Рішення
від 22.05.2019 по справі 400/855/19
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 травня 2019 р.справа № 400/855/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК", пров. Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54010

до відповідачаЗаводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаприватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович, вул. Садова, 1 , оф . 307, м. Миколаїв, 54001

проскасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.02.19 р. № 39835734

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" (надалі - позивач або ТОВ "Телец-ВАК") звернулось з адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач або ДВС), в якому просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18 лютого 2019 р.

Позовна заява містила клопотання про відстрочення сплати судового збору, в задоволенні якого судом було відмовлено, на підставі чого позовна заява залишалась без руху (а. с. 7, 18-19).

Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач подав новий примірник позовної заяви, який містив клопотання про залучення до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватного виконавця Баришнікова А.Д. (надалі - третя особа або приватний виконавець Баришніков А.Д.) (а. с. 28). Судом таке клопотання було задоволено (а. с. 47-48).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив наступне. В 2013 р. наказом Господарського суду Миколаївської області з ТОВ "Телец-ВАК" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" постановлено стягнути 1 433 429,98 грн. Даний наказ звернутий стягувачем до примусового виконання, у зв`язку з чим, в тому ж 2013 р., виконавча служба прийняла постанову про стягнення з ТОВ "Телец-ВАК" виконавчого збору в розмірі 143 343,0 грн. В 2019 р., за заявою ПАТ "Укрсоцбанк", ДВС повернула наказ, одночасно повторно прийнявши постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 115 183,90 грн. В подальшому, наказ Господарського суду Миколаївської області був поданий на виконання приватному виконавцю Баришнікову А.Д., який 1 квітня 2019 р. відкрив виконавче провадження та постановив стягнути з ТОВ "Телец-ВАК" винагороду приватного виконавця в сумі 115 183,90 грн. У відповідності до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" 2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. З наведеної норми позивач робить висновок про те, що так як стягнення виконавчого збору з ТОВ "Телец-ВАК" розпочалось в 2013 р., під час чинності Закону України "Про виконавче провадження" 1999 р., відповідач повинен був керуватись нормами саме цього закону і цей закон не містив положення про стягнення з боржника виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа за заявою стягувача. На теперішній час існують дві постанови ДВС про стягнення однієї й тієї ж суми виконавчого збору, прийняті відповідачем в 2013 р. і 2019 р. відповідно, а також постанова третьої особи про стягнення винагороди приватного виконавця, розмір якої дорівнює сумі виконавчого збору. На переконання позивача, він несе надмірний фінансовий тягар, так як фактично тричі повинен сплатити одну й ту ж саму суму, адже юридична природа виконавчого збору і винагороди приватного виконавця однакова. Такі обставини суперечать конституційному принципу неможливості повторного притягнення до відповідальності за одне й теж саме порушення.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Фактичні обставини, наведені позивачем, ним не заперечуються, але відповідач вважає, що позивач хибно тлумачить положення Закону України "Про виконавче провадження" 2016 р. При цьому відповідач послався на норми ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження" 2016 р., які містять імперативний припис у випадку повернення виконавчого документа за заявою стягувача, прийняти рішення про стягнення виконавчого збору та виділити його в окреме виконавче провадження. Також, відповідач зазначив, що після повернення в лютому 2019 р. наказу Господарського суду Миколаївської області стягувачу і прийняття на підставі ст. 40 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження" 2016 р. нової постанови про стягнення виконавчого збору, постанова про стягнення виконавчого збору 2013 р. залишилась в матеріалах завершеного виконавчого провадження, а тому твердження позивача про подвійне стягнення з нього виконавчого збору безпідставне (а. с. 41-45, 57-59).

Третя особа пояснень суду не подала.

Всі учасники справи подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 60, 62, 63).

Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи наведеної статті, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

18 вересня 2013 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про стягнення з ТОВ "Телец-ВАК" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 1 433 429,98 грн. (а. с. 10).

26 вересня того ж року була прийнята постанова про стягнення з ТОВ "Телец-ВАК" виконавчого збору в сумі 143 343,0 грн. (а. с. 11).

