Рішення

від 21.05.2019 по справі 906/304/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/304/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Даниленко Є.М., представник за довіреністю від 12.03.2019, адвокат - свідоцтво №000226 від 24.01.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютон Продакшн" (м.Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль, Радомишльський район, Житомирська область)

про стягнення 878589,77грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньютон Продакшн" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 878589,77грн, з яких: 726586,15грн основного боргу, 113776,02грн штрафу, 9351,46грн 3% річних, 28876,14грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.05.2019 судове засідання для розгляду справи по суті було перепризначено на 21.05.2019 у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2019 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 726586,15грн основного боргу, 113776,02грн неустойки, 9351,46грн 3% річних, 28876,14грн інфляційних втрат, а також судові витрати. Зазначив, що станом на час розгляду справи жодних проплат за договором поставки №01/08/2018 відповідач не здійснював.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Поштове відправлення з копією ухвали Господарського суду Житомирської області від 08.05.2019, яка направлялась на юридичну адресу відповідача, а саме: 12201, Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Микгород, буд.71 , згідно відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення (за номером ідентифікатора 1000230822607) вручено за довіреністю 10.05.2019 (а.с.72-73). Таким чином, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньютон Продакшн" (постачальник/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №01/08/2018 (далі - договір) (а.с.25-26).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, за умовами даного договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати товар.

Відповідно до пункту 1.2 договору, перелік, найменування, асортимент, кількість, ціни товару та інші умови поставки вказуються сторонами в додатках (Специфікаціях) до даного договору.

Постачання товару здійснюється на умовах DDP, згідно Правил Інкотермс-2010 (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 2.2 договору, постачальник поставляє товар покупцеві на адресу, визначену у відповідному додатку (Специфікації) та передає товар на підставі довіреності уповноваженого представника покупця і видаткової накладної, оформленої сторонами.

Терміни поставки товару, його ціна узгоджуються сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного договору, що є його невід`ємними частинами (пункт 4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, оплата за цим договором здійснюється на умовах відтермінування платежу в 30 (тридцять) календарних днів, що відраховується з моменту отримання товару покупцем, що засвідчується підписанням уповноваженим представником покупця та скріпленням печаткою покупця відповідної видаткової накладної.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та скріплення печатками двох сторін і діє по 31.12.2018p, включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, які вони візьмуть на себе до вищевказаної дати, у повному обсязі (пункт 6.1 договору).

До договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018 між сторонами 16.08.2018 було підписано Додаток №1 до договору (далі - Додаток №1), а також 29.08.2019 - Додаток №2 до договору (далі - Додаток №2).

Згідно пунктів 3.3 Додатків №1 та №2, постачальник передаватиме товар покупцю на підставі видаткової накладної. Право власності на товар та всі ризики випадкового пошкодження/знищення товару переходитимуть до покупця в момент отримання товару покупцем (його уповноваженим представником) та підписання обома сторонами і скріплення печатками двох сторін видаткової накладної.

Пунктами 3.5 Додатків №1 та №2 сторони передбачили, що оплата за цими Додатками здійснюватиметься на умовах відтермінування платежу в 30 (тридцяти) календарних днів, що відраховуватимуться з моменту отримання товару покупцем, що засвідчуватиметься підписанням уповноваженим представником покупця та скріпленням його печаткою відповідної видаткової накладної.

Договір та Додатки №1 від 16.08.2018 та №2 від 29.08.2018 до договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018 підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивачем на виконання умов договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018 та Додатків №1 та №2, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 726586,15грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №737 від 05.09.2018 на суму 110691,60грн, №786 від 20.09.2018 на суму 615894,55грн (а.с.31-32), а також довіреностями №1185 від 05.09.2018 та №1250 від 19.09.2018 (а.с.33-34) та рахунками на оплату №13966 від 05.09.2018 та №14009 від 20.09.2018 (а.с.35-36).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до умов договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018, строків оплати, узгоджених сторонами в Додатках №1 та №2 до договору та положень ч.1 ст.530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий від позивача товар: за видатковою накладною №737 від 05.09.2018 на суму 110691,60грн у строк до 05.10.2018; за видатковою накладною №786 від 20.09.2018 на суму 615894,55грн у строк до 20.10.2018.

Проте, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар не виконав.

Таким чином, на момент пред`явлення позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 726586,15грн.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 726586,15грн перед позивачем.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 726586,15грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 113776,02грн (розрахунок а.с.17).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу, передбаченого відповідною Специфікацією, покупець виплачує постачальнику штраф в розмірі 0,1% (одна десята відсотка), від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що передбачена пунктом 5.1 договору штрафна санкція є неустойкою у вигляді пені, оскільки її розмір нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

З даного приводу судом враховується, що штраф і пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких наведене у частинах 2 та 3 статті 549 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобов`язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов`язання понад встановлений сторонами зобов`язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу (кожен день прострочення), є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов`язання.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачена п.5.1 договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018 штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення є неустойкою у вигляді пені.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ (Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №910/10224/14).

Водночас, при перевірці заявлених до стягнення з відповідача сум неустойки (пені), судом встановлено, що позивач здійснював її нарахування на суму прострочених платежів з розрахунку в розмірі 0,1 % від простроченої суми, за кожний день прострочення, а не подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та нормам Господарського кодексу України.

Перевіривши проведені позивачем нарахування суми неустойки в розмірі 113776,02грн, господарський суд доходить до висновку, що вказану санкцію позивачем нараховано відповідачу виходячи з умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків проведення оплати за товар, моменту виникнення заборгованості. Водночас, при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги, що у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно, з урахуванням викладеного, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань неустойки (пені), суд встановив, що правомірним є нарахування неустойки (пені) в сумі 112217,45грн, а саме:

- за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною №737 від 05.09.2018 на суму 110691,60грн, за період з 06.10.2018 по 25.03.2019, сума неустойки складає 18668,97грн;

- за несвоєчасну оплату товару за видатковою накладною №786 від 20.09.2018 на суму 615894,55грн, за період з 23.10.2018 по 25.03.2019, сума неустойки складає 93548,48грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) в сумі 112217,45грн (18668,97грн+93548,48грн). В частині стягнення з відповідача неустойки (пені) в сумі 1558,57грн (113776,02грн - 112217,45грн = 1558,57грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 28876,14грн та 3% річних у сумі 9351,46грн, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочку оплати товару, відповідно до приписів зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 28876,14грн, а також 3% річних у сумі 9351,46грн (розрахунки а.с.18-20).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 28876,14грн та 3% річних в сумі 9351,46грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 726586,15грн, 112217,45 неустойки, 9351,46грн 3% річних, 28876,14грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 1558,57грн неустойки суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул. Микгород, буд.71; ідентифікаційний код 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютон Продакшн" (03124, м.Київ, вул. Миколи Василенка, буд.7 А; ідентифікаційний код 35007848):

- 726 586,15грн основного боргу,

- 112 217,45грн неустойки,

- 9 351,46грн 3% річних,

- 28 876,14грн інфляційних втрат,

- 13 156,47грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.05.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).