Постанова

від 22.05.2019 по справі 924/741/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 924/741/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2019 р. у справі №924/741/18 (суддя Смаровоз М.В., повний текст рішення складено 04.02.2019 р.)

за позовом приватного підприємства "Безпека Житомир" (смт. Новогуйвинське, Житомирська обл., Житомирский р-н.)

до товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." (м. Хмельницький)

про стягнення 32531,39 грн. основного боргу, 144,58 грн. інфляційних втрат, 190,14 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Безпека Житомир" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." 32531,39 грн. основного боргу, 144, 58 грн. інфляційних втрат та 190,14 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017 р. № 01/12/2017 в частині розрахунків за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2019р. у справі №924/741/18 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 32531, 39 грн. основного боргу, 17, 06 грн. інфляційних втрат, 190, 14 грн. 3% річних, 1762 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив факт надання позивачем відповідачу охоронних послуг та невиконання належним чином останнім зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг охорони, тому прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "МБМ." звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що він не був повідомлений про судовий розгляд справи, був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву та докази, які б підтверджували безпідставність позовних вимог; скаржник вказує, що змушений надавати суду апеляційної інстанції додаткові докази, долучаючи їх до апеляційної скарги та просить суд прийняти їх до уваги при прийнятті рішення у справі.

Скаржником до апеляційної скарги долучено додаткові докази по справі, а саме: копію з журналу вихідної кореспонденції про реєстрацію листа про розірвання договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017 р. № 01/12/2017; лист відповідача про розірвання договору від 01.12.2017 р. № 01/12/2017, який адресований позивачу; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.04.2018р. у кримінальному провадженні 12018060020001385; договір по наданню охоронних послуг від 25.04.2018 р., який укладений між відповідачем та ТОВ "Eліт захист 2012"; акт приймання під охорону об`єкту будівництва за адресою: м. Житомир проспект Миру, 1-А, складений між відповідачем та ТОВ "Eліт захист 2012", а також рахунки на оплату наданих послуг та платіжні доручення про оплату наданих послуг за даним договором.

Скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем послуги охорони об`єкту надавались з порушенням умов договору, і як наслідок допущено неодноразові крадіжки з охоронюваного ним об`єкту, що було зафіксовано правоохоронними органами. В зв`язку з цим скаржник надіслав позивачу заяву про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі розділу 10. п. 10.2 договору. В свою чергу, 02.04.2018р. після чергової крадіжки, позивач в односторонньому порядку припинив надання послуг, знявши охорону з охоронюваного об`єкту.

Апелянт вказує, що з метою забезпечення охорони об`єкту будівництва за адресою: м.Житомир, проспект Миру, 1-А між ним та ТОВ "Eліт захист 2012" укладено договір по наданню охоронних послуг від 25.04.2018 р. та здійснено оплату вказаних послуг; вказаний договір діє по сьогоднішній день.

Таким чином, на думку скаржника, підстав для стягнення коштів за квітень, травень 2018р. на користь позивача немає, оскільки договірні зобов`язання із позивачем у відповідача припинилися, послуги позивачем не надавалися, а у відповідача відсутній обов`язок здійснювати їх оплату.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено дію рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 26.03.2019 р. та отримана позивачем -28.03.2019 р., а відповідачем - 29.03.2019 р. Відтак, судова колегія вважає, що сторін було повідомлено про розгляд справи належним чином.

Приватне підприємство "Безпека Житомир" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 13898/19 від 10.04.2019 р.), в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про слухання справи, направляючи ухвали на його юридичну адресу. Також, позивач вказує, що в матеріалах справи немає жодного документа, яким би був встановлений факт того, що крадіжки дійсно мали місце, крадіжки стались саме з вини позивача та саме на тому об`єкті, охорону якого здійснював позивач, тобто відповідачем не доведено того, що позивач неналежним чином виконував умови договору. Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що лист про припинення договору №01/12/2017 від 01.12.2017р. не містить вихідних реквізитів і не підписаний уповноваженою особою, не направлявся на адресу позивача та ним не отримувався. При цьому, копію з журналу вихідної кореспонденції про реєстрацію листа не можна вважати належним доказом направлення даного листа позивачу.

Відповідач вважає, що є всі законні підстави для постановлення окремої ухвали стосовно не професійних і не етичних дій представника відповідача - Заїки В.В. та ухвали про накладення штрафу на відповідача за зловживання процесуальними правами і неналежне виконання процесуальний обов`язків з метою перешкоджання своєчасному виконанню законного рішення суду першої інстанції.

Приватне підприємство "Безпека Житомир" надіслало до суду заяву (вх. №1246/19 від 17.05.2019 р.), в якій просить суд визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." та адвоката Заїки В.В. з неотримання поштової кореспонденції по справі, повідомлення суду недостовірних відомостей щодо причин пропущення строку на оскарження рішення суду першої інстанції та вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, тощо - зловживанням процесуальними правами і неповагою до суду; накласти штраф на ТОВ "МБМ." за зловживання процесуальними правами, прояв неповаги до суду та іншої сторони по справі; постановити окрему ухвалу стосовно адвоката ОСОБА_1 В.В. за зловживання ним процесуальними правами, оскільки адвокатом повідомлено суду неправдиві обставини, порушено присягу адвоката; направити ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Хмельницькій області для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2019 р. у даній справі без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів, наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.12.2017р. між приватним підприємством "Безпека Житомир" (охороною) товариством з обмеженою відповідальністю "МБМ." (замовником) було укладено договір про надання охоронних послуг № 01/12/2017 на об`єкті ТОВ "МБМ.", відповідно до умов якого охорона бере на себе зобов`язання по охороні забудови, складських, виробничих приміщень, рухомого і нерухомого майна, будматеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, по дотриманню встановленого замовником контрольно-пропускного режиму на об`єкті охорони за адресою: м. Житомир, Проспект Миру, 1А (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору об`єктом охорони є: забудова житлового будинку, будівельний майданчик у межах огорожі об`єкта.

Вартість договору складає 18073 грн. на місяць (п. 2.1.).

Як передбачено п. 2.2. договору замовник щомісяця сплачує охороні вартість договору не пізніше 10 числа кожного наступного місяця згідно з наданими охороною рахунками та актами приймання-здавання виконаних робіт.

Розділом 7 договору визначені обов`язки охорони, де вказано, що охорона зобов`язана, зокрема, забезпечити охорону майна та товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання і пошкодження згідно з умовами даного договору.

Замовник зобов`язаний, зокрема: своєчасно здійснювати оплату послуг охорони згідно з умовами п.п. 2.1, 2.2. розділу 2 цього договору (п. 8.3.).

Відповідно до п. 10.1. договору у разі заборгованості замовником оплати послуг охорони дію договору може бути припинено (призупинено) охороною до погашення заборгованості в односторонньому порядку з письмовим попередженням.

Цей договір укладається з 01.12.2017р. і діє до дати, повідомленої замовником додатково (п. 11.1.).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов договору, 26.05.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акт надання послуг № 23 від 30.03.2018р. на суму 18073 грн. за послуги охорони за березень 2018 р. та акт надання послуг № 32 від 24.04.2018р. на суму 14458,39 грн. за послуги охорони за квітень 2018р., а також рахунок на оплату №20 від 30.03.2018р. на суму 18073 грн. та рахунок № 26 від 24.04.2018р. на суму 14458,39 грн.

Дані акти надання послуг відповідачем не підписані та не скріплені його печаткою.

Позивач у претензії № 26/05 від 26.05.2018р., адресованій відповідачу, просив у зв`язку із невиконання умов договору протягом 3 днів з дня отримання претензії погасити заборгованість в сумі 32528,39 грн. та передати представнику позивача підписані акти приймання-здавання виконаних робіт.

Позивач у листі № 25/04 від 25.04.2018р., повідомив відповідача про припинення з 25.04.2018р. дії договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017р. № 01/12/2017 у зв`язку з систематичним порушенням умов договору, відповідно до п.п. 10.1, 10.2. розділу 10 договору.

У даному листі у стрічці "повідомлення отримав" міститься інформація про те, що повідомлення отримав директор ТОВ "МБМ." Шаргоровський Р.А. - 25.04.2018р., від підпису відмовився, про що складено відповідний акт. Факт надіслання вищезазначеного листа із додатками підтверджується копіями поштового повідомлення про вручення кур`єрською доставкою від 12.06.2018р. та поштового конверту з відміткою про отримання 26.05.2018р.

До апеляційної скарги скаржником долучено докази, а саме: копія з журналу вихідної кореспонденції про реєстрацію листа про розірвання договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017 р. № 01/12/2017; лист відповідача про розірвання договору від 01.12.2017 р. №01/12/2017, який адресований позивачу; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.04.2018р. у кримінальному провадженні 12018060020001385; договір по наданню охоронних послуг від 25.04.2018 р., який укладений між відповідачем та ТОВ "Eліт захист 2012"; акт приймання під охорону об`єкту будівництва за адресою: м. Житомир проспект Миру, 1-А, складений між відповідачем та ТОВ "Eліт захист 2012", а також рахунки на оплату наданих послуг та платіжні доручення про оплату наданих послуг за даним договором.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані відповідачем докази та доводи скаржника щодо їх неподання до суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

В силу ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, суд зазначає, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27.09.2001р.).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олюджіч проти Хорватії від 05.02.2009р. зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003 р.).

Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідач не отримав ухвали про відкриття провадження у справі, не приймав участі в розгляді справи в суді першої інстанції та не мав можливості подати вказані вище докази до місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції приймає їх в якості доказів у справі та надає правову оцінку.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 32531,39 грн. основного боргу, 144, 58 грн. інфляційних втрат та 190,14 грн. 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017 р. №01/12/2017.

Основним правовим питанням у даній справі є питання підтвердження належними та допустимими доказами факту надання позивачем охоронних послуг та виникнення, як наслідок цього, зобов`язання у відповідача по їх оплаті.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 01.12.2017 р. №01/12/2017, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як встановлено апеляційним судом, за умовами договору від 01.12.2017р. №01/12/2017, позивач взяв на себе зобов`язання по охороні забудови, складських, виробничих приміщень, рухомого і нерухомого майна, будматеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, по дотриманню встановленого замовником контрольно-пропускного режиму на об`єкті охорони за адресою: м. Житомир, Проспект Миру, 1А., вартість договору складає 18073 грн. на місяць (п.п. 1.1., 2,1 договору).

В свою чергу, п. 2.2. договору передбачено, що відповідач щомісяця сплачує позивачу вартість договору не пізніше 10 числа кожного наступного місяця згідно з наданими охороною рахунками та актами приймання-здавання виконаних робіт.

При цьому, п. 8.3. договору унормовано, що відповідач зобов`язаний, зокрема: своєчасно здійснювати оплату послуг охорони згідно з умовами п.п. 2.1, 2.2. розділу 2 цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, 26.05.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акт надання послуг № 23 від 30.03.2018р. на суму 18073 грн. за послуги охорони за березень 2018 р. та акт надання послуг №32 від 24.04.2018р. на суму 14458,39 грн. за послуги охорони за квітень 2018р., а також рахунок на оплату №20 від 30.03.2018р. на суму 18073 грн. та рахунок № 26 від 24.04.2018р. на суму 14458,39 грн.

Дані акти надання послуг відповідачем не підписані та не скріплені його печаткою.

Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, в даному випадку первинними документами, які можуть підтверджувати надання послуг за спірним договором є акти надання послуг № 23 від 30.03.2018р. на суму 18073 грн. та №32 від 24.04.2018р. на суму 14458,39 грн., оскільки ними зафіксовано факт надання послуг, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції.

Апеляційний господарський суд вказує, що за змістом статей 901, 903 ЦК України оплаті зі сторони замовника підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до статей 76-79 ГПК України.

При цьому, передання і прийняття наданих послуг на підставі підписаних в односторонньому порядку актів наданих послуг і виникнення за такими актами прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не обґрунтував своєчасно та належними чином свою відмову від підписання актів надання послуг, вказавши про наявні відступи від умов договору, з жодними повідомленнями про недоліки наданих послуг відповідач до позивача не звертався, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що він не звільняється від обов`язку оплатити вартість наданих послуг за договором про надання охоронних послуг від 01.12.2017 р. №01/12/2017 згідно вищевказаних актів, які підписані в односторонньому порядку.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.04.2018р. у кримінальному провадженні 12018060020001385, який, на думку відповідача, підтверджує те, що послуги з охорони об`єкту за договором позивачем надавалися неналежним чином, оскільки зі змісту даного витягу вбачається, що заявником та потерпілою особою по факту крадіжки є саме фізична особа - ОСОБА_2 , а не відповідач; подія (крадіжка) відбулася з офісного приміщення іншої особи, з якою у позивача відсутні будь-які договірні відносини, у той час, як за договором про надання охоронних послуг позивач здійснював охорону іншого об`єкту - забудови житлового будинку, будівельний майданчик в межах огорожі об`єкту.

Таким чином, відповідач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів, які б стверджували те, що охоронні послуги позивачем були надані неналежними чином; відповідачем не доведено суду того, що крадіжки дійсно мали місце саме на тому об`єкті, охорону якого здійснював позивач та крадіжки стались саме з вини позивача.

Окрім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює лист відповідача, адресований позивачу, в якому відповідач просив розірвати договір про надання охоронних послуг від 01.12.2017 р. № 01/12/2017 з 01.03.2018 р., оскільки даний лист не містить вихідних реквізитів і не підписаний уповноваженою особою. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази його направлення відповідачем позивачу та отримання його останнім.

Також, суд не приймає як належний та допустимий доказ направлення відповідачем позивачу даного листа та його отримання позивачем копію з журналу вихідної кореспонденції про реєстрацію листа, оскільки з даного журналу суд не може встановити таких обставин.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у листі № 25/04 від 25.04.2018р., повідомив відповідача про припинення з 25.04.2018р. дії договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017р. № 01/12/2017 у зв`язку з систематичним порушенням умов договору, відповідно до п.п. 10.1, 10.2. розділу 10 договору.(а.с.17)

Так, 25.04.2018 р. між відповідачем та ТОВ "Eліт захист 2012" було укладено договір по наданню охоронних послуг виробничої ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проспект Миру 1а (п. 1.1. договору).(а.с.117-119)

Згідно акту від 25.04.2018 р. №1, ТОВ "Eліт захист 2012" прийняло під охорону об`єкт будівництва за адресою: м. Житомир проспект Миру, 1-А.(а.с.120)

Таким чином, фактичними обставинами справи та доказами у ній підтверджується те, що вже після припинення дії договору про надання охоронних послуг від 01.12.2017р. № 01/12/2017, відповідачем укладено новий договір по наданню охоронних послуг від 25.04.2018р. з ТОВ "Eліт захист 2012".

Колегія суддів апеляційного суду вказує, що п. 2.1. договору сторони унормували, що вартість послуг складає 18073 грн. на місяць, у тому числі ПДВ.

В свою чергу, відповідно до акту надання послуг № 32 від 24.04.2018р. за послуги охорони за квітень 2018р., позивачем визначено суму в розмірі 14458,39 грн., тобто меншу ніж передбачено п. 2.1. договору, за фактично надані у квітні 2018 р. послуги.

За таких обставин суд першої інстанції прпавомірно стягнув з відповідача на користь позивача 32351,39 грн. осоновного боргу.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 17,06 грн.інфляційних ( за період з квітня по липень 2018 р. та 190,14 грн.- 3 % річних ( за період з 10.04.2018р. по 16.08.2018р. ), враховуючи приписи ст. 625 ЦК України та положення ч.6 ст. 232 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи судом першої інстанції, був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву та докази в підтвердження безпідставності позовних вимог, враховуючи наступне.

Як встановлено апеляційним судом, ухвали суду першої інстанції направлялася на юридичну адресу відповідача, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були повернуті до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи те, що ухвали судом першої інстанції направлялися відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною в Державному реєстрі, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм право участі в судовому засіданні .

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені в ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Окрім того, за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

За приписами частин 3, 4 статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визначено серед основних засад (принципів) господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, свідоме неотримання судової кореспонденції (а.с. 34, 42, 59, 62), яка направлялася судом за адресою відповідача, яка зазначена в позовній заяві та наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, буд. 14, кв. 38) та в самій апеляційній скарзі відповідача ,а також на відправленому ним пощтовому конверті, в подальшому, посилання відповідача на те, що судом не було повідомлено його про дату, час та місце судових засідань є порушенням норм процесуального права та розцінюється судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчить про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Щодо посилання позивача про необхідність винесення окремої ухвали стосовно не професійних і не етичних дій представника відповідача - Заїки В.В. та зловживання ним процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Окрема ухвала - це засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Згідно ч. 7 ст. 246 ГПК України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

Отже, для усунення недоліків та виконання вимог суду вказівки мають бути максимально конкретними і реальними для їх усунення, оскільки за ухилення від їх виконання передбачена відповідальність.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Адвокату забороняється: використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Згідно ст. 23 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості; забороняється втручання у правову позицію адвоката; не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката.

Як встановлено апеляційним судом, договір про надання правової допомоги від 27.02.2019р., укладений між адвокатом Заїкою В.В. та ТОВ "МБМ" вже після прийняття судом оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи наведені адвокатом Заїкою В.В. в апеляційній скарзі не є недоліком в його діяльності та не є підставою в розуміння ст. 246 ГПК України для постановлення окремої ухвали або ж застосування до нього заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи позивача, наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу та заяві (вх. №1246/19 від 17.05.2019 р.) в частині наявності підстав для постановлення окремої ухвали стосовно адвоката Заїки В.В. та зловживання ним процесуальними правами та направлення ухвали до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Хмельницькій області для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності - безпідставні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2019 р. у справі №924/741/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МБМ." на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2019 р. у справі №924/741/18 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.