В ході виконавчого провадження, з позивача був частково стягнутий виконавчий збір в сумі 28 159,09 грн., відповідно, залишок виконавчого збору, який підлягає стягненню, складає 115 183,90 грн. (143 343 - 28 159,09 = 115 183,90 грн.).

18 лютого 2019 р. відповідач виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі ст. 37 ч. 1 п. 1 Закону України "Про виконавче провадження" 2016 р. Одночасно з цією постановою, в той же день, ДВС прийняла і спірну постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 115 183,90 грн. (а. с. 12, 13).

18 березня 2019 р. відповідач відкрив виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору (а. с. 16).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" 2016 р.

Відповідно до ст. 37 ч. 1 п. 1 цього Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Як слідує з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, до ДВС надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк", в якій останнє просило повернути наказ Господарського суду Миколаївської області.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ст. 40 ч. 3 Закону).

Вказані приписи Закону покладають на відповідача обов`язок у випадку закінчення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, у разі, якщо виконавчий збір не стягнуто, прийняти постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується за загальними правилами цього Закону, тобто як окремий виконавчий документ.

Таким чином, у спорі сторін маються всі визначені Законом України "Про виконавче провадження" 2016 р. передумови для стягнення з позивача виконавчого збору - в 2013 р. було відкрито виконавче провадження із одночасним стягненням з позивача виконавчого збору, який не був стягнутий в повній сумі, в 2019 р. виконавчий документ було повернуто стягувачу та прийнята нова постанова про стягнення залишку виконавчого збору, яка виділена в окреме виконавче провадження.

Що стосується доводів позивача, суд зазначає наступне.

Так, його посилання на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" 2016 р., помилкові.

Відповідно до цього пункту, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Вочевидь, що під виконавчими діями, які розпочаті на час чинності Закону України "Про виконавче провадження" 1999 р. слід розуміти такі дії, які тривають в часі і не завершуються одномоментно, наприклад, проведення опису майна боржника та подальше накладення на нього арешту. Стягнення з позивача виконавчого збору оформлено рішенням ДВС у формі відповідної постанови, що не є дією відповідача, яка триває в часі, а тому вищенаведена норма не може бути застосована до спірних правовідносин.

Так само не може бути застосовано і положення ст. 27 ч. 8 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі, так як в даному випадку ДВС не передавала виконавчий документ третій особі - відповідач повернув його за заявою стягувача, який, в свою чергу, використав своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа.

Не можуть бути взяті до уваги і посилання позивача на те, що ДВС може стягнути з нього одну й ту ж саму суму виконавчого збору двічі, так як у відповідача маються дві відповідні постанови від 2013 р. і 2019 р. Так, постанова про стягнення з позивача виконавчого збору, прийнята в 2013 р., знаходиться в матеріалах виконавчого провадження, яке вже завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, що виключає вжиття ДВС дій на виконання цієї постанови.

Що стосується постанови приватного виконавця Баришнікова А.Д. про стягнення з ТОВ "Телец-ВАК" винагороди приватного виконавця в сумі 115 183,90 грн., що дорівнює розміру виконавчого збору, то ця постанова не є предметом спору в даній справі, а тому суд не може надати оцінку документам, які не входять до предмету доказування в даній адміністративній справі.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" (пров. Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54010, ЄДРПОУ 31707056) до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ЄДРПОУ 34993162,) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача приватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович (вул. Садова, 1, оф. 307, м . Миколаїв, 54001 ) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18 лютого 2019 р. № 39835734, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз

Дата ухвалення рішення22.05.2019
Оприлюднено23.05.2019

Судовий реєстр по справі —400/855/19

Ухвала від 31.01.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Радишевська О.Р.

Постанова від 16.12.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Ухвала від 31.07.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Рішення від 25.07.2019

Цивільне

Петрівський районний суд Кіровоградської області

Колесник С. І.

Ухвала від 09.07.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Ухвала від 02.07.2019

Цивільне

Петрівський районний суд Кіровоградської області

Колесник С. І.

Рішення від 22.05.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Мороз А. О.

Ухвала від 24.04.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Мороз А. О.

Ухвала від 17.04.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Мороз А. О.

Ухвала від 29.03.2019

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Мороз А. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні