Рішення

від 14.05.2019 по справі 910/2955/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2019Справа № 910/2955/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовомкомунального підприємства Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування дотовариства з обмеженою відповідальністю Алларс простягнення 78 891,12 грн.

Представники учасників справи:

від позивача - Колесник К.А., адвокат за ордером ХВ №00213 від 05.04.2019;

від відповідача - не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Алларс (надалі - відповідач) про стягнення 78 891,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору поставки № 0109/2017 від 01.09.2017, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 77 349,40 грн. Крім цього, позивачем у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 463,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 078,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 позовну заяву комунального підприємства Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2955/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 18.04.2019.

У судовому засіданні 18.04.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 14.05.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.04.2019.

06.05.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 14.05.2019 представник позивача надав усні пояснення по справі, зокрема, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні 14.05.2019 не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про повідомлення про дату, час і місце судового засідання направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03118, м. Київ, вул. Васильківська, 14.

Станом на дату розгляду справи по суті конверт з ухвалою суду від 18.04.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (адресат відсутній) .

Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній вважається днем вручення відповідачу ухвали-повідомлення про дату та час судового засідання від 18.04.2019.

При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Отже, зокрема відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 між КП Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування (постачальником) та ТОВ Алларс (замовником) було укладено Договір поставки № 0109/2017, відповідно до п.п. 1.2 якого замовник зобов`язується замовити, здійснити передплату в сумі замовленого товару, згідно представлених документів, а постачальник зобов`язується прийняти замовлення, зробити і передати замовникові продукти дитячого харчування для дітей відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення. Замовник передає постачальнику замовлення, в якому зазначає кількість, асортимент товару. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним зв`язком). Погоджене сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін і підтверджуються постачальником письмово (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору замовлення є обов`язковим документом і анулюванню не підлягає.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що постачальник відвантажує продукти дитячого харчування по цінам, які затверджені у протоколі відпускних цін, узгоджений Департаментом охорони здоров`я Харківської міської ради, який є невід`ємною частиною договору.

Ціна на товар може бути змінена винятково за попереднім повідомленням. Постачальник зобов`язаний письмово повідомити замовника про зміну ціни (лист за підписом керівника, скріпленого печаткою) не менш як за 30 календарних днів до моменту введення в дію таких змін. Про кожну зміну ціни товару сторони укладають новий протокол погодження цін який підписується сторонами (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору загальна сума даного договору визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, переданих за окремими видатковими накладними у строк дії цього Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору згідно замовлення на товар постачальнику здійснюється 100% передплата в день подання замовлення. Оплата замовлення здійснюється замовником на розрахунковий рахунок (п. 6.2 Договору).

Пунктом 8.1.3 Договору визначено, що замовник зобов`язаний вчасно відповідно до п. 1.1 даного договору сформувати замовлення на дитяче харчування на наступний місяць і передати постачальникові до 25 числа поточного місяця. Всі можливі додаткові замовлення протягом поточного місяця робляться з кожного понеділка і четверга та подаються за 4 дні до початку замовлення.

Зобов`язання замовника з оплати товару у розмірі та терміни передбачені умовами Договору визначено п. 8.1.4.

У свою чергу, постачальник зобов`язаний якісно і у встановлений термін зробити та надати продукти дитячого харчування, обговорені в замовленнях (п. 8.2.1 Договору).

Згідно з п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до специфікації до Договору, підписаної між контрагентами, останніми погоджено, зокрема, найменування продукції, що поставляється, кількість та ціну за одиницю товару.

15.11.2018, у зв`язку з подорожчанням молока коров`ячого на 7%, природного газу на 12,3% та пакувальних матеріалів на 14,9%, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору поставки 0109/2017 від 01.09.2017, якою погоджено збільшення цін на товар з 01.11.2018.

Крім цього, сторонами з урахуванням збільшення цін на товар було підписано специфікацію в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 23.10.2018 по 18.12.2018 надано позивачу замовлення на поставку продуктів дитячого харчування.

