Рішення

від 21.05.2019 по справі 927/268/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/268/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/268/19, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

бульв. Шевченка, 18, м.Київ, 01601

в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

просп. Перемоги, 76, м.Чернігів, 14000

До відповідача: Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області

вул. Губернська, 2, м.Новгород-Сіверський, 16000

Про стягнення 107542,67 грн

За участю представників:

від позивача: не з?явився

від відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» подано позов до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про стягнення 107542,67 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян, які проживають в м.Новгород-Сіверський.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 пільговим категоріям громадян, які проживають в м. Новгород-Сіверський.

Також у прохальній частині позовної заяви №14-11/98 від 29.03.2019 позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв?язку з її малозначністю.

Ухвалою суду від 01.04.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та ухвалено позивачу, протягом 10 календарних днів з дня вручення ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви №14-11/98 від 29.03.2019, шляхом надання: щомісячних звітів за формою « 2-пільга» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та актів звіряння за формою « 3-пільга» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відкрито провадження у справі № 927/268/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 14.05.2019 о 10:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1600000308448 від 15.04.2019, але повноважного представника в судове засідання 14.05.2019 не направив.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання №02-07/955 від 07.05.2019 про перенесення розгляду справи у зв?язку з неможливістю явки представника в судове засідання 14.05.2019.

Представник позивача щодо даного клопотання поклався на розсуд суду.

Клопотання відповідача №02-07/955 від 07.05.2019 про перенесення розгляду справи відхилено судом, оскільки відповідачем до поданого клопотання не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість явки представника в судове засідання 14.05.2019. Коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, не обмежується. Неможливість направити в судове засідання іншого представника, як з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами, неможливість такої заміни представника та розгляд справи без його участі підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73-74 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 14.05.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 21.05.2019 о 11:30.

Ухвалою суду від 14.05.2019, керуючись ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 21.05.2019 о 11:30.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 14.05.2019: №1400043937709 (позивачу) та №1600000333043 (відповідачу), але повноважних представників в судове засідання 21.05.2019 не направили.

До початку судового засідання, від позивача, надійшла письмова заява №14-11/135 від 20.05.2019, у якій позивач вказує на те, що до позовної заяви ним не було додано копії положення про Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, у зв?язку з відсутністю належно завіреної її копії. Позивач доводить до відома, що дане положення знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті Новгород-Сіверської міської ради, а також загальні положення, завдання та повноваження стосовно відповідача були досліджені та встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2017 у справі №927/552/17.

У поданих додаткових поясненнях №14-11/138 від 20.05.2019 позивач просить залучити до матеріалів справи копію положення про Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням 18 позачергової сесії міської ради VII скликання 24.03.2017 №321. Позивач просить суд взяти до уваги поважність причин неподання даної інформації в підготовче судове засідання, оскільки складність пошуку даного положення обумовлена тим, що воно знаходиться у відповідача, а пошук його в електронному вигляді ускладнена тим, що положення було прийнято два роки тому.

Додані до додаткових пояснень документи залучено до матеріалів справи.

21.05.2019, від позивача, надійшов лист №14-11/139 від 21.05.2019, у якому позивач проcить суд у зв?язку з неможливістю явки повноважного представника, провести розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи документами. Позовні вимоги позивач підтримує повністю.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника позивача, викладене у листі №14-11/139 від 21.05.2019, задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 15.04.2019 було встановлено відповідачу строк надання відзиву на позов та відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 14.05.2019, 21.05.2019 не скористався та повноважного представника не направив; відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав; заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» являється оператором телекомунікацій, за рішенням НКРЗІ від 28.09.2006 №384 його включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ Укртелеком протокол №18 від 12.04.2018, предметом діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (позивач у справі) є надання телекомунікаційних послуг.

Згідно з п.2.1., 2.2., 2.12.1., 2.12.2. Положення про Чернігівську філію Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , затвердженого рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» протокол №382 від 13.10.2015, філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія здійснює від імені Товариства частину його функцій, у тому числі представництва і захисту інтересів Товариства. Філія здійснює діяльність від імені Товариства. Усі права та обов?язки, що виникають внаслідок діяльності філії, отримує та несе Товариство. В межах своєї компетенції та з питань своєї діяльності філія має право представляти інтереси Товариства перед юридичними та фізичними особами, суб?єктами господарювання; в усіх судах загальної юрисдикції при розгляді справ, стороною, цивільним позивачем в яких виступає ПАТ Укртелеком , з усіма правами, наданими чинним законодавством України.

Предметом діяльності Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , згідно з п.3.2. Положення, є надання телекомунікаційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018, позивачем надавалися телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які проживають на території м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, на загальну суму 107542,67 грн, згідно з Законами України: "Про охорону дитинства"; „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 1/2018, 02/2018, 03/2018, 04/2018, 05/2018, 06/2018, 07/2018, 08/2018, 09/2018, 10/2018, 11/2018, 12/2018 за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2007 №535 (а.с.134-226).

Зазначені розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 були направлені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами та описами вкладення в цінний лист (а.с.82-112).

Нараховані позивачем суми наданих пільг визначених категоріям населення збігаються з наявними в матеріалах справи розрахунками видатків по кожній пільговій категорії населення по кожному з заявлених позивачем періоду надання відповідних пільг (а.с.18-81).

Позивачем також складено та підписано акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.02.2018, 01.03.2018, 01.04.2018, 01.05.2018, 01.06.2018, 01.07.2018, 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018, 01.11.2018, 01.12.2018, 01.01.2019 (а.с.226- 237).

Зазначені акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.02.2018, 01.03.2018, 01.04.2018, 01.05.2018, 01.06.2018, 01.07.2018, 01.08.2018, 01.09.2018, 01.10.2018, 01.11.2018, 01.12.2018, 01.01.2019 відповідачем не підписані, проте заперечень щодо правильності нарахування сум, яка підлягають відшкодуванню, а заперечень щодо кількості та переліку пільговиків по яких здійснено нарахування, від відповідача не надходило.

Як свідчать матеріали справи, у порушення вимог чинного законодавства, відповідач вартість послуг зв`язку, наданих на пільгових умовах за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 споживачам, які проживають на території м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, не відшкодував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 107542,67 грн, заявлена позивачем до стягнення.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з претензією №14-12/85 від 12.03.2019 про стягнення заборгованості по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за 2018 рік в розмірі 107542,67 грн, що підтверджується доказами направлення її відповідачу: описом вкладення в цінний лист від 12.03.2019, фіскальним чеком від 12.03.2019, списком згрупованих відправлень (а.с.113-116).

Проте, претензія позивача №14-12/85 від 12.03.2019 на суму 107542,67 грн залишена без відповіді та задоволення.

Позивач вказує на те, що відповідачем у порушення вимог чинного законодавства, вартість послуг зв`язку, наданих позивачем на пільгових умовах в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не відшкодована, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

Отже, предметом даного спору є стягнення 107542,67 грн заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Проаналізувавши подані матеріали суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення 107542,67 грн заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Частинами 1, 2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв`язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» .

Так, зокрема, відповідно до п.19 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, зокрема: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п.10 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги, зокрема, позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв`язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч.6 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для інвалідів війни I групи.

Згідно з п.18 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , учасникам війни (статті 8, 9) надаються пільги, зокрема: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються пільги, зокрема: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються пільги, зокрема: звільнення від плати за користування домашнім телефоном. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена Трудової Слави.

Пунктами 11, 28 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20. Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6-9 статті 6 цього Закону.

В силу абз.2 п.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Згідно із п.4 ч.3 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім`ям надаються пільги щодо позачергового встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Приймаючи до уваги, що за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Таким чином, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов`язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановленим чинним законодавством пільг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» .

Згідно з дефініціями, наведеними у ст. 1 цього Закону державні соціальні гарантії визначаються як встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

За змістом ст.19 цього ж Закону виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За приписами ч.1 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та

соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У силу ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

З огляду на підп. «б» п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2018, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку, в редакції, що діяла до 24.06.2017 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.1.5. розділу ІІ Положення про Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням вісімнадцятої позачергової сесії міської ради VII скликання 24.03.2017 №321, управління забезпечує виконання на території міста повноважень, встановлених законодавством України у сфері соціального захисту працюючого населення, у тому числі працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці; соціальної підтримки та надання соціальних послуг особам похилого віку, інвалідам, сім?ям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, малозабезпеченим сім?ям, внутрішньо переміщеним особам та іншим соціально вразливим верствам населення; захисту прав та реалізації соціальних гарантій, визначених законодавством України для окремих категорій населення, у тому числі ветерані війни та праці, жертв політичних репресій та нацистських переслідувань, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; з питань поліпшення становища сімей, у тому числі сімей з дітьми, багатодітних та молодих сімей.

Управління є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про міський бюджет на соціальний захист населення. Фінансову діяльність Управління як головний розпорядник бюджетних коштів здійснює відповідно до Бюджетного кодексу України (п.1.7. Положення).

Пунктами 2.3.,3.5.,3.26. розділу ІІ Положення про Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням вісімнадцятої позачергової сесії міської ради VII скликання 24.03.2017 №321, основним завданням Управління у межах реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення є: призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України; надання пільг з оплати послуг зв?язку.

Управління відповідно до визначених повноважень забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів.

З питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, Управління організовує в межах компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв?язку, проводить електронні звірки інформації від організацій - надавачів послуг щодо витрат, пов?язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; проводить розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Даними змінами з п. 1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, і саме відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

До того ж, суд звертає увагу, що у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1,3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.»

Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави……Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.»

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що на наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов`язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів неможливості ним своєчасно відшкодувати позивачу витрати за надані послуги зв?язку на пільгових умовах окремим категоріям за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, а також жодних доказів, які б звільняли його від цього обов?язку.

Згідно із частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, витрати за надані послуги зв?язку на пільгових умовах окремим категоріям за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачу в розмірі 107542,67 грн не відшкодував і вимоги позивача не оспорив, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 80, 86, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бульв. Шевченка, 18, м.Київ, 01601) в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» (просп. Перемоги, 76, м.Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 21560766) до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (вул. Губернська, 2, м.Новгород-Сіверський, 16000; код ЄДРПОУ 39561232) про стягнення 107542,67 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (вул. Губернська, 2, м.Новгород-Сіверський, 16000; код ЄДРПОУ 39561232) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (бульв. Шевченка, 18, м.Київ, 01601) в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» (просп. Перемоги, 76, м.Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 21560766) 107542,67 грн боргу та 1921,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 22.05.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко