Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/4509/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/4509/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Оіл" (19601, Черкаська обл., сільрада Геронимівська, автодорога Канів-Чигирин-Кременчук, 70 км +520м)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ТРЕЙД" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а, офіс 208)

про стягнення 551 337,60 грн.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Оіл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Трейд" про стягнення 551 337,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 та договору №СК-0301-18/22 поставки нафтопродуктів через мережу АЗС від 03.01.2018 не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставлених позивачем нафтопродуктів, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 551 337,60 грн., з яких: 536 236,33 грн - основний борг та 15 101,27 грн -інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.05.2019.

25.04.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 08.05.2019, в режимі відеоконференції, оскільки позивач (Черкаська область) та представник позивача (м. Кременчук Полтавської області) перебуває із значною віддаленістю від місця знаходження Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.05.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Оіл" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.05.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті на 22.05.2019.

20.05.2019 до господарського суду надійшло клопотання позивача, відповідно до якого останній підтримує позовні вимоги та просить суд розглядати справу без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання, призначене на 22.05.2019, явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103050254490, з якого вбачається, що представник відповідача отримав ухвалу суду про закриття підготовчого провадження 13.05.2019.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника сторін не перешкоджають всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

06 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Оіл" (надалі- позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Трейд" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір №Т-0606-16/19 поставки нафтопродуктів (надалі - договір №Т-0606-16/19 від 06.06.2016), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність і відпустити покупцеві нафтопродукти через мережу автозаправних станцій продавця по одноразових бланках-дозволу (талонах), які дають право на отримання нафтопродуктів і належать покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договору.

Згідно з п. 2.4 договору №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 передача пального покупцеві здійснюється на умовах EXW - АЗС продавця (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс-2010 ). Право власності на пальне вважається переданим покупцеві у момент його фактичного відпуску з АЗС продавця або у момент оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Зобов`язання продавця передати пальне вважається виконаним в момент фактичного відпуску пального за бланками на АЗС продавця.

Кількість продукції вказується в бланках-дозволу (талонах) і відображається в накладних, оформлених належним чином (п. 3.2 договору №Т-0606-16/19 від 06.06.2016).

Пунктом 5.2 договору №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем перерахування коштів вважається дата зарахування коштів на р/р продавця. Разом з тим, даний пункт не виключає можливості за письмовою згодою сторін здійснення оплати на умовах відстрочки платежу, про що сторони укладають додаткову угоду.

На виконання умов договору №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 позивачем в період з жовтня по листопад 2018 року було відпущено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 639 758,50 грн, зокрема:

- у жовтні 2018 року на суму 256 937,50 грн по: АЗС №1 (видаткова накладна №5047 від 31.10.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№1 м.Канів/; акт приймання-передачі від 31.10.2018; податкова накладна №164 від 31.10.2018); АЗС №2 (видаткова накладна №5046 від 31.10.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№2 с.Россава/; акт приймання-передачі від 31.10.2018р.; податкова накладна №163 від 31.10.2018); АЗС №4 (видаткова накладна №5357 від 31.10.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№4 с.Великий Хутір/; акт приймання-передачі від 31.10.2018р.; податкова накладна №166 від 31.10.2018); АЗС №5 (видаткова накладна №5358 від 31.10.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№5 /с.Підгірці/; акт приймання-передачі від 31.10.2018р.; податкова накладна №167 від 31.10.2018); АЗС №6 (видаткова накладна №5356 від 31.10.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№6 /м.Коростишів/; акт приймання-передачі від 31.10.2018р; податкова накладна №165 від 31.10.2018);

- у листопаді 2018 року на суму 382 821,00 грн по: АЗС №1 (видаткова накладна №5754 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№1 /м.Канів/; акт приймання-передачі від 30.11.2018р., податкова накладна №164 від 30.11.2018); АЗС №2 (видаткова накладна №5753 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№2 /с.Россава/; акт приймання-передачі від 30.11.2018р.; податкова накладна №163 від 30.11.2018); АЗС №4 (видаткова накладна №6113 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№4 /с.Великий Хутір/; акт приймання-передачі від 30.11.2018р.; податкова накладна №167 від 30.11.2018); АЗС №5 (видаткова накладна №6123 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№5 /с. Підгірці/; акт приймання-передачі від 30.11.2018р.; податкова накладна №166 від 30.11.2018) АЗС №6 (видаткова накладна №6114 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№6 м.Коростишів/; акт приймання-передачі від 30.11.2018р. податкова накладна №165 від 30.11.2018).

Згідно з п. 4 Додаткової угоди ОНЛАЙН від 01.03.2018 до договору поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів №Т-0606-16/09 від 06.06.2016 визначено порядок та строки проведення відповідачем оплати за отримані нафтопродукти. Так, за умовами вказаного пункту відповідач здійснює оплату позивачу за фактичний обсяг відвантаженого пального виключно за даними системи ОНЛАЙН до 10 числа наступного місяця за минулий календарний місяць.

Як стверджує позивач, нафтопродукти отримані відповідачем в період з жовтня по листопад 2018 були оплачені згідно виставлених рахунків №479 від 17.10.2018 року, №531 від 31.10.2018 року, №540 від 20.11.2018 року та №579 від 06.12.2018 року частково, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості за договором №Т-0606-16/09 від 06.06.2016 у розмірі 453 814,97 грн.

Крім того, 03 січня 2018 року між сторонами було укладено договір №СК-0301-18/22 поставки нафтопродуктів через мережу АЗС, за умовами якого постачальник зобов`язується передати товар в асортименті,кількості і за цінами відповідно до умов даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість (ціну).

Оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем перерахування коштів вважається дата зарахування коштів на р/р продавця. Разом з тим, даний пункт не виключає можливості за письмовою згодою сторін здійснення оплати на умовах відстрочки платежу, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 4.2. договору №СК-0301-18/22 від 03.01.2018).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем в період з 31.08.2018 по 30.11.2018 було відпущено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 94 510,36 грн, зокрема:

- у серпні 2018 року на суму 11 952,00 грн по АЗС №1 (видаткова накладаю №4080 від 31.08.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№1 /м.Канів/; податкова накладна №145 від 31.08.2018);

- у вересні 2018 року суму 11 080,00 грн по: АЗС №1 (видаткова накладна №4617 від 30.09.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№1 /м.Канів/; податкова накладна №154 від 30.09.2018);

- у жовтні 2018 року на суму 8094,86 грн по АЗС№1 (видаткова накладна №5209 від 31.10.2018р. на відпуск ГІММ з АЗС№1 /м.Канів/; податкова накладна №168 від 31.10.2018);

- у листопаді 2018 року на суму 63 383,50 грн по АЗС №1 (видаткова накладна №5752 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№1 /м.Канів/, податкова накладна №148 від 30.11.2018) АЗС №4 (видаткова накладна №6122 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№4 /с. Великий Хутір/; податкова накладна №151 від 30.11.2018) АЗС №6 (видаткова накладна №6115 від 30.11.2018р. на відпуск ПММ з АЗС№6 /м.Коростишів/; податкова накладна №150 від 30.11.2018).

За доводами позивача, внаслідок часткової оплати відповідачем нафтопродуктів за виставленими рахунками №401 від 31.08.2018, №555 від 30.09.2018, №530 від 31.10.2018, №541 від 20.11.2018 та №578 від 06.12.2018, у останнього існує перед позивачем борг у розмірі 82 421,36 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого згідно договорів №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 та №СК-0301-18/22 від 03.01.2018 товару, що стало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Трейд" основного боргу у розмірі 536 236,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 15 101,27 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договорів №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 та №СК-0301-18/22 від 03.01.2018 позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято нафтопродукти на загальну суму 734 268,36 грн, про що свідчать належним чином оформлені, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств видаткові накладні та акти приймання-передачі отоварених бланків-дозволу.

Жодних претензій та зауважень щодо якості, кількості та вартості поставленого позивачем товару від відповідача не надходило.

Крім того, доказом виконання позивачем своїх зобов`язань по поставці та факту отримання товару є додані до матеріалів справи зареєстровані податкові накладні.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов вищевказаних договорів та виставлених позивачем рахунків №479 від 17.10.2018 року, №531 від 31.10.2018 року, №540 від 20.11.2018 року, №579 від 06.12.2018, №401 від 31.08.2018, №555 від 30.09.2018, №530 від 31.10.2018, №541 від 20.11.2018 та №578 від 06.12.2018 було здійснено лише часткову оплату поставленого товару на загальну суму 198 032,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами вищевказаних договорів сторони передбачили, що оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем перерахування коштів вважається дата зарахування коштів на р/р продавця. Разом з тим, даний пункт не виключає можливості за письмовою згодою сторін здійснення оплати на умовах відстрочки платежу, про що сторони укладають додаткову угоду.

Пунктом 4 Додаткової угоди ОНЛАЙН від 01.03.2018 до договору поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів №Т-0606-16/09 від 06.06.2016 сторони також погодили, що відповідач здійснює оплату позивачу за фактичний обсяг відвантаженого пального виключно за даними системи ОНЛАЙН до 10 числа наступного місяця за минулий календарний місяць.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов вищевказаних договорів, заборгованість відповідача за поставлений згідно договорів товар становить 536 236,33 грн, строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що факт наявності основної заборгованості за договорами №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 та №СК-0301-18/22 від 03.01.2018 у відповідача перед позивачем у розмірі 536 236,33 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за договором №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 у розмірі 12 348,81 грн та за договором №СК-0301-18/22 від 03.01.2018 у розмірі 2 752,46 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за договором №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 у розмірі 12 348,81 грн та за договором №СК-0301-18/22 від 03.01.2018 у розмірі 2 752,46 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач вищевказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов`язань не навів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Оіл" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ТРЕЙД" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а, офіс 208, ідентифікаційний код 40458839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Оіл" (19601, Черкаська обл., сільрада Геронимівська, автодорога Канів-Чигирин-Кременчук, 70 км +520м, ідентифікаційний код 32179953) основну суму боргу у розмірі 536 236 (п`ятсот тридцять шість тисяч двісті тридцять шість) грн 33 коп., інфляційні втрати за договором №Т-0606-16/19 від 06.06.2016 у розмірі 12 348 (дванадцять тисяч триста сорок вісім) грн 81 коп., інфляційні втрати за договором №СК-0301-18/22 від 03.01.2018 у розмірі 2 752 (дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн 60 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.05.2019

Суддя Л. Г. Пукшин