Постанова

від 20.05.2019 по справі 922/173/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа № 922/173/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Єгоров В.С., за довіреністю, свідоцтвом та посвідченням;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ вх. № 1282 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 р. у справі № 922/173/19 (суддя - Сальнікова Г.І., повний текст складено та підписано 28.03.2019 р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до Виробничого управління житлово-комунального господарства Савинське , смт. Савинці, Харківська область

про стягнення 5 088,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - ПАТ НАК Нафтогаз України, позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом від 09.01.2019 р. про стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Савинське (далі - ВУЖКГ Савинське , відповідач) пені в сумі 2 330,24 грн., 3 % річних в сумі 397,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 360,77 грн. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2778/14-КП-32 від 12.02.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором, та порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2019 р. у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що природний газ використаний відповідачем для виробництва теплової енергії, заборгованість за який сплачена ним ще до набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , що обумовлює застосування до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 7 цього Закону та унеможливлює задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач стверджує, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки з аналізу статей 1-3 цього Закону випливає, що учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру.

При цьому, скаржником не заявлено клопотання щодо зміни найменування підприємства позивача з ПАТ НАК Нафтогаз України на АТ НАК Нафтогаз України .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та ВУЖКГ "Савинське", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2778/14-КП-32, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 10,0 тис.куб.м (десять тисяч куб.м).

Відповідно до п 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3462,26 грн. крім того ПДВ - 20 % - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4 154,71 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розділом 11 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до умов п. 5.2. договору шляхом укладення додаткових угод: №1 від 29.04.2014 року, №2 від 20.05.2014 року, №3 від 13.06.2014 року, №4 від 16.09.2014 року, №5 від 19.11.2014, №6 від 18.12.2014.

Договір та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств сторін.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку природного газу за період з січня 2014 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 41 984,06грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 р. (за зобов`язаннями січня 2014 року) на суму 7 121,18 грн.;

- від 28.02.2014 р. (за зобов`язаннями лютого 2014 року) на суму 5 916,31 грн.;

- від 31.03.2014 р. (за зобов`язаннями березня 2014 року) на суму 4 437,24 грн.;

- від 30.04.2014 р. (за зобов`язаннями квітня 2014 року) на суму 2 048,04 грн.;

- від 31.10.2014 р. (за зобов`язаннями жовтня 2014 року) на суму 2 030,64 грн.;

- від 30.11.2014 р. (за зобов`язаннями листопада 2014 року) на суму 7 758,31 грн.;

- від 31.12.2014 р. (за зобов`язаннями грудня 2014 року) на суму 12 672,34 грн.

Згідно з довідкою «Операції з 01.01.2014 по 31.12.2015» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» , відповідач оплатив поставлений позивачем природний газ у повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору, а саме:

1) за поставками січня 2014 року на суму 7 121,18 грн., лютого 2014 року на суму 5 916,31 грн., березня 2014 року на суму 4 437,24 грн., квітня 2014 року на суму 2 048,04 грн. - 29.10.2014 р., сплативши 1 291,77 грн. та 18 231,00 грн.;

2) за поставкою жовтня 2014 року на суму 2 030,64 грн. - 12.11.2014 р., сплативши 2 030,64 грн.;

3) за поставкою листопада 2014 року на суму 7 758,31 грн. - 09.12.2014 р., сплативши 7 604,62 грн. (залишок боргу за зобов`язаннями листопада 2014 року склав 153,69 грн.);

4) за поставкою грудня 2014 року на суму 12 672,34 грн. - 19.02.2015 р., сплативши 12 826,03 грн., тобто відповідач одним платежем погасив заборгованість за зобов`язаннями листопада 2014 року та грудня 2014 року.

Зазначені обставини щодо порушення відповідачем строків оплат за природний газ стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача пені в сумі 2 330,24 грн. за загальний період з 15.02.2014 р. по 18.02.2015 р. на підставі п. 7.2 договору, 3% річних в розмірі 397,93 грн. за загальний період з 15.02.2014 по 18.02.2015 р. та інфляційних втрат в сумі 2 360,77 грн. за період з 15.02.2014 р. по 28.02.2015 р.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 625 цього Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом оскарження, відповідно до вимог апеляційної скарги, є рішення місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VI від 03.10.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону № 1730-VIII).

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 цього Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Наразі, підлягає врахуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 16.01.2019 р. у справі № 905/299/18, від 01.04.2019 р. у справі № 922/2784/18, від 04.04.2019 р. у справі № 906/576/18, згідно з якою частина третя статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії, а застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 даного Закону не застосовуються. Відтак, не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII, тому доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються за необґрунтованістю.

Отже, на момент набрання чинності Закону України № 1730-VIII - 30.11.2016 р. заборгованість відповідача за поставку природного газу за період з січня 2014 року по грудень 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу № 2778/14-КП-32 від 12.02.2014 р. була погашена - остання оплата здійснена відповідачем 19.02.2015 р.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 2 330,24 грн., 3 % річних в сумі 397,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 360,77 грн. у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, а така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 цього Закону, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

З огляду на наведене, відсутні правові підстави для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 р. у справі № 922/173/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 22.05.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков