Рішення

від 22.05.2019 по справі 904/1449/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1449/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика", с. Піщанка, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 000 грн., інфляційної складової у розмірі 1 196,5 грн., 3% річних у розмірі 378 грн., пені у розмірі 4 422,03 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 000 грн., інфляційної складової у розмірі 1 196,5 грн., 3% річних у розмірі 378 грн., пені у розмірі 4 422,03 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 21/03 від 21.03.2018 з оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 26.04.2019 представником позивача було надано клопотання про долучення доказів на підтвердження несення позивачем витрат на правову допомогу. У відповідному клопотанні позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 1 900 грн.

Від відповідача, 02.05.2019 надійшов відзив на позов, у якому останній підтверджує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика" основної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис"у розмірі 11 000 грн. Розрахунки штрафних санкцій, надані позивачем, відповідач вважає невірними та наводить свій контр-розрахунок.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат правову допомогу адвоката, відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на не долучення позивачем до позовної заяви доказів фактичного несення таких витрат.

Через канцелярію суду, 16.05.2019 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що розрахунки штрафних санкцій, наданих відповідачем є помилковими, не містять формул розрахунку. Крім того, позивач вказав, що пунктом 6.6. договору сторони передбачили нарахування пені поза межами шести місячного терміну, встановленого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Щодо вимоги покладення на відповідача витрат правову допомогу адвоката, понесених позивачем, останній зазначає, що ним долучено до матеріалів справи докази несення підприємством таких витрат.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика" (замовник) було укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 21/03 від 21.03.2018 (договір).

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання.

Згідно з п. 1.1.договору, експедитор зобов`язується від свого імені та за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних повідомленнях, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між експедитором та третьою стороною.

Пунктом 2.3. договору визначено, що на кожне окреме завантаження оформляється транспортна заявка (заявка), що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є додатком до цього договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що підтвердження факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевідника, одержувача вантажу і митних органів.

Так, на виконання умов договору сторонами було оформлено заявку № 1 від 31.03.2018. У вказаній заявці сторони визначили умови перевезення, зокрема, його вартість - 21 000 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, здійснив організацію доставки вантажів, узгоджену у заявці № 1 від 31.03.2018.

Зазначене підтверджується товарно-транспортною накладною №002321 від 22.03.2018 та актом надання послуг № 4 від 02.04.2018.

Відповідно до п. 5.1. договору, для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму, зазначену в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедирування, розмір яких відображається в двосторонньому акті і оплачується згідно виставленого рахунку.

Згідно з п. 5.3 договору, у разі, якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура і CMR (оригінали або факсові копії), акт виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту надання документів, якщо в заявці не вказано інше.

З урахуванням зазначеного пункту договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив надані послуги у належному розмірі та належні строки. Відповідачем, 26.06.2018 було частково сплачено надані послуги у розмірі 10 000 грн.

Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис" у розмірі 11 000 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11 000 грн. слід задовольнити.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник оплачує експедитору штраф у розмірі 1% від узгодженої суми фрахту за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, виходячи із вказаних вище норм законодавства, штрафні санкції, що передбачені п. 6.6. договору, є пенею.

На підставі пункту 6.6. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 12.04.2018 по 26.03.2019 у розмірі 4 422,03 грн.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій.

Також позивачем не були враховані положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яким визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Твердження позивача про те, що пунктом 6.6. договору сторони передбачили нарахування пені поза межами шести місячного терміну, встановленого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не відповідає дійсності, оскільки формулювання за кожен день прострочення лише визначає, у який спосіб здійснюється нарахування неустойки.

Як зазначено вище, акт надання послуг № 4, від дати підписання якого починається відлік строку для оплати наданих послуг, підписаний сторонами 02.04.2018. З урахуванням п. 5.3 договору, кінцевою датою виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг є 10.04.2018. Прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором має місце з 11.04.2018.

А отже, належним розрахунком пені (з урахуванням початкової дати нарахування, що визначена позивачем) є:

- на суму 21 000 грн. за період з 12.04.2018 по 25.06.2018 - 1 467,12 грн.;

- на суму 11 000 грн. за період з 26.06.2018 по 10.10.2018 - 1 133,75 грн.

Тому, належний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з 12.04.2018 по 10.10.2018, складає 2 600,87 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 2 600,87 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 1821,16 грн. - слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 378 грн. за загальний період з 12.04.2018 по 26.03.2019 та інфляційну складову у розмірі 1 196,5 грн. за загальний період з квітня 2018 по лютий 2019.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування 3% річних не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій.

А отже, належним розрахунком 3% річних (з урахуванням початкової дати нарахування, що визначена позивачем) є:

- на суму 21 000 грн. за період з 12.04.2018 по 25.06.2018 - 129,45 грн.;

- на суму 11 000 грн. за період з 26.06.2018 по 26.03.2019 - 247,73 грн.

Тому, належний розмір 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з 12.04.2018 по 26.03.2019, складає 377,18 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково в розмірі 377,18 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 0,82 грн. - слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахувань не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також позивачем було застосовано помилкові індекси інфляції.

А отже, належним розрахунком інфляційної складової є:

- на суму 21 000 грн. за період з травня 2018 по червень 2018 - 0 грн. (індекс інфляції 100,0);

- на суму 11 000 грн. за період з липня 2018 по лютий 2019 - 744,19 грн.

Тому, належний розмір суми інфляційної складової, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з травня 2018 по лютий 2019, складає 744,19 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми інфляційної складової слід задовольнити частково в розмірі 744,19 грн. У задоволенні вимоги про стягнення суми інфляційної складової у розмірі 452,31 грн. - слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 1 900грн., понесених підприємством під час провадження у справі.

Відповідні витрати складаються з:

- підготовки позовної заяви - 1 500 грн.;

- підготовки клопотання у справі - 400 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати позивача з оплати послуг адвоката підтверджуються угодою про надання юридичних послуг № 12/2019 від 19.03.2019; рахунком на оплату № 2019/606 від 19.03.2019 на суму 1 500 грн., актом надання послуг № 66 від 27.03.2019 на суму 1 500 грн., рахунком на оплату № 2019/717 від 19.03.2019 на суму 400 грн., актом надання послуг № 80 від 26.04.2019 на суму 400 грн., випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис" за квітень 2019.

Заявлена позивачем до стягнення сума сплачених витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності та об`єктивності з урахуванням характеру та складності спору між сторонами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-Енергетика" (місцезнаходження: 51283, Дніпропетровська область, село Піщанка, вул. Степова, буд. 2А, 2Б; код ЄДРПОУ: 33165522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Верналис" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Київська, буд. 114, кв. 7; код ЄДРПОУ: 35113848) суму основної заборгованості у розмірі 11 000 грн., суму інфляційної складової у розмірі 744,19 грн., 3% річних у розмірі 377,18 грн., пеню у розмірі 2 600,87 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1 663,95 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 645,76 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 821,16 грн., інфляційної складової у розмірі 452,31 грн. та 3% річних у розмірі 0,82 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2019.

Суддя Ніколенко М.О.