Судом встановлено, що позивачем у період з 19.10.2018 по 27.12.2018 виставлено відповідачу рахунки для оплати вартості замовленого товару, а саме: № 402 від 19.10.2018 на суму 3 741,60 грн., № 403 від 19.10.2018 на суму 2 421,30 грн., № 404 від 19.10.2018 на суму 2 360,10 грн., № 405 від 23.10.2018 на суму 4 789,20 грн., № 406 від 23.10.2018 на суму 2 333,70 грн., № 407 від 23.10.2018 на суму 2 593,80 грн., № 408 від 23.10.2018 на суму 2 367,30 грн., № 437 від 13.11.2018 на суму 3 532,60 грн., № 436 від 13.11.2018 на суму 2 512,30 грн., № 435 від 13.11.2018 на суму 3 933,30 грн., № 434 від 13.11.2018 на суму 5 300,20 грн., № 433 від 13.11.2018 на суму 430,80 грн., № 451 від 27.11.2018 на суму 6 024,70 грн., № 452 від 27.11.2018 на суму 3 794,60 грн., № 453 від 27.11.2018 на суму 3 074,10 грн., № 454 від 27.11.2018 на суму 3 132,00 грн., № 455 від 28.11.2018 на суму 430,90 грн., № 458 від 30.11.2018 на суму 2 838,80 грн., № 457 від 30.11.2018 на суму 3 727,50 грн., № 456 від 30.11.2018 на суму 4 955,80 грн., № 464 від 04.12.2018 на суму 32,40 грн., № 463 від 04.12.2018 на суму 2 964,30 грн., № 462 від 04.12.2018 на суму 2 964,00 грн., № 461 від 04.12.2018 на суму 3 104,10 грн., № 460 від 04.12.2018 на суму 5 120,40 грн., № 466 від 07.12.2018 на суму 5 081,90 грн., № 467 від 07.12.2018 на суму 3 005,30 грн., № 468 від 07.12.2018 грн. на суму 3 121,80 грн., № 471 від 11.12.2018 на суму 198,30 грн., № 472 від 11.12.2018 на суму 4 976,20 грн., № 473 від 11.12.2018 на суму 3 110,90 грн., № 474 від 11.12.2018 на суму 2 978,40 грн., № 475 від 11.12.2018 на суму 3 489,50 грн., № 477 від 14.12.2018 на суму 4 868,40 грн., № 478 від 14.12.2018 на суму 3 497,30 грн., № 479 від 14.12.2018 на суму 3 749,50 грн., № 481 від 18.12.2018 на суму 4 837,30 грн., № 482 від 18.12.2018 на суму 3 230,70 грн., № 483 від 18.12.2018 на суму 2 844,30 грн., № 484 від 18.12.2018 на суму 3 001,80 грн., № 485 від 21.12.2018 на суму 400,20 грн., № 487 від 21.12.2018 на суму 3 826,90 грн., № 488 від 21.12.18 на суму 2 959,40 грн., № 489 від 21.12.2018 на суму 3 062,90 грн., № 490 від 25.12.2018 на суму 1 034,70 грн., № 491 від 25.12.2018 на суму 3 987,10 грн., № 492 від 25.12.2018 на суму 3 272,60 грн., № 493 від 25.12.2018 на суму 2 239,60 грн., № 494 від 25.12.2018 на суму 3 173,50 грн. та № 495 від 27.12.2018 на суму 1 400,90 грн., всього на суму 155 829,20 грн.

Виконуючи взяті на себе згідно з договором зобов`язання, позивач поставив, а відповідач, в особі Бруно Антона Геннадійовича, що діяв на підставі довіреності № 4 від 20.03.2018, та Лондера Михайла Валерійовича, що діяв на підставі довіреності № 3 від 20.01.2018, прийняв товар на загальну суму 153 927,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3874 від 25.10.2018 на суму 2 427,90 грн., № 3699 від 24.10.2018 на суму 2 421,30 грн., № 3698 від 23.10.2018 на суму 3 741,60 грн., № 3875 від 26.10.2018 на суму 4 789,20 грн., № 3908 від 27.10.2018 на суму 2 856,90 грн., № 3877 від 28.10.2018 на суму 2 593,80 грн., № 4002 від 29.10.2018 на суму 2 367,30 грн., № 4234 від 15.11.2018 на суму 3 694,50 грн., № 4235 від 16.11.2018 на суму 5 300,20 грн., № 4236 від 17.11.2018 на суму 3 933,30 грн., № 4237 від 18.11.2018 на суму 2 512,30 грн., № 4255 від 19.11.2018 на суму 3 532,60 грн., № 4386 від 01.12.2018 на суму 3 833,00 грн., № 4387 від 02.12.2018 на суму 3 112,50 грн., № 4402 від 03.12.2018 на суму 3 486,10 грн., № 4403 від 04.12.2018 на суму 4 955,80 грн., № 4404 від 05.12.2018 на суму 3 727,50 грн., № 4433 від 06.12.2018 на суму 2 871,20 грн., № 4435 від 07.12.2018 на суму 5 120,40 грн., № 4445 від 08.12.2018 на суму 3 212,40 грн., № 4437 від 09.12.2018 на суму 2 964,00 грн., № 4479 від 10.12.2018 на суму 3 123,90 грн., № 4480 від 11.12.2018 на суму 5 081,90 грн., № 4481 від 12.12.2018 на суму 3 005,30 грн., № 4527 від 13.12.2018 на суму 3 320,10 грн., № 4528 від 14.12.2018 на суму 4 976,20 грн., № 4531 від 15.12.2018 на суму 3 110,90 грн., № 4532 від 16.12.2018 на суму 2 978,40 грн., № 4570 від 17.12.2018 на суму 3 489,50 грн., № 4571 від 18.12.2018 на суму 4 868,40 грн., № 4572 від 19.12.2018 на суму 3 497,30 грн., № 4601 від 20.12.2018 на суму 3 749,50 грн., № 4602 від 21.12.2018 на суму 4 837,30 грн., № 4603 від 22.12.2018 на суму 3 230,70 грн., № 4604 від 23.12.2018 на суму 2 844,30 грн., № 4643 від 24.12.2018 на суму 3 402,00 грн., № 4644 від 25.12.2018 на суму 3 826,90 грн., № 4645 від 26.12.2018 на суму 2 959,40 грн., № 4680 від 27.12.2018 на суму 4 097,60 грн., № 4681 від 28.12.2018 на суму 3 987,10 грн., № 4682 від 29.12.2018 на суму 3 272,60 грн., № 4683 від 30.12.2018 на суму 2 239,60 грн. та № 4716 від 31.12.2018 на суму 4 574,40 грн.

Відповідно до копій, долучених до матеріалів справи, платіжних доручень № 161 від 24.10.2018, № 162 від 31.10.2018, № 172 від 22.11.2018, № 180 від 11.12.2018, № 179 від 07.12.2018 та № 181 від 07.12.2018, відповідачем було здійснено часткову оплату вартості замовленого ним товару в загальному розмірі 79 070,70 грн., а саме: за рахунками №№ 402-404 від 19.10.2018 у розмірі 8 523,00 грн., за рахунками №№ 405-410 від 23.10.2018 у розмірі 12 675,00 грн., за рахунками №№ 433-437 від 13.11.2018 у розмірі 15 709,10 грн., за рахунками №№ 455-458 від 30.11.2018 у розмірі 11 953,00 грн., за рахунками №№ 451-454 від 27.11.2018 у розмірі 16 025,40 грн. та за рахунками №№ 460-464 від 04.12.2018 у розмірі 14 185,20 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач оплату вартості поставленого згідно з видатковими накладними № 4480 від 11.12.2018, № 4481 від 12.12.2018, № 4527 від 13.12.2018, № 4528 від 14.12.2018, № 4531 від 15.12.2018, № 4532 від 16.12.2018, № 4570 від 17.12.2018, № 4571 від 18.12.2018, № 4572 від 19.12.2018, № 4601 від 20.12.2018, № 4602 від 21.12.2018, № 4603 від 22.12.2018, № 4604 від 23.12.2018, № 4643 від 24.12.2018, № 4644 від 25.12.2018, № 4645 від 26.12.2018, № 4680 від 27.12.2018, № 4681 від 28.12.2018, № 4682 від 29.12.2018, № 4683 від 30.12.2018 та № 4716 від 31.12.2018 товару не здійснив, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 77 349,40 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання умов Договору № 0109/2017 від 01.09.2017 була здійснена позивачем у період з 11.12.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 77 349,40 грн., про що свідчать підписані з обох сторін видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що згідно замовлення на товар постачальнику здійснюється 100% передплата в день подання замовлення.

Отже, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та зміст п. 6.1 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 77 349,40 грн. (за товар, поставлений позивачем за спірними накладними) відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором (за спірними накладними) у розмірі 77 349,40 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги комунального підприємства Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Алларс суми основного боргу в розмірі 77 349,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі (в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 463,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 078,04 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 3% в сумі 479,59 грн. Однак, оскільки позивачем за спірний період пред`явлено до стягнення 3% в сумі 463,68 грн., а суд не має повноважень виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3% в сумі 463,68 грн. підлягають задоволенню.

У той же час, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 990,59 грн. В іншій частині інфляційні втрати нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок), а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог комунального підприємства Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування , з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги комунального підприємства Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Алларс (03118, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ідентифікаційний код 31504271) на користь комунального підприємства Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування (61054, м. Харків, вул. Василя Стуса, 13; ідентифікаційний код 22696568) основну заборгованість у розмірі 77 349 (сімдесят сім тисяч триста сорок дев`ять) грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1 918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 87 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2019.

Суддя О.Г. Удалова