до Господарського суду Черкаської області.

Будь - яких належних та допустимих доказів надсилання зазначеного листа Ротмістрівській сільській раді об`єднаної територіальної громади прокурором не надано.

З огляду на вказані обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі на стороні позивача ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідача, на що він посилається в апеляційній скарзі.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 з підстав, викладених в ній, не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 у справі №925/652/18 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування обставин справи, підлягає скасуванню.

Одночасно позов Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ротмістрівської сільської ради об"єднаної територіальної громади до Фізичної особи - підприємця Власова Юрія Михайловича про внесення змін до договору підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України з вищевказаних підстав.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на прокурора (апелянта).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 у справі №925/652/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.01.2019 у справі №925/652/18 скасувати.

3. Позовну заяву Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ротмістрівської сільської ради об"єднаної територіальної громади до Фізичної особи - підприємця Власова Юрія Михайловича про внесення змін до договору залишити без розгляду.

4. Матеріали справи №925/652/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.05.2019 після виходу членів колегії суддів з тривалих відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко