Рішення

від 22.05.2019 по справі 340/802/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/802/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладене в листі за вих. № Р-18014/0-226/0/17-19 від 14.01.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Семенастівської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області земельної ділянки за межами населеного пункту (кадастровий номер якої: НОМЕР_1);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути питання та надати учаснику бойових дій ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Семенастівської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області земельної ділянки за межами населеного пункту (кадастровий номер якої: НОМЕР_1).

Позивач також просить суд застосувати судовий контроль за використанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати у місячний строк з дня набрання законної сили звіт про його виконання.

В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 має бажає використати право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. З цією метою вона звернулась до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з клопотанням про надання їй земельної ділянки та дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту). До клопотання додав усі необхідні документи. Однак, листом № Р-18014/0-226/0/17-19 від 14.01.2019 р. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача, пославшись на ч.5 ст.116 Земельного кодексу України. Представник позивача стверджує, що таке рішення відповідача є протиправним, тому просить суд його скасувати.

25 квітня 2019 року представником Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області до суду подано клопотання про заміну неналежно відповідача по даній справі, а саме замінити Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградської області на Семенастівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року вказане клопотання представника відповідача повернуто йому без розгляду (а.с.62).

Враховуючи те, що протягом строку, встановленого ч.1 ст.261 КАС України, до суду не надійшло відзиву відповідача на позовну заяву або ж його заява про визнання позову, суд вважає необхідним здійснення розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням від 19.12.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ) (а.с.30-31).

До вказаного клопотання позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду.

Листом від 14.01.2019 року № Р-18014/0-226/0/17-19 відповідач повідомив позивача, що у Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не має правових підстав для задоволення його заяви (а.с.33), оскільки відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (а.с.33).

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача, викладеним в листі від 14.01.2019 року № Р-18014/0-226/0/17-19, в якому останній повідомив про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи її протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.

Документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач листом від 14.01.2019 року № Р-18014/0-226/0/17-19 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки посилаючись на ч.5 ст.116 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Документальних доказів перебування у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , частину з якої бажає отримати у власність позивач, Головним управлінням до суду не надано.

Більш того, згідно копії витягу з Державного кадастру про земельну ділянку, судом встановлено, що земельна ділянка за цільовим призначенням " 01" - землі сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області загальною площею - 18,6106 га є землею державної форми власності (а.с.41, 44).

Також згідно відповіді Семенастівської сільської ради на запит позивача вбачається, що земель сільськогосподарського призначення (резерву, запасу державної форми власності та колишніх земель КСП) в розпорядженні (підпорядкуванні) Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області немає; розмежування земель державної та комунальної власності на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області не проводилося; право власності на землі сільськогосподарського призначення (резерву, запасу державної форми власності та земель колишніх КСП) комунальної власності не зареєстровано, а також право власності на землі (резерву, запасу державної форми власності та земель колишніх КСП) за Семенастівською сільською радою, Новоукраїнського району Кіровоградської області не оформлено (а.с.34).

З викладеного вище судом не встановлено перебування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , частину з якої бажає отримати у власність позивач, у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. А земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 є державною власністю.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.84 ЗК України).

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на викладене вбачається, що розпорядником вказаної земельної ділянки є ГУ Держгеокадастру в області

Тож листом № Р-18014/0-226/0/17-19 від 14.01.2019 р. відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відповідач не втратив повноваження щодо передачі бажаної земельної ділянки у власність або користування.

Відтак, суд дійшов висновку, що в порушення частини 7 статті 118 ЗК України відповідачем ОСОБА_1 надано немотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену в листі №Р-18014/0-226/0/17-19 від 14.01.2019 р., тому позовні вимоги в цій частині, а саме про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, що викладене в листі за №Р-18014/0-226/0/17-19 від 14.01.2019 р., яким позивачу відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Семенастівської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області земельної ділянки за межами населеного пункту (кадастровий номер НОМЕР_1 ), підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути питання та надати учаснику бойових дій ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Семенастівської сільської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області земельної ділянки за межами населеного пункту (кадастровий номер НОМЕР_1), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 р. №П/811/601/18 (провадження №К/9901/58495/18), а згідно з статтею ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, представником позивача заявлено вимогу про "зобов`язання відповідача повторно розглянути питання...", однак суд вважає, що належним захистом порушених прав позивача буде саме повторний розгляд заяви позивача, яка була розглянута з порушенням законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути питання та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки клопотання позивача від 19.12.2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його клопотанням має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути дане клопотання.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, які визнані судом протиправними.

Щодо зобов`язання відповідача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати у місячний строк набрання законної сили звіт про його виконання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь позивача з відповідача, відповідно до ст.139 КАС України, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладене в листі за вих. № Р-18014/0-226/0/17-19 від 14 січня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області земельної ділянки за межами населеного пункту (кадастровий номер якої: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути клопотання учасника бойових дій ОСОБА_1 від 19 рудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області земельної ділянки за межами населеного пункту (кадастровий номер НОМЕР_1 ).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун