Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/1809/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/1809/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Скріпка Плюс"

про стягнення 40 976,86 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Скріпка Плюс" про стягнення 40976,86 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № б/н від 01.11.2017 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої продукції, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

04.03.2019 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2019 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0103049527733 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.02.2019 року, а саме: 02230, м. Київ, вулиця Польова, будинок 1.

Ухвала господарського суду м. Києва від 06.03.2019 р. повернута до суду у зв`язку з неправильним зазначенням (відсутністю адресата), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103049527733.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/1809/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25.04.2019 року до канцелярії суду подано клопотання з доданими документами.

10.05.2019 року до канцелярії суду позивачем подано письмові пояснення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.11.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Скріпка Плюс" (покупець) укладено договір поставки.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов`язується поставити товар відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно документів та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору, товар передається окремими партіями на підставі видаткових накладних, які оформлюються згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника.

Прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.4 договору, право власності на товар, а також ризик знищення та (або) пошкодження товару, переходять покупцеві у момент підписання ним видаткових накладних.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору здійснено поставку продукції на загальну суму 29 538,59 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:

- №122476 від 20.12.2017 року на суму 12 254,40 грн.,

- №122773 від 21.12.2017 року на суму 2 389,50 грн.,

- №123248 від 27.12.2017 року на суму 7 310,40 грн.,

- №124159 від 05.01.2018 року на суму 4 150,20 грн.,

- №124765 від 11.01.2018 року на суму 3 434,09 грн.

Також, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури виставлені позивачем, а саме:

- НОМЕР_2 від 19.12.2017 року на суму 2 986,44 грн.,

- №57749 від 19.12.2017 року на суму 7 310,40 грн.,

- №57683 від 19.12.2017 року на суму 12 254,40 грн.,

- №58596 від 09.01.2018 року на суму 3 434,09 грн.,

- №58423 від 04.01.2018 року на суму 4 150,20 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.3 договору, оплата товару здійснюється у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків-факту (накладних) протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту поставки.

Таким чином, першим днем прострочення по накладним є: №122476 від 20.12.2017 року - 04.01.2018 року, №122773 від 21.12.2017 року - 05.01.2018 року, №123248 від 27.12.2017 року - 11.01.2018 року, №124159 від 05.01.2018 року - 20.01.2018 року, №124765 від 11.01.2018 року - 26.01.2018 року.

Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що не зважаючи на факт поставки, відповідач свої зобов`язання не виконав в повному обсязі, належних до сплати суд коштів позивачу не перерахував. У зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29 538,59 грн.

В матеріалах справи наявна балансова довідка позивача, яка підписана директором ТОВ ОТ Кудашевим К.В., в якій зазначено, що станом на 04.03.2019 року дебіторська заборгованість ТОВ Скріпка Плюс складає 19 036,92 грн.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок за рахунком ТОВ ОТ за період з 01.01.2017-12.04.2019 року судом встановлено наступне.

Відповідачем по накладній №122476 від 20.12.2017 року на суму 12 254,40 грн. ( рахунок-фактура №57683 від 19.12.2017 року на суму 12 254,40 грн.) здійснено наступні проплати:

04.01.2018 року на суму 3.200,00 грн.,

13.02.2018 року на суму 624,48 грн.,

13.03.2018 року на суму 544,00 грн.,

29.03.2018 року на суму 3200,00 грн.,

02.05.2015 року на суму 1500,00 грн.

Відповідачем по накладній №122773 від 21.12.2017 року на суму 2 389,50 грн. ( рахунок-фактура в„–57726 від 19.12.2017 року на суму 2 986,44 грн.) здійснено оплату в розмірі 2 488,70 грн. - 13.03.2018 року.

Також, представником позивача подано письмові пояснення в яких повідомлено, що сума основного боргу, яку просить стягнути позивач становить 18 578,35 грн. Та, в клопотанні про долучення документів до матеріалів справи зазначено, що відповідачем частково оплачено рахунки № НОМЕР_1 (сума заборгованості за даним рахунком - 3 185,92 грн.) та НОМЕР_2 (сума заборгованості за даним рахунком - 497,74 грн.). за іншими рахунками оплата від відповідача не надходила.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки від 01.11.2017 року у відповідача перед позивачем в сумі 18 578,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 10 960,24 грн. вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дані кошти були сплачені відповідачем ще до подання позову до суду.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 740,02 грн., 5% штрафу в розмірі 1 476,92 грн., три проценти річних в розмірі 683,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 537,84 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку прострочення термінів розрахунків за відвантажений товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажений товар та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 9054.40 05.01.2018 - 25.01.2018 21 14.5000 % 0.079 % 151.07 9054.40 26.01.2018 - 12.02.2018 18 16.0000 % 0.088 % 142.89 8429.92 13.02.2018 - 01.03.2018 17 16.0000 % 0.088 % 125.64 8429.92 02.03.2018 - 12.03.2018 11 17.0000 % 0.093 % 86.38 7885.92 13.03.2018 - 28.03.2018 16 17.0000 % 0.093 % 117.53 4685.92 29.03.2018 - 12.04.2018 15 17.0000 % 0.093 % 65.47 4685.92 13.04.2018 - 01.05.2018 19 17.0000 % 0.093 % 82.93 3185.92 02.05.2018 - 24.05.2018 23 17.0000 % 0.093 % 68.26 3185.92 25.05.2018 - 04.07.2018 41 17.0000 % 0.093 % 121.68 2389.50 05.01.2018 - 25.01.2018 21 14.5000 % 0.079 % 39.87 2389.50 26.01.2018 - 21.02.2018 27 16.0000 % 0.088 % 56.56 497.74 22.02.2018 - 01.03.2018 8 16.0000 % 0.088 % 3.49 497.74 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 % 19.47 497.74 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 % 19.47 497.74 25.05.2018 - 05.07.2018 42 17.0000 % 0.093 % 19.47 7310.40 11.01.2018 - 25.01.2018 15 14.5000 % 0.079 % 87.12 7310.40 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 % 224.32 7310.40 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 % 286.01 7310.40 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 % 286.01 7310.40 25.05.2018 - 11.07.2018 48 17.0000 % 0.093 % 326.87 4150.20 20.01.2018 - 25.01.2018 6 14.5000 % 0.079 % 19.78 4150.20 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 % 127.35 4150.20 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 % 162.37 4150.20 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 % 162.37 4150.20 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 % 189.43 4150.20 13.07.2018 - 20.07.2018 8 17.5000 % 0.096 % 31.84 3434.09 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 % 105.37 3434.09 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 % 134.35 3434.09 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 % 134.35 3434.09 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 % 156.75 3434.09 13.07.2018 - 26.07.2018 14 17.5000 % 0.096 % 46.10 Загальний розмір пені за перерахунком суду становить 3 600,57 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 139,45 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за відвантажений товар ( по видатковим накладним №122476 від 20.12.2017 року, №122773 від 21.12.2017 року, №123248 від 27.12.2017 року №124159 від 05.01.2018 року, №124765 від 11.01.2018 року) на загальну суму 29 538,58 грн., тому суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 1 476,92 грн. нарахованого відповідно до п.6.1 договору та вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9054.40 05.01.2018 - 12.02.2018 39 3 % 29.02 8429.92 13.02.2018 - 12.03.2018 28 3 % 19.40 7885.92 13.03.2018 - 28.03.2018 16 3 % 10.37 4685.92 29.03.2018 - 01.05.2018 34 3 % 13.09 3185.92 02.05.2018 - 18.10.2018 170 3 % 44.52 2389.50 05.01.2018 - 21.02.2018 48 3 % 9.43 497.74 22.02.2018 - 18.10.2018 239 3 % 9.78 7310.40 11.01.2018 - 18.10.2018 281 3 % 168.84 4150.20 20.01.2018 - 18.10.2018 272 3 % 92.78 3434.09 26.01.2018 - 18.10.2018 266 3 % 75.08 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 472,31 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 211,18 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що видатковим накладним №122476 від 20.12.2017 року, №122773 від 21.12.2017 року та №123248 від 27.12.2017 року позивачем нараховано індекс інфляції за період з січня по вересень 2018 року включно, а по видатковим накладним №124159 від 05.01.2018 року, №124765 від 11.01.2018 року - за період з лютого по вересень 2018 року включно.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 05.01.2018 - 12.02.2018 9054.40 1.015 135.82 9190.22 13.02.2018 - 12.03.2018 8429.92 1.009 75.87 8505.79 13.03.2018 - 28.03.2018 7885.92 1.011 86.75 7972.67 29.03.2018 - 01.05.2018 4685.92 1.008 37.49 4723.41 02.05.2018 - 30.09.2018 3185.92 1.012 37.81 3223.73 05.01.2018 - 21.02.2018 2389.50 1.024 57.67 2447.17 22.02.2018 - 30.09.2018 497.74 1.031 15.52 513.26 11.01.2018 - 30.09.2018 7310.40 1.056 409.89 7720.29 01.02.2018 - 30.09.2018 4150.20 1.040 167.93 4318.13 01.02.2018 - 30.09.2018 3434.09 1.040 138.95 3573.04 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 1 163,70 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 374,14 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Щодо наданих позивачем документів про оплату послуг з надання правової допомоги на суму 3 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від 03.04.2019 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОТ (клієнт) та адвокатським об`єднанням Дерев`янчук, Макаренко та партнери (виконавець), відповідно до умов якого клієнт замовляє та доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги, у тому числі представництво і захист прав та законних інтересів клієнта в межах будь-яких судових справ та кримінальних проваджень за участю клієнта, у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, надавати консультації та роз`яснення з правових питань, пов`язаних із розглядом і супроводженням судових справ і кримінальних проваджень у порядку, строки та на умовах, визначених в договорі. Кожна конкретна правова послуга (комплекс послуг), яка надається виконавцем клієнту, визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від 03.04.2019 року визначено, що юридичні послуги, визначені статтею 1 договору про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування), надаватимуться виконавцем клієнту в межах судової справи №910/1809/19 про стягнення 40 976,86 грн., яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п.2 додаткової угоди, сторони домовились, що вартість (ціна) юридичних послуг (юридичного обслуговування) за надання послуг згідно п.1 цієї додаткової угоди формується, виходячи із таких тарифів:

- 500 грн./год. - вартість складання процесуальних документів,

- 1 000,00 грн. - участь у судовому засіданні.

При цьому фактично сплачена ціна послуг не може бути меншою за 3 000,00 грн.

Також, надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1465 від 27.04.2000 року на ім`я Дерев`янчука Володимира Анатолійовича , ордер серія КВ №751164 від 03.04.2019 року та платіжне доручення №11150 від 19.04.2019 року на суму 3 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата з надання правової допомоги зг. рах. №4 від 03.04.2019р. .

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем не надано актів виконаних робіт або інших документів, які б підтверджували обсяг наданих послуг позивачу.

Крім того, в клопотанні про долучення документів до матеріалів справи від 10.05.2019 року позивачем зазначено, що надання професійної правничої допомоги полягало у: консультуванні клієнта - позивача щодо складення позовної заяви та повному супроводі судової справи з моменту отримання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху , у тому числі, складенні і поданні до суду усіх клопотань, пояснень, збору доказової бази тощо.

Проте, судом встановлено, що позовна заява про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання від 18.10.2018 року подана до суду 14.02.2019 року, ухвала про залишення позову без руху 19.02.2019 року, а ухвала про відкриття провадження у справі винесена 06.03.2019 року, а договір та додаткова угода між позивачем та адвокатським об`єднанням Дерев`янчук, Макаренко та партнери укладені 03.04.2019 року.

Крім того, з наданого платіжного доручення №11150 від 19.04.2019 року на суму 3 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата з надання правової допомоги зг. рах. №4 від 03.04.2019р. без самого рахунку №4 від 03.04.2019 року суд не може прийти до однозначного висновку, що кошти в розмірі 3 000,00 грн. сплачені саме на виконання Додатковою угодою №1 до договору про надання юридичних послуг (юридичне обслуговування) від 03.04.2019 року щодо надання юридичних послуг в справі №910/1809/19.

Також, суд звертає увагу, на те, що хоча адвокатом Дерев`янчуком В.А. надано додаткові докази по справі, проте, ним не здійснено відповідного перерахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що з наданих документів не можливо встановити обсяг наданих послуг адвокатом Дерев`янчуком В.А. позивачу, тому вимоги позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Скріпка Плюс" (02230, м. Київ, вулиця Польова, будинок 1, код ЄДРПОУ 40232911) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТ" (03062, м. Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 35, код ЄДРПОУ 36265773) основний борг в розмірі 18 578 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 35 коп., пеню в розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) грн. 57 коп., штраф в розмірі 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 92 коп., три проценти річних в розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 31 коп., індекс інфляції в розмірі 1 163 (одна тисяча сто шістдесят три) грн. 70 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн. 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий