Рішення

від 21.05.2019 по справі 922/737/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/737/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівайс» , 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 30357952;

до Комунального некомерційного підприємства «Дворічанська районна лікарня» , 62702, Харківська область, Дворічанський район, селище міського типу Дворічна, вул. Слобожанська, 51, код ЄДРПОУ 02003066;

про стягнення заборгованості за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 23099, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівайс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Дворічанська районна лікарня» про стягнення заборгованості за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 23099, 58 грн., з який: 7532, 18 грн. - 3 % річних та 15567, 40 грн. - інфляційні.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно актів виконаних робіт за січень-квітень 2016 року поставив відповідачу теплову енергії на суму 787159,95грн., яку відповідачем прийнято та оплачено, однак як вказує позивач, в порушення п. 4.5 договору, відповідач порушив строки оплати поставленої теплової енергії, у зв`язку з чим, позивач на підставі ст.. 610, 625 ЦК України, звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з останнього 3%річних та інфляційних витрат за прострочення відповідачем строків оплати теплової енергії, згідно умов договору.

Ухвалою від 21.03.2019 позовну заяву ТОВ Дівайс прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/737/19, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.04.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №9041 від 12.04.2019), в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до Рішення Дворічанської районної ради Харківської області від 20 вересня 2018 року № 479-VII було припинено юридичну особу - комунальний заклад охорони здоров`я "Дворічанська центральна районна лікарня" шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство "Дворічанська районна лікарня". Таким чином відповідач вказує на те, що для задоволення вимог кредиторів до вказаного підприємства було визначено строк до 08.12.2018 року, проте позивач вимоги до комісії з реорганізації не надав. Крім того позивач вказує на те, що договір припинив свою дію 31.12.2018 року та будь-яких претензій щодо його виконання від відповідача не надходило.

18.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9649 від 18.04.2019), в якому позивач підтримав позовні вимоги, а щодо відзиву відповідача зазначив, що згідно статуту відповідача, останній є правонаступником Комунального закладу охорони здоровя Дворічанська центральна районна лікарня , яка в подальшому була реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Дворічанська районна лікарня» , а тому відповідно до вимог ст. 104 ЦК України, остання є правонаступником Комунального закладу охорони здоровя Дворічанська центральна районна лікарня , у відносинах, які виникли з договору про закупівлю послуг №2-ДВ/Т16 від 25.01.2019. Окрім цього, позивач вказує на те, що відповідач у своєму відзиві не заперечує щодо обставин порушення строків оплати вартості теплової енергії згідно актів за січень-квітень 2016 року, у зв`язку з чим, позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив передбаченим ст. 167 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дівайс (позивач) та Комунальним закладом охорони здоров`я Дворічанська центральна районна лікарня (відповідач) було укладено договір про закупівлю послуг з Пара та гаряча вода та пов`язана продукція № 2-ДВ/Т16 від 25.01.2016 року, у відповідності до умов якого позивач зобов`язався постачати у 2016 році відповідачу теплову енергію в потрібних обсягах, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору становить 2153,24грн. за 1 Гкал, в тому числі ПДВ 258,87грн..

Відповідно до п. 10.1 цей договір, згідно п.3 ст.631 ЦК України, в частині поставки теплової енергії набуває чинності з 01.01.2016 та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив теплову енергію на об`єкти у повному обсязі та виконав свої обов`язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме: надання послуг з опалення за січень 2016 р. на суму 307891,79грн. підтверджується актом виконаних робіт № 26 від 31.01.2016р.; надання послуг з опалення за лютий 2016р. на суму 219307,49грн. підтверджується актом виконаних робіт № 65 від 29.02.2019р.; надання послуг з опалення за березень 2016р. на суму 212718,58грн. підтверджується актом виконаних робіт № 129 від 31.03.2016р.; надання послуг з опалення за квітень 2016р. на суму 47242,09грн. підтверджується актом виконаних робіт № 143 від 18.04.2016р.

Відповідно до п. 4.1 Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі, згідно діючими тарифами на період постачання теплової енергії, затвердженими в установленому порядку та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, після пред`явлення учасником рахунку на оплату наданих послуг.

Згідно п. 4.4 Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4.5 Договору остаточний рахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вказує позивач, відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався у повному обсязі, однак із порушенням передбачених сторонами у пункті 4.5 Договору строків, що підтверджується складеним позивачем розрахунком позовних вимог та відповідними платіжними дорученнями. Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь 3 % річних у розмірі 7532,18грн. та інфляційні втрати у розмірі 15567,40грн.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до Рішення Дворічанської районної ради Харківської області від 20 вересня 2018 року № 479-VII було припинено юридичну особу - комунальний заклад охорони здоров`я "Дворічанська центральна районна лікарня" шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство "Дворічанська районна лікарня". Таким чином відповідач вказує на те, що для задоволення вимог кредиторів до вказаного підприємства було визначено строк до 08.12.2018 року, проте позивач вимоги до комісії з реорганізації не надав. Крім того позивач вказує на те, що договір припинив свою дію 31.12.2018 року та будь-яких претензій щодо його виконання від відповідача не надходило.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач протягом січня-квітня 2016 року на підставі договору №2-ДВ/Т16 про закупівлю послуг з Пара та гаряча вода та пов`язана продукція від 25.01.2016, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 787159,92грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, складених, підписаних та скріплених печатками сторін Актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.5 договору остаточний рахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, відповідно до умов договору, за поставлену теплову енергію по акту виконаних робіт №26 від 31.01.2016, відповідач повинен був розрахуватись до 15.02.2016, по акту виконаних робіт №65 від 29.02.2016 не пізніше 15.03.2016, по акту виконаних робіт №129 від 31.03.2016 - не пізніше 15.04.2016, по акту виконаних робіт №143 від 18.04.2016 не пізніше 15.05.2016.

Водночас, як вбачається з платіжних доручень №35 від 18.02.2016, №58 від 03.03.2016, №105 від 22.03.2016, №92 від 23.03.2016, №170 від 13.04.2016, №229 від 12.05.2019, №301 від 01.06.2016, №344 від 23.04.2019, №421 від 27.07.2016, №420 від 27.07.2016, №424 від 29.08.2016, №490 від 26.08.2016, №560 від 28.09.2016, №561 від 28.09.2016, №641 від 26.10.2016, №658 від 27.10.2016, №690 від 08.11.2016, відповідач повністю розрахувався за поставлене опалення згідно договору.

Здійснивши аналіз вище перелічених платіжних доручень, суд провівши власні розрахунки зауважує, що відповідачем оплачено вартість поставленої енергії повністю, однак з порушенням строків визначених п. 4.5 договору, так, за послуги надані згідно акту виконаних робіт №26 від 31.01.2016 відповідач повністю розрахувався 03.06.2016, за послуги надані згідно акту №65 від 29.02.2016 - 29.09.2016, за послуги надані згідно акту виконаних робіт №129 від 31.03.2016 - 27.10.2016, а за послуги надані згідно акту виконаних робіт №143 від 18.04.2016 - 08.11.2016. Таким чином, приймаючи до уваги, що у відзиві на позов відповідач не заперечує щодо обставин порушення строків оплати вартості теплової енергії згідно умов договору, суд дійшов висновку що відповідач порушив строки визначені п. 4.5 договору щодо оплати вартості поставленого тепла, що є підставою для нарахування обумовлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтями 525,526 ЦК статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем сплачено вартість теплової енергії у повному розмір, однак з порушенням строків визначених п. 4.5 договору, з огляду, що відповідачем у відзиві не заперечується обставини щодо порушення строків оплати вартості теплової енергії суд перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних в розмірі 15567,40грн. та 3% річних за користування коштами в сумі 7532,18грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, щодо посилань відповідача на реорганізацію комунального закладу охорони здоров`я "Дворічанська центральна районна лікарня" шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство "Дворічанська районна лікарня", суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 1.1 статуту комунального некомерційного підприємства "Дворічанська районна лікарня", останнє створено за рішенням Дворічанської районної ради Харківської області від 20.09.2018 року № 479-VII шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров`я "Дворічанська центральна районна лікарня".

Відповідно до п. 1.3 статуту підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального закладу охорони здоров`я "Дворічанська центральна районна лікарня".

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином при перетворенні юридичної особи відбувається зміна її організаційно-правової форми, тобто юридична особа одного виду перетворюється в юридичну особу іншого виду. При цьому до новоствореної юридичної особи переходить усе майно, права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Отже, в даному випадку, комунальне некомерційне підприємство "Дворічанська районна лікарня" є правонаступником Комунального закладу охорони здоров`я "Дворічанська центральна районна лікарня", в тому числі і за зобов`язаннями за договором про закупівлю послуг "Пара та гаряча вода та пов`язана продукція" № 2-ДВ/Т16 від 26.01.2016 року, а тому обставини щодо припинення відповідача не є підставою для відмови в позові.

Щодо посилань відповідача на припинення дії договору 31.12.2016 року, то суд зауважує, що п. 10.1 договору передбачено, що вказаний договір в частині розрахунків діє до їх повного здійснення. Саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконано належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що зобов`язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином, а тому вказані доводи відповідача не є підставами для відмови в задоволенні позову.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №3713 від 21.01.2019 на суму 192,10грн. та платіжного доручення №3944 від 13.03.2019 на суму 1728,90грн., позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності Комунального некомерційного підприємства «Дворічанська районна лікарня» (62702, Харківська область, Дворічанський район, селище міського типу Дворічна, вул. Слобожанська, 51, код ЄДРПОУ 02003066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівайс» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 30357952) заборгованість за спожиту теплову енергію згідно договору №2-ДВ/Т16 від 25.01.2016 у розмірі 23099,58грн., з яких 3% річних у розмірі 7532,18грн., а також інфляційні збитки у розмір 15567,40грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2019.

Суддя Н.А. Новікова